Ухвала суду № 27589578, 21.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2012 року м. Київ К/9991/44052/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 року

у справі № 2а-632/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «СКІФ»

до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «СКІФ»(далі -позивач, ТОВ «ВП «СКІФ») звернулось у лютому 2012 до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області (далі -відповідач, ДПІ у Миронівському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2012 року № 0000072301, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 63 193,00 гривні та визначено штрафні (фінансові) санкції на суму 22,00 гривні та від 30.01.2012 року № 0000082301, згідно з яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 78 560,00 гривень та визначено штрафні (фінансові) санкції на суму 19 640,00 гривень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миронівському районі Київської області від 30.01.2012 року № 0000072301, згідно з яким ТОВ «ВП «СКІФ»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 63 193,00 гривні та визначено штрафні (фінансові) санкції на суму 22,00 гривні; визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миронівському районі Київської області від 30.01.2012 року № 0000082301, згідно з яким ТОВ «ВП «СКІФ»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 78 560,00 гривень та визначено штрафні (фінансові) санкції на суму 19 640,00 гривень.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача ДПІ у Миронівському районі Київської області правонаступником Миронівською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААВ № 501185.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні фактичні обставини справи.

Миронівською МДПІ Київської області було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «ВП «Скіф» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, про що складено акт № 1/23-011/34374620 від 11.01.2012 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000072301 від 30.01.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 63 193,00 гривні та № 0000082301 від 30.01.2012 року, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 98 200,00 гривень, з яких 78 560,00 гривень за основним платежем та 19 640,00 гривень -штрафні (фінансові) санкції.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Між ТОВ «ВП «Скіф» та ТОВ «Про-Імпорт» було укладено договір № ВП-00062 від 02.08.2010 року. За вказаним договором позивач передав у власність ТОВ «Про-Імпорт» товар, вказаний у видаткових накладних № ВП-0000148 від 17.08.2010 року, № ВП-0000174 від 31.08.2010 року, № ВП-0000147 від 31.08.2010 року, № ВП-0000131 від 31.08.2010 року, № ВП-0000284 від 02.11.2010 року та № ВП-0000300 від 08.12.2010 року.

Також між ТОВ «ВП «Скіф» та ТОВ «Про-Імпорт» 02.08.2010 року було укладено додаткову угоду № 1 до договору № ВП-00062 від 02.08.2010 року.

Згідно умов вказаної додаткової угоди позивач взяв на себе зобов'язання надати ТОВ «Про-Імпорт» послуги з деревообробки, підгонки, фрезерування меблів та/або їх частин (деталей), в тому числі, за рахунок поставленого товару.

Для виконання робіт, обумовлених додатковою угодою № 1 до договору № ВП-00062 від 02.08.2010 року, ТОВ «Про-Імпорт» на підставі видаткової накладної № ВП-000462 від 25.10.2010 року передало ТОВ «ВП «Скіф» 236 фасадів загальною вартістю 1 264 070,35 гривень.

Згідно бухгалтерської довідки ТОВ «ВП «Скіф» матеріали, що були отримані від ТОВ «Про-Імпорт» на підставі видаткової накладної № ВП-000462 від 25.10.2010 року за договором № ВП-00062 від 02.08.2010 року були оприбутковані на позабалансовий рахунок 022 та у подальшому видатковою накладною № ВП-000234 від 01.11.2010 року були передані ТОВ «Про-Імпорт». Наведені у бухгалтерській довідці обставини підтверджуються оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 022 за жовтень та листопад 2010 року.

Вартість робіт з деревообробки, підгонки, фрезерування меблів та/або їх частин (деталей), виконаних на підставі договору № ВП-00062 від 02.08.2010 року (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 02.08.2010 року) була зазначена у специфікації № РН-000134 від 01.11.2010 року.

Відповідачем під час проведення перевірки було помилково зроблено висновок про те, що у специфікації № РН-000134 від 01.11.2010 року зазначено вартість фасадів, які передаються ТОВ «ВП «Скіф» у власність ТОВ «Про-Імпорт» на підставі договору № ВП-00062 від 02.08.2010 року. У зв'язку з цим в акті перевірки № 1/23-011/34374620 від 11.01.2012 року закріплено висновок про те, що 236 фасадів позивачем були продані за цінами, нижчими ніж звичайні ціна на такий товар.

Помилковість вказаного висновку податкового органу підтверджується вищевикладеним.

Як на підставу для задоволення своїх вимог відповідач послався на те, що видаткова накладна № ВП-000462 від 25.10.2010 року, складена ТОВ «Про-Імпорт», та видаткова накладна № ВП-000234 від 01.11.2010 року, складена ТОВ «ВП «Скіф», не були надані під час проведення перевірки.

В акті перевірки № 1/23-011/34374620 від 11.01.2012 року дійсно відсутні посилання на вищевказані документи, однак позивач вказує на те, що вони надавалися перевіряючим. На даний час перевірити вказані обставини немає можливості.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивачем були подані заперечення на акт перевірки, до яких додані копії видаткових накладних № ВП-000462 від 25.10.2010 року та № ВП-000234 від 01.11.2010 року.

У відповідності до абз. 2 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Заперечення на акт перевірки відповідачем були отримані 18.01.2012 року, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені 30.01.2012 року.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податковий орган при прийнятті рішень на підставі акту перевірки № 1/23-011/34374620 від 11.01.2012 року зобов'язаний був враховувати копії видаткових накладних № ВП-000462 від 25.10.2010 року та № ВП-000234 від 01.11.2010 року.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, яка звернула увагу на те, що відповідач у даному випадку не мав права визначати базу оподаткування податком на прибуток підприємств із застосуванням звичайних цін.

У відповідності до абз. 2 пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

До таких випадків належить здійснення операцій з пов'язаними особами, страхування ризиків, товарообмінні операції, виплата дивідендів у формі, відмінній від грошової.

Однак, операція між ТОВ «ВП «Скіф» та ТОВ «Про-Імпорт» до таких операцій не належить.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби -відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 року у справі № 2а-632/12/1070 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько