Постанова № 27588037, 13.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 листопада 2012 р. № 2-а- 11358/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач - Ємельяненко Д.Д., відповідач - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство комплексної безпеки-охоронна фірма "БРІГ" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство комплексної безпеки-охоронна фірма "БРІГ", звернувся до суду з адміністративним позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000292330 від 17.04.2012 року. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про заниження позивачем суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-консалтинг плюс». Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вище зазначеним контрагентом, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач правом надання письмових заперечень на позовну заяву не скористався.

У судовому засіданні 13.11.2012 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 13.11.2012 року не з'явився, причин неявки не повідомив, із заявою про відкладення розгляду справи або розгляду справи за його відсутності не звертався. Враховуючи наведе, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі уповноваженого представника відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що у період з 03.04.2012 року по 05.04.2012 року співробітниками Індустріальної МДПІ проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «АКБ-ОФ "БРІГ" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» за період з 01.10.2011 року по 30.11.2011 року, за результатами якої складено Акт № №201/22-106/33118966 від 06.04.2012 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі -ПК України), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість всього в сумі 27500 грн., к т.ч. за жовтень 2011 року в сумі 7500 грн., за листопад 2011 року в сумі 20000 грн.

На підставі вище зазначеного акту, Індустріальною МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000292330 від 17.04.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 41250 грн., в т.ч. за основним платежем 27500 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -13750 грн.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугувала інформація щодо перевірок контрагентів (Акти ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 13.12.2011 року №250/23-03-05/3709546 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків - контрагентами за вересень, жовтень 2011 року», від 26.01.2012 року № 43/15-02-36/3709546 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Агро-Синергетика» за листопад 2011 року»), за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентом - ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, через відсутність на підприємстві необхідного руху активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської діяльності, наявності в штаті тільки керівних посад, відсутністю основних фондів, незнаходженням платника за місцезнаходженням, відсутністю у учасників задекларованих господарських операцій спеціального податкового статусу та відсутністю зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесення інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АКБ-ОФ "БРІГ" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс».

Так, 01.09.2011 року між ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» (Виконавець) та ТОВ «АКБ-ОФ "БРІГ" (Замовник) було укладено Договір №75, метою якого є визначення негативних факторів у сфері управління та ведення бухгалтерського обліку Замовником, а також прийняття необхідних заходів, передбачених договором, сприяючих їх ліквідації (п.1.1.). Відповідно до умов Договору, Виконавець приймає на себе зобов'язання на наданню Замовнику супутніх, бухгалтерських послуг у відповідності з потребами Замовника, виникаючими у процесі здійснення ним фінансово-господарської діяльності, відповідно до переліку, визначеного у п.2.1 Договору.

На підтвердження факту реальності виконаних робіт (послуг) позивачем було долучено до матеріалів справи копії Акт здачі-приймання виконаних робіт та Протокол узгодження договірної вартості за надані послуги від 30.11.2011 року.

Розрахунки за проведені роботи (надані послуги) були проведені в безготівковій формі, про що свідчить надана позивачем копія платіжного доручення №747 від 22.12.2011 року на суму 75000 грн.

ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» було виписано на адресу позивача податкову накладну №156 від 30.11.2011 року на загальну суму 75000 грн. (у т.ч. ПДВ 12500 грн.).

Також, 03.10.2011 року між ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» (Виконавець) та ТОВ «АКБ-ОФ "БРІГ" (Замовник) було укладено Договір №6, відповідно до умов якого Виконавець за дорученням Замовника зобов'язується надавати юридичні послуги та консультації в повному обсізі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов'язується оплатити ці послуги на умовах, вказаних в цьому Договорі. Загальну сума договору становить 45000 грн., у т.ч. ПДВ.

31.10.2011 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №6 від 03.10.2011 року, відповідно до умов якої загальна сума Договору була збільшена до 90000 грн.

На підтвердження факту реальності виконаних робіт (послуг) позивачем було долучено до матеріалів справи копії Актів здачі-приймання виконаних робіт та Протоколи узгодження договірної вартості за надані послуги від 31.10.2011 року та 30.11.2011 року.

Розрахунки за проведені роботи (надані послуги) були проведені в безготівковій формі, про що свідчать надані позивачем копії платіжних доручень №610 від 31.10.2011 року на суму 45000 грн., №685 від 02.12.2011 року на суму 25000грн., №742 від 21.12.2011 року на суму 20000 грн.

ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» було виписано на адресу позивача податкові накладні №166 від 31.10.2011 року на загальну суму 45000 грн. (у т.ч. ПДВ 7500 грн.) та №153 від 30.11.2011 року на загальну суму 45000 грн. (у т.ч. ПДВ 7500 грн.).

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вище зазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вище зазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Перевіряючи реальність господарських операцій на підставі укладених із ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» договорів №75 від 01.09.2011 року та №6 від 03.10.2011 року суд дійшов висновку про наступне.

Суд зазначає, що господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Разом з тим, і з наданих позивачем до суду Протоколів узгодження договірної вартості за надані послуги та Актів здачі-приймання виконаних робіт не можливо встановити реальний характер надання ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» робіт (послуг) оскільки вони містять лише загальне визначення послуг та їх вартість.

Так, з наявних Протоколів узгодження договірної вартості за надані послуги та Актів здачі-приймання виконаних робіт від 31.10.2011 року та 30.11.2011 року неможливо визначити характер наданих юридичних послуг, їх зміст, час, необхідність та вартість окремо кожної із перелічених послуг, а саме: з яких питань Виконавцем надавались усні та письмові консультації; які саме послуги надавались Виконавцем щодо захисту інтересів Замовника в органах судової влади; при розробці яких саме договорів, що укладались Замовником із іншими підприємствами (установами, організаціями) та громадянами брали участь представники Виконавця, та яку саме допомогу щодо організації контролю за виконанням договорів було надано; проекти яких саме процесуальних документів, скарг, претензій, позовних заяв, доручень та інших документів правового характеру були складені; в чому виявилось інформування Замовника про новини у законодавстві та які нормативно-правові акти та інструктивні документи ВР України, КМУ України, НБУ України, МФ України, органів місцевого самоврядування, та інших органів законодавчої та судової влади були надані; в чому виявилось представництво Замовника від його імені та за його рахунок перед третіми особами, та у яких саме переговорах відповідно до завдань, поставлених Замовником, брали участь представники Виконавця; узагальнення та аналіз яких саме судових та інших справ, претензій було проведено, та які саме пропозиції щодо практики укладання та виконання договорів були надані.

Також, з наданих Протоколу узгодження договірної вартості за надані послуги та Акту здачі-приймання виконаних робіт від 30.11.2011 року неможливо визначити характер наданих аудиторських послуг, їх зміст, час, необхідність та вартість окремо кожної із перелічених послуг, а саме: які послуги з компіляції та консолідації фінансової звітності у відповідності до діючих стандартів, та внутрішніх корпоративних стандартів були надані; розробка та впровадження якої саме облікової політики, методології та відповідального інструментарію була проведена; в чому виявилась допомога у тестуванні бухгалтерів та інших фінансових спеціалістів з урахуванням критеріїв Замовника; які послуги з оптимізації розподілу повноважень та відповідальності персоналу Замовника бали проведені; яке саме бюджетування, оперативне та стратегічне планування, визначених Замовником сфер діяльності було проведено; в чому виявилось проведення експрес перевірки фінансової звітності та які негативні наслідки були виявлені; яка саме операційна перевірка у сфері оподаткування, ведення бухгалтерського обліку, формування фінансової звітності та управління на підприємстві Замовника була проведена; які наслідки компіляції бухгалтерського обліку та створення зручних у використанні систем ведення обліку; які послуги у сфері складання та перевірки рахунків були проведені; у чому виявились консультативні послуги з приводу складання балансу, проведення фінансової ревізії, з приводу заповнення податкових декларацій, управління комерційною діяльністю, із загальних питань управління та з приводу фінансового управління були проведені.

Також відсутня інформація стосовно осіб, які надавали послуги, їх спеціальність, освіта. Наведені обставини свідчать про те, що вказані Акті здачі-приймання виконаних робіт та Протоколи узгодження договірної вартості за надані послуги не відповідають приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть бути прийняті в якості первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності формування витрат по операціям з ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс».

Інших документів на підтвердження реальності здійснених ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» господарських операцій, позивачем як під час проведеної перевірки, так і під час розгляду справи надано не було.

Виходячи із зазначеного, суд дійшов висновку, що з наявних у позивача документів неможливо встановити зміст та обсяги господарських операцій, реальність цих операцій, які саме послуги надавались за договорами із ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», яка вартість окремих послуг, чи пов'язані ці послуги з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 вище зазначеної статті Кодексу встановлено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Підсумовуючи вище викладене, суд вважає за необхідне зауважити, що позивачем ані під час проведеної перевірки, ані під час розгляду справи не було надано доказів економічної необхідності надання вищезазначених юридичних та аудиторських послуг.

З наявних у справі документів вбачається, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентами не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається можливості фактичного здійснення контрагентом ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» господарських операцій, через відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для виконання такого виду робіт (надання транспортних засобів) або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів; порушення ч.1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентами із постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185 ПК України.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З огляду на зазначене, враховуючи неналежне оформлення первинної документації, відсутності документів щодо реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування ПДВ.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» господарських відносин, та як наслідок безпідставне віднесення позивачем до складу витрат та податкового кредиту ПДВ сум на їх підставі.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до неправомірного обрахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, та як наслідок обґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Таким чином суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство комплексної безпеки-охоронна фірма "БРІГ" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 19.11.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.