Рішення № 27565010, 08.11.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2012 р.Справа № 5023/890/12 вх. № 890/12

Господарський суд Харківської області у складі:

Головуючий суддя Аюпова Р.М.

судді: Шатерніков М.І. , Бринцев О.В.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

за участю:

позивача - Яловенко Н.М., дов від 04.11.2011 р.

відповідача - ОСОБА_2 , дов. №415 від20.04.12 року.

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської Обласної Дирекції, м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків

про стягнення 891640,11грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в особі Харківської Обласної Дирекції "Райффайзен Банк Аваль", звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за Генеральною кредитною угодою №707 від 11.10.2007р. та кредитним договором №010-1/07/1-1101-07 від 11.10.2007р. у розмірі 785203,72грн. та кредитним договором №010-2/07-01-0201-08 від 17.03.2008р. у розмірі 106436,39грн., всього на суму 891640,11грн.; витрати зі сплати судового збору у розмірі 17832,80грн. позивач просить покласти на відповідача (з урахуванням заяви від 10.04.2012р.).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 вересня 2012 року (головуючий суддя Рильова В.В., судді Аюпова Р.М. та Бринцев О.В.) призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 26 вересня 2012 року о 10:20 год.

Розпорядженням керівника апарату суду від 25 веренся 2012 року, у звзяку із хворобою судді Рильової В.В. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5023/890/12.

Відповідно до витягу автоматизованої системи документообігу суду від 26 вересня 2012 року, справу призначено до розгляду судді Аюповій Р.М.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Харківської області від 26 вересня 2012 року змінено склад колегії суддів у справі № 5023/890/12 та призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М. суддів Бринцев О.В. та Шатерніков М.І.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 жовтня 2012 року, у зв'язку із неявкою у судове засідання відповідача, розгляд справи відкладено на 31 жовтня 2012 року о 10:45 год.

22 жовтня 2012 року позивач, через канцелярію суду надав заяву (вх. № 17590), в якій уточнює позовні вимоги та просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованість за Генеральною кредитною угодою №707 від 11.10.2007р. та кредитним договором №010-1/07/1-1101-07 від 11.10.2007р. у розмірі 780732,50 грн. та кредитним договором №010-2/07-01-0201-08 від 17.03.2008р. у розмірі 96084,83 грн., всього на суму 876817,33 грн.; витрати зі сплати судового збору у розмірі 17832,80грн. позивач просить покласти на відповідача.

Розглянувши зазначену заяву та враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

31 жовтня 2012 року представник відповідача надав письмові пояснення (вх. № 17862), в яких зазначив, що позовні вимоги визнає частково у розмірі 631000, 00 грн. за кредитним договором № 010-1/07/1-1101-07 від 11.10.2007р., у запереченнях проти позову (вх. № 17863) зазначає, що підстав для дострокового стягнення заборгованості за договором №010-2/07-01-0201-08 від 17.03.2008р. у позивача не має. Також відповідач просить врахувати сплачену ним 30.10.2012 року заборгованість за кредитним договором 010-1/07/1-1101-07 від 11.10.2007р. в сумі 11000,00 грн.

У судовому засіданні 31 жовтня 2012 року оголошено перерву до 06 листопада 2012 року о 12:00 год.

06 листопада 2012 року позивач, через канцелярію суду надав заяву (вх. № 18319), в якій уточнює позовні вимоги та просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованість за Генеральною кредитною угодою №707 від 11.10.2007р. та кредитним договором №010-1/07/1-1101-07 від 11.10.2007р. у розмірі 7778125,07 грн. та кредитним договором №010-2/07-01-0201-08 від 17.03.2008р. у розмірі 96119,83 грн., всього на суму 874244,39 грн.; витрати зі сплати судового збору у розмірі 17832,80грн. позивач просить покласти на відповідача.

Розглянувши зазначену заяву та враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Також позивачем, супровідним листом (вх. № 18316) надано додаткові документи, які судом долучені до матеріалів справи.

06 листопада 2012 року, відповідач, через канцелярію суду надав заяву про долучення до матеріалів справи додаткових документів (вх. № 18316), яка судом задоволена, надані відповідачем документи судом долучені до матеріалів справи. Також відповідачем надано письмові пояснення (вх. № 18317), в яких зазначає, що позовні вимоги за кредитним договором № 010-1/07/1-1101-07 від 11.10.2007р. у розмірі 778125,07 грн. визнає, проте, заперечує проти стягнення заборгованості за кредитним договором №010-2/07-01-0201-08 від 17.03.2008р.

У судовому засіданні 06 листопада 2012 року оголошено перерву до 08.11.2012 року о 12:30 год.

Після оголошеної перерви, 08.11.2012 року судове засідання продовжено.

Представник позивача позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх. № 18319) підтримував та наполягав на його задоволенні.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував частково в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №010-2/07-01-0201-08 від 17.03.2008р. проти стягнення заборгованості за кредитним договором № 010-1/07/1-1101-07 від 11.10.2007р. не заперечує.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 11 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль ") (надалі за текстом -банк, кредитор, позивач) (далі - позивач) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 (далі - позичальник) укладено генеральну кредитну угоду № 707, відповідно до умов якої Кредитор (позивач) зобов'язується надавати Позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених у відповідності до цієї угоди. Загальний розмір позичкової заборгованості сторони , з урахуванням договору № 1 про внесення змін до генеральної угоди від 17.03.2008 року не повинен перевищувати суми 642000,00 грн. з 11.10.2007 року по 16.03.2008 року; 792000,00 грн. з 17 березня 2008 року до 01.03.2018 року.

На виконання вказаної генеральної кредитної угоди, 11 жовтня 2007 року між позивачем та позичальником укладено кредитний договір № 010-1/07/1-1101-07 (далі -договір кредиту-1), у відповідності до умов якого, кредитором (позивачем) позичальнику було відкрито відновлювальну (револьверну) кредитну лінію у сумі 642000,00 грн. (далі -кредит), призначений для розвитку бізнесу, зі строком повернення до 11 жовтня 2017 року та зі сплатою 12,5% річних. Пунктом 1.1 договору кредиту -1 передбачено порядок зменшення ліміту кредитування.

Відповідно до п. 3.2., 3.4. Кредитного договору-1, позичальнику було відкрито позичковий рахунок № НОМЕР_2 для видачі кредиту та обліку заборгованості.

Перерахування позивачем кредиту на поточний рахунок позичальника підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та не спростовується представником відповідача у судових засіданнях.

У відповідності до п. 3.5 договору кредиту-1 передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої цим договором, на залишок розміру фактичної заборгованості за кредитом починаючи з дня перерахування коштів кредиту до фактичного погашення кредиту.

У відповідності до п. 3.6 Договору кредиту-1 позичальник зобов'язався здійснювати повернення основної суми заборгованості за кредитом починаючи з першого місяця видачі першого траншу за кредитом у сумі визначеній позичальником з дотриманням вимог п. 1.1 договору кредиту до зменшення ліміту кредитування. Позичальник зобов'язався щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом на рахунок Банку не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом перерахування позичальником грошових коштів платіжним дорученням з поточного рахунку.

Додатковою угодою № 1 до договору кредиту -1, укладеною між сторонами 30 грудня 2009 року, сторони змінили розмір кредитної лінії до 577800,00 грн., та встановили, що позичальник зобов'язаний повернути кредитні кошти частинами в строки, передбачені графіком погашення кредитної заборгованості (додаток№ 1), остаточний строк повернення кредиту - 11.10.2017 року та сплатити проценти за його користування в порядку передбаченому договором. Між сторонами погоджено Графік погашення заборгованості (Додаток №1 до кредитного договору), яким сторони погодили розміри та строки повернення кредиту та відсотків за його користування.

Додатковою угодою № 2 до договору кредиту -1, укладеною між сторонами 30 грудня 2009 року сторони внесли зміни до договору та погодили Графік погашення кредитної заборгованості (Додаток №1 до кредитного договору), яким сторони погодили розміри та строки повернення кредиту та відсотків за його користування.

Додатковою угодою № 3 до договору кредиту -1, укладеною між сторонами 31 грудня 2009 року сторони внесли зміни до договору та погодили новий Графік погашення кредитної заборгованості (Додаток №1 до кредитного договору), яким сторони погодили розміри та строки повернення кредиту та відсотків за його користування.

Згідно п. 6.1 договору кредиту, позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені у Договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату відсотків на умовах, передбачених Договором, комісій, неустойок, відшкодування витрат та збитків кредитора, викликаних неналежним виконанням цього договору.

Позивач (кредитор) виконав перед позичальником свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором-1 у повному розмірі, надавши позичальнику передбачену договором суму кредиту проте, відповідач свої зобов'язання по договору кредиту -2 щодо повного та своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним виконав неналежним чином, внаслідок чого, позивач на підставі пунктів 3.9, 7.3 договору кредиту -1, звернувся до суду з позовом про дострокове повернення кредиту за договором кредиту -1 , та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 010-1/07/1-1101-07 заборгованість у розмірі 506534,72 грн. по кредиту та 228995,89 грн. по відсоткам за користування кредитними коштами, яка виникла станом на 02.11.2012 року.

В рамках генеральної кредитної угоди № 707 від 11.10.2007 року, 17 березня 2008 року між позивачем та позичальником укладено кредитний договір № 010-2/07-01-0201-08 (далі -договір кредиту-2), у відповідності до умов якого, Кредитор (позивачем) надає позичальнику кредит в сумі 150000,00 грн. (далі -кредит), призначений для розвитку бізнесу, зі строком повернення до 01 березня 2018 року та зі сплатою 17,5% річних. Повернення кредиту та сплата процентів здійснюється шляхом сплати платежів, що зменшується згідно з графіком повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до договору).

У відповідності до п. 1.5.1, 1.5.1.1 погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісячно, у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток №1 до кредитного договору) шляхом безготівкового перерахування на позичковий рахунок вказаний в частині № 1 до договору (№ 20633474 у ХОД «Райффайзен Банк Аваль»). Нараховані в порядку, передбаченому цим довго ром проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, передбачений в графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток №1 до кредитного договору).

Графіком погашення кредитної заборгованості (Додаток №1 до кредитного договору), сторони погодили розміри та строки повернення кредиту та відсотків за його користування.

У відповідності до п. 2.3.1 кредитного договору позичальник зобов'язався забезпечити повернення одержаного кредиту та сплатити проценти за користування кредитом, комісії, неустойок, відшкодування витрат та збитків банку, викликаних неналежним виконанням цього договору.

Додатковою угодою № 1 до договору кредиту -2, укладеною між сторонами 30 грудня 2009 року сторони внесли зміни до договору та погодили новий Графік погашення кредитної заборгованості (Додаток №1 до кредитного договору), яким сторони погодили розміри та строки повернення кредиту та відсотків за його користування.

Позивач (кредитор) виконав перед позичальником свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором-2 у повному розмірі, надавши позичальнику кредит в сумі 150000,00 грн., про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 12 від 27.03.2008 року, проте, відповідач свої зобов'язання по договору кредиту -2 щодо повного та своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним виконав неналежним чином, внаслідок чого, позивач на підставі п. 1.9 договору кредиту -2, звернувся до суду з позовом про дострокове повернення кредиту за договором кредиту -2 , та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 010-2/07-01-0201-08 в сумі 96119,32 грн. з яких 96084,83 грн. сума заборгованості за кредитом; 34,39 грн. заборгованість за відсотками.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на адресу позичальника була направлена вимога вих. № 08-04/14450 від 01.09.2010 р. про дострокове повернення кредиту та сплати відсотків по ньому за договорами кредиту - 1, -2, проте зазначена вимога залишилися без відповіді, позичальник заборгованість не сплатив. Факт отримання відповідачем зазначеної вимоги підтверджується підписом відповідача про її отримання, та не спростовується представником відповідача у судових засіданнях.

На момент прийняття рішення по справі, в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За користування кредитом сторонами були встановлені проценти по договору кредиту - 1 у розмірі 12,5 % річних, по договору кредиту - 2 у розмірі 17,5% річних.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаних норм вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктами 3.9, 7.3 договору кредиту -1 (з урахуванням змін. Внесеними додатковими угодами до нього) та пунктом 1.9.1 кредитного договору - 2 передбачено право кредитора у разі порушення позичальником та/або майновим поручителем зобов'язань, у тому числі щодо своєчасного повернення кредиту та процентів за його користування, достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом.

Матеріалами справи встановлено, що позичальник систематично порушував строки внесення, передбачених графіками платежів по кредиту та відсоткам.

З зазначеного вбачається, що банк (позивач), на підставі ч 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України та п. 3.9 договору кредиту -1 та п. 1.9.1 кредитного договору кредиту- 2 правомірно пред'явив вимогу до відповідача щодо дострокового повернення кредиту, процентів за кредитними договорами - 1, -2.

Колегією суддів враховано, що вимога про дострокове повернення кредиту, за кредитними договором № 010-1/07/1-1101-07 11.10.2007 року та нарахована позивачем сума заборгованості за зазначеним договором не заперечується відповідачем у судовому засіданні та відзиві на позовну заяву.

Проте, колегія суддів критично оцінює посилання відповідача, що у нього відсутня заборгованість а кредитним договором № 010-2/07-01-0201-08 від 17.03.2008 року, оскільки, як вбачається із додатку № 1 до додаткової годи № 1 від 30.12.2009 року до кредитного договору № 010-2/07-01-0201-08 від 17.03.2008 року, сторони погодили новий графік повернення кредиту та сплати процентів. Так позичальник зобов'язався, щомісячно 17 числа кожного місяця, починаючи з 17.12.2009 року закінчуючи березнем 2018 року вносити передбачені графіком суми погашення основної заборгованості за кредитом та процентів за його користування.

Як вбачається із наданих до матеріалів справи виписок по рахунку позичальника, копій платіжних доручень, розрахунку заборгованості, реєстру погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 010-2/07-01-0201-08 від 17.03.2008 року, позичальник систематично порушував свої обов'язки зі сплати кредиту та відсотками за його користування у встановлений у графіку строк (17 числа кожного місяця). З надісланої на адресу відповідача вимоги про усунення порушень від 01.09.2010 року вбачається, що станом на 01.09.2010 року у відповідача існувала прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 6062, 78 грн. Матеріали справи свідчать, що позичальник сплачував вже прострочені відсотки за користування кредитом, а станом на дату подання позовної заяви до суду (20.02.2012 року) не сплатив передбачений у графіку погашення основної заборгованості за кредитом та процентів за його користування платіж за користування кредитом та відсотками. Доказів своєчасного виконання зобов'язань по кредитному договору - 2 та сплати платежів за графіком відповідачем не надано. Також суд не приймає до уваги посилання відповідача, що він зобов'язаний сплачувати платежі не 17 числа кожного місяця, а 20 числа кожного місяця згідно додаткової угоди від 30.12.2009 року, оскільки, як з'ясувалось у судовому засіданні, в додатку № 1 до додаткової угоди від 30.12.2009 року міститься описка, та зазначений документ є додатком до додаткової угоди від 30.12.2009 року до кредитного договору № 010-1/07/1-1101-07 11.10.2007 року, та не стосується кредитного договору № 010-2/07-01-0201-08 від 17.03.2008 року. З викладеним погодився присутній у судовому засіданні відповідач.

Таким чином, відповідачем, в порушення положень ст. 33 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, не було надано належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень щодо відсутності заборгованості за кредитним договором № 010-2/07-01-0201-08 від 17.03.2008 року.

Як вбачається із розрахунку позивача, який не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, заборгованість позичальника станом на 02.11.2012 року за кредитним договором № 010-1/07/1-1101-07 11.10.2007 року становить: за кредитом - 506534,72 грн., за відсотками 228995,89 грн., за кредитним договором № 010-2/07-01-0201-08 від 17.03.2008 року - за кредитом 96084,83 грн., за відсотками 34,39 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання по кредитному договору № 010-1/07/1-1101-07 11.10.2007 року та кредитному договору № 010-2/07-01-0201-08 від 17.03.2008 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості по кредиту та по відсоткам по кредитному договору, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога в частині стягнення боргу за кредитним договором № 010-1/07/1-1101-07 11.10.2007 року за кредитом - 506534,72 грн., за відсотками 228995,89 грн. та за кредитним договором № 010-2/07-01-0201-08 від 17.03.2008 року - за кредитом 96084,83 грн., за відсотками 34,39 грн., правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 10.2 генеральної кредитної угоди та п. 10.2 кредитного договору -1, за порушення позичальником строків повернення кредиту, процентів, передбачених договором, кредитор сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення повернення кредитних коштів та прострочення сплати відсотків за користування кредитом, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка станом на 02.11.2012 року склала за порушення строку повернення кредиту -15111,99 грн., за порушення строку погашення відсотків - 27482,47грн. .

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені у загальній сумі 42594,46 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача з вини якого виник спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (місцезнаходження: 62011, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул.. Лєскова, 9, код 14305909) в особі Харківської області дирекції "Райффайзен Банк Аваль" (61166, м.Харків, вул.Новгородська, 11), п/р 649989 в ХОД "Райффайзен Банк Аваль" м.Харків, МФО 350589, код ЄДРПОУ: 23321095) за Генеральною кредитною угодою №707 від 11.10.2007р. та кредитним договором №010-1/07/1-1101-07 від 11.10.2007р. у розмірі 7778125,07 грн. та кредитним договором №010-2/07-01-0201-08 від 17.03.2008р. у розмірі 96119,83 грн., всього на суму 874244,39 грн.; а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 17832,80грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.11.2012 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Аюпова Р.М. Бринцев О.В. Шатерніков М.І.

справа № 5023/890/12