Рішення № 27564941, 19.11.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.11.12 Справа № 5021/1429/12.

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сільськогосподарське підприємство імені Петровського», с. Могриця, Сумський район, Сумська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Могрицька сільська рада Сумського району Сумської області, с. Могриця, Сумський район, Сумська область

про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно

Суддя Коваленко О.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, свідоцтво НОМЕР_2 від 13.09.2012 р., договір від 29.10.2012 р.;

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився;

У засіданні брали участь: Секретар судового засідання Нестеренко О.В.

Суть спору: позивач просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.04.2012 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 і ПАТ «Сільськогосподарське підприємство імені Петровського», а також визнати за ним право власності на нерухоме майно - склад мінеральних добрив, загальною площею 449,0 кв.м., літера А-1 згідно технічного паспорту, розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав суду докази надіслання на адресу третьої особи копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав.

Від третьої особи надійшли письмові пояснення №404 від 16.11.2012 р., в яких Могрицька сільська рада зазначила, що не заперечує проти визнання права власності на спірне приміщення за позивачем за умови проведеного повного розрахунку за придбане майно, а також повідомила, що на сьогоднішні день вживаються заходи щодо оформлення земельної ділянки під даним складом та прилеглою територією, а також на підставі рішення Могрицької сільської ради Сумського району Сумської області від 15.05.2012 р. надано згоду ФОП ОСОБА_1 на виділення земельної ділянки площею 0,12 га. Крім того, просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника третьої особи.

Представники відповідача і третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

11.04.2012 року між ПАТ «Сільськогосподарське підприємство імені Петровського» та ФОП ОСОБА_1 був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна (надалі Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався передати у власність позивача, а останній прийняти і оплатити нерухоме майно - склад мінеральних добрив, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, за літерою А-1 згідно технічного паспорту, загальною площею 449,0 кв.м.

Згідно змісту п. 1.3. Договору відповідач передає майно позивачу на підставі Акта приймання-передачі, який складається та підписується сторонами в двох примірниках у строки, визначені цим Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору продаж майна за домовленістю сторін здійснюється за 4 540 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 756 грн. 67 коп.

Зі змісту п. 2.2. Договору вбачається, що оплата вартості майна по Договору здійснюється позивачем протягом трьох банківських днів з дати підписання Договору, у формі, погодженій сторонами.

Пунктом 3.2.2. Договору до обов'язку позивача віднесено підписання акту приймання-передачі майна протягом 5 робочих днів з дати його отримання від відповідача.

Відповідно до п. 3.3.1. Договору відповідач зобов'язувався передати позивачу майно згідно Акту приймання-передачі протягом 5 банківських днів з моменту набрання чинності даного Договору.

Крім того, пунктом 3.2.3. Договору позивач зобов'язувався здійснити нотаріальне посвідчення даного Договору, а згідно п. 3.3.4. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання забезпечити здійснення нотаріального посвідчення даного Договору.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив оплату майна по Договору в розмірі 4 540 грн. 00 коп. згідно квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 11.04.2012 р.

В матеріалах справи міститься також Рішення Могрицької сільської ради від 15.05.2012 р., яким надано згоду ФОП ОСОБА_1 на виділення земельної ділянки на території Могрицької сільської ради Сумського району Сумської області орієнтовною площею 0,12 га, яка знаходиться в урочищі «Степ» для виробництва деревного вугілля.

Листом №25 від 28.08.2012 р. позивач звернувся на адресу відповідача з вимогою про необхідність прибути 07.09.2012 р. до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3 для нотаріального посвідчення укладеного між сторонами Договору, який залишений відповідачем без відповідного реагування.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідач майно по Договору за актом приймання-передачі не передав, продовжує ним фактично користуватись, ухиляється від нотаріального посвідчення Договору, на вимоги щодо необхідності нотаріального посвідчення Договору не реагує, право власності позивача на спірне майно не визнає.

Враховуючи викладене, позивач вважає ухилення відповідача від нотаріального посвідчення Договору неправомірним, оскільки тим самим відповідач порушує умови укладеного між сторонами Договору, тому позивач просить суд визнати вказаний Договір купівлі-продажу дійсним, а також визнати за ним право власності на нерухоме майно, придбане за вказаним Договором.

Згідно частини 1 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною 1 статті 328 право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до частини 2 вказаної статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач набув право власності на нерухоме майно правомірно на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.04.2012 року, укладеного між позивачем та відповідачем.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача в частині визнання за ним права власності на нерухоме майно - склад мінеральних добрив, загальною площею 449,0 кв.м., літера А-1 згідно технічного паспорту, розташований за адресою: АДРЕСА_2, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд визнати дійсним укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.04.2012 року, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони домовились щодо всіх істотних умов зазначеного договору, відбулося його часткове виконання, але відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного договору.

Судом встановлено, що відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрацій, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією.

Вказана позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Таким чином, суд вважає вимоги позивача в цій частині необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (40002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на нерухоме майно - склад мінеральних добрив, загальною площею 449,0 кв.м., літера А-1 згідно технічного паспорту, розташований за адресою: АДРЕСА_2.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сільськогосподарське підприємство імені Петровського» (42330, Сумська область, Сумський район, с. Могриця, вул. Комсомольська, буд. 5, код 03778541) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (40002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 19.11.2012 року.

СУДДЯ О.В. КОВАЛЕНКО