Ухвала суду № 27590898, 06.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 р. Справа № 77766/09

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Большакової О.О., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Зборівгаз» до Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ВАТ по газопостачанню та газифікації «Зборівгаз» звернулось до суду з адміністративним позовом до Козівської МДПІ Тернопільської області, яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 17 березня 2009 року № 0000092301/0, якими позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «Частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету» в розмірі 1530,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і № 0000042301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 2877,00 грн., в тому числі 1918,00 грн. за основним платежем та 959,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що позивач не є платником частини прибутку (доходу) до державного бюджету, оскільки законодавець пов'язує плату частини чистого прибутку (доходу) суб'єктами господарювання при звітності у статутному фонді яких є державна частка (акції, паї), а ВАТ «Зборівгаз» не має в статутному фонді державної частки (акції, паї). Також позивач сформував валові витрати і податковий кредит з дотриманням вимог законодавства, тому відповідач неправомірно визначив йому податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, зокрема, що номінальним утримувачем 35,98% акцій ВАТ «Зборівгаз» є НАК «Нафтогаз України», однак самі акції залишені в державній власності. Також позивач занизив належний до сплати податок на додану вартість за 2006 рік в сумі 1916,68 грн., оскільки включив у цей період до складу податкового кредиту суми даного податку, сплачені в складі вартості робіт (послуг), використання яких у власній господарській діяльності документально не підтвердив у встановленому порядку.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

В період з 02.12.2008 року до 27.02.2009 року працівниками Козівської МДПІ Тернопільської області було проведено планову виїзну перевірку ВАТ по газопостачанню та газифікації «Зборівгаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складено акт від 27.02.2009 року № 50/23/21138352.

На підставі Акта перевірки 17.03.2009 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000092301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «Частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету» в розмірі 1530,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення вимог абз. «а» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондам» і № 0000042301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 2877,00 грн., в тому числі 1918,00 грн. за основним платежем та 959,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення вимог пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Козівської МДПІ Тернопільської області та Державної податкової адміністрації в Тернопільській області, за наслідками якого податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2877,00 грн. залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0000092301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «Частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету» в розмірі 1530,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями було скасоване в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн., а в іншій частині - 1020,00 грн. залишено без змін, в результаті чого було прийняте нове податкове повідомлення-рішення від 02.07.2009 року № 00000172301/2.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є платником частини прибутку (доходу) до державного бюджету, оскільки законодавець пов'язує плату частини чистого прибутку (доходу) суб'єктами господарювання при звітності у статутному фонді яких є державна частка (акції, паї), а ВАТ «Зборівгаз» не має в статутному фонді державної частки (акції, паї).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2007 року № 68 «Про затвердження Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)» відрахування частини чистого прибутку (доходу) здійснюється акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніми підприємствами.

Відсутність державної частки у статутному фонді ВАТ «Зборівгаз» підтверджується наступними документами, наявними в матеріалах справи: Статутом ВАТ «Зборівгаз», наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області від 18.11.1996 року № 1383, листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області від 14.05.2004 року № 01-6/1246, актом передачі акцій ВАТ «Зборівгаз» Державній акціонерній компанії «Укргаз», а також довідкою ТзОВ «Розрахунково-клірингово-консалтингова компанія «АВС-РЕЄСТР» від 12.02.2006 року № 386, згідно з якою у статутному фонді товариства державі не належить жодної акції.

Відповідно до ст. 85 Господарського кодексу України та ст. 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого його учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», 35,98 % акцій ВАТ «Зборівгаз» передано у статутний фонд HAK «Нафтогаз України», яка у свою чергу є одним із акціонерів позивача, що дає їй право здійснювати всі повноваження акціонера відповідно до чинного законодавства.

Також згідно з даною Постановою HAK «Нафтогаз України» утворена у формі відкритого акціонерного товариства, а тому не є державним органом і не уповноважена управляти пакетом акцій від імені держави.

Таким чином, до кола юридичних осіб, на яких поширюється дія ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», віднесено, зокрема, господарські товариства, у статутному фонді яких державі належать пакети акцій. При цьому не є власністю держави пакет акцій у статутному фонді акціонерного товариства, переданий нею до статутного фонду іншого суб'єкта господарювання, в якому їй належить 100% акцій. Власником цього пакета акцій стає зазначений суб'єкт господарювання. Поняття власності держави та власності такого суб'єкта не є тотожними, оскільки ця власність належить різним особам, самостійним учасникам цивільного обігу.

Виходячи з наведених норм, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду, що у відповідача не було правових підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем «Частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету».

При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції підставно та обґрунтовано відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийшов за межі позовних вимог, скасувавши податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2009 року № 00000172301/2, яким за наслідками адміністративного оскарження було частково скасоване податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2009 року № 0000092301/0.

Так, відповідно до ч. 5 п. 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 року № 29 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.1996 року за № 723/1748, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, у разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Отже, щодо визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем «Частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету» на час судового розгляду справи було чинним саме податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2009 року № 00000172301/2, тому, встановивши неправомірність визначення позивачу такого зобов'язання, для повного захисту його прав, свобод та інтересів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність скасування зазначеного рішення, хоч ВАТ «Зборівгаз» не заявляло вимоги про його скасування.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступного.

На виконання наказу НАК «Нафтогаз України» від 27.04.1999 року № 101 «Про передачу в управління ВАТ «Тернопільгаз» пакетів акцій відкритих акціонерних товариств газопостачання та газифікації Тернопільської області та «Договору про використання державного майна, яке не підлягає приватизації» від 21.01.2002 року № 10/17, між ВАТ «Тернопільгаз» та ВАТ «Зборівгаз» було укладено Договір від 02.01.2006року № 10/7 на організацію та надання послуг з метою підвищення ефективності роботи, які б забезпечували безперебійне постачання та транспортування розподільчими газопроводами природного газу всім категоріям споживачів, розрахунків за закуплені та реалізовані товарно-матеріальні цінності та надані послуги.

Виконавцем були надані послуги по укладанні договорів на транспортування та постачання природного газу для всіх категорій споживачів, зі всіма постачальниками природного газу, для подальшого безперебійного, безаварійного споживання природного газу; щомісячні консультації і навчальні роботи по програмі «Лотос»; приймання, зведення та аналіз фінансово-господарської звітності газового господарства з подальшою здачею звітності у ДК «Газ України»; здійснення перевірок спожитих об'ємів газу на точність засобів обліку газу; навчання та атестація слюсарів та газоелектрозварників підприємства; проведення претензійно - позовної роботи із споживачами природного газу; розробка і оформлення керівного документа по консультаційних питаннях, роз'ясненню і доведенню нормативних документів Уряду, НАК «Нафтогаз України», ДК «Газ України», Тернопільської ОДА та інші види робіт.

На підставі укладеного договору з ВАТ «Тернопільгаз» були надані відповідні послуги, факт надання яких підтверджено належно оформленими для відповідної господарської операції первинними бухгалтерськими документами відповідно до вимог законодавства, а саме: актами приймання-передачі виконаних робіт (послуг), податковими накладними та іншими документами, які містять обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 цієї статті не включається до складу податкового кредиту сума податку, сплачена платником податку у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для використання в господарській діяльності такого платника.

Як встановлено судом, послуги, отримані позивачем від ВАТ «Тернопільгаз», пов'язані з його господарською діяльність, що підтверджується Статутом товариства, в якому визначені напрями його діяльності, а суми податку на додану вартість, отримані в ціні наданих позивачу послуг, ВАТ «Тернопільгаз» включило до податкового зобов'язання та сплачено податок до бюджету.

Тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ВАТ «Зборівгаз» вимог пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що стало підставою для визначення податкового зобов'язання з цього податку.

Враховуючи наведені вище обставини та правові норми, оцінюючи зібрані докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а відповідачем не надано доказів їх правомірності.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року у справі № 2а-2090/09/1970 за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Зборівгаз» до Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик