Ухвала суду № 27590554, 15.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2012 р.Справа № 2а/1570/649/2011

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В.при секретаріПилипчук М.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Моноліт»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року по справі за позовом приватного підприємства «Моноліт»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень - рішень, -

встановиЛА:

ПП «Моноліт», (далі позивач) звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень СДПІ № 0004282301/0 від 26.05.2005 року, № 0004282301/1 від 02.08.2005 року, № 0004282301/2 від 13.10.2005 року про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 790603,83 грн., в тому числі 534042,75 грн. основний платіж та 256561,08 грн. штрафних (фінансових) санкцій, накладених на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; № 0004292301/1 від 02.08.2005 року, № 0004292301/2 від 13.10.2005 року про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 13840,50 грн., в тому числі 9227,00 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій на суму 4613,50 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем СДПІ на підставі акту № 29/23-1012/30445708 від 24.05.2005 року комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Моноліт»за період з 01.04.2003 року по 01.10.2004 року. Згідно акту перевірки шляхом співставлення показників підсумкових відомостей витрачення ресурсів, актів виконаних робіт по кожному з об'єктів, будівництво яких здійснювалось позивачем (80-ти та 120-ти квартирні житлові будинки по Щорса, 125 в м. Одесі, виробничо-адміністративної будівлі на території вільної економічної зони «Порто-франко»), з даними бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей щодо списаних матеріалів на будівництво цих об'єктів (рахунок 25 «будівельні матеріали») за 2-4 квартали 2003 року, 9 місяців 2004 року виявлено перевищення вартості списаних (фактично використаних), порівняно з наявними в бухгалтерському обліку, будівельних матеріалів загальною вартістю 813934,00 грн. Оскільки будівельні матеріали на вказану суму не були оприбутковані позивачем в реєстрах бухгалтерського обліку, вони не враховувались в розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів на кінець кожного із вказаних звітних податкових періодів, внаслідок чого валові витрати позивача за ці періоди були завищені на загальну суму 1276098,00 грн. Позивач вказує, що наведені висновки акту перевірки № 29/23-1012/30445708 від 24.05.2005 року суперечать висновкам акту перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ПП «Моноліт»від 09.10.2003 року №02-23-008/306 (за період з 1 січня 2002 року по 1 січня 2003 року) та акту зустрічної перевірки в ПП «Моноліт»від 08.08.2005 року (за період з травня 2004 року по червень 2005 року), складених КРУ в Одеській області. Зокрема, з актів КРУ випливає висновок про відсутність завищення ПП «Моноліт»вартості будівництва на суму безоплатно отриманих будівельних матеріалів (813934,00 грн.). Також не вказується на наявність розбіжностей між показниками підсумкових відомостей витрачення ресурсів (фактична відомість М-29), актами виконаних робіт по кожному з об'єктів, будівництво яких здійснювалось позивачем ( 80-ти та 120-ти квартирні житлові будинки по вул. Щорса 125 в м. Одесі, виробничо-адміністративні будівлі на території вільної економічної зони «Порто-франко»), з даними бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей щодо списаних матеріалів на будівництво цих об'єктів. Водночас, саме наявність цих розбіжностей була підставою для висновку відповідача про завищення ПП «Моноліт»валових витрат на загальну суму 1276098, 00 грн.

Позивач також зазначив, що факт використання ним в роботі безоплатно отриманих матеріалів на суму 813934,00 грн. спростовують наявні в матеріалах справи належним чином завірені копії договорів про дольову участь у будівництві, актів приймання-передачі матеріалів та додаткових угод до них. У звязку з викладеним ПП «Моноліт»вважає неправомірним збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток внаслідок донарахування валових доходів в розмірі 813934,00 грн. та не визнання валових витрат в розмірі 1276098,00 грн.

Представники позивача у судовому засіданні першої інстанції позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав викладених у позові, додаткових письмових поясненнях та наданих у судовому засіданні поясненнях, та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник процесуального правонаступника відповідача по справі ДПІ у Приморському районі м. Одеси проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов, стверджуючи про правомірність прийнятих відповідачем СДПІ податкових повідомлень-рішень №0004282301/1 та №0004292301/1 від 02.08.2005 року, №0004282301/2, №0004292301/2 від 13.10.2005 року внаслідок порушення позивачем вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п. 5.2., п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що зумовило правомірне визначення позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток на суму 534042,75 грн. та по застосованим штрафним (фінансовим) санкціям по цьому податку на суму 256561,08 грн., а також про порушення позивачем вимог п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що зумовило правомірне визначення позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 9227,00 грн. та по застосованим штрафним (фінансовим) санкціям по цьому податку на суму 4613,50 грн.

Суд першої інстанції своєю постановою від 22 лютого 2012 року в задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Моноліт»до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси в частині скасування податкових повідомлень-рішень спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 26.05.2005 року № 0004282301/0, від 02.08.2005 року № 0004282301/1 та від 13.10.2005 року № 0004282301/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 790603,83 грн. (534042,75 грн. основний платіж та 256561,08 грн. штрафні (фінансові) санкції, від 02.08.2005 року № 0004292301/1 та від 13.10.2005 року № 0004292301/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 13840,50 грн. ( 9227,00 грн. основний платіж та 4613,50 грн. штрафні (фінансові) санкції) - відмовив в повному обсязі.

Позивач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПА в Одеській області проведена комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Моноліт»за період з 01.04.2003 року по 01.10.2004 року, за результатами якої складено акт від 24.05.2005 року № 29/23-1012/30445708 (далі Акт перевірки ДПА)

Під час перевірки встановлено, зокрема, порушення підприємством п.п.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11

Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон України № 283/97-ВР), внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 1348700,00 грн.; п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року (далі Закон України № 168/97-ВР), внаслідок чого занижено чиста сума податкового зобов'язання на 334705,00 грн.

На підставі акту перевірки згідно із п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року (далі Закон України № 2181), за порушення названих вище приписів Закону України № 283/97-ВР СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004282301/0 від 26.05.2005 року, яким визначено податкове зобов'язання ПП «Моноліт»з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 1969020,00 грн., у т.ч. 1348700,00 грн. за основним платежем та 620320,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, на підставі того ж акту перевірки згідно із п.п.«б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181, за порушення названих вище приписів Закону України № 168/97-ВР СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004292301/0 від 26.05.2005 року, яким визначено податкове зобов'язання ПП «Моноліт»з податку на додану вартість (далі ПДВ) у загальній сумі 559172,00 грн., у т.ч. 334705,00 грн. за основним платежем та 224467,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ПП «Моноліт»за правилами п.5.1, п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5Закону України № 2181 звернулось в порядку адміністративного оскарження до всіх встановлених законом інстанцій контролюючого органу. За результатами розгляду заяв платника податку були прийняті відповідні рішення:

- рішенням СДПІ № 24542/10/25-0012 від 01.08.2005 року податкові повідомлення-рішення № 0004282301/0 та № 0004292301/0 від 26.05.2005 року залишені без змін, скаргу без задоволення, додатково направлено податкові повідомлення-рішення № 0004282301/1 та № 0004292301/1 від 02.08.2005 року;

- рішенням ДПА в Одеській області від 03.10.2005 року № 16972/25-0007 залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0004282301/0 від 26.05.2005 року, збільшено податок на прибуток на 39800,00 грн. та фінансові санкції на 16550 грн. (на суму збільшеного податкового зобов'язання оформлено окреме податкове повідомлення-рішення від 13.10.2005 року № 0009112301/0), скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004292301/0 від 26.05.2005 року та рішення СДПІ № 24542/10/25-0012 від 01.08.2005 року про результати розгляду первинної скарги в частині 16887,00 грн. податку на додану вартість та 8445,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, додатково направлено податкові повідомлення-рішення № 0004282301/2 та № 0004292301/2 від 13.10.2005 року;

- рішенням ДПА України № 12707/6/25-0115 від 16.12.2005 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення № 0004282301/0, № 0004292301/0 від 26.05.2005 року (№ 0004282301/1 та № 0004292301/1 від 02.08.2005 року,) з урахуванням рішення № 16972/25-0007 від 03.10.2005 року, прийнятого за розглядом повторної скарги (№ 0004292301/2, № 0009112301/0 від 13.10.2005 року), додатково направлено податкові повідомлення-рішення № 0004282301/3 та № 0004292301/3 від 12.01.2006 року.

Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення СДПІ № 0004282301/0, № 0004292301/0 від 26.05.2005 року, з урахуванням рішення про результати розгляду повторної скарги № 16972/25-0007 від 03.10.2005 року, яким скасовано останнє в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 16887,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 8445,00 грн.; № 0004282301/1, № 0004292301/1 від 02.08.2005 року; № 0004282301/2, № 0004292301/2, № 0009112301/0 від 13.10.2005 року прийняті з порушенням норм чинного законодавства, ПП «Моноліт»звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою про їх скасування, яку в подальшому було уточнено. Результати розгляду адміністративного позову господарським судом Одеської області, апеляційною та касаційною інстанцією, містиця в матеріалах справи.

Згідно Акту перевірки ДПА, за даними підсумкових відомостей використання матеріальних ресурсів по кожному окремому обєкту будівництва, ПП «Моноліт» у

будівництві використовувало будівельні матеріали, які фактично відсутні у підприємства, які не були оприбутковані за даними бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей (матеріальний облік ТМЦ). Використані ПП «Моноліт»будівельні матеріали, що фактично не оприбутковані та відсутні на балансі підприємства визначені в акті перевірки, як безоплатно отримані. Таким чином, ПП «Моноліт»до складу валових доходів не включило вартість безоплатно отриманих матеріалів на суму 813934,00 грн., у тому числі 525954,00 грн. за 2-4 квартал 2003 року та 287980,00 грн. за 9 місяців 2004 року, в звязку з чим в акті перевірки зроблено висновок про порушення ПП «Моноліт»п.п.4.1.6 п.4.1. ст.4. Закону України № 283/97-ВР. Встановлені розбіжності зайво списаних будівельних матеріалів по бухгалтерському обліку (матеріальний облік ТМЦ) списання вартості будівельних матеріалів понад фактичне витрачання, відповідно даним актів виконаних робіт, а також підсумковим відомостям витрачання ресурсів (фактична відомість М-29) ПП «Моноліт»зафіксовані ДПА в додатку №6 до акту перевірки.

Також, згідно Акту перевірки ДПА, списання вартості будівельних матеріалів ПП «Моноліт»по рахунку бухгалтерського обліку № 205 «будівельні матеріали»(матеріальний облік ТМЦ) не відповідає даним підсумкових відомостей витрачання ресурсів (фактична відомість М-29) та даним актів виконаних робіт по об'єктам будівництва і ремонтним роботам. Внаслідок невідповідності списання вартості будівельних матеріалів даним актів виконаних робіт, а також підсумковим відомостям витрачання ресурсів (фактична відомість М-29) підприємством зайво списано матеріалів на суму 1276098,00 грн., що зафіксовано ДПА в додатку №8 до акту перевірки (т.1 а.с.48-49, 77), в тому числі:

- по обєкту будівництва 70 квартирний житловий будинок по вулиці Щорса, 125 в м. Одеса за даними бухгалтерського обліку (матеріальний облік ТМЦ) списано будівельних матеріалів на суму 2015638,00 грн., а за даними підсумкової відомості витрачання ресурсів списано на 1180434,00 грн., тобто зайво списано будівельних матеріалів на суму 765405,00 грн.

- по обєкту будівництва виробничо-адміністративна споруда на території ВЕЗ «Порто-Франко», замовником якого є ТОВ «Телекомунікаційні технології», зайво списано будівельних матеріалів на суму 334137,00 грн.

- по обєкту будівництва 120-квартирний житловий будинок по вулиці Щорса,125 в місті Одеса зайво списано будівельних матеріалів на суму 175556,00 грн.

На підставі викладеного в Акті перевірки ДПА зроблено висновок про завищення ПП «Моноліт»валових витрат на 1276098,00 грн. внаслідок порушення підприємством п.5.9. ст.5 Закону України № 283/97-ВР.

Колегія суддів перевіривши матеріали справи вважає, що суд першої інстанції дійшов правильної думки, що висновки Акту перевірки ДПА та, як наслідок, прийняті на підставі цього рішення СДПІ про донарахування позивачу валових доходів в розмірі 813944,00 грн. та зменшення валових витрат на 1276098,00 грн. є обґрунтованими, та правомірними з огляду на наступне.

Позивач, обґрунтовуючи неправомірність висновків Акту перевірки ДПА надав до суду акт № 02-23-008/306 від 09.10.2003 року «Про результати перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ПП «Моноліт» та акт «Про результати зустрічної перевірки в ПП «Моноліт»від 08.08.2005 року, складені КРУ в Одеській області.

Акт перевірки №02-23-008/306 від 09.10.2003 року було складено КРУ в Одеській області за результатами перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ПП «Моноліт»за період з 01.01.2002 року по 01.08.2003 року, проведеної на виконання постанови військової прокуратури Північного регіону України. Перевірка здійснювалась з 22.09.2003 року по 09.10.2003 року. Згідно вказаного акту вибірковою перевіркою представлених актів виконаних робіт (Форма КБ-2в) та обсягів будівельних робіт, вказаних в них, встановлено завищення вартості робіт на суму 73,7 тисяч гривень. Так, підрядником до вартості 80-квартирного будинку по вул. Щорса в м. Одеса враховувались чавунні ванни у кількості 80 шт. по ціні 889,85 грн. за 1 шт., що склало 71,19 тис. грн., тоді як фактично встановлені 80 металевих ванн по ціні 386 грн. за 1 шт. вартістю 30,88 тис грн., що призвело до завищення вартості будівельних робіт на суму 51,27 тис. грн. Вибірково проведеними контрольними обмірами обсягів виконаних робіт по будівництву 70-квартирного будинку по вул. Щорса в м. Одеса встановлено подвійне врахування в актах (Форма КБ-2в) одних і тих же видів робіт, що теж призвело до завищення вартості будівництва на суму 22,43 тис. грн.

Акт перевірки від 08.08.2005 року було складено КРУ в Одеській області за наслідками проведення зустрічної перевірки взаєморозрахунків між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (Замовник) та підрядною організацією ПП «Моноліт»за виконані роботи з будівництва 120-квартирного житлового будинку по вулиці Щорса, 125 в м. Одеса за період з травня 2004 року по червень 2005 року. Перевірка була проведена з 15.08.2005 року по 18.08.2005 року.

Згідно зазначеного акту, в результаті вибіркової перевірки щодо правильності визначення вартості по актам виконаних робіт ПП «Моноліт»встановлено, що підрядником завищено вартість по актам виконаних робіт на загальну суму 79327,00 грн. В тому числі документальною перевіркою витрат по матеріальним ресурсам і конструкціям, включеним до актів виконаних робіт (Форма КБ-2в) за даними бухгалтерського обліку ПП «Моноліт», встановлено не підтвердження вищезазначених витрат даними бухгалтерського обліку підрядної організації в сумі 15564,60 грн., що з ПДВ становить 18667,52 грн. Зазначене не підтвердження виникло в результаті того, що підрядним підприємством включені до актів виконаних робіт допоміжні матеріали (сурік, каніфоль, пакля і т.д.), які передбачені ресурсними елементними кошторисними нормами, а фактично даними бухгалтерського обліку не підтверджені.

У своїх поясненнях представник позивача порівнюючи висновки Акту перевірки ДПА з висновками вищевказаних актів перевірок, складених КРУ в Одеській області від 09.10.2003 року та 08.08.2005 року робить висновок про відсутність невідповідності даних підсумкових відомостей витрачання ресурсів (фактична відомість М-29) даним матеріального обліку товарно-матеріальних цінностей позивача в розрізі кожного з об'єктів будівництва, окремих будівельних матеріалів, зафіксовану ДПА в додатках №6 та №8 до Акту перевірки.

Зокрема згідно додатку №8 до Акту перевірки ДПА, складеного ДПА в Одеській області по 70-квартирному житловому будинку по вулиці Щорса, 125 в м. Одеса за період квітень, травень, червень, серпень 2003 року зайво списано будівельних матеріалів на загальну суму 252643 грн. Згідно Акту перевірки КРУ в Одеській області від 09.10.2003 року за цей же період було зайво списано матеріалів на 22430,00 грн.

По 120-квартирному житловому будинку по вул. Щорса 125 за червень і серпень 2004 року згідно Акту перевірки ДПА було зайво списано будівельних матеріалів на суму 176556,00 грн., в той час як згідно Акту перевірки КРУ в Одеській області від 08.08.2005 року за цей же період було допущено перевищення на суму 18667,52 грн.

Дослідивши вищевказані акти перевірок КРУ в Одеській області від 09.10.2003 року та від 08.08.2005 року слід дійти висновку, що вони не спростовують висновків Акту перевірки ДПА в Одеській області в частині заниження ПП «Моноліт»валового доходу на 813944,00 грн. та завищення валових витрат на 1276098,00 грн. Перевірки КРУ, за наслідками яких були складені відповідні акти, проводились стосовно окремих питань фінансово-господарської діяльності вибірковим методом, про що прямо зазначено в текстах самих актів, протягом нетривалого часу (акт від 08.08.2005 року був складений за наслідками проведення перевірки, яка тривала 3 дні і здійснювалася 1 співробітником КРУ). Натомість перевірка за наслідками якої було складено Акт ДПА в Одеській області носила комплексний характер. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що періоди за які проводились перевірки ДПА в Одеській області та КРУ в Одеській області співпадають тільки частково. Комплексною документальною перевіркою дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Моноліт», за наслідками якої було складено Акт ДПА в Одеській області від 24.05.2005 року, охоплювався період з 01.04.2003 року по 01.10.2004 року, Акт від 09.10.2003 року було складено КРУ в Одеській області за результатами перевірки за період з 01.01.2002 року по 01.08.2003 року, Акт від 08.08.2005 року було складено КРУ в Одеській області за результатами перевірки за період з травня 2004 року по червень 2005 року. В звязку з викладеним вищевказані Акти КРУ в Одеській області не спростовують висновків про заниження ПП «Моноліт»валового доходу на 813944,00 грн. та завищення валових витрат на 1276098,00 грн., які містяться в Акті перевірки ДПА в Одеській області від 24.05.2005 року.

Позивач також зазначив, що факт використання ним в роботі безоплатно отриманих матеріалів на суму 813934,00 грн. спростовують наявні в матеріалах справи належним чином завірені копії договорів про дольову участь у будівництві, актів приймання-передачі матеріалів та додаткових угод до них. Дослідивши вказані договори, додаткові угоди до них та акти приймання-передачі судом першої інстанції встановлено наступне.

28.06.2002 року між ОСОБА_6 та ПП «Моноліт»укладено договір № 1 про пайову участь у будівництві житла, за змістом якого будівельне підприємство зобов'язалось власними силами за рахунок фізичної особи побудувати квартири загальною площею 577 кв.м. в 70-ти квартирному житловому будинку за адресою: вул.. Щорса, 125 та після вводу будинку в експлуатацію передати квартири замовнику. Оплата здійснювалась шляхом передачі ОСОБА_6 ПП «Моноліт»будівельних матеріалів на суму 765405,00 грн., що було зроблено нею 01.09.2002 року.

25.02.2003 року між ПП «Моноліт»та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду №25/02 до договору № 1 про пайову участь у будівництві житла від 28.06.2002 року, яким розірвано останній та узгоджені питання щодо повернення ОСОБА_6 будівельних матеріалів. Пізніше, а саме на протязі квітня-листопада 2003 року здійснено повернення матеріалів на суму 765405,00 грн. та складено акти прийому-передачі.

Умовами договору № 3 від 15.04.2003 року про пайову участь в будівництві, укладеного між ОСОБА_6 та ПП «Моноліт», остання взяла на себе зобов'язання по забезпеченню будівництва виробничо-адміністративної споруди на території ВЕЗ «Порто-франко»на загальну суму 340000,00 грн., шляхом передачі ПП «Моноліт»будівельних матеріалів на підставі його заявки.

18.10.2003 року ПП «Моноліт»надано ОСОБА_6 заявку № 1 стосовно матеріалів на суму 334137,00 грн., які передані підприємству 22.10.2003 року відповідно до акту прийому-передачі №1.

24.10.2003 року вищевказаний договір № 3 про пайову участь в будівництві розірвано, про що укладено додаткову угоду № 3-1, якою, зокрема, сторони узгодили питання щодо повернення ОСОБА_6 будівельних матеріалів. В грудні 2003р. та в серпні 2004 року здійснено повернення матеріалів на загальну суму 334137,00 грн., про що складено акти прийому-передачі.

30.04.2004 року між ПП «Моноліт»та ОСОБА_6 укладено договір № 2 про пайову участь в будівництві житла. Згідно поданої заявки від 08.05.2004 року ПП «Моноліт»отримав матеріалів на суму 176556,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі № 1.

Після підписання додаткової угоди від 02.06.2004 року № 2/06 до договору № 2 ПП «Моноліт»по акту прийому-передачу повернуло ОСОБА_6 вищезазначені матеріали на загальну суму 176556,00 грн. по актам від 17.06.2004 року № 1-1, від 20.08.2004 року № 2-1.

Позивач зазначає, що при будівництві об'єктів ПП «Моноліт»використовувало будівельні матеріали, отримані по вищевказаним договорам про пайову участь в будівництві житла, оприбутковуючи ці матеріали за правилами п.п.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону № 283/97-ВРта не відносячи вартість цих матеріалів до складу своїх валових доходів. Після розірвання договорів ПП «Моноліт»купувало за власні грошові кошти, отримані від замовників будівництва, матеріали та повертало їх ОСОБА_6, у зв'язку з чим, позивач правомірно (з урахуванням документального підтвердження покупки матеріалів (накладними), їх взаємозв'язку з власною господарською діяльністю та з певним об'єктом будівництва, актів прийому-передачі матеріалів фізичній особі) відніс вартість цих матеріалів до валових витрат підприємства, а договори про пайову участь в будівництві житла, акти приймання-передачі матеріалів на виконання умов цього договору свідчать про те що ПП «Моноліт»не використовувало в роботі безоплатно отримані матеріали.

З вищевикладеними доводами позову колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової зв'язності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Позивач, вказуючи, що ним придбавались за власні грошові кошти, отримані від замовників будівництва, матеріали, які повертались ОСОБА_6, не надав суду первинних документів, які підтверджують факт придбання цих будівельних матеріалів. Судом першої інстанції встановлено, що операції з отримання та повернення будівельних матеріалів від ОСОБА_6 не знайшли свого відображення в регістрах бухгалтерського обліку. Таким чином слід вважати непослідовними доводи позивача стосовно причин невідповідності вартості фактично використаних (списаних) будівельних матеріалів даним бухгалтерського обліку щодо оприбуткування таких матеріалів. Так, оскаржуючи податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, а також звертаючись до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом, позивач пояснював таку невідповідність тим, що оприбуткування будівельних матеріалів ним здійснювалося, але в інших, наступних звітних періодах по факту надходження від постачальників матеріалів первинних документів на їх відпуск. Посилання ж позивача на отримання будівельних матеріалів вартістю 813934,00 грн. за договорами про дольову участь у будівництві житла, укладеними з ОСОБА_6, яка, як свідчать матеріали справи, є директором ПП «Моноліт», мало місце під час апеляційного перегляду справи при тому, що вказані договори не були пред'явлені контролюючому органу під час перевірки, так само як і суду першої інстанції. В звязку з викладеним договори про дольову участь в будівництві, укладені ПП «Моноліт»з ОСОБА_6, додаткові угоди до цих договорів та акти прийому-передачі будівельних матеріалів не спростовують висновків податкового органу, щодо використання ПП «Моноліт»безоплатно отриманих будівельних матеріалі на суму 813934,00 грн.

Відповідно до п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону № 283/97-ВР валовий дохід підприємства включає суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартість товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Факт використання позивачем будівельних матеріалів вартістю на 813934,00 грн. більше, ніж було оприбутковано, правомірно оцінений перевіряючими, як підстава згідно пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 283/97-ВР для збільшення валового доходу в податковому обліку позивача на вказану суму за ознаками безоплатно отриманих товарів, оскільки використання товарно-матеріальних цінностей передбачає перш за все їх наявність, а отже і придбання (виготовлення), а недоведеність позивачем витрат на придбання будівельних матеріалів на вказану суму дає підстави для висновку про отримання їх на безоплатній основі. Позивачем не надано до суду доказів платного отримання вищевказаних будівельних матеріалів на суму 813934,00 грн.

Згідно п.5.9. ст.5 Закону № 283/97-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Позивач не надав суду доказів, які б спростували зафіксовану в акті перевірки податкового органу розбіжність зайво списаних будівельних матеріалів по бухгалтерському обліку списання вартості будівельних матеріалів понад фактичне витрачання відповідно даним актів виконаних робіт, а також підсумковим відомостям витрачання ресурсів (фактична відомість М-29) на суму 1276100,00 грн., що свідчить про завищення позивачем валових витрат на цю суму.

Згідно Акту перевірки ДПА, ПП «Моноліт»двічі віднесло до складу валових витрат вартість субпідрядних робіт по будівництву 10-ти поверхового 70-ти квартирного житлового будинку на суму 46137, грн., чим порушено вимоги п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 283/97-ВР, а саме вперше підприємством віднесено до валових витрат вартість субпідрядних робіт, що зазначені в акті виконаних робіт №1 за квітень 2003 року, наданих ПП «Торговий дім», вдруге - вартість субпідрядних робіт відповідно до акту виконаних робіт № б/н за травень 2003 року, наданих ТОВ «Хімреммонтаж».

