Постанова № 27586774, 13.11.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/13170/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14:20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Троянова О.В.

при секретарі Максімчук М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ» (м. Маріуполь)

до

Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції (м. Маріуполь)

про

скасування постанови за ВП №34138185 від 13.09.2012 року про накладення штрафу в розмірі 1020 грн. та постанови за ВП №34138185 від 13.09.2012 року про стягнення суми виконавчого збору в розмірі 1360,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Лишенко Н.С. за дов. №15 від 25.09.2012 року,

від відповідача: не з'явився,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Степ» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про скасування постанови за ВП №34138185 від 13.09.2012 року про накладення штрафу в розмірі 1020 грн. та постанови за ВП №34138185 від 13.09.2012 року про стягнення суми виконавчого збору в розмірі 1360,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надав клопотання про розгляд справи буз його участі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи , заслухавши представника позивача докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Степ» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про скасування постанови за ВП №34138185 від 13.09.2012 року про накладення штрафу в розмірі 1020 грн. та постанови за ВП №34138185 від 13.09.2012 року про стягнення суми виконавчого збору в розмірі 1360,00 грн.

В судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Свої вимоги мотивував тим, що на виконанні у відповідача знаходиться виконавче провадження відкрите на підставі наказу №32/132пн від 25.04.2012 року за рішенням Господарського суду Донецької області про зобов'язання ТОВ «СТЕП» передати на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Варганова» приміщення котельної №54.

Постановою від 05.09.2012 року було відкрите виконавче провадження №34138185 та надано строк для добровільного виконання рішення суду до 13.09.2012 року. Позивач отримав постанову 13.09.2012 року, того ж дня останнім надано відповідачу заяву про продовження строку для добровільного виконання на 10 днів у зв'язку із відсутністю чіткого визначення в рішенні суду у якому саме порядку потрібно виконати вказане рішення.

Проте відповідач прийняв Постанову за ВП №34138185 від 13.09.2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1360,00 грн. та Постанову за ВП №34138185 від 13.09.2012 року про накладення штрафу в розмірі 1020 грн.

Зазначив, що 14.09.2012 року він звернувся до Господарського суду Донецької області із заявою про визначення способу виконання рішення Господарського суду Донецької області по справі №32/132пн.

В зв'язку з чим просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надав заперечення у яких посилався на те, що він діяв на підставі закону. Зазначав, що задоволення заяви про продовження строку для добровільного виконання боржником судового рішення є його правом а не обов'язком. Проти задоволення адміністративного позову заперечував у повному обсязі.

Судом встановлено, що Постановою за ВП №34138185 від 05.09.2012 року було відкрите виконавче провадження за наказом Господарського суду Донецької області №32/132пн від 25.04.2012 року та надано строк для добровільного виконання рішення суду до 13.09.2012 року, яку позивач отримав 13.09.2012 року, що підтверджується листом № 16/06-221 від 30.10.2012 року Донецької дирекції поштового зв'язку №5.

13.09.2012 року позивач надав Жовтневому відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції заяву, відповідно до якої просив продовжити строк для добровільного виконання судового рішення, пояснивши, що отримав постанову про відкриття виконавчого провадження несвоєчасно, лише 13.09.2012 року.

Проте, 13.09.2012 року державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Шеверковою І.І. були винесені постанова про стягнення з боржника виконавчого збору та постанова про накладення штрафу, які позивач отримав 28.09.2012 року, як це вбачається з листа № 16/06-221 від 30.10.2012 року Донецької дирекції поштового зв'язку №5.

14.09.2012 року позивач звернувся до Господарського суду Донецької області із заявою про визначення способу виконання рішення Господарського суду Донецької області по справі №32/132 пн, у зв'язку з не визначенням способу виконання та неузгодженістю діючим законодавством порядку передачі майна.

Розгляд цієї заяви, ухвалою про прийняття заяви до розгляду Господарського суду Донецької області, було призначено на 08.10.2012 року.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Правовою основою діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Статтєю19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» (далі - Закон) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом.

Частиною 2 статті 25 Закону встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова

Відповідно до частиною 1 статті 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно статті 89. Закону У разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму адміністративного суду України від 13.12.2010 року №3 із змінами та доповненнями зазначено, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майного характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до пункту 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій Затвердженого наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. N 74/5, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Як вбачається з вищевикладеного та з матеріалів справи, відповідачем були винесені постанови про стягнення виконавчого збору від 13.09.2012 року та постанова про накладення штрафу від 13.09.2012 року у супереч діючої інструкції про проведення виконавчих дій та чинному законодавству.

Крім того, суд зазначає, що відповідач не мав змоги виконати судове рішення у строк добровільного виконання судового рішення, оскільки отримав постанову про відкриття виконавчого провадження лише 13.09.2012 року, тобто в останній день строку для добровільного виконання судового рішення .

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Враховуючи наведене та керуючись Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про державну виконавчу службу", ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ» до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про скасування постанови за ВП №34138185 від 13.09.2012 року про накладення штрафу в розмірі 1020 грн. та постанови за ВП №34138185 від 13.09.2012 року про стягнення суми виконавчого збору в розмірі 1360,00 грн. - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету судовий збір на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ» (адреса: 87800, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Варганова, 12, Єдрпоу 20392491) у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 13 листопада 2012 року.

Повний текст постанови складений 19 листопада 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.