Рішення № 2759422, 12.12.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.12.08 р. Справа № 7/120

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сгари Е.В.

при секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Закритого акціонерного товариства Страхова компанія “ВУСО” м. Донецьк

До відповідача: Комунального підприємства „Горлівське трамвайно-тролейбусне управління” м. Горлівка

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет пору на стороні позивача: ОСОБА_1 м. Горлівка

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет пору на стороні відповідача: ОСОБА_2 м. Горлівка

Предмет спору: стягнення суми матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 2 131 грн. 95 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Бичков В.М. - предст.за довір.

від відповідача: Шокуров Г.М. - предст.за довір.

Від третьої особи на стороні позивача: не з'явились.

Від третьої особи на сторона відповідача: не з'явились.

У судових засіданнях 04.08.2008р. та 01.12.2008р. в порядку ст..77 ГПК України оголошувались перерви до 06.08.2008р та до 12.12.2008р. відповідно.

СУТЬ СПОРУ:

ВАТ Страхова компанія “ВУСО” м. Донецьк звернулося з позовом до господарського суду Донецької області до відповідача КП „Горлівське трамвайно-тролейбусне управління” м. Горлівка за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 м. Горлівка про стягнення суми матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 2 131 грн. 95 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на довідку Горлівського УМВС України в Донецькій області №203 від 30.03.2007р.; постанову Микитівського районного суду м.Горлівки №3-2684/07 від 16.04.2007р.; протокол серії АГ №365615 про адміністративне правопорушення від 29.03.2007р.; договір добровільного страхування наземного транспорту №26689-30-02 від 04.12.2006р.; заяву на виплату страхового відшкодування від 29.03.2007р.; висновок автотоварознавчого дослідження спеціаліста від 03.04.2007р.; страховий акт №1166-02 від 16.04.2007р.; повідомлення від 30.03.2007р.; розрахунок суми страхового відшкодування від 12.04.2007р.; платіжне доручення №3276 від 16.04.2007р.; акт огляду автомобіля від 29.03.2007р.; лист №26/761 від 29.03.2007р.

Позивач у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог та стягненні з відповідача суми завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 2 131, 95 грн.

Відповідач у судових засіданнях та у відзиві від 21.07.2008р. позов заперечив, наполягає на припиненні провадження у справі в порядку п.1 ст.80 ГПК України, посилаючись на той факт, що у скоєнні ДТП винна третя особа - ОСОБА_2, яка не є юридичною особою, вважає, що належним відповідачем у справі про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 2 131 грн. 95 коп. повинна бути саме ОСОБА_2 Відповідач також повідомив суд про відсутність договору страхування на тролейбус ЗИУ-9 реєстраційний номер 230.

У судових засіданнях позивач просив припинити провадження у справі, посилаючись на той факт, що залучена до участі у справі як третя особа - ОСОБА_2 є фізичною особою і тому спір не підлягає розгляду у господарському суді.

Клопотанням від 01.08.2008р. відповідач просить суд призначити по справі автотехнічну експертизу в порядку ст..41 ГПК України. У зазначеному клопотанні відповідач запропонував експертний заклад та питання, які необхідно поставити перед експертом.

Клопотання відповідача стосовно проведення автотехнічної експертизи позивач не заперечив, надав суду клопотання від 06.08.2008р. із запропонуванням питань, які необхідно поставити перед експертом.

Ухвалою суду від 01.07.2008р. у справу як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено ОСОБА_1 м.Донецьк.

Третя особа - ОСОБА_2 до суду не прибув, письмових пояснень стосовно обставин справи не надав, вимоги ухвал суду не виконав, хоча про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином, у тому числі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Третя особа - ОСОБА_1 надала суду письмові пояснення від 01.08.2008р., вважає, що винним у скоєнні ДТП є ОСОБА_2, повідомила суд про подання апеляційної скарги на постанову Микитівського районного суду м.Горлівки №3-2684/07 від 16.04.2007р., просить зупинити провадження у справі №7/120 до розгляду зазначеної апеляційної скарги.

Через канцелярію суду надійшли письмові пояснення від 04.08.2008р. третьої особи - ОСОБА_2, в яких вона вказала, що треті особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть брати участь у справі у зв'язку з тим, що вони не є суб'єктами підприємницької діяльності, зазначила, що сторонами у справі можуть бути лише суб'єкти підприємницької діяльності. У цих же поясненнях третя особа заявила клопотання про проведення судової автотехнічної експертизи та про повну фіксацію судового процесу технічними засобами. Третя особа - ОСОБА_2 була присутньою у судовому засіданні 04.08.2008р., разом з цим зазначені клопотання не заявила та на їх розгляді та задоволенні не наполягала, у зв'язку з чим вони судом не задоволені.

