Постанова № 27587466, 09.11.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/2716/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.

за участю секретаря - Чіндіної Н.Ю.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалайн»до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000242350 від 08.02.2012 року,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегалайн»(далі -Позивач, або ТОВ «Мегалайн») з позовом (а.с.2-6 т.1) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі -Відповідач, або ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000242350 від 08.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 121001,00 гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач навів такі доводи.

Так, зокрема, Позивач зазначив, що перевірка є незаконною, так як була проведена з порушенням п. 78.1.1 Податкового кодексу України, а саме з недодержанням умови (вимоги), яка є підставою для проведення перевірки, оскільки платник податків (ТОВ «Мегалайн») надав пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби.

Окрім цього, на думку Позивача, зроблені Відповідачем висновки не відповідають дійсності та положенням чинного законодавства України, оскільки при укладенні правочинів, зокрема договору №СМР-01/02/11 від 01.02.2011 року та підписані на їх виконання актів виконаних робіт за формою КБ-2В та довідок про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 від 28.02.2011 року на 320000,00 гривень та 406000,00 гривень вимоги ст.ст.203, 215, 216, 655, 656 та 662 Цивільного кодексу України були додержанні. Договір, укладений між ТОВ «Мегалайн»та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»не визнаний судом недійсним, та не є нікчемним, оскільки не порушує публічний порядок. Умови договору сторонами виконані, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»на час укладення договору та його виконання мало державну реєстрацію та реєстрацію платника податку на додану вартість. На роботи (послуги), які були надані ТОВ «Мегалайн»наявні всі первинні документи, крім того, роботи (послуги) були використані у господарській діяльності підприємства, тобто договори спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків.

Також, позивач вважає безпідставними висновки податкового органу щодо порушення ТОВ «Мегалайн»п. 198.3, п. 5 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки віднесення ТОВ «Мегалайн»до податкового кредиту податку на додану вартість згідно податкових накладних № 1385 від 28.02.2011 року на загальну суму 320000,00 гривень, в т.ч. ПДВ 53333,33 гривень, № 1386 від 28.02.2011 року на загальну суму 406000,00 гривень, в т.ч. ПДВ 67666,67 гривень, здійснено на підставі та у відповідності до чинного законодавства України.

В судовому засіданні Представник позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник Відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, зазначених у письмових запереченнях на адміністративний позов. В судовому засіданні представник Відповідача зазначив, що проведеною перевіркою було встановлено факт безпідставного віднесення ТОВ «Мегалайн» до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за серпень 2011 року суму ПДВ 77613,81 гривень, по якій відсутнє документальне підтвердження у вигляді податкових накладних на придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку, які включено постачальником до складу податкових зобов'язань відповідного періоду та нікчемність правочинів. Таким, чином, ТОВ «Мегалайн»в порушення вимог а. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Розділу V «Податок на додану вартість»Податкового кодексу України по декларації з ПДВ за серпень 2011 року безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 77613,81 гривень по постачальнику ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Ухвалою суду Відповідача -Державну податкову інспекцію у Приморському районі міста Одеси замінено на її правонаступника -Державну податкову інспекцію у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Мегалайн»06.03.1995 року було зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради як юридична особа, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 15561200000005913 (а.с.57 т.1). Відповідно до довідки ЄДРПОУ № 8127 за позивачем визначені такі види діяльності за КВЕД: будівництво будівель; електромонтажні роботи; штукатурні роботи; малярні роботи та скління; оренда будівельної техніки з оператором; діяльність у сфері інжинірингу (а.с.62 т.1).

З 28.12.2011 року по 17.01.2012 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мегалайн», ЄДРПОУ -20998686 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ЄДРПОУ -35554567, їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий 2011 року, за наслідками якої складено акт від 17.01.2012 року № 187/25-512 (а.с.19-28 т.1).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Мегалайн» вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Мегалайн»завищено податковий кредит з ПДВ за лютий 2011 року на суму 121000,00 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки ТОВ «Мегалайн»25.01.2012 року надало до ДПІ заперечення на нього (т. 1 а.с. 29-32). Згідно відповіді ДПІ від 06.02.2012 року, підстави для перегляду висновків, викладених в акті перевірки відсутні (т. 1 а.с. 33-36).

На підставі вказаного акту перевірки Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2012 року № 0000242350 за яким ТОВ «Мегалайн»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 121001,00 гривень (за основним платежем -121000,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1,00 гривня (т.1 а.с.37).

ТОВ «Мегалайн»оскаржило податкове повідомлення-рішення № 0000242350 від 08.02.2012 року в адміністративному порядку до ДПА в Одеській області та ДПС України (т. 1 а.с. 38-41, 45-48), рішеннями яких від 07.03.2012 року та від 13.04.2012 року відповідно (т. 1 а.с.42-44, 49-50) скарги ТОВ «Мегалайн»залишені без задоволення.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Як вбачається зі змісту акта перевірки ТОВ «Мегалайн»від 17.01.2012 року № 187/25-512 встановлені порушення пов'язуються Відповідачем із висновками акту перевірки, складеного відносно контрагента позивача - ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», згідно якого: «встановлено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»не здійснювало і не могло здійснити операції з придбання товарів, (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців, а отже правочини з придбання та продажу таких товарів, робіт, послуг, укладені ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»з постачальниками та покупцями суперечать положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними».

Судом встановлено, що між ТОВ «Мегалайн»та ТОВ «Прайм Девелопмент»був укладений договір на виконання робіт на умовах субпідряду №05/09/10-СП від 18.09.2010 pоку, відповідно до умов якого Замовник (ТОВ «Прайм Девелопмент»), який є Генеральним підрядником з виконання ремонтно-будівельних робіт, замовляє та оплачує, а Підрядник (ТОВ «Мегалайн») зобов'язується виконати відповідний комплекс робіт згідно Додатків №1, 2, 3, 4 до даного Договору на АЗС по вул. 40-річчя перемоги в смт. Таїрове, Овідіопольського району, Одеської області, а також зобов'язується передати результат виконаних робіт Замовнику у встановлений цим Договором термін (строк) (т. 4 а.с. 8-14).

Для забезпечення виконання вказаних робіт між ТОВ «Мегалайн»та TOB «Лугпромстройсантехмонтаж»було укладено договір підряду № СМР -01/02/11 від 01.02.2011 року (т.1а.с.8-13). Згідно Розділу 1 вказаного договору ТОВ «Мегалайн»як Замовник, доручає, а «Лугпромстройсантехмонтаж», як Підрядник, зобов'язується виконати у відповідності до умов договору ремонтно-будівельні роботи на АЗС «Сокар»за адресою: по вул. 40-річчя перемоги в смт. Таїрове, Овідіопольського району, Одеської області, яку замовник зобов'язується прийняти та оплатити.

Як було встановлено судом, у відповідності до Розділу 3 вказаного договору ТОВ «Мегалайн»та TOB «Лугпромстройсантехмонтаж»узгодили вартість будівельних робіт та обумовили, що розрахунок між сторонами проводиться на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма №КБ-3).

Так, було узгоджено та підписано до договору підряду № СМР -01/02/11 від 01.02.2011 року: довідка про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2011 року від 28.02.2011 року на суму 320 000,00 грн. (т.1 а.с.108-109), акти прийомки виконаних підрядних робіт за лютий 2011 року від 28.02.2011 року на суми 111 670,31 гривень, 122 659, 44 гривень, 513, 55 гривень, 29 813, 00 гривень, 43 536, 60 гривень, 1 882, 22 гривень, 12 841, 60 гривень, 13 473, 23 гривень, 80 723, 81 гривень, 72 784, 16 гривень (т.1 а.с.110-113, 120-128, 138-141, 144-146, 149-153, 159-162, 167-171, 177-181, 186-190, 197-203), довідка про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2011 року від 28.02.2011 року на суму 406 000,00 гривень (т.2 а.с.1), акти прийомки виконаних підрядних робіт за лютий 2011 року від 28.02.2011 року на суми 85 319, 69 гривень, 489948,23 гривень, 69248,43 гривень, 15941,58 гривень, 16 844, 11 гривень (т.2 а.с.2-9, 20-46, 95-100, 111-114, 119-124). При цьому, роботи по зазначеним актам виконувалися частково з матеріалів Замовника (ТОВ «Мегалайн»), які були передані ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»по актам здачі-прийняття №ПМ-0000001 від 22.02.2011 року, №ПМ-0000002 від 22.02.2011 року, №ПМ-0000003 від 22.02.2011 року, № ПМ-0000004 від 22.02.2011 року, №ПМ-0000005 від 28.02.2011 року, №ПМ-0000006 від 28.02.2011 року, №ПМ-0000007 від 28.02.2011 року, №ПМ-0000008 від 28.02.2011 року, № ПМ-0000009 від 28.02.2011 року, №ПМ-000015 від 21.02.2011 року, №ПМ-000016 від 22.02.2011 року, №ПМ-000017 від 22.02.2011 року, № ПМ-000018 від 21.02.2011 року, № ПМ-000019 від 22.02.2011 року (т.2 а.с.214-222 т.1, 134-141).

