Рішення № 27564849, 13.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/13277-2012 13.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт"

до Приватного підприємства "Олєвєр"

про стягнення 65 794,57 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: Саркісян Г.С. -представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.11.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 65 794,57 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/13277-2012, розгляд справи було призначено на 18.10.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2012 розгляд справи було відкладено до 13.11.2012, у зв'язку із неявкою в судове засідання представників відповідача, а також з метою виконання сторонами вимоги суду.

В судовому засіданні 13.11.2012 представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору № 11023 від 14.10.2011 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 112 626,92 грн. Проте відповідач не здійснив оплату отриманого товар в строк встановлений наведеним договором, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 65 264, 63 коп.

Крім того, позивач, у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 547,94 грн.

Відповідач своїх представників в судові засідання 18.10.2012 та 13.11.2012 - не направив, вимоги суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору -не надав. Про проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України, який надано суду позивачем. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.10.2011 між позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Винфорт" , як продавцем , та відповідачем -Приватним підприємством "Олєвєр", як покупцем, було укладено договір № 11023, за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачу товар, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати товар (п. 1.1. договору).

Умовами договору № 11023 від 14.10.2011 сторони погодили, що відповідач здійснює повну оплату поставленого товару протягом 21 календарних днів з моменту продажу товару третім особам. Підставою для взаєморозрахунків є надана позивачу завірена відповідачем щотижнева інформація про складські залишки товару. Не надання позивачу інформацію про складські залишки товару є підставою для визнання товару реалізованим відповідачем і таким, що підлягає негайній оплаті (п. 3.2.).

Як зазначає позивач, відповідно до видаткових накладних № РкС1 45703 від 08.11.11 та № РкС1 0615 від 22.11.11 (належним чином засвідчені копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких претензій чи зауважень, та скріплені печатками сторін, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар на загальну суму 112 626,92 грн.

Серед іншого, позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем було здійснено повернення товару за договором № 11023 від 14.10.2011 на загальну суму 37 254,42 грн., що підтверджується видатковими накладним № ВП-001850 від 01.06.2012 та № ВП-001851 від 01.06.2012 11 (належним чином засвідчені копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), а також 12.11.2011 на суму 108,00 грн.

Позивач у позовній заяві наголошує на тому, що ним було виконано свої зобов'язання за договором № 11023 від 14.10.2011 у повному обсязі, поставлено на користь відповідача товар, натомість, відповідач здійснив лише частковий розрахунок за отриманий товар , внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в розмірі 65 264,63 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у зв'язку із неоплатою відповідачем поставленого ТОВ "Винфорт" товару, позивач 26.04.2012 звернувся до Приватного підприємства "Олєвєр" з претензією № 392-юр (належним чином засвідчена копія, якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), в якій просив відповідача погасити заборгованість за договором № 11023 від 14.10.2011. Надсилання вказаної вимоги підтверджується описом вкладеного у цінний лист від 04.05.2012, фіскальним чеком поштової установи № 3466 від 04.05.2012 11 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 23.05.2012 (належним чином засвідчені копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Однак, як стверджує позивач у позові, вказана вимога залишена без відповіді та задоволення.

Позивач стверджує, що відповідач поставлений товар на суму 65 264,63 грн. не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 65 264,63 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем на виконання умов договору № 11023 від 14.10.2011, як продавцем, було передано у власність відповідача товар на загальну суму 112 626,92 грн., що підтверджується видатковими накладними № РкС1 45703 від 08.11.11 та № РкС1 0615 від 22.11.11, які підписані представниками сторін без будь-яких претензій чи зауважень, та скріплені печатками юридичних осіб, частина якого була повернена відповідачем позивачу на загальну суму 37 254,42 грн., що підтверджується видатковими накладним № ВП-001850 від 01.06.2012 та № ВП-001851 від 01.06.2012 11, а також, як зазначає позивач та не заперечив відповідач, 12.11.2011 на суму 108,00 грн. Проте відповідач, як покупець, свій обов'язок щодо оплати переданого йому позивачем у власність товару виконав лише частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 65 264,63 грн.

Також, суд дійшов висновку, що оскільки п. 3.2. договору № 11023 від 14.10.2011сторони погодили, що відповідач здійснює повну оплату поставленого товару протягом 21 календарних днів з моменту продажу товару третім особам. Підставою для взаєморозрахунків є надана позивачу завірена відповідачем щотижнева інформація про складські залишки товару. Не надання позивачу інформацію про складські залишки товару є підставою для визнання товару реалізованим відповідачем і таким, що підлягає негайній оплаті, то позивач, у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог наведеного пункту, звернувся до відповідача з претензією № 392-юр від 26.04.2012, в якій просив відповідача погасити заборгованість за договором № 11023 від 14.10 .2011. Відповідач отримав вказану претензію 23.05.2012, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 23.05.2012.

Однак, відповідач так і не виконав повністю зобов'язання по оплаті отриманого товару за договором № 11023 від 14.10 .2011, інформації про складські залишки товару та заперечень проти претензії -не надав, існування заборгованості за поставлений товар не заперечував, претензій щодо якості товару-не пред'являв, на поверненні товару на суму 65 264,63 грн. в порядку п. 3.6. договору № 11023 від 14.10 .2011-не наполягав.

Таким чином, оскільки відповідачем заявлених до нього вимог не спростувано, не доведено факту виконання зобов'язання за договором № 11023 від 14.10 .2011, а також у зв'язку із тим, що строк, протягом якого мало бути виконане зобов'язання за договором № 11023 від 14.10 .2011, сплинув, то позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 65 264,63 грн., є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню повністю. Аналогічна позиція міститься в постанові Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 в справі № 47/447.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 547,94 грн. за період з 31.05.2012 до 04.09.2012.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних, з яким суд погоджується щодо сум, строків і ставок нарахувань, а відтак враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за договором № 11023 від 14.10.2011, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме в сумі 547,94 грн. за період з 31.05.2012 до 04.09.2012.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Олєвєр" (ідентифікаційний код - 30302704, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт" (ідентифікаційний код -30704028, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, провулок Катаєва, 3) 65 264 (шістдесят п'ять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 63 коп. -основного боргу, 547 (п'ятсот сорок сім) грн.. 94 коп. - 3 % річних та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення -14.11.2012