Ухвала суду № 27565928, 30.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 р.Справа № 2а-6751/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представників позивача Коцура М.М., Васильєвої І.І., Тижненко Ю.В.

представника відповідача Голована Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2012р. по справі № 2а-6751/12/2070

за позовом Державного підприємства "Артемівський спиртовий завод"

до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Артемівський спиртовий завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просив суд:

- визнати дії відповідача щодо винесення податкових повідомлень-рішень №0011432340 та №0011442340 від 05.03.2012 р. неправомірними;

- визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0011432340 та №0011442340 від 05.03.2012р.;

- стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 4356,38 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2012 р., в порядку ст. 55 КАС України, замінено відповідача по справі Харківську об'єднану державну податкову інспекцію його правонаступником - Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2012 року адміністративний позов Державного підприємства "Артемівський спиртовий завод" - задоволено частково.

Визнано дії Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції щодо винесення податкових повідомлень-рішень № 0011432340 від 05.03.2012р. та № 0011442340 від 05.03.2012 р. неправомірними.

Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0011432340 від 05.03.2012 р. та № 0011442340 від 05.03.2012 р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Артемівський спиртовий завод" (62472, Харківська обл., м. Мерефа, вул. Революції, № 2, код ЄДРПОУ -00375272) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2178, 19 грн. (дві тисячі сто сімдесят вісім гривень 19 коп.)

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 44.1 ст. 44, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 129 Конституції України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Харківською ОДПІ, на підставі наказів № 1323 від 30.12.2011р., № 71 від 18.01.2012р., № 99 від 26.01.2012р. та згідно направлень на перевірку від 30.12.2011 року у січні 2012 року на ДП "Артемівський спиртовий завод", в період з 04.01.2012 року по 25.01.2012 року проведено позапланову виїзну перевірку ДП "Артемівський спиртовий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р. (том 2 а.с.17-22).

За результатами проведеної перевірки Харківською ОДПІ складено акт від 01.02.2012 р. №193/234/00375272 "Про результати позапланової виїзної перевірки ДП "Артемівський спиртовий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р."(том 1 а.с. 8-74, том 2 а.с. 23-50), згідно висновків якого, встановлено порушення позивачем п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого, підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за перевіряємий період на 525 284,00 грн., та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємству позивача донараховано податку на додану вартість у сумі 222 986,00 грн., у т.ч. за січень 2011 року у сумі 6603 грн., за серпень 2011 року у сумі 216 383грн. (том 1 а.с.60)

Позивач, не погоджуючись з висновками акту перевірки, 27 лютого 2012 р. звернувся до Харківської ОДПІ з запереченнями на вищевказаний акт перевірки (том 1 а.с.76-79).

Листом від 02.03.2012р. за № 2936/10/23-418 "Про розгляд заперечення", Харківською ОДПІ повідомлено ДП "Артемівський спиртовий завод", що заперечення розглянуто та акт перевірки є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства. (том 1 а.с. 80-85)

На підставі акту перевірки №193/234/00375272 від 01.02.2012 р., 05 березня 2012 року Харківською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0011432340 від 05.03.2012р., яким ДП "Артемівський спиртовий завод" визначено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у розмірі 277082,75грн. у тому числі за основним платежем -222986,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -54096,75грн. (том 1 а.с.86);

- №0011442340 від 05.03.2012 р., яким ДП "Артемівський спиртовий завод" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 525284,00 грн. (том 1 а.с.87)

14.03.2012 року податкові повідомлення-рішення №0011432340 від 05.03.2012р. та №0011442340 від 05.03.2012р. оскаржено ДП "Артемівський спиртовий завод" в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у Харківській області. (том 1 а.с. 88-91)

11 травня 2012 року Державною податковою адміністрацією у Харківській області винесено рішення № 2450/10/10.2-17 про залишення скарги без розгляду, згідно якого процедура адміністративного оскарження вважалась закінченою (том 1 а.с. 98-99).

Судом встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваний податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки №193/234/00375272 від 01.02.2012 р. висновки податкового органу про те, що ДП "Артемівський спиртовий завод" протиправно до складу податкового кредити віднесено суму у розмірі 216 383,00 грн. та 525 284,00 грн. включено до складу валових витрат з отриманих послуг від ТОВ "Трейдбуд" в періоді з 01.04.2011 р. по 31.12.2011р., оскільки в розумінні ст. 203, ст. 215 та ст. 228 ЦК України правочини укладені між ДП "Артемівський спиртовий завод" та ТОВ "Трейдбуд" мають ознаки нікчемності. Також, правочин, укладений між ДП "Артемівський спиртовий завод" та ТОВ "Вівас-7"з тих же підстав має ознаки нікчемності, а тому до складу податкового кредити протиправно віднесено суму у розмірі 53 341,30 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 05.03.2012 року №0011432340 та №0011442340.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача та скасування податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 138.8.1 п. 138.3 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем ДП "Артемівський спиртовий завод"(як замовником) та ТОВ "Трейдбуд"(як підрядником) було укладено ряд договорів:

- договір №102 від 14.03.2011р., згідно умов якого ДП "Артемівський спиртовий завод"(замовник) поручає, а ТОВ "Трейдбуд"(підрядник) зобов'язується здійснити ремонт трьох бродильних чанів за договірною ціною та кошторисом на окремі види робіт, договірна ціна на момент укладення договору складає 299898,00 грн., в т.ч. ПДВ -49983,00грн. (том 1 а.с.171-173).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивачем надано до матеріалів справи наступні первинні документи бухгалтерського обліку: податкову накладну №7 від 01.08.2011р., довідку від 01.08.2011р. про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, дефектний акт, відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на ремонтні роботи, локальний кошторис №2-1-1, підсумкову відомість ресурсів за серпень 2011 року, акт прийому-передачі будівельних робіт №102 від 01.08.2011 року (том 1 а.с.174-182а).

- договір № 103 від 21.03.2011р., згідно умов якого ДП "Артемівський спиртовий завод"(замовник) поручає, а ТОВ "Трейдбуд"(підрядник) зобов'язується виконати земельні роботи по підсипці дамб бардяних карт №7, №8, №1 полів фільтрації за договірною ціною та кошторисом на окремі види робіт, договірна ціна на момент укладення договору складає 299900,00грн, в т.ч. ПДВ -49983,33грн. (том 1 а.с.183-185);

Факт виконання умов вказаного договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного обліку, а саме: податковою накладною №55 від 05.08.2011р., актом прийому-передачі будівельних робіт №103 від 04.08.2011р., довідкою від 05.08.2011р. про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, дефектним актом, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на ремонтні роботи, локальним кошторисом № 2-1-1 (том 1 а.с.186-193).

- договір №104 від 22.03.2011р., згідно умов якого ДП "Артемівський спиртовий завод" (замовник) поручає, а ТОВ "Трейдбуд"(підрядник) зобов'язується виконати відкачку барди і чистку карти № 6 відстійників, за договірною ціною та кошторисом на окремі види робіт, договірна ціна на момент укладення договору складає 299900,00 грн., в т.ч. ПДВ -49983,33грн. (том 1 а.с.194-196).

Реальність виконання умов даного договору першочергово підтверджується складеною податковою накладною № 9 від 01.08.2011р., актом прийому-передачі будівельних робіт №104 від 01.08.2011р., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, дефектним актом, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на ремонтні роботи, локальним кошторисом № 2-1-1(том 1 а.с.197-203)

- договір №105 від 21.03.2011р., згідно умов якого ДП "Артемівський спиртовий завод" (замовник) поручає, а ТОВ "Трейдбуд"(підрядник) зобов'язується виконати чистку бардонакопичувачів №2, 3 і з'єднання перегородок, за договірною ціною та кошторисом на окремі види робіт, договірна ціна на момент укладення договору складає 299000,00грн, в т.ч. ПДВ -49833,33грн. (том 1 а.с.204-207),

Доказом виконання і оплати наданих послуг по даному договору є наявні в матеріалах справи копії документів первинного обліку, а саме: податкова накладна №11 від 01.08.2011р., акт прийому-передачі будівельних робіт №105 від 01.08.2011р., довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, дефектний акт, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на ремонтні роботи, локальний кошторис № 2-1-1(том 1 а.с.208-217).

- договір № 106 від 23.03.2011р., згідно умов якого ДП "Артемівський спиртовий завод"(замовник) поручає, а ТОВ "Трейдбуд"(підрядник) зобов'язується виконати ремонт системи оборотного водопостачання, за договірною ціною та кошторисом на окремі види робіт, договірна ціна на момент укладення договору складає 99600,00грн, в т.ч. ПДВ -16600,00грн. (том 1 а.с.218-219).

Реальність виконання умов даного договору підтверджується долученими до матеріалів справи копіями документів первинного обліку, а саме: податковою накладною № 33 від 02.08.2011р., актом прийому-передачі будівельних робіт №106 від 02.08.2011р., довідкою від 02.08.2011р. про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, дефектним актом, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на ремонтні роботи, локальним кошторисом № 2-1-1 (том 1 а.с.220-229)

Оплата за надані послуги здійснювалась шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ "Трейдбуд", що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку за 25.08.2011р., 30.08.2011р., 05.10.2011р., 28.11.2011р. та платіжні доручення № 677 від 05.10.2011р. на суму 99600грн., № 731 від 28.11.2011р. на суму 100000грн., № 617 від 30.08.2011р. на суму 299900 грн., № 586 від 25.08.2011р. на суму 299898 грн., засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами (том 1 а.с. 229а-231а, том 2 а.с.4-7).