Між ТОВ «Мегалайн»та ТОВ «Прайм Девелопмент»у свою чергу були підписані: довідка про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 за лютий 2011 року від 28.02.2011 року на суму 2 032 587,30 грн. (т.2 а.с.142-143), акти прийомки виконаних підрядних робіт за лютий 2011 року від 28.02.2011 року № 1 на суму 99424,31 гривень, №2 на суму 309,55 гривень, №3 на суму 20 432, 60 гривень, № 4 на суму 33505,80 гривень, № 5 на суму 1588,22 гривень, № 6 на суму 10670, гривень, № 7 на суму 11771, 63 гривень, № 8 на суму 48172,61 гривень, № 9 на суму 96040,88 гривень, № б/н на суму 52222,16 гривень (т. 2 а.с.144-148, 154-156, 159-161, 164-168, 173- 176, 180-183, 189-192, 197-201, 208-214, 224-229), довідка про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 за квітень 2011 року від 29.04.2011 року на суму 3659632,64 гривень (т.3 а.с.1-2), акти прийомки виконаних підрядних робіт за квітень 2011 року від 29.04.2011 року № 1 на суму 1968,68 гривень, № 2 на суму 327714, 58 гривень, № 3 на суму 15201,34 гривень, № 4 на суму 8252,66 гривень, № 5 на суму 49786,04 гривень, № 6 на суму 1279,06 гривень, № 7 на суму 58778,38 гривень, № 8 на суму 79548,28 гривень, № 9 на суму 849919,20 гривень, № 10 на суму 44103,04 гривень (а.с.3-5, 8-35, 67-72, 81-84, 90-95, 103-106, 111-114, 119-127, 136-144, 153-158 т.3).

Окрім цього, судом встановлено, що включена до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість підтверджується виписаними з дотриманням вимог пункту 201.1 ст.201 Податкового кодексу України податковими накладними № 1385 від 28.02.2011 року на загальну суму 320 000,00 гривень, в т.ч. ПДВ 53333,33 гривень, № 1386 від 28.02.2011 року на загальну суму 406000,00 гривень, в т.ч. ПДВ 67666,67 гривень (т.1 а.с.17-18).

Дослідивши зазначені документи суд дійшов висновку, що вони виписані на підставі і у відповідності до договору підряду № СМР - 01/02/11 від 01.02.2011 року, відповідають один одному та підтверджують здійснення господарської операції між ТОВ «Мегалайн»та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Таким чином, висновок податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»через відсутність у останніх необхідних умов ведення господарської діяльності, не доведений належним чином.

Крім того, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Посилання відповідача на норми ст. 228 Цивільного кодексу України є безпідставними. Так відповідно до вимог зазначеної норми права правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, наявність вини та умислу Позивача або його контрагента в укладенні правочину, який направлений на порушення публічного порядку належним чином відповідачем не доведені, що підтверджує відсутність правового підтвердження висновків щодо визнання укладених зазначеними особами правочинів нікчемними на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України.

Суд, також, критично відноситься до посилання Відповідача на дані акту перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську від 11.11.2011 року №803/23-35554567 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж», код за ЄДРПОУ 35554567, з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року», яким встановлено нікчемність правочинів на підставі того, що підприємство не знаходиться за податковою адресою, оскільки відповідно до п. 10 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, у разі неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує цей факт.

Відповідно до п.п. 5.2.3 Наказу від 21 лютого 2007 року № 110 «Про затвердження Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків», якщо за наслідками перевірки встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то складається акт перевірки місцезнаходження платника податків та проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.

Тобто, із змісту вищевказаних норм вбачається, що за результатами перевірки платника податку, місцезнаходження якого не встановлено, складається акт, проте в ньому повинні зазначатися причини неможливості проведення перевірки.

