Постанова № 27562286, 07.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 листопада 2012 р. № 2-а- 10753/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач -Садчіков С.А, відповідач -Сафеніна А.Е

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт -Сервис" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прінт -Сервис", звернувся до суду із адміністративним позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000400154 від 19.09.2012 року, № 0001210221 від 06.09.2012 року та № 0001200221 від 06.09.2012 року в частині нарахування податку на прибуток за 4 квартал 2011 року у сумі 330 682,00 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий органі дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували встановлені за результатами перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Як було встановлено під час розгляду справи, співробітниками Основ'янської МДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Прінт -Сервис" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період х 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, валютного законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено Акт № 2030/222/32760537 від 06.07.2012 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем, серед іншого, вимог:

п 135.2 ст. 135, п.п. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153, п.п. 159.1.2, п. 159.1 ст. 159 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого підприємством було занижено суму податку на прибуток підприємств та організацій приватної власності у загальному розмірі 534 574 грн., у т.ч. за 1 квартал 2011 року у сумі 69273 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 62300 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 72319 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 330 682 грн.;

п. 198.3, ст. 198 ПК України, в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення (рядок 24) Декларації по ПДВ: за лютий 2011р. на суму 266 025 грн., за березень 2011р. на суму 493 213 грн., за квітень 2011р. на суму 493 213 грн., за травень 2011р. на суму 493 213 грн., за червень 2011р. на суму 493 213 грн., за липень 2011р. на суму 493 213 грн., за серпень 2011р. на суму 493 213 грн., за вересень 2011р. на суму 493 213 грн., за жовтень 2011р. на суму 493 213 грн., за листопад 201.1р. на суму 493 213 грн., за грудень 2011р. на суму 493 213 грн., за січень 2012р. на суму 493 213 грн., за лютий 2012р. на суму 493 213 грн., за березень 2012р. на суму 493 213 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Основ'янською МДПІ прийняті, серед іншого, податкові повідомлення-рішення рішення:

№ 0001200221 від 06.09.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій приватної власності у загальному розмірі 534575 грн., у т.ч. за основним платежем -534574 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -1грн.

№ 0001210221 від 06.09.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі: за лютий 2011р. на суму 266 025 грн., за березень 2011р. на суму 493 213 грн., за квітень 2011р. на суму 493 213 грн., за травень 2011р. на суму 493 213 грн., за червень 2011р. на суму 493 213 грн., за липень 2011р. на суму 493 213 грн., за серпень 2011р. на суму 493 213 грн., за вересень 2011р. на суму 493 213 грн., за жовтень 2011р. на суму 493 213 грн;, за листопад 201.1р. на суму 493 213 грн., за грудень 2011р. на суму 493 213 грн., за січень 2012р. на суму 493 213 грн., за лютий 2012р. на суму 493 213 грн., за березень 2012р. на суму 493 213 грн.

Також, 31.08.2012 року співробітниками Основ'янської МДПІ проведено камеральну перевірку ТОВ "Прінт -Сервис" з питань правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за періоди червень 2011 року, лютий 2012 року, за результатами якої складено Акт № 2821/15-408/32760537 від 31.08.2012 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем ст. 50, п. 200.6 ст. 200 ПК України, в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування -за періоди червень 2011 року у розмірі 397055 грн., лютий 2012 року у розмірі 228959 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Основ'янською МДПІ прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000400154 від 19.09.2012 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у загальному розмірі 626014 грн., у т.ч. за червень 2011 року - 397055 грн. та лютий 2012 року - 228959 грн.

Враховуючи, що предметом оскарження в даній справі є правомірність нарахування суми податкового зобов'язання за декілька правопорушень, суд дійшов висновку про необхідність перевірки законності та обґрунтованості винесення податкового повідомлення-рішення окремо по кожному із них.

Перевіряючи правомірність нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій приватної власності за 4 квартал 2011 року у сумі 330 682,00 грн. (частина, що оскаржується позивачем) на підставі податкового повідомлення-рішення № 0001200221 від 06.09.2012 року, суд дійшов висновку про наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи, 01.10.2010 року між ТОВ "Прінт-Сервис" та ТОВ «Лейкс» було укладено Договір на поставку продукції №4.

Перевіркою встановлено та не заперечується позивачем, що у зв'язку з невиконанням ТОВ «Лейкс» договірних зобов'язань на підставі зазначеного договору, ТОВ "Прінт-Сервис" 03.10.2011 року звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом про стягнення грошових коштів у розмірі 1437748 грн.

Проте, позивачем як під час проведеної перевірки так і під час судового розгляду, не було надано рішення суду, яке набрало законної сили, про стягнення з ТОВ «Лейкс» заявленої суми.

Підставою для нарахування ТОВ "Прінт-Сервис" суми грошового зобов'язання на підставі № 0001200221 від 06.09.2012 року, слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог пп.п.159.1.2, п.159.1 ст. 159 ПК України, в частині неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат суму дебіторської заборгованості по підприємству ТОВ «Лейкс» в загальній сумі 1437748 грн., у т.ч. за 4 квартал 2011 року у сумі 1437748 грн.

Даний висновок ґрунтувався на тому, що підприємством на час перевірки не було надано рішення суду про стягнення з ТОВ «Лейкс» суми заборгованості у розмірі 1437748 грн., яка виникла внаслідок невиконання контрагентом умов Договору №4 від 01.10.2010 року на поставку продукції.

В свою чергу позивач вказує, що підприємством на підставі п.п. «г» п.п. 138.10.6 п.138.10 ст. 138 та п.п.14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України було правомірно віднесено до складу валових витрат суму у розмірі 1437748 грн., оскільки дана заборгованість є безнадійною в зв'язку з відсутністю у ТОВ «Лейкс» майна та припинення його діяльності.

Суд зазначає, що порядок урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості визначено п. 159.1 ст. 159 ПК України.

Так, відповідно до п.п. 159.1.1. п. 159.1 ст. 159 ПК України встановлено, що платник податку - продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Платник податку - продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відповідно до абзацу першого цього підпункту зобов'язаний одночасно зменшити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів, робіт, послуг.

Відповідно до п.п. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 ПК України визначено, що платник податку - покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Платник податку - продавець у разі якщо суд не задовольняє позов (заяву) такого продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення заборгованості або її частини (крім припинення судом провадження у справі повністю або частково, у зв'язку з погашенням покупцем заборгованості або її частини після подання продавцем позову (заяви)), зобов'язаний збільшити:

дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до зменшення доходу згідно з підпунктом 159.1.1 цього пункту;

витрати відповідного податкового періоду на собівартість (її частину, визначену пропорційно сумі заборгованості, включеної до доходу відповідно до цього підпункту) товарів, робіт, послуг, за якими виникла така заборгованість, попередньо віднесену ним до зменшення витрат згідно з підпунктом 159.1.1 цього пункту.

Аналізуючи вищезазначені норми права, суд дійшов висновку, що у випадку звернення платника податку до суду з позовом про стягнення заборгованості з покупця товарів, робіт, послуг, який без погодження з таким платником податку затримує оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості) або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна, продавець має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість таких товарів, робіт, послуг та одночасно зобов'язаний зменшити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів, робіт, послуг.

Посилання позивача на той факт, що контролюючим органом неправомірно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 159 ПК України, оскільки ТОВ "Прінт-Сервис" на підставі п.п. «г» п.п. 138.10.6 п.138.10 ст. 138 та п.п.14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, віднесено до складу валових витрат суму у розмірі 1437748 грн. саме як безнадійну, в зв'язку з відсутністю у ТОВ «Лейкс» майна та припинення його діяльності, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. «г» п.п. 138.10.6 п.138.10 ст. 138 ПК України встановлено, що до складу інших витрат включаються інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до п.п. 14.1.11 п.14.1 ст. 14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Позивачем під час розгляду справи не було надано жодних доказів, які б свідчили про те, що заборгованість ТОВ «Лейкс» за Договором №4 від 01.10.2010 року у розмірі 1437748 грн. є безнадійною, зокрема рішення суду, яке набрало законної сили, про банкрутство або припинення юридичні особи ТОВ «Лейкс» у зв'язку з ліквідацією та/або докази відсутності у нього майна.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат суми дебіторської заборгованості по підприємству ТОВ «Лейкс» в загальній сумі 1437748 грн., та як наслідок правомірності нарахування податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій приватної власності у загальному розмірі 534575 грн.

В зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0001200221 від 06.09.2012 року є обґрунтованим, винесене на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства, в зв'язка уз чим, підстави для його скасування відсутні.

Перевіряючи правомірність зменшення позивачу розміру від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі: за лютий 2011р. на суму 266 025 грн., за березень 2011р. на суму 493 213 грн., за квітень 2011р. на суму 493 213 грн., за травень 2011р. на суму 493 213 грн., за червень 2011р. на суму 493 213 грн., за липень 2011р. на суму 493 213 грн., за серпень 2011р. на суму 493 213 грн., за вересень 2011р. на суму 493 213 грн., за жовтень 2011р. на суму 493 213 грн;, за листопад 201.1р. на суму 493 213 грн., за грудень 2011р. на суму 493 213 грн., за січень 2012р. на суму 493 213 грн., за лютий 2012р. на суму 493 213 грн., за березень 2012р. на суму 493 213 грн. на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001210221 від 06.09.2012 року, суд дійшов висновку про наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою зменшення позивачу розміру від'ємного значення з податку на додану вартість, слугував висновок контролюючого органу про відсутність реальності здійснення ТОВ «Лейкс» у спірний період господарських операцій із контрагентами, в т.ч. ТОВ "Прінт-Сервис".

Суд погоджується з даним висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Так, згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Прінт-Сервис" у перевіряємий період мав господарські відносини із ТОВ «Лейкс» на підставі укладеного Договору №4 від 01.10.2010 року на поставку продукції.

Відповідно до Акту перевірки № 2030/222/32760537 від 06.07.2012 року (а.с.19-20) зазначено, що при опрацюванні первинних бухгалтерських документів та згідно Додатка №5 „Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено, що ТОВ «Прінт - Сервис» мало взаємовідносини у лютому 2011 року, березні 2011 року з ТОВ «Лейкс» згідно Договору постачання від 01.10.2010 року № 4 та відповідно до податкових накладних:

- №5 від 10.01.2011 (податкова накладна включена до складу податкового кредиту у лютому 2011 року) - номенклатура товару - сировина для виготовлення поліграфічної продукції - на загальну суму 18568,2 грн., у т.ч. ПДВ 3094,7 грн., без ПДВ 15473,5 грн.

- №6 від 10.01.2011 (податкова накладна включена до складу податкового кредиту у лютому 2011 року) - номенклатура товару - сировина для виготовлення поліграфічної продукції - на загальну суму 818977,43 грн., у т.ч. ПДВ 136496,24 грн., без ПДВ 682481,19 грн.

- №7 від 10.01.2011. (податкова накладна включена до складу податкового кредиту у лютому 2011 року) - номенклатура товару - сировина для виготовлення поліграфічної продукції -на загальну суму 102322,32 грн., у т.ч. ПДВ 17057,72 грн., без ПДВ 85288,6 грн.

- №8 від 10.01.2011 (податкова накладна включена до складу податкового кредиту у лютому 2011 року) - номенклатура товару - сировина для виготовлення поліграфічної продукції - на загальну суму*616207,44 грн., у т.ч. ПДВ 102701,25 грн., без ПДВ 513506,25 грн.

- №9 від 10.01.2011 (податкова накладна включена до складу податкового кредиту у лютому 2011 року) - номенклатура товару - сировина для виготовлення поліграфічної продукції - на загальну суму 15231,24 грн., у т.ч. ПДВ 2538,54 грн., без ПДВ 12692,7 грн.

- №28 від 31.01.2011 (податкова накладна включена до складу податкового кредиту у лютому 2011 року) - номенклатура товару - сировина для виготовлення поліграфічної продукції - на загальну суму 24844,49 грн., у т.ч. ПДВ 4140,75 грн., без ПДВ 20703,75 грн.

- №8 від 07.02.2011 (податкова накладна включена до складу податкового кредиту у березні 2011 року) - номенклатура товару - сировина для виготовлення поліграфічної продукції - на загальну суму 251387,0 грн. у т.ч. ПДВ 41897,83 грн., без ПДВ 209489,17 грн.

- №9 від 07.02.2011. (податкова накладна включена до складу податкового кредиту у березні 2011 року) - номенклатура товару - сировина для виготовлення поліграфічної продукції - на загальну суму 55752,0 грн., у т.ч. ПДВ 9292,0 грн., без ПДВ 45460,0 грн.

- №10 від 07.02.2011. (податкова накладна включена до складу податкового кредиту у березні 2011 року) - номенклатура товару - сировина для виготовлення поліграфічної продукції - на загальну суму 246757,49 грн., у т.ч. ПДВ 41126,25 грн., без ПДВ 205631,24 грн.

- №11 від 07.02.2011. (податкова накладна включена до складу податкового кредиту у березні 2011 року) - номенклатура товару - сировина для виготовлення поліграфічної продукції - на загальну суму 93090,0 грн., у т.ч. ПДВ 15515,0 грн., без ПДВ 77575,0 грн.

