Ухвала суду № 27588628, 08.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/46031/12

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівВасильченко Н. В., Черпіцької Л. Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Хмельницької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Хмельницькій області про стягнення заборгованості,

встановив:

ОСОБА_4 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Хмельницької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Хмельницькій області про стягнення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року, залишеною без задоволення ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що у жовтні 2011 року позивач придбав автомобіль "TOYOTA RAV-4" та сплатив збір в розмірі 3% його вартості.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що законом обов'язок зі сплати збору покладений на особу, яка відчужує автомобіль. За таких обставин, виконання цього обов'язку іншою особою є помилковим, а кошти, сплачені позивачем, підлягають поверненню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками суддів.

З матеріалів справи та доводів касаційної скарги вбачається, що спір зводиться до встановлення особи, на яку покладено обов'язок сплачувати збір -продавця або покупця автомобіля.

Відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Поняття "відчуження" у юридичній літературі розглядається як передача майна у власність іншій особі; один із способів здійснення власником повноважень розпорядження.

Водночас пунктом 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (в редакції на час виникнення спірних відносин), передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом, зокрема, купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З аналізу наведених норм вбачається правильність висновків судів про пріоритет положень Закону над постановою Кабінету Міністрів України та обов'язок сплати збору продавцем автомобіля.

Таким чином, висновки судів про необхідність повернення помилково сплачених коштів є обґрунтованими, а доводи, викладені в касаційній скарзі, цих висновків не спростовують та не дають підстав вважати оскаржувані рішення такими, що ухвалені з порушеннями норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: