Постанова № 27587977, 24.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2012 року 12:02 справа № 2а-12377/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., за участю секретаря судового засідання Сергієнко-Колодій В.В., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Київбудсервіс»доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за участю представників сторін:

від позивача: Рудюк В.В.,

від відповідача: Яфонкін Є.А.,

У судовому засіданні відповідно до п.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київбудсервіс»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.149.1 ст.149 Податкового кодексу України, ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення №0000462205 від 24.07.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання на 123732,00грн. Встановлене порушення, як вважає позивач, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надано суду усні та письмові пояснення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.149.1 ст.149 Податкового кодексу України та ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, зазначене порушення підтверджується актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку суб'єкта господарювання ТОВ «Київбудсервіс»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів при взаємовідносинах з ТОВ «Мертенс»за період 01.07.2011 по 31.07.2011.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 10.07.2012 №393/22-5/32205972 та винесено податкове повідомлення-рішення №0000462205 від 24.07.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання на суму 123732,00грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для заниження податкового кредиту з податку на прибуток підприємств є акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.02.2012 №676/23-6/37102322 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Мертенс»щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.07.2011 по 30.07.2011.

Між ТОВ «Київбудсервіс»та ТОВ «Мертенс»укладено договір №12011 від 06.05.2011. Предметом даного договору є виконання робіт власними силами та залученими силами і засобами роботи на об'єкті добудова дитячого дошкільного закладу за адресою пр-т Героїв Сталінграду, 20-Б згідно кошторисної документації, вимог замовника та в межах коштів, виділених на фінансування робіт, що пропонуються до виконання.

ТОВ «Мертенс»виконано умови Договору №12011 від 06.05.2011, що підтверджується довідкою про вартість виконання будівельних робіт (форма КБ-3) за липень 2011 та актом №3 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 (форма КБ-2в) (копії зазначених документів наявні в матеріалах справи).

ТОВ «Мертенс»виписано ТОВ «Київбудсервіс»податкові накладні №614 від 17.07.2011 та №615 від 20.07.2011, у зв'язку з чим у позивача виник податковий кредит, який задекларовано в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств (арк. справи №67-69).

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому ТОВ «Київбудсервіс»прийнято від ТОВ «Мертенс»роботи передано безпосередньо замовнику Департаменту господарського забезпечення Служби Безпеки України, що підтверджується договором №19/2-57 від 08.06.2011 та актами приймання виконаних робіт (КБ-2в) за червень-жовтень 2011, а також податковими накладними та банківськими виписками.

Представник відповідача в своїх запереченнях посилається на наступне.

Актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.02.2012 №676/23-6/37102322 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Мертенс»щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.07.2011 по 30.07.2011 встановлено наступне: «ТОВ «Мертенс»не надано інформацію, що у період за який проводиться перевірка, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ анульовано 29.07.2011, причина анулювання -до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження. Остання звітність податна по податку на прибуток 02.11.2011. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Мертенс»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Враховуючи викладене, ТОВ «Мертенс»порушено ст.93 Цивільного кодексу України», пп.45.2 ст.45 Податкового кодексу України та ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб -підприємців»- місцезнаходження юридичної особи -адресу органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від імені, а саме -юридичною адресою ТОВ «Тертенс»директор відсутній, фактичне місцезнаходження підприємства встановити не має можливості. Таким чином враховуючи вище зазначене, встановлено факт не підтвердження взаємовідносин ТОВ «Київбудсервіс»з ТОВ «Мертенс»за період з 01.07.2011 по 31.07.2011, а саме, не підтверджено наявність поставок товарів (порслуг) від підприємств-постачальників, що свідчить про те, що правочин між ТОВ «Мертенс»та підприємствами-постачальниками, підприємствами-покупцями здійсненні без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю».

В зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок, що договори укладено без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені договори відповідно до пп.1, 2 ст.215, пп.1,2 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Також представником відповідача зазначено про недійсність укладеного між позивачем та ТОВ «Мертенс»правочину. Обґрунтовуючи свій висновок, відповідач посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного»та «нікчемного»правочинів.

Однак суд не може погодитись з позицією податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: 1) невідповідністю його змісту вимогам закону; 2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; 3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України).

Оскільки відповідачем не надано належних доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «Мертенс»правочину недійсними, посилання на його фіктивність є безпідставним та до уваги судом не береться.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Мертенс»правочину.

Крім того, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Суд звертає увагу, що суб'єктами господарських правовідносин є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність позиції відповідача щодо недійсності та нікчемності укладених позивачем з ТОВ «Мертенс» правочину.

Крім того, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок. Матеріали справи містять докази виконання умов договорів.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що витрати -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з підпунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктом 138.5, підпунктом 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ТОВ «Мертенс»видано податкові накладні в зв'язку з чим позивачем нараховано податковий кредит у відповідності та в порядку з чинним законодавством.

Крім того, суд звертає увагу на правову позиція Вищого адміністративного суду України, яка викладена в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України».

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби №0000462205 від 24.07.2012.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1237 (одна тисяча двісті тридцять сім) грн. 00коп. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Київбудсервіс»(код ЄДРПОУ 32205972, юридична адреса: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 17, кв. 21, фактична адреса: 03049, м. Київ, вул. Фучика, 19) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (ідентифікаційний код 26088825, адреса: 04213, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 58) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук