Постанова № 27587221, 21.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2012 року 2а-4863/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін:

від позивача: Лисак Т.Л.,

від відповідача: Кіпчук А.С.,

за результатами розгляду адміністративної справи

за позовом публічного акціонерного товариства «Київгума»доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Київської областіпроскасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київгума»(надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 02.08.2012 № 0012301501/1949, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «орендна плата за землю з юридичних осіб»у розмірі 33309, 00 грн. (за основним платежем - 26647, 20 грн. та за штрафними санкціями - 6661, 80 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог статті 14 Закону України «Про плату за землю» та пункту 286.2, статті 286 Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства на підставі належним чином оформленого договору оренди земельної ділянки та з урахуванням нормативно грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у технічній документації, самостійно визначено грошові зобов'язання з плати за землю шляхом декларування її у відповідних податкових деклараціях. Позивачем зауважено, що податковим органом неправомірно донараховано грошове зобов'язання за платежем «орендна плата за землю з юридичних осіб», оскільки у відповідача були відсутні підстави для застосування для розрахунку річної орендної плати нормативної грошової оцінки у розмірі 624794, 08 грн. та неправомірно розраховано розмір орендної плати з 01.07.2010, оскільки річна сума платежу не може бути меншою, ніж трикратний розмір земельного податку (пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України), починаючи саме з дати набрання чинності Податковим кодексом України. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представником позивача у судовому засіданні підтримано позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем позов не визнано, надано заперечення суду у письмовій формі. В обґрунтування заперечень відповідачем зауважено, що позивачем при визначенні суми орендної плати за землі державної та комунальної власності було невірно застосовано розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що стало причиною заниження податкового зобов'язання з орендної плати за землі державної і комунальної власності, оскільки у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

Як то вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 20.04.2012 по 26.04.2012 посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності нарахування та сплати орендної плати за землю за період з 01.07.2010 по 31.03.2012.

У ході перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем положень статті 14 Закону України «Про плату за землю»та пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні позивачем суми орендної плати за землю.

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем при визначенні суми орендної плати за землі державної або комунальної власності невірно застосовано розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок та ставки орендної плати за землю, що стало причиною заниження податкового зобов'язання з орендної плати за землі державної або комунальної власності.

До такого висновку податковий орган дійшов з таких підстав.

Відповідно до даних податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2010 рік від 20.01.2010, площа земельної ділянки становить 16560, 00 м.кв., нормативна грошова оцінка земельної ділянки -88446, 88 грн., річна сума орендної плати за землі державної та комунальної власності, яка підлягає сплаті за даними декларації платника становить -3312, 00 грн. (щомісячний платіж становить -276, 00 грн.) (а.с.40-41).

26 січня 2011 року позивачем подано до відповідача податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за землі державної або комунальної власності) за 2011 рік. За даними поданої декларації, площа земельної ділянки становить - 16560, 00 м.кв., нормативна грошова оцінка одиниці площі землі (р.2.1 гр.4) - не вказано, ставка податку (р.2.1 гр.5) -0,20 грн. за 1 м. кв., коефіцієнт до збільшення (р.2.1 гр.6) -1,0, а річна сума орендної плати за землі державної та комунальної власності, яка підлягає сплаті за даними декларації платника, становить (р. 2,1 гр. 9) -3312, 00 грн. (щомісячний платіж становить -276, 00 грн.) (а.с.42-44).

У січні 2012 року позивачем подано до відповідача податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за землі державної або комунальної власності) за 2012 рік. За даними поданої декларації, площа земельної ділянки становить - 16560, 00 м.кв., нормативна грошова оцінка одиниці площі землі (р.2.1 гр.4) - 9,56, ставка податку (р.2.1 гр.5) -3%, коефіцієнт до збільшення (р.2.1 гр.6) -1,0, а річна сума орендної плати за землі державної та комунальної власності, яка підлягає сплаті за даними декларації платника становить (р. 2,1 гр. 9) -4749, 41 грн. (щомісячний платіж становить -395, 78 грн.) (а.с.45-47).

Листом від 26.03.2012 № 03-15/1789 відділом Держкомзему в Обухівському районі Київської області надано до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області інформацію про розмір нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 1,6564 га, що обліковується за ПАТ «Київгума» на території Козинської селищної ради, згідно якої нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - 624794, 08 грн. (а.с.72).

Вказана нормативна грошова оцінка земельної ділянки була затверджена рішенням Козинської селищної ради від 31.05.2010 № 14 «Про затвердження нормативно грошової оцінки земель селища міського типу Козин Обухівського району Київської області», яке введене в дію з 01.07.2010 року.