Також позивачем підтверджено щорічну систематичність виконання робіт по зачистці чанів, бардонакопичувачів, відкачки барди, укріплення дамб шляхом надання копій договорів підряду №02/07-1 від 02.07.2010р.; №02/07-РО від 02.07.2010р.; № 02/07 від 02.07.2010р. у 2010 році з іншим контрагентом -ПП "Експобуд-2000". (том 1 а.с.127-149)

Крім того, 18.02.2010 р. між позивачем - ДП "Артемівський спиртзавод" (покупець) та ТОВ "Вівас-7"(постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів №180210-1П, згідно умов якого, ТОВ "Вівас-7"(постачальник) зобов'язується передати нафтопродукти (товар) у власність ДП "Артемівський спиртовий завод"(покупець), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору (том 1 а.с.232).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Вівас-7"виписано податкову накладну від 18.01.2011 року № 4 на загальну суму 39619,10 грн., в т.ч. ПДВ 6603,18 грн. та видаткову накладну від 19.01.2011 року на загальну суму 39619,10 грн., в т.ч. ПДВ 6603,18 грн., на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Крім того, на підтвердження отримання та використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ "Вівас-7" бензину та дизтоплива, матеріали справи містять наступні документи бухгалтерського обліку: довідку ДП "Артемівський спиртовий завод" від 27.07.2012 року щодо наявності основних засобів на підприємстві, книгу обліку товарно-матеріальних цінностей, інформацію про наявність матеріальної бази ГСМ.

Отже, колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами договорів підряду та поставки первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні - вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції за договорами підряду та договором поставки нафтопродуктів від 18.02.2010 р. № 22, укладеним між позивачем та його контрагентом, повністю підтверджені відповідними первинними документами (податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, актами прийому-здачі будівельних робіт тощо).

Разом із тим, податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочину між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Трейдбуд" та ТОВ "Вівас-7", з посиланням відомості, надані податковими органами за місцем реєстрації вказаних суб'єктів господарювання, зокрема, щодо відсутності за своїм місцезнаходженням, відсутності на підприємствах трудових ресурсів, необхідних основних фондів для виконання основного виду діяльності, не відображенням контрагентами підприємств показників фінансово-господарських взаємовідносин у податковому обліку.

Вказаний висновок податкового органу ґрунтується виключно на відомостях баз даних БД ПДС, БД АІС ОР, БД АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, що використовуються в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, довідки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 21.12.2011 року № 1535/3-23-20-37309528 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Трейдбуд», а також на підставі довідки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 21.04.2011 року № 776/15-05-14/35070134 про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Вівас 7».

Зазначеними довідками зафіксовано неможливість реального здійснення вказаними контрагентами позивача фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності, відсутність у останніх об`єктів, які підпадають під визначення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, основних фондів, техничного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, і як наслідок відсутність реального вчинення господарських операцій за січень, серпень 2011 року.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Трейдбуд» та ТОВ «Вівас 7» не може свідчити про неможливість фактичної поставки ТОВ «Вівас 7» товару позивачеві або фактичного надання послуг (робіт) ТОВ «Трейдбуд», оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; фактів невідображення контрагентами позивача у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства відповідачем не висвітлено; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому, висновки акту перевірки про відсутність у ТОВ "Трейдбуд" необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів спростовуються наданою позивачем Довідкою "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Трейдбуд" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ДП "Артемівський спиртовий завод" їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2011 року"№74/22-07/37309528 від 07.05.2012 року. (том 1 а.с.102-106)

Згідно змісту вказаної Довідки податковим органом - Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області документально підтверджується факт реальності здійснення господарських відносин ТОВ "Трейдбуд" з ДП "Артемівський спиртовий завод", їх обсяг, вид, якість. На момент звірки на балансі ТОВ "Трейдбуд" знаходяться основні фонди на суму 1 352 244, 46 грн.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що у ТОВ «Вівас 7» під час проведення документальної невиїзної позапланової перевірки були витребувані первинні документи на підтвердження реальності здійснених правочинів.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про нікчемність правочинів між ДП "Артемівський спиртовий завод" та його контрагентами - ТОВ "Трейдбуд", ТОВ «Вівас 7» викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Колегія суддів зауважує, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Крім того, матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ТОВ "Трейдбуд" або ТОВ «Вівас 7» були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку № 984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Колегія суддів відмічає, що контрагенти позивача - ТОВ "Трейдбуд", ТОВ «Вівас 7» на час здійснення спірних господарських операцій з позивачем були зареєстровані як юридична особа, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагенти мали відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

З огляду на викладене, підстави для визнання договорів між позивачем та вказаними контрагентами нікчемними або недійсними у відповідача відсутні.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, позивачем було цілком правомірно включено до складу валових витрат з отриманих послуг від ТОВ "Трейдбуд" суми у розмірі 525 284,00 грн., в періоді з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р., та правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 222 986 грн., у т.ч. у січні 2011 року на суму 6603 грн., у серпні 2011 року на суму 216 383 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 01.02.2012 р. №193/234/00375272 порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0011432340 від 05.03.2012 р. та № 0011442340 від 05.03.2012 р. Харківської ОДПІ, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2012р. по справі № 2а-6751/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 05.11.2012 р.