Ухвала суду № 27589536, 20.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 року м. Київ К-36179/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову та ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2009 року Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009 рокуу справі№ 2-а-36245/09/2070за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мегасервіс-3»до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень та податкових вимог,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2009 року у справі № 2-а-36245/09/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009 року, позовні вимоги задоволено. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000142330/0 від 29.01.2009 року, № 0000152330/0 від 29.01.2009 року, першу податкову вимогу № 1/171 від 10.02.2009 року та другу податкову вимогу № 2/275 від 13.03.2009 року Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, постановивши нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 3 Господарського кодексу України, Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежались з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення.

В силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання відповідача про заміну Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова її правонаступником Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби підлягає задоволенню.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.09.2008 року складено акт від 22.01.2009 року № 148/233/34390532, яким зафіксовано порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки занижено податок на прибуток за 2 квартал 2007 року - 3 квартал 2008 року всього в сумі 934 361,00 грн.; пп. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2007 року - вересень 2008 року всього в сумі 810 346,00 грн.

За результатами акту перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення: №0000142330/0 від 29.01.2009 року, яким донараховано ТОВ «Мегасервіс-3»суму податкового зобов'язання (податок на прибуток) у загальному розмірі 1 386 886,70 грн. (у т.ч. основний борг -934 361,00 грн., штрафні (фінансові санкції) -452 525,70 грн.); №0000152330/0 від 29.01.2009 року, яким донараховано ТОВ «Мегасервіс-3»суму податкового зобов'язання (податок на додану вартість) у загальному розмірі 1 215 519,00 грн. (у т.ч. основний борг -810 346,00 грн., штрафні (фінансові санкції) -405 173,00 грн.).

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Пунктом 3.1 ст. 3 цього ж Закону встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 цього Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 Закону). Пунктом 5.11 ст. 5 Закону визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за укладеними договорами ТОВ «Мегасервіс-3»зобов'язується забезпечувати дотримання цінової політики Київстар при реалізації товару кінцевому споживачеві, що полягає у продажу скетч-карток за ціною, не вищою за номінальну ціну (ціна, зазначена на скетч-картках), розмір оплати послуг ТОВ «Мегасервіс-3» здійснюється Київстар у відсотках до придбаних підприємством стартових пакетів та скетч-карток мобільного стільникового зв'язку відповідної вартості та номіналу на підставі актів, що складаються сторонами договору щотижнево (щомісячно). Вартість послуг розраховується відповідно до цін на товар, за якими ТОВ «Мегасервіс-3»придбано такий товар у Київстар.

Отже, розмір винагороди позивача знаходиться у прямій залежності від кількості, вартості та номіналу придбаної продукції Київстар, що не враховане відповідачем під час проведення перевірки.

В обґрунтування вказаних висновків відповідач вказує на проведений аналіз даних бухгалтерського обліку позивача (придбання та реалізація товарно-матеріальних цінностей у перевірений період), на підставі якого із посиланням на норми Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 10.09.1996 року №120/190, та робить висновок про здійснену підприємством необґрунтовану уцінку реалізованої продукції, яка призвела до заниження податку на прибуток за період 2 квартал 2007 року - 3 квартал 2008 році у загальному розмірі 934 361,00 грн. та податку на додану вартість за квітень 2007 року - вересень 2008 року у загальному розмірі 810 346,00 грн.

Проте, судами встановлено, що всупереч ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано суду жодного доказу того, що позивачем проведено уцінку придбаної продукції. Факт проведення такої уцінки спростовується також позивачем.

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінам з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів про безпідставність донарахування позивачу податок на прибуток, податку на додану вартість та штрафних санкцій у зв'язку з відсутністю порушень, зазначених в акті перевірки, з боку позивача.

Також на думку податкового органу позивачем порушенні положення пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки включено до складу податкового кредиту за грудень 2007 року суму ПДВ у розмірі 62 859,28 грн. по податкові накладній № 1 від 03.12.2007 року від ЗАТ «Український мобільний зв'язок», яка відсутня у підприємства.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Позивач в судове засіданні суду першої інстанції надав для огляду оригінал податкової накладної від ЗАТ «Український мобільний зв'язок», яка відповідає вимогам, встановленим пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суди встановили, що позивачем обґрунтовано відображено суму ПДВ у розмірі 62 859,28 грн. у складі податкового кредиту грудня 2007 року, а висновки відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»доказами не підтверджуються.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів, що оскільки факти порушення позивачем пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 4.1. ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є недоведеними, отже відсутні підстави для застосування штрафних фінансових санкцій та направлення податкових вимог №1 /171 від 10.02.2009 року, № 2/275 від 13.03.2009 року відповідно до ст. ст. 6, 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не належить до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Замінити Державну податкову інспекцію у Червонозаводському районі м. Харкова правонаступником Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009 року у справі № 2-а-36245/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак