Постанова № 27565539, 13.11.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р.Справа № 5024/2348/2011Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Бєляновського В.В.

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від ФОП ОСОБА_1:

- ОСОБА_1;

- ОСОБА_2 -по довіреності;

від СТ „Генічеське споживче товариство „Нова кооперація" - не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Херсонської області від 18.01.2012 року

у справі №5024/2348/2011

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Споживчого товариства „Генічеське споживче товариство „Нова кооперація"

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 13.11.12 р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

21.11.2011р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі -позивач, ФОП) звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом до Споживчого товариства „Генічеське споживче товариство „Нова кооперація" (надалі -відповідач, СТ „ГСТ „Нова кооперація") про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, вимагаючи зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельної ділянки шляхом знесення павільйону де здійснюється торгівля, оскільки у позивача зникла можливість обслуговувати будівлю кондитерського цеху; знести з земельної ділянки торгівельні ряди, звільнивши територію для під'їзду автотранспорту з сировиною.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначає, що вона на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №225 від 12.03.2011р. та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №236260 від 17.06.2011р. є власником земельної ділянки площею 0,0289га за адресою: АДРЕСА_1. На даній земельній ділянці розташований кондитерський цех, що належить їй на праві власності. Відповідач грубо порушує її права власника землі; позивач 19.10.2011р. направила до СТ „ГСТ „Нова кооперація" претензію про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з пропозицією прибрати з земельної ділянки, яка належить ФОП ОСОБА_1 павільйон, в якому здійснюється торгівля, та торгівельні ряди, звільнивши територію для під'їзду до цеху автотранспорту. З посиланням на ст.158 (частини 2,3) Земельного кодексу України ФОП ОСОБА_1 просила задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

