Постанова № 27587183, 15.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2012 року Справа № 2а-4972/12/1070

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Бондарчук Д.М. (за довіреністю)

від відповідача: Тимошенко А.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проПублічного акціонерного товариства «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»(далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 9 жовтня 2012 року № 0000872204.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на підставі помилкових висновків про порушення ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями із ТОВ «Совертекс».

Позивач стверджує, що придбав товари у ТОВ «Совертекс»правомірно і на законних підставах задекларував податковий кредит у сумі 95841,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Згідно пояснень представника позивача, ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»придбало у ТОВ «Совертекс»труби, які в подальшому були використані при виконанні будівельних робіт за договором підряду, що укладено між ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»та Державним підприємством «Підприємство з реконструкції та будівництва майнового комплексу Національного університету державної податкової служби України».

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Публічне акціонерне товариство «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»зареєстроване виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області 21 лютого 2005 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 364557 (а.с. 60).

На податковому обліку ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»перебуває в Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби.

Відповідно до матеріалів справи, 25 вересня 2012 року посадовою особою Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 79.1 статті 79, підпункту 78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 24 вересня 2012 року № 529 проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках із ТОВ «Совертекс»за період з 1 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року. Результати перевірки оформлено актом № 1415/22-4/00293841 (а.с. 11-23).

У ході перевірки встановлено факт порушення ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за серпень 2011 року на 95841,00 грн. Виявлене порушення пов'язане з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Совертекс».

На підставі висновків акту перевірки, 9 жовтня 2012 року Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000872204, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»з податку на додану вартість на 95841,00 грн. (а.с. 10).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення правомірним, виходячи з наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, видаткові накладні, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки між ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»та ТОВ «Совертекс»виписано:

- рахунок-фактуру від 15 листопада 2011 року № 017/11 на загальну суму 550320,05 грн., в т.ч. ПДВ 91720,01 грн. (а.с. 69);

- рахунок-фактуру від 28 листопада 2011 року № 028/11 на загальну суму 24724,80 грн. у т.ч. ПДВ 4120,80 грн. (а.с. 65);

- податкову накладну від 28 листопада 2011 року № 36 на загальну суму 24724,80 грн. у т.ч. ПДВ 4120,80 грн. (а.с. 66);

- податкову накладну від 29 листопада 2011 року № 35 на загальну суму 550320,00 грн., в т.ч. ПДВ 91720,00 грн. (а.с. 70);

- видаткову накладну від 29 грудня 2011 року № 28/11 на товар: труба ПВХ канал 160*4 0*6000 мм. у кількості 17 шт. на загальну суму 24724,80 грн. у т.ч. ПДВ 4120,80 грн. (а.с. 67);

- видаткову накладну від 2 лютого 2012 року № 0201/12 на товар: труба гофрована ПП SN8 DN400/6000 мм. у кількості 114000 м., труба гофрована ПП SN8 DN300/6000 мм. у кількості 120000 м. на загальну суму 550320,05 грн., в т.ч. ПДВ 91720,01 грн. (а.с. 71).

Суми податку на додану вартість в загальному розмірі 95841,00 грн. за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Совертекс»позивачем включено до складу податкового кредиту підприємства за листопад 2011 року.

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності товарів, придбаних за господарськими договорами з ТОВ «Совертекс», суд звертає увагу на наступне.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року було витребувано у позивача документи, що підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за договором поставки, укладеним з ТОВ «Совертекс», зокрема: товарно-транспортні накладні, договори оренди транспортних засобів, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, договори оренди складських приміщень, складські документи, технічна документація на товар, виробничі документи тощо.

Позивачем вимог ухвали не виконано та не повідомлено суд про обставини, що унеможливлюють надання відповідних доказів.

У судовому засіданні представник позивача стверджував, що головний бухгалтер ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»особисто їздив разом із водієм за товаром на склад ТОВ «Совертекс», тому товарно-транспортні накладні не складались.

Необхідно зазначити, що продаж товарів за договором поставки на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено перелік товарно-транспортних документів, складання яких є обов'язковим при перевезенні вантажів.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

За господарськими операціями між ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»та ТОВ «Совертекс»необхідність складання товарно-транспортних накладних обумовлена значними обсягами поставки товарів. Так, згідно видаткової накладної № 0201/12, 2 лютого 2012 року від ТОВ «Совертекс»було поставлено товар : труба гофрована ПП SN8 DN400/6000 мм. у кількості 114000 м., труба гофрована ПП SN8 DN300/6000 мм. у кількості 120000 м. загальною вартістю 550320,05 грн.

Незважаючи на вимогу суду, у ході судового розгляду справи позивачем не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження фату перевезення товарів від ТОВ «Совертекс»до ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство».

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

За змістом вищезазначених приписів, наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних не є належним доказом передачі товару, оскільки вони не містять даних щодо прізвища та ініціалів особи, яка прийняла товар, номеру, дати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Оскільки данні щодо особи яка прийняла товар та її повноважень, місця передачі товару від ТОВ «Совертекс»до ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»відсутні, факт передачі товару на підставі видаткових накладних встановити неможливо.

В порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»не виписувало довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Совертекс», що додатково вказує на неможливість отримання позивачем товарів.

Крім того, операції з поставки товарів від ТОВ «Совертекс»не підтверджуються стосовно місцезнаходження майна, наявності ресурсів, які економічно необхідні для виконання постачання у зв'язку з відсутністю інформації про наявність: працівників, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень.

Згідно наданої до ГВПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва службової записки щодо встановлення місцезнаходження платника податків від 5 червня 2012 року № 405/9/22-00, стан ТОВ «Совертекс»- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Також, актом від 5 червня 2012 року № 405/9/22-00 встановлено відсутність поставок зі сторони постачальників ТОВ «Совертекс», що вказує на неможливість перепродажу товару, який не було поставлено контрагенту позивача.

Суд також звертає увагу на те, що позивачем не надано жодних доказів використання у господарській діяльності ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»придбаного у ТОВ «Совертекс»товару.

Суд не бере до уваги надані позивачем первинні документи за господарськими операціями між ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»та ДП «Підприємство з реконструкції та будівництва майнового комплексу Національного університету державної податкової служби України», оскільки вони не містять даних щодо використання при здійсненні будівельних робіт товарів, які було придбано у ТОВ «Совертекс»(а.с. 140-157). Матеріали справи не містять звітів про понесені ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»витрати у зв'язку з виконанням будівельних робіт, опис використаних у будівництві матеріалів із вказівкою про постачальника матеріалів.

Відсутні також відомості про вартісні, якісні та кількісні характеристики матеріалів, що використані при виконанні будівельних робіт, а також інформація про складову витрат на придбання матеріалів у вартості виконаних робіт.

У акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, що складений між НУДПСУ та ДП «ПРБМК НУДПСУ», ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»не вказано у якості субпідрядника (а.с. 93-123). Крім того, зазначений акт свідчить про виконання робіт ДП «ПРБМК НУДПСУ»у грудні 2011 року, у той час коли основну частину товару (труба гофрована ПП SN8 DN400/6000 мм. у кількості 114000 м., труба гофрована ПП SN8 DN300/6000 мм. у кількості 120000 м.) згідно видаткової накладної № 0201/12 було поставлено у лютому 2012 року. У грудні 2011 року предметом поставки була лише труба ПВХ канал 160*4 0*6000 мм. у кількості 17 шт.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Ураховуючи вищезазначене суд констатує, що позивачем не надано належних доказів виконання господарських зобов'язань за договором поставки із ТОВ «Совертекс», а також доказів використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, висновок відповідача про порушення ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями із ТОВ «Совертекс»є законним та обґрунтованим. Тому, податкове повідомлення рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 9 жовтня 2012 року № 0000872204 є правомірним і скасуванню не підлягає.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість прийнятого рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 20 листопада 2012 року.