Постанова № 27566062, 06.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 р. Справа № 2а-2486/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна комерційна фірма "В.І.А." на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2012р. по справі № 2а-2486/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна комерційна фірма "В.І.А."

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна комерційна фірма «В.І.А.», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0000312302 від 14.02.2012 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2012р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправомірність оскаржуваної постанови внаслідок надання неналежної оцінки доказам у справі, неповного та необ'єктивного дослідження матеріалів справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представники позивача повністю підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані докази, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що TOB «Будівельна комерційна фірма В.І.А.» зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 18.12.2000 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Позивач знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова з 17.01.2007 р., зареєстрований платником податку на додану вартість, про що свідчить копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.02.2007 р. № 100019536.

Фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Будівельна комерційна фірма «В.І.А.» (код за ЄДРПОУ 31234850) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту в частині взаємовідносин з ТОВ «Промбуд Монтажінвест» (код за ЄДРПОУ 36987611) за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року.

За результатами перевірки складений акт № 289/23/31234850 від 07.02.2012 р. (а.с. 36-55 т. 2), яким встановлені порушення позивачем вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 105345 грн., в тому числі за листопад 2011 року в сумі 105345 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, 14.02.2012 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000312302, яким ТОВ «Будівельна комерційна фірма «В.І.А.» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 131681,25 грн., з яких за основним платежем -105345,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -26336,25 грн. (а.с. 9 т. 1).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що ТОВ «Будівельна комерційна фірма «В.І.А.» під час судового розгляду не надано доказів реального виконання ТОВ «Промбуд Монтажінвест» робіт, конкретного змісту та результатів таких робіт, що не дозволяє підтвердити зв'язок понесених на користь вказаного суб'єкта господарювання витрат з підготовкою, організацією та веденням виробництва, а тому рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова №0000312302 від 14.02.2012 р. відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо скасування вказаного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на достатність підстав та наявність належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог, виходячи з вимог діючого податкового законодавства та фактичних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини між ТОВ «Будівельна комерційна фірма «В.І.А.» та контрагентом ТОВ «Промбуд Монтажінвест» здійснювались на підставі договорів будівельного підряду № 04/10-11С від 04.10.2011 року (а.с. 7-8 т. 2), № 19/09-11С від 19.09.2011 року (а.с. 225-226 т. 1), № 07/11-11С від 07.11.2011 року (а.с. 194-195 т. 1).

За вказаними договорами підрядником ТОВ «Промбуд Монтажінвест» виконувались роботи по утепленню та оздобленню фасаду нежитлового приміщення за адресою: м. Харків, вул. Свистуна- 11, пр-т Л. Свободи, та комплекс ремонтно-будівельних робіт на об'єкті «Центр оптової торгівлі «Метро Кеш енд Керрі» за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна/ Восточна.

ТОВ «Промбуд Монтажінвест» виписано ТОВ «Будівельна комерційна фірма «В.І.А.» податкові накладні, які включені позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2011 р. (а.с. 221, 222, 248-250 т. 1, а.с. 1, 2, 32 т. 2).

В підтвердження вказаних господарських операцій позивачем надані до суду: відомості ресурсів, локальні кошториси, акти приймання виконаних робіт (а.с. 198-220, 229-247 т. 1, а.с. 10-31 т. 2), транспортні накладні (а.с. 3-5 т. 2).

Колегія суддів не погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що позивачем не надано до суду акта приймання виконаних будівельних робіт (№КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (№КБ-3), оскільки матеріали справи містять зазначені документи (1 т., а.с.238-247).

Акти виконаних робіт оприбутковано позивачем за даними рахунку 631 бухгалтерського обліку.

Згідно із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. №168/704.

Ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Разом з цим, ст. 9 цього Закону вказує, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів відмічає, що з аналізу наданих документів первинного бухгалтерського та податкового обліку (оригіналів та завірених копій) вбачається, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості.

Відтак, вказані вище первинні документи цілком відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704.

Колегія суддів також зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану у платника податків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що зобов'язання по оплаті вартості отриманих послуг були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями: №2564 від 01.11.2011р. на загальну суму 22433,00 грн. (в тому числі ПДВ 3738,83 грн.); №2563 від 01.11.2011р. на загальну суму 11000,00 грн. (в тому числі ПДВ 3194,50 грн.); №2582 від 16.11.2011р. на загальну суму 15000,00 грн. (в тому числі ПДВ 2500,00 грн.); № 2593 від 29.11.2011р на загальну суму 18000,00 грн. ( в тому числі ПДВ- 3000,00 грн.); №3 від 10.01.2012 на загальну суму 34000,00 грн. ( у тому числі ПДВ-5666,67грн.); №4 від 10.01.2012р. на загальну суму 34000,00 грн. ( у тому числі ПДВ- 5666,67 грн.); №2 від 10.01.2012р. на загальну суму 55000,00 грн. ( у тому числі ПДВ-9166,67 грн.); №2645 від 18.01.2012 на загальну суму 10900,00 грн. ( у тому числі ПДВ- 1816,67 грн.); №1 від 19.01.2012 р. на загальну суму 85600,00 грн. ( у тому числі ПДВ- 14266,67грн.); №2653 від 23.01.2012р. на загальну суму 43200,00 грн. ( у тому числі ПДВ- 7200,00 грн.); № 2666 від 03.02.2012р. на загальну суму 10000,00 грн. ( у тому числі ПДВ- 1666,67 грн.); №238 від 23.12.2011 р. на загальну суму 58300,00 грн. ( у тому числі ПДВ -9716,67 грн.); №239 від 23.12.2011р на загальну суму 25000,00 грн. ( у тому числі ПДВ- 4166,67 грн.); №240 від 27.12.2011р на загальну суму 25000,00 грн. ( у тому числі ПДВ- 4166,67 грн.); №244 від 28.12.2011р на загальну суму 24000,00 грн. ( у тому числі ПДВ- 4000,00 грн.); №207 від 13.12.2011р на загальну суму 50000,00 грн. ( у тому числі ПДВ- 8333,33 грн.); №2606 від 13.12.2011р. на загальну суму 25000,00 грн. ( у тому числі ПДВ- 4166,67 грн.); №216 від 14.12.2011р. на загальну суму 50000,00 грн. ( у тому числі ПДВ- 8333,33 грн.); №215 від 14.12.2012р. на загальну суму 29811,20 грн. (у тому числі ПДВ- 4968,53 грн.).

Надані до матеріалів справи копії платіжних доручень належним чином оформлені, містять всі необхідні реквізити.

Таким чином, здійснення оплати позивачем за придбані у вказаних контрагентів товари/послуги згідно платіжних доручень засвідчує факт вибуття із власності позивача безготівкових коштів, а отже -рух активів.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198. Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно вимог п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, є дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Визначення розміру податкового кредиту здійснюється у відповідності до вимог п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом обґрунтовано поставлено під сумнів фактичне виконання вказаних угод, оскільки досліджені судом документи бухгалтерського обліку не відображають у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства дані господарської операції.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в подальшому отримані послуги використані позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме:

- реалізовано відповідно до акту виконаних робіт форма КБ-2В від 30 грудня 2011 року на загальну суму 1697427,47 грн. (в тому числі ГІДВ 282904,58 грн.) з ТОВ "Будівельна-монтажна компанія 2010";

- акту виконаних робіт №1 від 02 листопада 2011 року на загальну суму 108661,03 грн. (в тому числі ПДВ 18110,17 грн.) з ТОВ "Металіст СМК";

- акту б/н від 01.11.2011р. на суму 106626,56 грн. ( в тому числі ПДВ-17771,09 грн.) з ПП "Алгол-2003";

- акту б/н від 01.11.2011р на загальну суму 84348,13 грн. ( в тому числі ПДВ -14058,02 грн.) з ПП"Алгол-2003".

Від проведення господарських операцій з придбання та подальшого використання придбаних послуг позивачем було отримано прибуток в розмірі 3160,00 грн., який відображений в декларації з податку на прибуток підприємства за 12 місяців 2011 року.

Крім того, на підтвердження реальності виконання укладених між позивачем та вказаним контрагентом договорів, позивачем до матеріалів справи надано: протокол зборів учасників №1, водійські права на ОСОБА_2, техпаспорт на НОМЕР_1, наказ про направлення працівника у відрядження, посвідчення про відрядження, Договір №04/10-11С від 04.10.11р. з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», Акт № 5 за жовтень 2011р. до договору №04/10-11С, податкова накладна №303 від 28.10.11р., договір поставки № 0407/1 від 01.07.2011р з ТОВ «Автобуд-350», договір поставки №34МП від 28.09.2011р з ТОВ «Момот-Бетон», договір №07/11-11С від 07.11.11р. з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», Акт №2 за листопад 2011р. до договору №07/11-11С, Акт №3 за листопад 2011р. до договору №07/11-11С, податкова накладна №273 від 30.11.11 р., податкова накладна №275 від 30.11.11 р., договір поставки №31 від 01.11.2011р з ТОВ «Укрбуд-Спілка», договір поставки №ФП-173/11 від 21.11.2011р. з ТОВ «Формула Плюс», договір №19/09-11С від 19.09.11р. з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», Акт №1 за листопад 2011р. до договору №19/09-11С, Акт №2 за грудень 2011р. до договору №19/09-11С, податкова накладна № 11 від 01.11.11, податкова накладна № 12 від 01.11.11, податкова накладна №16 від 02.11.11, податкова накладна №125 від 16.11.11, податкова накладна №191 від 29.11.11, Договір поставки №110 від 09.08.2011 с ПП «Профсігмент», Договір підряду №03/10-11 від 03.10.2011 з ПП «Алгол-2003», Додаткова угода №1 від 03.10.11 до договору №03/10-11 від 03.10.2011 з ПП «Алгол-2003», Додаткова угода №3 від 21.10.11 до договору №03/10-11 від 03.10.2011 з ПП «Алгол-2003», Акт б/н від 01.11.2011р. до договору №5 від 27.10.11до договору №03/10-11 від 03.10.2011 з ПП «Алгол-2003», Акт б/н від 01.11.2011р. до додаткової угоди №1 від 03.10.11 до договору №03/10-11 від 03.10.2011 з ПП «Алгол-2003», Договір підряду №37/09 від 14.09.2011р. З ТОВ «Металіст СМК», Додаткова угода №1 від 21.11.11р. до договору №37/09 від 14.09.2011р. З ТОВ «Металіст СМК", Акт №1 від 02.11.11р., до договору №37/09, Договір підряду МЖ-16 від 03.11.11р., з ТОВ «БМК 2010», Додаткова угода №1 від 03.11.11р., до договору МЖ-16 від 03.11.11р. з ТОВ «БМК 2010», Акт б/н від 30.12.11р. до договору МЖ-16.

Як пояснив представник позивача під час розгляду справи, вказані первинні документи не надавались до суду першої інстанції у зв'язку з тим, що не витребовувалися судом.

Посилання податкового органу на те, що підприємством позивача не надавалися під час перевірки первинні бухгалтерські документи, судом до уваги не приймаються, оскільки як вбачається з акту перевірки позивача (т.2, а.с.39) перевіряючими зазначено, що при перевірці використано первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" за листопад 2011р. Документи надані позивачем при виході на перевірку.

Отже, вказані господарські операції позивача свідчать про зміну зобов'язань сторін за правочином та позитивний вплив на результати господарської діяльності позивача. З означеного випливає, що податковий кредит сформовано позивачем за господарськими операціями, які підтверджено належним чином згідно вимог чинного законодавства України.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що до суду не надано доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагентів щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Також не надано доказів оспорювання сторонами договорів в судовому порядку вищевказаних правочинів.

Фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Промбуд Монтажінвест" і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на таке.

Загальні принципи господарювання в України закріплені в ст.6 Господарського кодексу України та унормовані ст.ст. 43, 44 Господарського кодексу України, що визначають принципи та свободу підприємницької діяльності, відповідно до яких дозволена будь-яка комерційна діяльність, що не заборонена законом і підприємство є вільним у своєму виборі видів діяльності та у виборі контрагентів.

При цьому, з пояснень представника позивача вбачається, що потреба укладання вказаних правочинів з ТОВ "Промбуд Монтажінвест" обумовлена необхідністю виконання будівельно-монтажних робіт.

Фактично, в якості доказу не підтвердження реального придбання товару та послуг позивачем та зв'язку таких операцій із його господарською діяльністю, є припущення податкового органу про неможливість реального виконання укладених позивачем з ТОВ "Промбуд Монтажінвест" правочинів з посиланням на Акт перевірки вказаного контрагента № 249/23-03-05/36987611 від 13.12.2011 року, складений ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Промбуд Монтажінвест" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність"може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії"ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушень з боку підприємства позивача приписів п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 14.02.2012 року №0000312302 підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна комерційна фірма "В.І.А." задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2012р. по справі № 2а-2486/12/2070 скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2012 року № 0000312302.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.

Повний текст постанови виготовлений 12.11.2012 р.