В даному випадку за результатами перевірки в складеному акті зроблений відповідний висновок про те, що угоди, укладені ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року мають ознаки нікчемності.

Проаналізувавши приписи норм Податкового кодексу України, які регулюють порядок проведення перевірок та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків, затвердженого наказом від 28 лютого 2007 року № 110, суд вважає, що у разі відсутності платника податку за місцезнаходженням у акті перевірки повинні зазначатися лише причини неможливості проведення перевірки та ніяким чином не можуть робитися висновки за результатами перевірки, які впливатимуть на права, свободи та інтереси інших осіб, в даному випадку позивача.

Як вбачається з акту перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську від 11.11.2011 року №803/23-35554567 (т. 4 а.с. 23-39), первинні документи ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»не досліджувалися, відомостей про те, що первинні документи запитувалися органом ДПС у даного підприємства, але не були надані останнім, в акті перевірки відсутні. При цьому, Позивачем в судовому засіданні з метою доведеності того, що правочини між Позивачем та контрагентом не мають ознаки нікчемності та всі операції, якими супроводжувалися ці правочини, підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, надані всі копії первинних документів, які також представлялися перевіряючим під час проведення перевірки, що відображені в акті.

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Факти відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»вважаються встановленими за наявності відповідного запису про проведення такої реєстраційної дії в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом встановлено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»на час здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.3 а.с.181, т. 4 а.с. 47), а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ (т. 3 а.с. 182). При цьому, суд не приймає до уваги посилання Відповідача, що свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»було анульовано 12.09.2010 року, оскільки як вбачається з реєстру платників ПДВ 12.09.2010 року було здійснено перереєстрацію платника податку - ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»у зв'язку з виникненням змін у даних платника за його ініціативою та було отримано нове свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100300076 (т. 4 а.с. 48-50).

Таким чином, і Позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Окрім викладеного, визначаючись щодо правомірності заявлених позовних вимог суд зазначає, що підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Аналізуючи положення наведеної норми матеріального права в кореспонденції з приписами ст.ст. 42, 73 Податкового кодексу України рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийнято податковим органом лише в разі одночасної наявності таких умов: 1) належного складення податковим органом і направлення адресу платника податків обов'язкового письмового запиту; 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків; 3) мінування строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу; 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 42 та ст. 73 Податкового кодексу України обов'язок платника податків щодо надання письмових пояснень та документального підтвердження виникає лише в разі фактичного отримання належно складеного податковим органом запиту, а саме: у письмовій формі, відповідним чином підписаного та завіреного печаткою відповідного податкового органу.

Згідно п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Враховуючи нормативні положення, що наведені вище документальна позапланова виїзна перевірка може бути здійснена лише в разі існування підстав (обставин), котрі передбачені ст. 78 Податкового кодексу України.

Однак, в даному випадку Відповідачем не зазначено ані юридичної підстави для призначення перевірки, ані жодної фактичної підстави.

Проте, ст. 81 Податкового кодексу України встановлено обов'язок ДПІ вказати підстави для проведення перевірки в наказі та повідомити про проведення перевірки, невиконання якого позбавляє орган ДПС права провести перевірку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку у Відповідача, не виникло право на проведення зазначеної перевірки щодо Позивача.

Окрім того, суд звертає увагу, що на запит податкового органу Позивачем була надана обґрунтована відповідь та в строки, визначені законом, про що докази маються в матеріалах справи та не оспорюється Відповідачем.

А від так, дії Відповідача з питання проведення документальної виїзної позапланової перевірки позивача були неправомірними.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що, оскільки, єдиною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення була перевірка контрагента Позивача, який на момент здійснення господарсько-фінансових операцій з Позивачем був діючим підприємством та мав свідоцтво платника податку на додану вартість, суду надано докази, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом, податковий орган не звертався до суду щодо визнання правочинів нікчемними, твердження податкового органу про фіктивність ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»не підтверджено вироком суду, позовні вимоги ТОВ «Мегалайн»обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалайн»до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000242350 від 08.02.2012 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси № 0000242350 від 08.02.2012 року за яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Мегалайн» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 121001,00 гривень (за основним платежем -121000,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1,00 гривня).

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.

09 листопада 2012 року

.