Отже, як то вказано відповідачем, з урахуванням положень підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 та пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, річна сума орендної плати за землі, яка підлягає нарахуванню та сплаті платником з 01.07.2012 року становить 18743, 82 грн. (624794, 08 грн. х 3%), щомісячний платіж складає -1561, 99 грн.

З огляду на зазначене, а також враховуючи те, що на день проведення перевірки уточнююча декларація з плати за землю підприємством не подавалась, виправлення помилки щодо невірного застосування нормативної грошової оцінки в декларації наступного звітного періоду з плати за землю позивачем не проводилась, податковим органом було встановлено факт заниження платником податку річної суми плати за землю (орендної плати за землі державної або комунальної власності) за перевіряємий період у розмірі 27006, 54 грн.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 03.05.2012 № 954/1501/00152253 (надалі -Акт перевірки).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем надано відповідачеві заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких відповідачем заперечення позивача залишено без задоволення, а акт перевірки -без змін.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2012 № 0009411501/1377, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб»у розмірі 33758, 18 грн. (за основним платежем -27006, 54 грн. та за штрафними санкціями -6751, 64 грн.).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач у порядку, визначеному статтею 56 Податкового кодексу України, звернувся до Державної податкової служби Київської області із відповідною скаргою.

Так, за наслідками адміністративного оскарження скаргу позивача задоволено частково, рішення відповідача скасовано у частині донарахування основного платежу у розмірі 359, 34 грн., про що Державною податковою службою Київської області прийнято відповідні рішення про результати розгляду скарги від 23.07.2012 № 1748/10/10-206/344-883.

З урахуванням вказаного рішення, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.08.2012 № 0012301501/1949, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб»у розмірі 33309, 00 грн. (за основним платежем -26647, 20 грн. та за штрафними санкціями -6661, 80 грн.).

У той же час, позивач вважає податкове повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов'язання з орендної плати за землю таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив вказане рішення, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю, починаючи з 01.01.2011 - Податковим кодексом України.

Положення Податкового кодексу регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування; платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 9 Податкового кодексу України орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) у вигляді плати за землю.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю -це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Як то установлено підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності -обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому зазначено, що далі у розділі XIII слова «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності»визначаються як «орендна плата».

Згідно підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також щодо законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, до повноважень податкового органу належить перевірка платника податку на предмет правильності обчислення і правильності сплати орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності, що свідчить про законність підстав для податкового органу на вчинення вказаних дій та, як наслідок, прийнятих рішень.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податкового кодексу.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування -земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.2 статті 288 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, з урахуванням обмежень, встановлених цією статтею.

Згідно пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Як установлено пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, позивач є платником орендної плати на землю на підставі договору оренди земельної ділянки від 14.11.2002, зареєстрованого в реєстрі за № 4490 (а.с.33-38).

Так, вказаний договір укладено між позивачем та виконкомом Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Предметом договору від 14.11.2002 є оренда земельної ділянки розміром 16560, 00 м.кв. для розміщення дитячого оздоровчого комплексу, що розташована в селищі Козин Обухівського району Київської області, договір укладено терміном на 49 років.

За правилами пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати становить 0, 20 грн. за 1 м.кв. на рік. (пункт 5.2 договору від 14.11.2002).

У відповідності до статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 271 Податкового кодексу визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено -площа земельних ділянок.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, підставою для нарахування якого є договір оренди земельної ділянки, в якому встановлюється розмір та умови внесення орендної плати, водночас Податковим кодексом України чітко встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації. При цьому обов'язок щодо обчислення зазначеного податку покладено на орендаря.

Згідно частини 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель»№ 1378 від 11.12.2003 та статті 201 Земельного кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок (стаття 7 Закону України «Про оцінку земель»№ 1378 від 11.12.2003).

Підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (стаття 15 Закону України «Про оцінку земель»№ 1378 від 11.12.2003).

Відповідно до статті 23 Закону України «Про оцінку земель»№ 1378 від 11.12.2003 технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Рішення ради нормативно-правового характеру згідно з пунктом 5 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Тому, якщо у населеному пункті рішенням ради запроваджена нова нормативна грошова оцінка землі та в установленому порядку вона оприлюднена, платники самостійно повинні звернутися до відповідного органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів для отримання довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, перерахувати суму податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності та подати вказану довідку з податковою звітністю до податкового органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.