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до умов договору комісії від 03.02.2003 року, укладеного між ПП «Моноліт»та ТОВ «Хімреммонтаж», останній повинен за дорученням ПП «Моноліт»від свого імені, за рахунок комітента укласти договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті: десятиповерховий 70-ти квартирний житловий будинок за адресою: вул.. Щорса, 125/3.

Відповідно до умов звіту комісіонера від 30.04.2003 року для виконання цих робіт залучено ПП «Торговий дім», який за виконану роботу виставив ПП «Моноліт»акт виконаних підрядних робіт №1, складений за типовою формою КБ-3, в якому вартість даних робіт за позиціями №№ 25/224, 26/225,27/226,28/334 визначена на загальну суму 46137,00 грн.

ТОВ «Хімреммонтаж»в І півріччі 2003 року на підставі договору субпідряду № 29 від 21.04.2003 року виконувало роботи по зовнішній обробці та благоустрою території 10-ти поверхового 70-ти квартирного житлового будинку. При передачі робіт в травні 2003 року ТОВ «Хімреммонтаж»включено в акт виконаних підрядних робіт, складений за типовою формою КБ-2в, роботи за позиціями №№ 3/224,4/225,5/226,6/324 загальною вартістю 46137 грн., які ним вже виставлялись ПП «Моноліт»по договору комісії.

У тому ж місяці ТОВ «Хімреммонтаж»надано ПП «Моноліт»ще один акт виконаних робіт №1, складений за типовою формою КБ-2в, в якому ці ж роботи за позиціями № № 19/224,20/225,21/226,22/324 загальною вартістю 45832 грн. виставлені ПП «Моноліт»з позначкою «-».

Судом першої інстанції встановлено, що позивач в податковому обліку за 2 квартал 2003 року двічі відніс до валових витрат 46137,00 грн., що складає вартість будівельних робіт на спорудженні 70-ти поверхового будинку по вул.. Щорса, 125/3 в м. Одесі, замовником яких була військова частина А 1206, та до податкового кредиту ПДВ в сумі 9227,00 грн., сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням цих робіт, а саме: на підставі акту № 1 типової форми №КБ-2В за квітень 2003 року, підписаного на користь субпідрядної організації ПП «Торговий дім», та на підставі акту б/н типової форми КБ-2В за травень 2003 року, підписаного на користь ТОВ «Хімреммонтаж», субпідрядника за виконаними роботами.

Суд першої інстанції не погодився з доводами позивача про самостійне виправлення ним допущеної помилки шляхом зменшення сум валових витрат та податкового кредиту на 46137,00 грн. та 9227,00 грн. в наступних звітних періодах, оскільки вказані висновки зроблені без посилання на будь-які докази, що підтверджують цю обставину, у зв'язку з чим факт коригування позивачем показників податкового обліку на вказані суми не може вважатися встановленим. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки викладені в акті перевірки щодо завищення позивачем валових витрат на 46137,00 грн. та податкового кредиту на 9227,00 грн. є необґрунтованими.

Відповідно до ст.3 Закону № 283/97-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку, та на суму амортизаційних відрахувань, визначених ст.ст.5, 8, 9 цього Закону. Згідно п.10.1. ст.10 Закону № 283/97-ВР ставка податку на прибуток складає 25 % від обєкту оподаткування.

На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про заниження позивачем оподатковуваного прибутку за 2 квартал 2003 року на 46137,00 грн. внаслідок завищення на цю суму валових витрат, за 2-4 квартали 2003 року, 9 місяців 2004 року на 813934,00 грн. внаслідок заниження валового доходу на цю суму та на 1276100,00 грн. внаслідок завищення на цю суму валових витрат, а всього на 2136171,00 грн., у зв'язку з чим донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 534042,75 грн. (2136171,00 :100x25=534042,75) є правомірним.

Розмір штрафних санкцій, накладених на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону № 2181у зв'язку з вище вказаними порушеннями законодавства, з врахуванням встановлених цією нормою розмірів штрафних санкцій складає 256561,08 грн.

На підставі цього також є правомірним донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 9227,00 грн. та накладення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4613,50 грн.

Враховуючи вищевикладене колегія судді вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони задоволенню не підлягають.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Моноліт», - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року по справі за позовом приватного підприємства «Моноліт»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень - рішень, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан