Постанова № 27587091, 14.11.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 р. № 2а-5796/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Журомської М.В.,

за участю секретаря - Козьміна А.М.,

за участю представника позивача Ворожко О.С., представника відповідача

Чабана О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КаМо»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КаМо»звернулося у Господарський суд Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2006 року № 20875/10/23-4/1, № 20914/10/23-4/1, № 29953/10/23-4.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.07.2007 року у справі № 3/174А відкрито провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської обласі від 14.11.2007 року призначено судово бухгалтерську експертизу первинних документів та провадження у справі зупинено.

Вказана ухвала оскаржувалась Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2008 року залишена без змін.

У зв'язку з неоплатою вартості судово-економічної експертизи, листом від 10.04.2009 року матеріали справи № 3/326А повернено Господарському суду Львівської області без проведення судово-економічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.06.2009 року зупинено провадження на час проведення судово-економічної експертизи.

У повідомленні № 2048 від 30.04.2010 р. Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, зазначено про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи по справі № 3/326А.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.09.2010 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.10.2010 р. позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою представника позивача у судове засідання.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2011 року ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.10.2010 року скасовано.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.10.2011 року позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою представника позивача у судове засідання.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2012 року ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.10.2011 року у справі № 3/326А скасовано і справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.06.2012 року матеріали адміністративної справи № 3/326А передано на розгляд Львівського окружного адміністративного суду.

05.07.2012 р. ухвалою Львівського окружного адміністративного суду прийнято до провадження справу № 2а-5796/12/1370.

Представник позивача позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2006 року № 20875/10/23-4/1, № 20914/10/23-4/1, № 29953/10/23-4 підтримав повністю. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем проведено невиїзні планові перевірки з питань правильності визначення сум повернення бюджетного відшкодування, проте така не передбачена Законом України «Про податкову службу України». Також зазначає, що на момент проведення перевірки Товариство не могло представити бухгалтерські та інші фінансово-господарські документи для проведення позапланової перевірки 18 серпня 2006 року у зв'язку з тим, що такі документи знаходились в Господарському суді Львівської області по справі № 5/1900-2/296 та були предметом судової експертизи, а також тому, що відповідно до Наказу № 10/08 від 10.08.2006 р. директор і бухгалтер Товариства в період з «10 серпня по 31 (включно) січня 2006 р.»перебували у відпустці. Вважає, податкові повідомлення-рішення протиправними, тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні. Зазначив, що на лист ДПІ Товариством до перевірки не представлено жодних бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів, тому в порядку, передбаченому п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу»відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку з питань правильності визначення суми повернення бюджетного відшкодування, заявленої в звітній декларації з податку на додану вартість. Також зазначає, що наказ про надання відпустки директору та бухгалтеру, скерований на адресу ДПІ 27.09.2006 р., тобто через місяць після проведення перевірки, отже податковий орган не міг знати про існування такого наказу до перевірки та відкласти її проведення. Вважає, що посилання позивача на ту обставину, що оригінали первинних документів знаходились на судово-бухгалтерській експертизі, не заслуговують на увагу, оскільки така завершена 31.05.2006 р. згідно висновку експерта та станом на 11.08.2006 року справа № 5/1900-2/296 була поновлена, оскільки експертом повернуто матеріали судової справи. Крім того наголошує, що позивачем не долучено документів в підтвердження включення сум до бюджетного відшкодування за 2004 рік, що підтверджує небажання сторони документально підтвердити обставини, що підлягають дослідженню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідно до пп.7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97- ВР від 03.04.97 р., із змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг),чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг), (в редакції, що діяла до прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 р. та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005р. №2505-IV).

Згідно з пп 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», (в новій редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005р. та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 р. №2505-IV) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Товариством з обмеженою відповідальністю «КаМо»заявлено про бажаний порядок здійснення бюджетного відшкодування, заявленого в звітній декларації з податку на додану вартість за лютий 2004 року та в уточнюючому розрахунку поданого в грудні 2004 року.

Державною податковою інспекцією у Франківському районі м.Львова (далі ДПІ) надіслано ТзОВ «КаМо»лист-запит № 17509/10/23-4 від 11.08.2006 р. (а.с.17) про проведення перевірки, яким повідомлялося про проведення позапланової невиїзної перевірки щодо підтвердження переплати з податку на додану вартість, достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за лютий 2004 р., березень 2004 р., грудень 2004 р. Даним листом ДПІ просила надати у строк до 18.08.2006 року до перевірки бухгалтерські та інші фінансово-господарські документи (податкові декларації, податкові накладні і видаткові накладні на придбання та продаж, книгу обліку продажу (придбання) товару, угоди між постачальниками та покупцями, банківські виписки платіжні доручення, тощо).

У вказаний строк представники підприємства не з'явились, документів не надали.

В матеріалах справи наявний лист ТзОВ «КаМО», яким Товариство повідомляє ДПІ про неможливість представлення документів для проведення перевірки у зв'язку з тим, що такі документи знаходяться у Господарському суді Львівської області (а. с.19). Проте, такий, згідно квитанції про відправлення поштовою кореспондецією був надіслани до ДПІ 27.09.2006 р., тобто після проведеної перевірки, тому до уваги судом не береться.

