Ухвала суду № 27589466, 19.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 року м. Київ К-36449/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009

у справі №2а-3420/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства "Інколаб Сервісез"

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2009, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009, задоволено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000092342/0 від 05.02.2009.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної відповідачем виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008, складено акт від 27.01.2009 № 163/23-2/24161721, в якому встановлено порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість всього у сумі 71 404 грн., у тому числі у лютому 2008 року на суму 8 750 грн., у березні 2008 року на суму 8 667 грн., у квітні 2008 року - 5 000 грн., у травні 2008 року - 1 667 грн., у червні 2008 року - 16 514 грн., у липні 2008 року -5 000 грн., у серпні 2008 року - 12 473 грн., та у вересні 2008 року - 13 333 грн. Зазначене завищення, на думку податкового органу, має місце внаслідок відсутності у позивача підстав для формування податкового кредиту по факту придбання ремонтних послуг, вартість яких віднесена до складу капітальних інвестицій.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000092342/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 107 106 грн., у тому числі за основним платежем 71 404 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 35 702 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абз. 4 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) на основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Факт укладання позивачем договору підряду з Приватним підприємством «Гарант-Будсервіс», виконання останнім будівельних робіт на об'єкті за адресою м. Ізмаїл, вул.. Кутузова, № 130а, що орендується позивачем на умовах договору оренди від 01.02.2007 року №2, виконання робіт по ремонту зазначеного приміщення та приміщення, яке належить позивачу на праві власності, та їх віднесення до складу капітальних інвестицій з відображенням на бухгалтерському рахунку 15, підтверджується актом перевірки та наявними в матеріалах справи копіями акта приймання-передачі виконаних робіт, податкових накладних та платіжних доручень.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що капітальний ремонт будівлі (основних фондів) пов'язаний з господарською діяльністю позивача, а тому, податок на додану вартість правомірно віднесений до складу податкового кредиту. Як встановлено актом перевірки та підтверджується матеріалами справи, позивач здійснює операції з наданням інформаційних та сертифікаційних послуг по збору та обробці інформації відносно інспекції, перевірки, тестування та сертифікації якості чи кількості вантажів мінерального походження, що транспортуються через порти України. Капітальний ремонт приміщення з метою розміщення лабораторії здійснений позивачем з метою відповідності загальним вимогам, встановленим для суб'єктів здійснюючих діяльність в випробувальних лабораторіях для членів Світової організації торгівлі.

Доводи відповідача про нікчемність договорів оренди від 01.02.2007 року №2 та договору підряду колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Крім того, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину (правочинів) конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору (згідно зі ст. 228 ЦК України), як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя - відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль