Ухвала суду № 27565948, 25.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2012 р.Справа № 2а-8182/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника відповідача Юрчик Л.В.

представника позивача Кубар А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2012р. по справі № 2а-8182/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство струмопідводу та електроприводу"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство струмопідводу та електроприводу" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-визнати протиправними дії відповідача по оформленню результатів документальної невиїзної перевірки позивача у акті №559-15-109/36372997 від 24.02.2012 р. "Про проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство струмопідводу та електроприводу" з питань взаємовідносин з ТОВ "Промспец Консалтинг", що відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року";

-скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської МДПІ м. Харкова від 14.03.2012 року №0001331510.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2012 року зазначений позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 14.03.2012 року №0001331510, прийняте відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство струмопідводу та електроприводу".

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2012 року залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Підприємство струмопідводу та електроприводу" з питань взаємовідносин з ТОВ "Промспец Консалтинг", що відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 р., за результатами якої 24.02.2012 р. було складено акт перевірки № 559-15-109/36372997, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства України а саме:

-порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню та реалізації товарів, робіт, послуг за період лютий 2011 року;

-відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 12850 грн.;

-ТОВ "Підприємство струмопідводу та електроприводу" в порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України занижена сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджет за результатами роботи підприємства за лютий 2011 року на загальну суму 12850 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.03.2012 року № 0001331510 на загальну суму 12851,00 грн.

Скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з його протиправності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за лютий 2011 року у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту за вказаний період в зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемного, на думку відповідача, договору, укладеного з ТОВ «Промспец Консалтинг», який не спричиняє реального настання правових наслідків.

Висновки відповідача про нікчемність договору, укладеного з ТОВ «Промспец Консалтинг» грунтувалися на висновках акту перевірки, проведеної відносно ТОВ «Промспец Консалтинг» в якому зазначено про відсутність у ТОВ «Промспец Консалтинг» можливості для здійснення відповідної господарської діяльності.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладеного позивачем з ТОВ «Промспец Консалтинг» договору без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2011 року між позивачем та ТОВ «Промспец Консалтинг» було укладено договір № 95, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (колесо кранове привідне та холосте).

Згідно з п. 1.2 договору найменування, кількість та ціна товару відображається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору

Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачальник поставляє товар на умовах самовивозу.

Фактичне виконання сторонами вказаного договору підтверджується специфікацією, видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортною накладною.

В подальшому отриманий товар позивачем був використаний для виготовлення крана реалізованого позивачем згідно договору № 80 від 21.01.2011 року ТОВ "ПЕТ Технолоджис Україна", що підтверджується калькуляцією № 82 вартості продукції.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами умов вказаного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність договору, укладеного з ТОВ «Промспец Консалтинг» слугував акт перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг» від 01.06.2011 р. № 1253/15-05-14/37091549 за висновками якого відповідач прийшов до висновку про відсутність у ТОВ «Промспец Консалтинг» можливості на здійснення відповідної господарської діяльності.

Проте, такі висновки відповідача колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, відповідно до вимог Цивільного кодексу України основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Крім того, наказ від 24.03.2011 року № 289 на підставі якого було проведено перевірку ТОВ «Промспец Консалтинг»за результатами якої складено акт від 01.06.2011 р. № 1253/15-05-14/37091549 в судовому порядку скасовано, про що свідчить постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 року.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірним договором, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірного договору та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірного договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірного правочину.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за лютий 2011 року за операціями, проведеними на підставі спірного договору, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформленої податкової накладної.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданої ТОВ «Промспец Консалтинг» податкової накладної.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Промспец Консалтинг» за спірним договором, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість .

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2012р. по справі № 2а-8182/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 30.10.2012 р.