Ухвала суду № 27565877, 01.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2012 р.Справа № 2а-14874/10/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2011р. по справі № 2а-14874/10/2070

за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

про відшкодування матеріальних збитків,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в сумі 13066,24 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2011 р. адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості (61013, м.Харків, вул. Шевченка,137- а, р/р 37177300802007 в ГУ ДКУ у Харківській області, МФО 851011, ОКПО 36224721) суму коштів у розмірі 13066,24 (тринадцять тисяч шістдесят шість гривень 24 копійки).

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні відповідач повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі заяви від 04.07.2007 року та відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 року № 803-ХІІ (із змінами та доповненнями) відповідача зареєстровано в Харківському міському центрі зайнятості як безробітну.

В поданій заяві відповідач зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує (а.с. 6).

Наказом від 04.07.2007 року № НТ070704 відповідачу було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю.

Проте, фахівцем позивача у зв'язку з надходженням інформації від державного реєстратора встановлено, що ОСОБА_1 у період перебування на обліку в службі зайнятості, як безробітна та отримання допомоги по безробіттю, була зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Зазначений факт зафіксований актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття " № 392 від 08.09.2010 року.

На виконання приписів п. 6 та п. 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 60/62 від 13 лютого 2009 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 200 р. за № 232/16248, директором центру зайнятості 08 вересня 2010 р. винесено наказ № 756, яким визначено вжити заходів по поверненню коштів у сумі 13066, 24 грн., виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 за період з 04.07.07 р. по 27.06.08 р.

На виконання вказаного наказу відповідачу надіслано лист-претензію від 10.09.2010 року № 12195, який він отримав та не оскаржив, що ним самим не заперечується.

На дату розгляду справи судом кошти на розрахунковий рахунок позивача від ОСОБА_1 не надходили.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до центру зайнятості відповідач належав до категорії зайнятого населення та не мав права на отримання допомоги по безробіттю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

04.07.2007 року відповідач звернувся до центру зайнятості із заявою щодо надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначив, що на даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа - підприємець Виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 13).

03.08.2010 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проведено запис - внесення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності, що не пов'язано з банкрутством. Запис - державна реєстрація припинення підприємницької діяльності відсутній.

ОСОБА_1 перебувала на обліку в службі зайнятості як безробітна, отримувала матеріальне забезпечення на випадок безробіття у період з 04.07.2007 р. по 27.06.2008 р.

Згідно з ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 755-ІУ від 15.05.2003 року, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця .

Відповідно до ч.5 ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами дев'ятою - вісімнадцятою статті 47 цього Закону.

Так, згідно з ч.9 ст. 47 вказаного Закону для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням;

- свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця;

- довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах);

- довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості;

- довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку.

Відповідно до ч. 15 ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» за відсутності підстав для залишення документів, які передбачені частиною тринадцятою цієї статті, без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

З огляду на викладене, внесення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що не пов'язано з її банкрутством, не позбавляє таку фізичну особу статусу підприємця.

Таким чином, на момент реєстрації в центрі зайнятості ОСОБА_1 вона була зареєстрована як фізична особа - підприємець, і запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення підприємницької діяльності внесено не було.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Згідно з п. 6 та п. 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 60/62 від 13 лютого 2009 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 200 р. за № 232/16248, у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, ОСОБА_1 не було дотримано вимоги вказаної норми, оскільки на час надання їй статусу безробітної вона відносилась до категорії зайнятого населення та не повідомила позивача про свою зайнятість. Отже, визначальним моментом для призначення центром зайнятості допомоги по безробіттю були неправдиві відомості, надані відповідачем про те, що він не є суб'єктом підприємницької діяльності на дату звернення із відповідною заявою до позивача.

На момент розгляду справи, кошти на розрахунковий рахунок Харківського міського центру зайнятості від ОСОБА_1 не надходили.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову та стягнення з відповідача коштів на забезпечення по безробіттю у загальній сумі 13066, 24 грн.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на той факт, що вона не отримувала доходів від зайняття підприємницькою діяльністю, що дає їй право отримати статус безробітної незалежно від того, чи є вона підприємцем, чи ні, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.

Тобто, зайнятість це, по-перше, будь-яка діяльність, в тому числі і підприємницька, і по-друге, така, що як правило, приносить дохід, а у випадку зайняття особою підприємницькою діяльністю, це діяльність на власний ризик з метою отримання доходу, який особа не завжди отримує.

Пункт 3 підпункт "б"ст. 1 зазначеного Закону визначає, що до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Вищезазначена норма відносить підприємців (суб'єктів господарювання) до зайнятого населення, які самостійно забезпечують себе роботою шляхом проведення самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України).

Також, відповідач в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції ОСОБА_1 не було повідомлено про розгляд вказаної справи.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що порушення судом норм процесуального права не є безумовною підставою для скасування по суті правильного рішення, прийнятого відповідно до норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2011р. по справі № 2а-14874/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 06.11.2012 р.