Ухвала суду № 27588972, 08.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/62471/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012

у справі № 2а-8654/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укоенергобуд"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -

рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укоенергобуд" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення №0001502208 від 28.03.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2012 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення № 000150228 від 28.03.2012.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2011 та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 та складено акт №120/23-7/34189303 від 07.03.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001502208 від 28.03.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з екологічного податку за період І кварталу 2011 року у розмірі 22359, 75 грн.: основний платіж 21678,75 грн., 681 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 249.1 ст. 249, п. 250.1 ст. 250 ПК України, занижено екологічний податок за І квартал 2011 року в сумі 21678, 75 грн.

Відповідно до п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку діяльність), бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи, організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема, розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини (пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України).

При цьому в умовах п. 240.5 ст. 240 Податкового кодексу України не є платниками екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах), та надають послуги у цій сфері.

Згідно з пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України об'єктом та базою оподаткування податку є, зокрема, обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Розміщення відходів - це зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами (пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

У зв'язку з цим обов'язком платника є обчислення, нарахування та сплата до бюджету екологічного податку, а також складання податкової звітності у разі наявності фактичних обсягів розміщення відходів, відповідно зберігання (тимчасового розміщення до утилізації і видалення) протягом звітного кварталу, крім розміщення обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збиранням і заготівлі таких відходів в умовах, визначених пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України.

Виходячи з наведених норм, судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи є місця для тимчасового зберігання відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, контейнери або урни для збирання побутових відходів чи повинні сплачувати екологічний податок за фактичні обсяги зміщених протягом звітного кварталу відходів.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 220 названого Кодексу не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не буди встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відтак відповідно до вимог частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій ухвалі, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, правильно застосувати норми матеріального і процесуального права й прийняти законне і обґрунтоване рішення.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляції інстанції скасувати, а справу № 2а-8654/12/2670 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 у справі № 2а-8654/12/2670 скасувати.

Справу № 2а-8654/12/2670 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко