Постанова № 27588421, 16.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 листопада 2012 року № 2а-8301/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Інтергрейтид Сервісіз»доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової службипро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000092303 від 30.01.2012

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс Інтергрейтид Сервісіз»звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000092303 від 30.01.2012.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що висновки в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, оскільки реальність господарських операцій з контрагентом підтверджується первинними документами, а тому є підстави для визнання нечинним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно та з врахування всіх обставин.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у порядку письмового провадження у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на те, що сторони в судове засідання 06.09.2012 не з'явились та з урахуванням вимог ст.ст.41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду про наступне.

З 28.12.2011 по 12.01.2012 Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби (далі відповідач) проведено документальну невиїзну перевірку суб'єкта господарювання, - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Інтергрейтид Сервісіз», - по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Альянс Груп»з питань правильності обчислення податку на додану вартість за період з 01.08.2011 по 31.08.2011.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №24/23-3/25200734 від 16.01.2012, за висновками якого встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року на суму 198061,12 грн.

Як вбачається з акту основні засоби у ТОВ «Євро Альянс Груп», яке мало господарські відносини з позивачем за перевіряємий період, відсутні. За даними декларацій з податку на прибуток виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за ІІ квартал 2011 року склала 0,00 грн., до якої додаток К1 не надавався. Відповідно до довідки по формі 1ДФ кількість працюючих на підприємстві у 2009 роках складала 1 особа (директор підприємства), яка, враховуючи загальний обсяг декларуємих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) фізично не могла здійснювати такий обсяг роботи.

А отже, підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті: ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області складено акт №173/23-3/37228245 від 01.11.2011 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Євро Альянс Груп»за період серпень 2011 року; на підприємстві відсутні основні засоби, кількість працюючих -одна особа; місцезнаходження не встановлено.

Наведене, на думку відповідача, свідчить, що правочини між позивачем та ТОВ «Євро Альянс Груп», укладені без мети настання реальних наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними.

30.01.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№0000092303, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 198061,12 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 49515,28 грн.

За результатом адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

З огляду на лист Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Євро Альянс Груп», обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Євро Альянс Груп»(постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу від №0801-11 від 01.08.2011, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність товар, а покупець його прийняти та оплатити товар.

За накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи та були предметом дослідження податковим органом при перевірці, контрагент поставляв на адресу позивача парфумерні та косметичні товари, а також виписав на адресу позивача податкові накладні.

Доказів на підтвердження факту проведення розрахунків з контрагентом за поставлений товар матеріали справи не містять, позивачем не надано, про причини неможливості їх подання суду не повідомлено.

Також, оцінивши поряд з іншими наявними у справі доказами, твердження позивача щодо подальшої реалізації товару, поставленого ТОВ «Євро Альянс Груп», підтвердженням чого є оборотно-сальдова відомість за серпень 2011 року та інші три відомості про продаж товару, суд не приймає їх в якості належного та допустимого доказу у спірних правовідносинах, оскільки відомості, на які посилається позивач, не є первинними документами та не мають сили первинних документів в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 198.6 наведеної статті, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивач надав суду договір купівлі-продажу, укладений з ТОВ «Євро Альянс Груп», накладні та податкові накладні.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій з ТОВ «Євро Альянс Груп».

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «Євро Альянс Груп»носять реальний характер.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні даного спору, враховуючи зміст ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення усім вищезазначеним вимогам, дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 -163, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Фенікс Інтергрейтид Сервісіз»відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Н.М. Клименчук