Судом встановлено, що у 2010, 2011 та 2012 роках позивачем подано до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області податкові декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно даних вказаних декларацій та додатків до неї, об`єктом оподаткування орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності визначено земельну ділянку площею 16560, 00 м.кв., за цільовим призначенням - землі населених пунктів, розміщення дитячого оздоровчого комплексу, що перебуває у користуванні ПАТ «Київгума»відповідно до договору оренди землі від 14.11.2002, укладеного між позивачем та виконкомом Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Як то вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, протягом 2010-2011 років позивачем самостійно визначено річний розмір орендної плати за земельну ділянку, отриману у користування за договором оренди землі 14.11.2002 у сумі 3312, 00 грн. (16560,00 м.кв. х 0,20 грн.) , що у свою чергу складає 276, 00 грн. на місяць.

Поряд із цим позивачем зауважено, що у 2012 році ним визначено річний розмір орендної плати за земельну ділянку з урахуванням ставок, встановлених пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, а саме у розмірі 4749, 41 грн. (16560, 00 м.кв. х 9,56 (нормативно грошова оцінка за 1 м.кв.) х 3% ), що у свою чергу складає 395, 78 грн. на місяць.

За поясненнями позивача, наданими у ході судового розгляду справи, розмір орендної плати визначено позивачем на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.04.2009 № 05-08/635-І (а.с.39).

Водночас, при проведенні перевірки відповідачем використано інформацію щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, отриману від відділу Держкомзему в Обухівському районі Київської області.

Так, згідно з листа відділу Держкомзему в Обухівському районі Київської області від 26.03.2012 № 03-15/1789 та рішення Козинської селищної ради від 31.05.2010 № 14 «Про затвердження нормативно грошової оцінки земель селища міського типу Козин Обухівського району Київської області», яке введене в дію з 01.07.2010 року, нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 1,6564 га, що обліковується за ПАТ «Киїігума» на території Козинської селищної ради, становить 624794, 08 грн.

Зважаючи на те, що в силу приписів пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати, суд дійшов висновку, що у разі зміни такої грошової оцінки, яка є базою оподаткування для плати за землю, одночасно змінюється і річна сума податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За таких обставин, висновки податкового органу про заниження позивачем бази оподаткування з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з підстав використання даних щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2009 рік суд вважає обґрунтованими.

Щодо визначення розміру грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 01.07.2010 по 31.03.2012, суд зазначає таке.

Як вже зазначалося судом, починаючи з 01.01.2011 року порядок плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податкового кодексу.

Так, згідно з приписами пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом. Крім того, річна сума платежу не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

При цьому, статтею 274 цього Кодексу визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Водночас суд звертає увагу сторін на той факт, що до 01.01.2011 року порядок сплати орендної плати було врегульовано Законом України «Про оренду землі»та Законом України «Про плату за землю».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі»визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Разом із тим слід зазначити, що згідно із частиною четвертою статті 21 Закону України "Про оренду землі" річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

Ставки земельного податку із земель, грошову оцінку яких встановлено, відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про плату за землю»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відтак, судом не береться до уваги посилання позивача на неправомірне застосування відповідачем мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки починаючи з 01.07.2010, оскільки з аналізу вищевказаних норм права вбачається, що як норми Податкового кодексу України, так і норми Закону України «Про оренду землі»та Закону України «Про плату за землю»містять однакові вимоги щодо мінімального та максимального розміру орендної плати, а саме: річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів і не може бути меншою за трикратний розмір земельного податку, що встановлюється законодавством, та перевищувати 12 % їх нормативної грошової оцінки.

З огляду на вищевказане та ураховуючи, що згідно даних відділу Держкомзему в Обухівському районі Київської області нормативно грошова оцінка земельної ділянки, яка обліковується за ПАТ «Київгума», з 01.07.2010 становить - 624794, 08 грн. , а також те, що в силу приписів статті 288 Податкового кодексу України та статті 21 Закону України «Про оренду землі», річна сума цього податку не може бути меншою трикратного розміру земельного податку (3 х (624794, 08 грн. х 1%) = 18743,82 грн.) та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (624794, 08 грн. х 12%) = 74975, 29 грн.) суд дійшов висновку, що річний розмір орендної плати позивача за період з 01.07.2010 по 31.03.2012 має становити 18743, 82 грн. що у свою чергу складає 1561, 99 грн. на місяць.