Оскільки Товариством документи представлено не було, то при перевірці податковим органом були використані матеріали юридичної справи та дані інформаційої бази ІАС ДПІ у Франківському районі м.Львова.

За результатами перевірок складено: акт невиїзної позапланової перевірки ТзОВ «КаМо» від 31.08.2006 р. №632 23- 0/31804991 з питань правильності визначення суми повернення бюджетного відшкодування, заявленої в звітній декларації з податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за лютий 2004 року; акт невиїзної позапланової перевірки ТзОВ «КаМо» від 31.08.2006 №634/23 0/31804991 з питань правильності визначення суми повернення бюджетного відшкодування, заявленої в звітній декларації з податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів згідно уточнюючого розрахунку поданого в грудні 2004 року, та винесено податкові повідомлення рішення про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Такі податкові повідомлення рішення оскаржувались в адміністративному порядку, за результатом розгляду такого оскарження, ДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 26.12.2006 року: № 20875/10/23-4/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 140 550,00 грн.; № 20914/10/23-4/1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 20 904,00 грн.; № 29953/10/23-4, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 19 836,00 грн.(а.с.186-188).

Зі змісту положень Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, податкова накладна по своїй суті є лише формальним документом, який надає право платнику на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, але не являється підтвердженням фактичної сплати податку до бюджету.

В свою чергу, навіть при наявності у покупця належно оформлених документів, зокрема виданих продавцями податкових накладних, які відповідно до податкового законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість. Зокрема, для відшкодування податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування: добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Виходячи з норм податкового законодавства, для підтвердження права платника податку на додану вартість на отримання бюджетного відшкодування податковий орган має дослідити фактичну сплату податку на додану вартість до бюджету постачальниками товарів.

Тому дії органів державної податкової служби повинні бути спрямовані на запобігання безпідставному одержанню сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а також необґрунтованому заниженню сум податкових зобов'язань із цього податку платниками податку на додану вартість.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами до перевірки Товариством не представлено документів фінансової звітності для підтвердження права на отримання бюджетного відшкодування згідно декларації за лютий 2004 року та уточнюючого розрахунку за грудень 2004 року.

З матеріалів справи встановлено, що у провадженні судді Господарського суду Львівської області перебувала справа № 5/1900-2/296 за позовом ТзОВ «КаМо»до ДПІ у Франківському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішеннь, що винесені на підставі акту перевірки від 15.04.2005 р. № 145/23-1/31804991 про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р. (а. с. 34). 24.11.2005 року ухвалою у справі № 5/1900-2/296 призначено судову бухгалтерську експертизу первинних та інших документів, пов'язаних із веденням бухгалтерського обліку і сплатою податків ТзОВ «КаМо»з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р. На виконання вказаної ухвали Товариством передано оригінали документів Господарському суду Львівської області для проведення спеціалізованою установою експертизи. (а.с.23-26).

Як встановлено з постанови Господарського суду Львівської області по справі № 5/1900-2/296 (а.с. 29) 31.05.2006 року експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок, який був предметом дослідження у справі №5/1900-2/296.

На обгрунтування своїх позовних вимог представник позивача зазначив, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.08.2006 року поновлено провадження у справі №5/1900-2/296 та призначено до розгляду 04.09.2006 р., тому станом на 30.08.2006 р.-31.08.2006 р. (термін проведення перевірки) первинні документи перебували у Господарському суді Львівської області. Проте такі твердження представника позивача жодним чином не підтверджені та грунтуються на припущеннях.

Окрім того, протягом розгляду Львівським окружним адміністративним судом даної справи представнику позивача неодноразово надавалася можливість подання додаткових доказів на обгрунтування позовних вимог, для чого оголошувались переви у судовому засіданні.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних Товариства за лютий 2004 р. (а. с. 47-66) та за грудень 2004 р. (а. с. 68-80), якими позивач підтверджує право на отримання бюджетного відшкодування згідно декларації за лютий 2004 року та уточнюючого розрахунку за грудень 2004 року.

Дотримуючись принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, який передбачений частинами 4 та 5 статті 11 КАС України. суд запропонував позивачу надати всі первинні документи на підтвердження права на отримання бюджетного відшкодування згідно декларації за лютий 2004 року та уточнюючого розрахунку за грудень 2004 року. В судовому засіданні представником позивача долучено оригінали податкових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 47-66, 68-80) та виписку з банківського рахунку за період з 01.02.2004 р. по 01.02.2005 р. Жодних інших документів на вимогу суду надано не було.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відповідно до п.3.2.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, яким оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, сума такого податку вважається бюджетним фондом, який належить державі та створюється від її імені.

Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

Не заслуговують на увагу суду доводи позивача, що відсутні на момент перевірки податкові накладні долучені до матеріалів справи, а отже це є підставою скасування спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки предметом доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість і бюджетного відшкодування з цього податку, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

З досліджуваних у судовому засіданні документів, встановлено, що, позивачем не надано суду документального підтвердження, яке б спростовувало порушення, про які зазначено в акті перевірки.

Також не заслуговують на увагу посилання позивача на той факт, що податковий орган не мав права на проведення невиїзної перевірки, оскільки відповідно до п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу», органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийнятого ним рішення.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ст. 94 КАС України, такі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 19.11.2012 року.

Суддя Журомська М.В.