Ухвала суду № 27567420, 14.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 р. Справа № 121306/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Пліша М.А., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Баранкевич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Теркурій-2» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, третя особа Державна податкова адміністрація в Тернопільській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У липні 2011 року позивач ТзОВ «Теркурій-2» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Тернопільської ОДПІ, в якому просив : - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0001432305/0 від 19.01.2011 р., згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Теркурій-2» з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1709273,75 грн., в тому числі сума податкового зобов'язання за основним платежем 1367419,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 341854,75 грн.; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0001442305/0 від 19.01.2011 р., згідно якого ТзОВ «Теркурій-2» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 920404,00 грн. та донараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 230101,00 грн..

Відповідач Тернопільська ОДПІ позову не визнав, подав до суду першої інстанції заперечення в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

До розгляду справи судом першої інстанції залучено третьою особою на стороні відповідача Державну податкову адміністрацію в Тернопільській області.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.08.2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 19.01.2011 року № 0001432305/0 та № 0001442305/0.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач Тернопільська ОДПІ оскаржив її в апеляційному порядку.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що працівниками ДПІ було проведено виїзну планову перевірку позивача, в ході якої встановлено порушення п.4.1, п.4.2 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1367419 грн.. Зокрема, ТзОВ «Теркурій-2» в певних податкових періодах, що підлягали перевірці, здійснювало надання послуг по оренді власного нерухомого майна по цінах нижче собівартості. Оскаржені податкові повідомлення-рішення від 19.01.2011 року були винесені на підставі виявлених і відображених в акті перевірки від 29.12.2010 р. фактів порушення. Також апелянт зазначає, що у зв'язку із адміністративним оскарженням вищевказані податкові повідомлення-рішення вважаються відкликаними та не підлягають подальшому оскарженню і як наслідок предмет спору в цій справі відсутній.

За наслідками апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 12.08.2011 року та відмовити ТзОВ «Теркурій-2» в задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ТзОВ «Теркурій-2» зареєстрований юридичною особою 12.03.1999 року, одним із видів його діяльності за КВЕД є 70.20.0 здавання в оренду власного нерухомого майна (а.с. 14).

В період із 17.09.2010 р. по 25.11.2010 р. Тернопільською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Теркурій-2» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р.. За результатами перевірки складено акт перевірки № 13375/23-05/30345236 від 29.12.2010 р. (а.с. 15-36).

В акті перевірки зазначено, що позивачем ТзОВ «Теркурій-2» порушено п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено залишок від'ємного значення ПДВ за квітень 2010 р. на суму 920404,00 грн. та занижено ПДВ в періоді, що перевірявся на загальну суму 1367419,00 грн. за квітень-червень 2010 р.. Такі висновки пов'язані із твердженням ДПІ про те, що Товариством надавались послуги по оренді власного нерухомого майна по цінах нижче собівартості.

На підставі вищевказаного акта перевірки від 29.12.2010 р. Тернопільською ОДПІ прийнято 19.01.2011 р. відносно ТзОВ «Теркурій-2» податкове повідомлення-рішення № 0001432305/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1709273,75 грн., де 1367419 грн. - основний платіж і 341854,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції, в також податкове повідомлення-рішення № 0001442305/0 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 920404,00 грн. і застосування штрафної (фінансової) санкції 230101 грн. (а.с. 53, 54, 55).

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПА в Тернопільській області № 5100/10/25-007/134 від 31.03.2011 р. відмовлено в задоволенні скарги ТзОВ «Теркурій-2» про скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень від 19.01.2011 року і вказано, що ці податкові повідомлення-рішення вважаються відкликаними і не підлягають розгляду в межах процедури адміністративного оскарження (а.с. 56-66).

В подальшому Тернопільська ОДПІ звернулась в Тернопільський окружний адміністративний суд із позовом до ТзОВ «Теркурій-2» про стягнення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2859778,75 грн., в тому числі 2287823 грн. - основний платіж та 571955,75 грн. - штрафні санкції, що було визначено вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 19.01.2011 р. № 0001432305/0 і № 0001442305/0 (а.с. 110-111).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності висновків ДПІ про порушення позивачем вимог Закону україни «Про податок на додану вартість» і протиправності оскаржених податкових повідомлень-рішень від 19.01.2011 року, з врахуванням наступного.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час розглядуваних правовідносин), база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Пунктом 1.18 ст.1 цього Закону визначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.п. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на час розглядуваних правовідносин), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах (пп. 1.20.2 п.1.20 ст.1 цього Закону). Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Згідно підпункту 1.20.5-1 п.1.20 ст.1 цього Закону, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів вищевказаного пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість», та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

У підпункті 1.20.8 п.1.20 ст.1 цього Закону зазначено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, вставленому законом.

Відповідно до підпункту 1.20.10 п.1.20 ст.1 цього Закону, донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямим методом.

Судом першої інстанції вірно враховано вищевказані нормативні приписи і те, що питання про застосування непрямого медоду визначення податкового зобов'язання платника податків врегульовано нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивач ТзОВ «Теркурій-2» надавав в оренду нерухоме майно суб'єктам господарської діяльності за договірними цінами, які відповідали рівню справедливих ринкових цін, із врахуванням таких умов як платоспроможність суб'єкта господарської діяльності в конкретному періоді, вплив фінансово-економічної кризи і як наслідок зменшення товарообороту, зниження купівельної спроможності населення, падіння продажу товарів, нестабільність курсу валют, ускладення кредитування та інші обставини. Розрахунки собівартості 1 м.кв. приміщень, які надавались в оренду здійснювались також з врахуванням комунальних платежів, витрат на послуги охорони та інші послуги щодо утримання приміщень, площ і технічних характеристих надаваних приміщень (а.с. 67, 68, 69-109).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем Тернопільською ОДПІ не було враховано фактичних обставин і особливостей договірних відносин щодо надання позивачем в оренду нерухомого майна, і всупереч вимог пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковим органом не проведено детального та обгрунтованого аналізу цін, які існували на ринку орендних послуг в м. Тернополі у розглядуваному періоді, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами (послугами) у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не надано оцінки наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку (однорідних) товарів (послуг) та могли вплинути на ціну оренди. При цьому податковим органом не вказано якою методикою він користувався при формуванні висновків про порушення позивачем вимог закону щодо визначення ціни орендної плати, не зазначено які саме договори оренди містять ціну нижче звичайної.

Згідно ж п.п. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Оскільки по даній адміністративній справі податковим органом не доведено зворотного, тому слід вважати, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Суд апеляційної інстанції також вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень від 19.01.2011 року і вважає безпідставними покликання апелянта на те, що такі податкові повідомлення-рішення є відкликаними і не створюють правових наслідків.

При цьому суд враховує, що за результатами адміністративного оскарження ці податкові повідомлення-рішення залишені без змін і покладені в основу адміністративного позову податкового органу про примусове стягнення із ТзОВ «Теркурій-2» визначених ними податкових зобов'язань.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржена постанова суду першої інстанції від 12.08.2011 року винесена за результатами повного та об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Теркурій-2» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: М.А. Пліш

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 16.11.2012 року.