У листі від 06.08.2008р. третя особа - ОСОБА_1 запропонувала суду перелік питань, які необхідно поставити перед експертом у разі призначення експертизи.

Третя особа-ОСОБА_2 також надала клопотання від 06.08.2008р. про залучення до матеріалів справи фотокартки із зображенням місця, де було здійснено ДТП.

Ухвалою суду від 06.08.2008р. була призначена судова автотехнічна експертиза, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, у зв'язку з чим провадження у справі зупинялось.

Після повернення справи №7/120 до господарського суду разом із висновком експерта №4281/18 від 20.10.2008р., ухвалою від 21.11.2008р. провадження у справі було поновлено.

Відповідно до вказаного висновку експерта, в даній ДТП в діях водія ОСОБА_1 вбачються невідповідності п.10.1 Правил дорожнього руху, та вони є у причинному зв'язку із виникненням ДТП. Згідно цього висновку, ОСОБА_2 мала технічну можливість передбачити та уникнути ДТП, тоді як водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути ДТП та у його діях не вбачаються порушення Правил дорожнього руху.

В ході розгляду справи судом були досліджені матеріали справи №3-2684/07 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, направлені Микитівським районним судом м.Горлівки, відповідно до ухвали господарського суду від 01.07.2008р.

Процесуальний строк розгляду спору був продовжений в порядку ст..69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи - ОСОБА_1 суд ВСТАНОВИВ:

29 березня 2007 року о 14:00 год. у м.Горлівка по вул..Інтернаціональна сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення автомобіля ВАЗ 21121 НОМЕР_1 (далі по тексту ВАЗ), що належить ОСОБА_1, під його ж керуванням та тролейбуса ЗИУ-9 реєстраційний номер 230, що належить КП „Горлівське трамвайно-тролейбусне управління”, під керуванням ОСОБА_1

Згідно довідки Горлівського УМВС України в Донецькій області №203 від 30.03.2007р, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 пунктів 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху, у зв'язку з чим був складений адміністративний протокол серії АГ №365615 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та матеріали передані до Микитівського районного суду м.Горлівки Донецької області.

Згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №26689-30-02 від 04.12.2006р.р. (далі по тексту Договір) автомобіль ВАЗ 21121 НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, був застрахований у страховій компанії ЗАТ Страхова компанія „ВУСО”, яка виступає позивачем у цій справі.

Страховим випадком відповідно до п.4.1 Договору, є пошкодження або знащення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - події, яка виникла під час руху транспортного засобу, за результатами якої завдано шкоду застрахованому транспортному засобу.

Одним з документів, які підтверджують факт настання страхового випадку є заява на виплату страхового відшкодування, яка повинна бути подана страхувальником протягом 3 робочіх днів з моменту настання страхового випадку (п.9.1 договору).

ОСОБА_2. подав в ЗАТ СК “ВУСО” заяву на виплату страхового відшкодування б/н від 29.03.2007 р.

Розмір страхового відшкодування здійснюється в разі пошкодження застрахованого транспортного засобу розраховується на підставі даних огляду пошкодженого транспортного засобу та документів, які підтверджують факт страхової події і розмір завданої шкоди. Перелік документів, які підтверджують настання страхової події вказаний у п.9 договору. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати розмір страхової суми (п.10.8 договору).

Підставою для виплати страхового відшкодування згідно Договору, є експертний висновок автотоварознавчої експертизи (п.5.2 договору).

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста від 03.04.2007р. вартість матеріальної шкоди (з технічної точки зору) заподіяного власнику автомобіля ВАЗ, на момент проведення цього дослідження складає 2 488 грн. 01 коп.

Пунктом 10.8 договору передбачено, що розмір страхового відшкодування прирівнюється сумі завданих збитків з урахуванням, у тому числі, встановленої в п.4 договору франшизи.

Із розрахунку суми страхового відшкодування від 12.04.2007р. вбачається, що сума страхового відшкодування складає 2 131 грн. 95 коп.

Комісією позивача 16.04.2007р. був складений страховий акт №1166-02 до договору, в якому було зазначено про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 2 131 грн. 95 коп. згідно розрахунку суми страхового відшкодування від 12.04.2007р., яке було виплачено Страхувальнику згідно платіжного доручення №3276 від 16.04.2007р.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

В ході розгляду справи, з метою повного та всебічного розгляду справи, а також враховуючи клопотання відповідача, судом було призначено судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

З матеріалів справи, у тому числі з довідки Горлівського УМВС України в Донецькій області №203 від 30.03.2007р., висновку судової автотехнічної експертизи№4281/18 вбачається, що ДТП сталося саме з вини водія тролейбуса - ОСОБА_1

Відповідно до висновку експерта, ОСОБА_2 діяла в порушення приписів п.10.1 Правил дорожнього руху України, її дії знаходились у причинному зв'язку з виникненням зіткнення транспортних засобів - тролейбуса та автомобіля ВАЗ. Водій тролейбуса - ОСОБА_2 мала технічну можливість запобігти скоєнню ДТП. Водій автомобіля ВАЗ - ОСОБА_2 такої можливості не мав, своїми діями Правила дорожнього руху не порушував.

