Рішення № 27593054, 15.11.2012, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/7288/12 провадження № 22-ц/0390/1680/2012 Головуючий у 1 інстанції:Пахолюк А.М. Категорія: 27 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Карпук А К,

суддів - Здрилюк О. І., Стрільчука В.А.,

при секретарі Шереметі Т. Г.,

з участю представника позивача Горнік Т.А.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2012 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 18 серпня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за яким банк надав відповідачу на споживчі цілі грошові кошти в сумі 25000 доларів США зі сплатою 14.00 % річних за весь час фактичного користування кредитом до 17 грудня 2017 року.

30 червня 2010 року між позивачем та ТОВ «Укрпромбанк» було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, відповідно до якого він набув права вимоги за вказаним кредитним договором.

Згідно з кредитним договором ОСОБА_3 зобов'язався погашати заборгованість відповідно до графіка повернення кредиту шляхом внесення на позичковий рахунок позичальника та/або шляхом внесення готівки в касу банку по 20 число (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту.

Позичальником умови кредитного договору належним чином не виконувалися, внаслідок чого станом на 21 березня 2012 року за ним утворилася заборгованість в розмірі 156121.93 грн.

Тому просив стягнути з відповідача вказані кошти і понесені судові витрати.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2012 року позов в даній справі задоволено.

Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суму в розмірі - 156 121(сто п'ятдесят шість тисяч сто двадцять один) грн. 93 коп. заборгованості за кредитним договором № 77// КВ-07 від 18 грудня 2007 року.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» понесені витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі - 1 561 (одна тисяча п'ятсот шістдесят один) грн. 21 коп. по 780 (сімсот вісімдесят) грн. 60 коп. з кожного.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в позові, у зв'язку з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, порушенням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування з наступних мотивів.

На підставі досліджених доказів судом першої інстанції встановлено, що 18 грудня 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 77/КВ-07, за яким банк надав відповідачу кредит в сумі 25 000 доларів США на споживчі цілі до 17 грудня 2017 року зі сплатою 14 % річних за весь час фактичного користування кредитом (а. с. 6-12).

Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, що призвело до виникнення у нього заборгованості перед банком, яка згідно з довідкою позивача станом на 21березня 2012 року склала 156121.93 грн., з яких: 145787.42 грн. - сума неповерненого кредиту, 7139.87 грн. - несплачені відсотки та 3194.65 грн. - комісія (а. с. 18).

Статтями 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.

Враховуючи наведені обставини і положення законодавства, суд задовольнив позов.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

З наданого суду апеляційної інстанції договору вбачається, що 30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк» (а. с. 137).

Пунктом 4.8 цього договору встановлено порядок повідомлення боржників про передачу «Укрпромбанком» «Дельта Банку» прав вимоги. Зокрема, п.п. 4.8.1, 4.8.2 договору передбачено, що «Дельта Банк» та «Укрпромбанк» зобов'язані письмово повідомити боржників про передачу відповідних прав вимоги шляхом направлення їм спільного повідомлення за формою, узгодженою «Дельта Банком» та Укрпромбанком в усіх істотних аспектах впродовж 5 (п'яти) робочих днів з дати укладення цього договору. Повідомлення направляються рекомендованими листами з повідомленням про вручення або цінними листами з описом вкладення (а. с. 142).

ПАТ «Дельта Банк» не надав суду першої інстанції будь-яких доказів повідомлення відповідача про заміну кредитора, а апеляційному суду на підтвердження виконання вказаних вимог ним наданий список згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів з рекомендованим повідомленням, переданих у поштову установу (без зазначення дати передачі), який у переліку містить відправлення ОСОБА_3, та копія спільного листа банків відповідного змісту без номера і дати відправлення, адресованого відповідачу.(а.с.121,122) Однак дані документи не можуть бути прийняті до уваги з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку; рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "M", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.

Згідно з п. 91 цих Правил підлягають доставці додому: рекомендовані поштові картки, листи, секограми, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів.

Виходячи з вищезазначеного, боржник вважається належним чином повідомленим про заміну кредитора у зобов'язанні в тому разі, коли банком не лише направлено на адресу такого боржника лист про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Позивач не надав суду доказів про вручення адресату згаданого листа, а відповідач заперечує факт його отримання.

