Постанова № 27564127, 15.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2012 р. Справа № 5017/1649/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:С.Могил Є.Борденюк, І.Вовка,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДепартаменту комунальної власності Одеської міської радина постановувід 02.10.2012Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 5017/1649/2012за позовомДепартаменту комунальної власності Одеської міської радидоГромадської організації "Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані"провнесення змін до договору оренди,

В судове засідання прибули представники сторін:відповідачаЛуценко О.Г. (Голова комітету)Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення представника відповідача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про внесення змін до договору оренди №7/021 від 09.10.2000 (нова редакція від 25.03.2010), укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Громадською організацією "Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані", затвердивши розрахунок орендної плати за договором з 08.07.2011 в такій редакції: - вид діяльності - розміщення кафе, площа 244,7кв.м, експертна вартість приміщення 248517,32грн., відсоток від експертної вартості приміщення 8, індекс інфляції з 01.08.2000 - 3,098, місячна орендна плата на 01.07.2011 - 5132,71грн.;

- вид діяльності - пункт прийому склотари, площа 20,0кв.м, експертна вартість приміщення 20312,0грн., відсоток від експертної вартості приміщення 15, індекс інфляції з 01.08.2000 - 3,098, місячна орендна плата на 01.07.2011 - 786,58грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.07.2012 (суддею Н.Горячук) позов задоволено частково, внесені зміни до договору оренди №7/021 від 09.10.2000 (нова редакція від 25.03.2010), укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Громадською організацією "Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані", затвердивши розрахунок орендної плати за договором. в такій редакції: - вид діяльності - розміщення кафе, площа 244,7кв.м, експертна вартість приміщення 248517,32грн., відсоток від експертної вартості приміщення 8, індекс інфляції з 01.08.2000- 3,098, місячна орендна плата на 01.07.2011 - 5132,71грн.; - вид діяльності - пункт прийому склотари, площа 20,0кв.м, експертна вартість приміщення 20312,0грн., відсоток від експертної вартості приміщення 15, індекс інфляції з 01.08.2000 - 3,098, місячна орендна плата на 01.07.2011 - 786,58грн.". Своє рішення суд мотивував тим, що раніше надана рішенням Одеської міської ради відповідачу пільга з орендної плати скасована іншим рішенням Одеської міської ради (яке відповідачем не оскаржене), а відтак орендна плата повинна стягуватись на загальних підставах відповідно до Постанови КМ України від 4 жовтня 1995 р. N 786 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2012 (колегія суддів: М.Мирошниченко, В.Головей, В.Шевченко) рішення господарського суду Одеської області від 11.07.2012 скасоване; у позові відмовлено з посиланням на таке.

09.10.2000 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець), правонаступником його є позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради та Громадською організації "Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані" (орендар) укладений договір оренди нежилого приміщення №7/021.

Умовами вказаного Договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху № 502, загальною площею 264,7кв.м., що розташовані за адресою: місто Одеса, вулиця Героїв Сталінграду, будинок 58. Вищезазначені нежитлові приміщення першого, поверху № 502 належать Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності на підставі Свідоцтва про право власності.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить, 1 гривню в рік, без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.

Крім того, п. 2.5 договору передбачено, що розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаченому чинним законодавством.

Задовольняючи позов місцевий суд входив з того, що власник майна -Одеська міська рада своїм рішенням скасувала раніше надані відповідачу пільги по орендній платі і це рішення ради не скасовано, а відтак позивач обґрунтовано вимагає внесення змін до умов договору в частині зміни (збільшення) орендної плати.

Така позиція судом апеляційної інстанції визнана помилковою, з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим) та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Матеріали справи свідчать і ці обставини визнаються сторонами спору, що Одеською міською радою не затверджувались орендні ставки щодо комунального майна м. Одеси і при наданні в оренду комунального майна застосовувались ставки встановлені Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами та доповненнями до неї).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, в т.ч. умов з Договору, і ці обставини встановлені судом першої інстанції, що відповідачу в період дії Договору Одеською міською радою була встановлена пільгова орендна плата (ставка) за орендовані ним згідно Рішення Одеської міської ради № 2071-ХХІV від 17.12.2003 і у зв'язку з цим викладена нова редакція цього Договору.

Умовами Договору, серед іншого, визначено, що розмір орендної плати може змінюватись у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаченому чинним законодавством.

На момент звернення позивача до місцевого суду з цим позовом орендні ставки визначені Методикою не змінювались і Одеська міська рада не приймала рішень про встановлення нових орендних ставок щодо комунального майна яке передається в оренду.

Пільга з орендної плати надавалась Одеською міською радою відповідачу у відповідності до вимог ст. 20 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в якій зазначено, що органи державної виконавчої влади, місцеві органи державної виконавчої влади і самоврядування, Уряд Автономної Республіки Крим у межах своєї компетенції надають ветеранським організаціям фінансову підтримку, кредити з коштів відповідних бюджетів, а також безплатно надають будинки, приміщення, обладнання та інше майно, необхідне для здійснення їх статутних завдань. Ветеранські організації звільняються від плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання (надання), телефоном у приміщеннях та будинках, які вони займають.

Будь-які зміни до вказаної норми вищезазначеного Закону не вносились і відповідач не змінював свого правового статусу, тобто є ветеранською організацією зареєстрованою такою відповідно до вимог чинного законодавства ,а відтак його відносини з оренди майна крім Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умов Договору регулюються вищевказаним Законом.

Статтею 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Статтею 4 ГПК України також передбачено що господарські суди не застосовують акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваної постанови норм права, просить постанову у справі скасувати, а рішення залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Предметом договору оренди, укладеним між сторонами у справі, є нежитлові приміщення, які використовуються орендарем під розміщення кафе та пункту прийому склотари.

Статтею 20 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначена мета створення таких громадських організацій: "Громадські організації та інші об'єднання ветеранів війни в межах своїх повноважень сприяють розробленню рішень органами законодавчої і виконавчої влади, представляють і захищають законні інтереси своїх членів у державних органах і громадських організаціях, здійснюють інші повноваження, передбачені законодавством України про об'єднання громадян".

Відповідно до ч. 2 цієї статті органи державної влади, органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції дають ветеранським організаціям фінансову підтримку, кредити з коштів відповідних бюджетів, а також безплатно надають будинки, приміщення, обладнання та інше майно, необхідне для здійснення їх статутних завдань.

Вищезазначена законодавча норма, викладена частиною 1 статті 20 Закону, і є статутними завданнями громадських організацій та інших об'єднань ветеранів війни.

Громадські організації вправі створювати підприємства з метою сприяння здійснення своїх статутних завдань, однак створення громадською організацією підприємств, не є статутним завданням громадської організації.

Частиною 2 статті 20 Закону визначена пільга для підприємств ветеранів війни - звільнення від сплати податку на прибуток, якщо на них не менше ніж 60 процентів від середньоспискової чисельності працюючих становлять учасники бойових дій та учасники війни.

Встановлення місцевою радою пільги щодо визначення розміру орендних платежів заснована на положеннях ч. 4 ст. 2 Закону, відповідно до яких місцеві ради мають право за рахунок власних коштів і благодійних надходжень встановлювати додаткові гарантії щодо соціального захисту ветеранів війни.

Скасування місцевою радою наданої нею пільги не суперечить чинному законодавству і є підставою для внесення змін до договору у відповідності до п. 2.5 договору.

Виходячи з наведеного, постанову у справі слід скасувати, а рішення залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2012 у справі №5017/1649/2012 скасувати.

Рішення господарського суду Одеської області від 11.07.2012 у справі №5017/1649/2012 залишити без зміни.

Судді: С. Могил

Є. Борденюк

І. Вовк