Відповідач підтвердив факт вини робітника (водія) КП „Горлівське трамвайно-тролейбусне управління” ОСОБА_1 у скоєнні вищезазначеного ДПТ, проте заперечує проти стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу саме з КП „Горлівське трамвайно-тролейбусне управління”, вважає, що справа №7/120 не підлягає розгляду у господарському суді, оскільки треті особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_2 не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Наявність своєї вини у скоєнні ДТП третя особа - ОСОБА_2 заперечила, підтримала позицію відповідача щодо неможливості розгляду цієї справи у господарському суді.

Такі заперечення відповідача та третьої особи судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 ст.1 ГПК України та ч.1 ст.21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами та відповідачами - можуть бути лише юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило встановлено лише для сторін спору в судовому процесі. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не підпадає під перелік вищезазначеної норми ГПК України. Отже такими третіми особами можуть бути і громадяни, які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Залучення до участі у справі такої третьої особи не впливає на підвідомчість спору господарському суду.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

ОСОБА_2 з 08.06.2005р. працює водієм тролейбусу 3 класу на КП „Горлівське трамвайно-тролейбусне управління”, що підтверджено наявним в матеріалах справи наказом про прийняття на роботу цього підприємства №141л від 08.06.2005р.

Згідно пояснень представників сторін, третьої особи - ОСОБА_1 та матеріалів справи, у тому числі подорожнього листа №31, під час скоєння ДТП ОСОБА_2 виконувала трудові обов'язки.

Пунктом 1 ст.1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З матеріалів справи вбачається, що матеріальну шкоду автомобілю ВАЗ завдано внаслідок дій ОСОБА_1, яка є працівником КП „Горлівське трамвайно-тролейбусне управління”. У зв'язку із вищезазначеним, у позивача виникло право вимагати відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу у відповідача - КП „Горлівське трамвайно-тролейбусне управління”, як підприємства, на якому на момент скоєння ДТП працював винний у заподіянні шкоди.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, тоді як відповідач не довів відсутність своєї вини у заподіянні шкоди позивачу.

Третьою особою - ОСОБА_1 надані суду письмові пояснення від 01.08.2008р., відповідно до яких, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на постанову Микитівського районного суду м.Горлівки №3-2684/07 від 16.04.2007р. про визнання її винною у скоєнні ДТП та просить зупинити провадження у справі №7/120 до розгляду зазначеної апеляційної скарги.

У зазначеному клопотанні судом відмовлено у зв'язку з тим, що зазначені обставини у рішенні прийнятому на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення по адміністративній справі не є обов'язковими для господарського суду з огляду на приписи ст..35 ГПК України.

Крім того, в ході розгляду справи №7/120 судом були досліджені матеріали адміністративної справи №3-2684/07, проте при прийнятті рішення по справі №7/120 господарський суд не посилався та не опирався на обставини, викладені у постанові Микитівського районного суду м.Горлівки №3-2684/07 від 16.04.2007р.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст..44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються, у тому числі, з суми, що підлягає сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст.526, 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Закону України “Про страхування”, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 21, 22, 31, 33, 35, 42, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства Страхової компанії “ВУСО” м. Донецьк задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства „Горлівське трамвайно-тролейбусне управління” (84601, Донецька область, м.Горлівка, вул..Безпощадного, 51, ІПН 033282267) на користь Закритого акціонерного товариства Страхової компанії “ВУСО” (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 20, п/р 26509001030196 в Донецькій філії КБ ТОВ „Місто банк”, МФО 335968, ЄДРПОУ 31650052) суму матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 2 131 грн. 95 коп., 102грн. 00 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення.

Стягнути з Комунального підприємства „Горлівське трамвайно-тролейбусне управління” (84601, Донецька область, м.Горлівка, вул..Безпощадного, 51, ІПН 033282267) на користь Донецького науково-дослідного інститут судових експертиз (83102, м.Донецьк, вул..Лівенка, 4, ІПН 028831405665, ЄДРПОУ 02883147, МФО 834016, п/р 35224001000122 в ГУДК у Донецькій області) вартість проведення експертизи та надання експертного висновку №4281/18 від 20.10.2008р. у розмірі 450 грн. 72 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати підписання його повного тексту.

Повний текст рішення складений та підписаний 12.12.2008р.

Суддя