19.12.2011р. СТ „ГСТ „Нова кооперація" надало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач не вчиняє жодних перешкод у користуванні земельною ділянкою, що належить позивачу та на якій розташований кондитерський цех ФОП ОСОБА_1 Інша територія земельної ділянки належить на праві постійного користування відповідачу згідно Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серія ХС від 22.03.1996р., який був виданий Генічеській районній споживчій спілці, правонаступником якої є відповідач. У відповідності до ст.92,95,96 Земельного Кодексу України СТ „ГСТ „Нова кооперація" розмістив малі архітектурні форми та тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності на земельній ділянці, яка йому належить на праві постійного користування, а тому підстави для задоволення позову ФОП ОСОБА_1 відсутні.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.01.2012р. (суддя Немченко Л.М.) у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду обґрунтоване тим, що Генічеське споживче товариство „Нова кооперація" є правонаступником прав та обов'язків Генічеської районної споживчої спілки, в тому числі і права землекористування земельною ділянкою, визначеного Державним актом на право постійного користування від 22.03.1996р.; на користь позивача була вилучена з земельної ділянки відповідача земельна ділянка площею 0,0182га. За Державним актом на право власності на землю позивач отримала земельну ділянку площею 0,0289га, яка розміщена за тією ж адресою, що і земельна ділянка відповідача. Тобто Генічеська міська рада одночасно передала у користування земельну ділянку площею 0,0107га і позивачу і відповідачу, що суперечить ст.ст.141,149 ЗК України. При з'ясуванні наявності перешкод, суд першої інстанції встановив, що до претензії позивачем не додано будь-яких належних доказів, які б зафіксували факти перешкод з вини відповідача в обслуговуванні будівлі кондитерського цеху та перешкод з вини відповідача для під'їзду автотранспорту. Відповідач має законне право на постійне користування земельною ділянкою, та реалізовуючи свої права, визначені ст.ст.92,95 ЗК України, СТ „ГСТ „Нова кооперація" вправі користуватися виділеною йому земельною ділянкою на свій розсуд, в тому числі, розмістити малі архітектурні форми на земельній ділянці. Суд відхилив докази вчинення відповідачем перешкод у користуванні земельною ділянкою як неналежні (акт від 18.10.2011р. та припис, акт від 03.02.2010р., довідка від 17.01.2012р, лист директора Генічеського ВУ ВУКГ). Також судом встановлено, що до складу членів споживчого товариства 01.11.11 був прийнятий ОСОБА_3 з майновим внеском, який складається із нерухомого майна, а саме торгівельні ряди та торгівельні павільйони, право власності на яке підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Неможливо поновлення прав позивача (у разі їх порушення) за рахунок порушення права відповідача на майно, яке набуте у законний спосіб. Сторонам слід звернутися до Генічеської міської ради як розпорядника земель комунальної власності в межах міста для вирішення питання землекористування земельною ділянкою площею 0,0107 га, яка є у користуванні одночасно у позивача і відповідача.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 18.01.2012р. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачка зазначила, що рішенням Генічеської міської ради №1110 скасовано Державний акт на право постійного користування землею серії ХС від 22.03.1996р., а земельна ділянка, вільна від забудови торгових рядів (кіосків, павільйонів), зарахована в землі запасу. Відповідачу належить 0,3915га земельних ділянок на території ринку, проте він не встановлює їх межі та не оформлює належним чином земельну ділянку, та на думку скаржника навмисно вводить суд в оману щодо свого правонаступництва та всіляко ухиляється від сплати в повному обсязі земельного податку. Відповідач не має державного акту, виданого на його ім'я, тобто в нього не виникло право на користування землею, яке підлягає відновленню відповідно до ст.44 ЗК України (в редакції від 1990р.). Право користування земельною ділянкою на підставі Держакту від 22.03.1996р. припинилося у відповідності до ст.27 ЗК України (в редакції від 1990р.) в 1997р. у особи, правонаступником якої необґрунтовано вважає себе відповідач. СТ „ГСТ „Нова кооперація" не надано до суду жодного фактичного доказу правонаступництва щодо Генічеської районної споживчої спілки. Суд першої інстанції не дав належної оцінки тим фактам, що Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ФОП ОСОБА_1, не скасований та є чинним, а Державний акт на право постійного користування землею від 22.03.1996р. був скасований 20.10.2009р. Судом невірно зроблені висновки щодо довідки начальника відділу містобудування та архітектури, оскільки саме цей відділ проводить перевірку стану виконання будівельних робіт, тобто встановлений факт самовільного будівництва і є фактичним доказом порушення норм забудови території ринку та перешкоджання у користуванні своїм нерухомим майном іншим особам. Стосовно посилання суду на прийняття членом товариства ОСОБА_3 з майновим внеском з нерухомого майна, то зміни в статут внесені не були, тобто майно не стало власністю товариства, план забудови ринку відповідачем суду не наданий, тому зробити висновки щодо самовільного чи законного зведення павільйону чи його існування саме на цій земельній ділянці не можливо.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Відповідно до розпорядження №467 від 18.10.2012р. „Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" справу №5024/2348/2012 розподілено на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Бєляновський В.В.

Ухвалою від 18.10.2012р. справу №5024/2348/2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Бєляновський В.В., та призначено до розгляду в судовому засіданні.

В засіданні апеляційного господарського суду ФОП ОСОБА_1 та її представник підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник СТ „Генічеське споживче товариство „Нова кооперація" в засідання апеляційного господарського суду не з'явився, незважаючи на належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки та її представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Херсонської області від 18.01.2012р. слід залишити без змін, з врахуванням наступного.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що ФОП ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 0,0289га відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №236260, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.03.2011р. №225. Земельна ділянка розташована у АДРЕСА_1, та має цільове призначення -для розміщення існуючої будівлі кондитерського цеху, яка належить позивачці на праві власності згідно Свідоцтва про право власності від 14.07.2010р., виданого на підставі рішення виконкому Генічеської міської ради від 15.04.2010р. №133 (право власності на нерухоме майно зареєстроване Генічеським ДБТІ 14.07.2010р.).

Судом апеляційної інстанції встановлені з матеріалів Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу гр.ОСОБА_1, затвердженого рішенням Генічеської міської ради (надалі - ГМР) №72 від 10.02.2011р., наступні обставини:

- позивачці до викупу земельної ділянки площею 0,0289га належала на праві постійного користування її частина -земельна ділянка площею 0,0182га, що підтверджується Державним актом 1-ХС №011997;

- інша частина земельної ділянки загальною площею 0,0289га -земельна ділянка площею 0,0107га була вилучена із земель запасу Генічеської міської ради та на період розроблення та затвердження проекту землеустрою земельна ділянка загальною площею 0,0289га за даними земельно-кадастрової документації відносилась до категорії „землі житлової та громадської забудови"; землевласником ділянки площею 0,0289га була держава та повноваження щодо розпорядження нею згідно п.12 розділу Х „Перехідні положення" Земельного Кодексу України належали Генічеській міській раді;

- земельна ділянка площею 0,0289га на момент викупу межувала з землями Генічеської міської ради, територія Генічеського колгоспного ринку (зокрема, підтверджується абрисом земельної ділянки -зворот Акту про встановлення на місцевості та погодження меж земельної ділянки від 30.07.2010р.);

- на момент розроблення проекту землеустрою та його затвердження земельна ділянка площею 0,0289га не мала існуючих обмежень, обтяжень, правових особливостей при використанні (пункт 8 Висновку щодо надання земельної ділянки та погодження землевпорядної документації від 10.12.2010р. №07/1978);

- на момент продажу земельної ділянки площею 0,0289га на підставі рішення ГМР Херсонської області за №72 від 10.02.2011р. згідно пунктів 3.1,3.2 нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 12.03.2011р., земельна ділянка була вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, у т.ч. відсутні земельні сервітути щодо неї, а також відомості про наявні обтяження/обмеження права власності продавця (Генічеської міської ради).

Таким чином, наданими позивачкою доказами безперечно та у повному обсязі підтверджується належність їй на праві власності земельної ділянки площею 0,0289га згідно Державного акту на право власності на землю та правомірність набуття нею права власності на це майно відповідно до чинного законодавства України, зокрема, Земельного кодексу України, а також вбачається, що у встановленому законом порядку при викупі земельної ділянки остання була надана у власність ОСОБА_1 з земель держави, розпорядження якими здійснювалось Генічеською міською радою, а не за рахунок земель будь-якої юридичної особи, зокрема, СТ „Генічеське споживче товариство „Нова кооперація".

Суд першої інстанції, безпідставно вдавшись до детального правового аналізу наявності підстав вважати відповідача законним користувачем частини тієї ж самої земельної ділянки площею 0,0107га, дійшов помилкового висновку про одночасну передачу Генічеською міською радою однієї і тієї ж земельної ділянки площею 0,0107га у власність ФОП ОСОБА_1 та у користування СТ „ГСТ „Нова кооперація", не зваживши на те, що належні та допустимі у розумінні ст.ст.125,126 Земельного кодексу України докази, що посвідчують набуття відповідачем права постійного користування земельною ділянкою, у відповідача відсутні.

Право власності ФОП ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0289га, у т.ч. 0,0107га нібито належних відповідачу на праві постійного користування, не може наразі піддаватись будь-яким сумнівам, оскільки посвідчується документами, законність і чинність яких нічим не спростована.

Натомість, Державний акт на право постійного користування землею серії ХС від 22.03.1996р., виданий Генічеській районній споживчій спілці, був скасований рішенням Генічеської міської ради №1110 від 20.10.2009р. (пункт 6 рішення), а земельна ділянка площею 2,71га за ним на період виготовлення правоустановчих документів (договору оренди) залишена в тимчасовому користуванні Генічеського РССТ. Судом апеляційної інстанції встановлено, що наразі відповідач не оформив правоустановлюючі документи на користування земельною ділянкою будь-якої площі за адресою: АДРЕСА_1.

За цих обставин місцевий господарський суд без достатніх підстав визнав, що відповідач на законних підставах користується земельною ділянкою 0,0107га, що належить на праві власності ФОП ОСОБА_1 як частина земельної ділянки площею 0,0289га.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ч.2 ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Згідно до ч.ч.1,2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При застосуванні наведених норм законодавства суд має визначити предмет доказування у відповідному спорі, згідно з заявленими позовними вимогами, а позивач -викласти свої вимоги таким чином, щоб судове рішення у разі їх задоволення спиралось на належні та допустимі докази, досліджені в судових засіданнях та оцінені судом за правилами ст.43 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, ФОП ОСОБА_1 посилалась на грубе порушення відповідачем її прав як власника земельної ділянки, та вимагала усунути створені СТ „ГСТ „Нова кооперація" перешкоди у користуванні шляхом знесення павільйону, де здійснюється торгівля, торгівельних рядів, звільнивши територію для під'їзду автотранспорту з сировиною. З наданих ФОП доказів можливо встановити, що поблизу від будівлі кондитерського цеху ФОП ОСОБА_1 знаходиться павільйон, в якому за її поясненнями в засіданні апеляційного господарського суду здійснюється торгівельна діяльність особами, яким павільйон переданий в оренду.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивачкою були надані докази, які на її думку, підтверджують порушення її права власності, проте позовні вимоги не були уточнені (доповнені) шляхом конкретизації наступного:

- щодо якої земельної ділянки (площа, адреса, кадастровий номер земельної ділянки), повністю або в частині, відповідачем чиняться перешкоди у користуванні нею ФОП ОСОБА_1;

- які індивідуальні ознаки павільйону, як об'єкту матеріального світу, щодо якого може виникнути обов'язок відповідача його знести за рішенням суду (розміри, тип- нерухома чи рухома річ, місце розташування на земельній ділянці позивачки, тощо);

- які торгівельні ряди, в якій кількості, під якими номерами, згідно з планом забудови ринку або іншими доказами у справі знаходяться на земельній ділянці позивачки та підлягають знесенню, хто є їх власником або користувачем, у т.ч. фактичним.

Слід також зауважити, що згідно ст.376 ЦК України знесенню підлягають виключно об'єкти нерухомого майна, докази існування яких на земельній ділянці ФОП ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні (матеріали технічної інвентаризації, складені Генічеським державним бюро технічної інвентаризації). Поряд з цим, до матеріалів справи залучені докази, за змістом яких на території Генічеського ринку наявне рухоме майно (металеві кіоски, торгівельні ряди, мощення, тощо), яке має номери торгового ряду, номери по плану, площу), та нерухоме майно (торгівельні ряди, торгівельні павільйони під номерами по плану), при цьому, який саме павільйон та торгівельні ряди розміщені на земельній ділянці ФОП ОСОБА_1 нею не визначено.

Недоліки в оформленні позовної заяви та її вимог, допущені позивачкою та не усунені в ході розгляду справи в суді першої інстанції, зокрема, шляхом зміни підстав або предмету позову, з огляду положень ст.ст. 22, 101 ГПК України не можуть бути виправлені при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, оскільки позивачка не має процесуальних підстав для реалізації визначених ч.2 ст.22 ГПК України прав, а суд апеляційної інстанції не вправі використати повноваження, визначені п.2 ч.1 ст.83 ГПК України (вихід за межі заявлених позовних вимог за наявності клопотання заінтересованої сторони).

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 „Про судове рішення" на підставі статті 124 Конституції України, частини першої статті 45, частини першої статті 84 ГПК судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території. Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

У пункті 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 „Про судове рішення" зазначається, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Підпунктом 9.10 пункту 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 „Про судове рішення" роз'яснюється таке: „У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати: у рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій - відповідний припис, наприклад: "Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)", "Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)", строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення".

В тому вигляді, як ФОП ОСОБА_1 були заявлені позовні вимоги, останні задоволенню не підлягали як необґрунтовані та недоведені, та оцінка доказів вчинення перешкод у користуванні земельною ділянкою не може бути здійснена внаслідок відсутності кореспонденції позовних вимог з наданими позивачкою доказами, що мало наслідком неможливість визначити предмет позову, а отже -і предмет доказування в даній справі на стадії апеляційного розгляду справи в апеляційному господарському суді.

Враховуючи викладене, колегія суддів залишає оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції від 18.01.2012р. про відмову у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 без змін з врахуванням мотивів прийняття рішення по суті спору, викладених в постанові апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 18.01.2012р. залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 20.11.2012р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Бєляновський В.В.