Згідно з ч. 2 ст. 516 та ч. 2 ст. 517 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 628, 629 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Спосіб і порядок погашення кредиту був встановлений пунктами 2.6-2.16 кредитного договору і надавав можливість позичальнику сплачувати відповідні кошти шляхом безготівкового перерахування або шляхом внесення готівки у касу «Укрпромбанку» за визначеними у договорі реквізитами (номер рахунку, код ЄДРПОУ, код банку в системі електронних платежів тощо).

Заміна кредитора у зобов'язанні потягнула за собою фактичну зміну вказаних пунктів (умов) кредитного договору в частині реквізитів для повернення коштів.

Згідно з п. 6.1 кредитного договору у випадку зміни порядку кредитування банк має право переглянути умови кредитування, встановлені цим договором, про що повідомляє позичальника в письмовій формі за тридцять календарних днів до введення зазначених змін.

Пунктами 7.7, 7.11 кредитного договору встановлено, що всі зміни та доповнення до цього договору вносяться в письмовій формі шляхом укладення відповідних додаткових договорів або шляхом надіслання банком позичальнику повідомлення у випадку, передбаченому п. 6.1. Всі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі за підписом уповноваженого представника банку/ підписом позичальника, тобто сторони, що відправила повідомлення, засвідченої печаткою (для повідомлень банку) та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за адресами, зазначеними в цьому договорі.

На порушення вказаних умов кредитного договору позивач не лише не уклав з відповідачем додаткових договорів, а й не повідомив його в установлений договором спосіб про зміну умов (пунктів) договору стосовно реквізитів для сплати коштів.

На даний час банк не надіслав ОСОБА_3 листа, в якому б з додержанням порядку, встановленого Договором про передачу активів та кредитного Договору повідомив про заміну кредитора і вказав нові реквізити для погашення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, не дотримання ПАТ «Дельта Банк» умов кредитного договору створило перешкоди ОСОБА_3 у виконанні взятих ним зобов'язань за цим договором.

Правовою підставою позовних вимог про дострокове повернення відповідачем всієї суми заборгованості за кредитом банк зазначив прострочення боржника (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Однак з огляду на викладене вище в даному випадку мало місце прострочення кредитора, а не боржника.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Отже на час розгляду справи правові підстави для задоволення позову відсутні.

Крім того, позивач всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не надав суду належних і допустимих доказів щодо розміру заборгованості відповідача за кредитним договором. Апеляційним судом в порядку ч. 4 ст. 10 цього Кодексу було запропоновано ПАТ «Дельта Банк» надати такі докази - детальний розрахунок заборгованості позичальника із вказівками про те, коли (в які дні місяці та роки) він погашав свою заборгованість, яка частина сплачених сум йшла на погашення тіла кредиту, а яка - на погашення відсотків і комісій, якими первинними платіжними документами підтверджується кожна сплата. Дана пропозиція залишилася без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача Горнік Т.А. пояснила, що вона не може подати не лише первинні платіжні документи, а й детальний розрахунок заборгованості в період з часу отримання відповідачем кредиту 18 грудня 2007 року до моменту передачі активів та кредитних зобов'язань від «Укрпромбанку» на баланс «Дельта Банку», тобто до 01 липня 2010 року.

З наданого банком апеляційному суду розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 01 липня 2010 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитом становила 18750 доларів США, за відсотками - 218.10 доларів США, за комісією - 149.50 грн. (без вказівки про те, яка частина цієї заборгованості є простроченою). Проте вказані суми не відповідають фактичному розміру невиконаного грошового зобов'язання за кредитним договором станом на 01 червня 2010 року, зазначеному в додатку № 2 до договору про передачу активів та кредитних зобов'язань «Укрпромбанку» на користь «Дельта Банку» - 22 291.67 доларів США (а. с. 27). Виходячи з викладеного, позов не може бути задоволений у зв'язку з безпідставністю позовних вимог та їх недоведеністю.

Оскільки порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність його висновків обставинам справи призвели до неправильного її вирішення, оскаржуване рішення слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові у відповідності з вимогами ст. 309 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.

Дане рішення апеляційного суду не перешкоджає ПАТ «Дельта Банк» після усунення порушень законодавства та виконання умов кредитного договору повторно пред'явити вимоги до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Як вбачається з наданої ОСОБА_3 квитанції, за подання апеляційної скарги ним сплачено судовий збір в сумі 780.00 грн. (а. с. 90). Тому ці кошти підлягають стягнення з позивача ПАТ «Дельта Банк» на користь апелянта.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2012 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_3 780 гривень судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді

,