Таким чином, з урахуванням того, що позивачем за період з 01.07.2010 по 21.12.2011 задекларовано та сплачено орендну плату за землю у розмірі 4968, 00 грн. (276, 00 грн. х 18 місяців (6 місяців 2010 року та 12 місяців 2011 року)), а за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 у розмірі 1187, 34 грн. (395, 78 грн. х 3 місяці 2012 року ), загалом -6155, 34 грн. та ураховуючи встановлення судом правомірності визначення орендної плати за землю починаючи з 01.07.2010 у розмірі 18743, 82 грн. на рік (щомісячний платіж -1561, 99 грн.), суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно нараховано позивачеві грошове зобов'язання зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 01.07.2010 по 31.03.2012 у розмірі 26646, 45 грн. ((1561, 99 грн. х 21 місяць) - 6155, 34 грн.).

Водночас судом встановлено, що в акті перевірки відповідачем щомісячний платіж з орендної плати за земельні ділянки визначено у розмірі 1562, 03 грн., у той час, як в запереченнях на позов та у рішенні Державної податкової служби у Київській області про результати розгляду скарги від 23.07.2012 № 1748/10/10-206/344-883 такий розмір становить, 1561, 99 грн., що свідчить про допущення арифметичної помилки перевіряючими та неправомірного визначення грошового зобов'язання у розмірі 0,75 грн. (26647, 20 грн. -26646, 45 грн.).

Відповідачем не наведено суду підстав та обґрунтувань, за яких податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов`язання з орендної плати у розмірі 0, 75 грн. та визначення помісячного розміру орендної плати саме у сумі 1562, 03 грн.

Доводи позивача про відсутність обов`язку розраховувати річний розмір орендної плати на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, введеної в дію з 01.07.2010, з посиланням на те, що сторонами договору оренди не вносилось жодних змін до договору з цього приводу, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 654 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Істотні умови договору оренди землі визначені статтею 15 Закону України "Про оренду землі", однією з яких є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Порядок зміни орендної плати встановлено статтею 23 цього Закону, відповідно до якої орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Типовий договір оренди землі затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004 року. Пунктом 9 Типового договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій формі з зазначенням відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (пункт 13 Типового договору оренди землі).

Наведене дає підстави для висновку, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, відтак законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Тобто, у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Отже, суд вважає, що у зв'язку із зміною розміру орендної плати за земельну ділянку позивачем повинно було самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з урахуванням вимог, встановлених чинним законодавством.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується позивачем, при самостійному нарахуванні орендної плати з 01.07.2010 у податковій декларації позивач виходив із розміру орендної плати згідно укладеного договору оренди землі.

В даному випадку, твердження позивача про те, що у 2010 році ним не укладався новій договір оренди землі та не вносилися зміни в існуючого, є необґрунтованими, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якої встановлений положеннями спеціальних законів та інших нормативно-правових актів прийнятих на їх виконання, а тому положення договорів оренди земельної ділянки, які суперечать чинному законодавству України в частині визначення розміру орендної плати є неправомочними. Крім того, сторонами в договорі оренди передбачено можливість збільшення розміру орендної плати, так, пунктом 5.9 договору оренди землі від 14.11.2002. визначено, що розмір орендної плати може збільшуватись якщо у разі зміни законодавства України розмір земельного податку став більшим за орендну плату

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що позивачем не заперечується факт того, що при обчисленні податкових зобов'язань з орендної плати за землі державної та комунальної власності з 01.07.2011, він виходив із розміру орендної плати згідно укладеного договору оренди землі та використання нормативно грошової оцінки земельної ділянки встановленої станом на 2009 рік, без урахування рішення Козинської селищної ради від 31.05.2010 № 14 «Про затвердження нормативно грошової оцінки земель селища міського типу Козин Обухівського району Київської області», суд дійшов висновку про те, що відповідачем було правомірно встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з орендної плати за землі державної та комунальної власності за період з 01.07.2010 по 31.03.2012 у розмірі 26646, 45 грн.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, з урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 02.08.2012 № 0012301501/1949, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб»у розмірі 33309, 00 грн. (за основним платежем -26647, 20 грн. та за штрафними санкціями -6661, 80 грн.), підлягає скасуванню у частині визначення грошового зобов'язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб»у розмірі 0, 94 грн. (за основним платежем -0, 75 грн. та за штрафними санкціями -0, 19 грн.).

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

Оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критерії відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, дотримано.

На виконання вимог статей 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій та прийнятих рішень.

Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставин, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, вони ж були спростовані доводами відповідача, а відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наявності арифметичної помилки у розрахунках грошового зобов'язання.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору та з урахуванням того, що жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 02.08.2012 № 0012301501/1949, у частині нарахування публічному акціонерному товариству «Київгума» грошового зобов'язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» у розмірі 0, 94 грн. (за основним платежем - 0, 75 грн. та за штрафними санкціями - 0, 19 грн.).

3. У решті позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.