- №15 від 08.02.2011. (податкова накладна включена до складу податкового кредиту у березні 2011 року) - номенклатура товару - сировина для виготовлення поліграфічної продукції - на загальну суму 10762,2 грн., у т.ч. ПДВ 1793,7 грн., без ПДВ 8968,5 грн.

- №16 від 08.02.2011. (податкова накладна включена до складу податкового кредиту у березні 2011 року) - номенклатура товару - сировина для виготовлення поліграфічної продукції - на загальну суму 174292,68 грн., у т.ч. ПДВ 29048,78 грн., без ПДВ 145243,9 грн.

- №17 від 08.02.2011. (податкова накладна включена до складу податкового кредиту у березні 2011 року) - номенклатура товару - сировина для виготовлення поліграфічної продукції - на загальну суму 531085,03 грн., у т.ч. ПДВ 88514,17 грн., без ПДВ 442570,86 грн.

Позивач під час розгляду справи не ставив під сумнів факт існування зазначених контролюючим органом в акті перевірки податкових накладних.

В свою чергу, суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано жодних доказів (первинних документів), які б підтверджували факт передачі, отримання, транспортування, зберігання та оплати за товарно-матеріальні цінності, вказані саме у вищенаведених податкових накладних, як і самі податкові накладні.

Надані ж первинні документи (товарні накладні, податкові накладні та довіреності) не є належним доказом на підтвердження реальності здійснення господарської операції, оскільки вони не стосуються встановлених під час перевірки господарських відносин.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що позивач під час розгляду справи сам підтверджує невиконання контрагентом ТОВ «Лейкс» взятих на себе господарських зобов'язань, зокрема сплати за отримані товарно-матеріальні цінності.

З урахуванням наведеного, беручі до уваги той факт, що позивачем під час розгляду справи не було підтверджено реальність укладених із ТОВ «Лейкс» господарських операцій, а з наявних у матеріалах справи первинних документів дана обставина не підтверджується, суд дійшов висновку, що дані про обсяги придбання товару та податковий кредит, які відображені у деклараціях з податку на додану вартість не є дійсними на суму 493213 грн., у т.ч. за лютий 266 025 грн. та за березень 2011 року 227 187 грн., а відтак податковим органом було правомірно зменшено позивачу розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та як наслідок позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Перевіряючи правомірність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у загальному розмірі 626014 грн., у т.ч. за червень 2011 року - 397055 грн. та лютий 2012 року - 228959 грн. на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000400154 від 19.09.2012 року, суд дійшов висновку про наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджено наявними в ній доказами, ТОВ „Прінт-Сервіс" було задекларовано до бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок майбутніх платежів уточнюючими розрахунками по деклараціях з ПДВ за червень 2011 р. суму у розмірі 397 055,00 грн., за лютий 2012 р. суму у розмірі 228 959,00 грн.

В серпні 2012 р. позивачем надано уточнюючі розрахунки за періоди червень 2011 р., лютий 2012 р. в яких підприємством було змінено напрямок декларування бюджетного відшкодування з рахунку майбутніх платежів (рядок 23.2) на розрахунковий рахунок (23.1).

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що оскільки діючим законодавством чітко визначені підстави для внесення змін до податкової звітності, а саме виявлення помилки, що міститься у раніше поданій податковій декларації, то самостійна зміна підприємством напрямку декларування бюджетного відшкодування з рахунка майбутніх платежів (рядок 23.2 Декларації) на розрахунковий рахунок (рядок 23.1. Декларації) є неправомірною.

Позивач вказує, що оскільки відносини щодо уточнення розрахунку по віднесенню від'ємного значення ПДВ до бюджетного відшкодування недостатньо врегульовані діючим законодавством, зокрема ПК України, то на підставі п. 56.21 ст.56 Кодексу, у випадку неодноразового трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 ПК України встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно із ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що законодавцем чітко визначено підстави для внесення змін до податкової звітності, а саме - самостійне виявлення помилки у раніше поданій ним декларації, тобто подаючи уточнюючу декларацію, підприємство може виправити лише самостійно виявлені у ній помилки, а не змінювати напрям коштів.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок обґрунтовано зменшив позивачу суми бюджетного відшкодування на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000400154 від 19.09.2012 року.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують правомірність встановлених за наслідками перевірки фактів порушення позивачем вимог діючого законодавства.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено законність та обґрунтованість винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Позивачем же, в порушення вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, не було надано належних та допустимих доказів відсутності у його діях виявлених за наслідками перевірки порушень.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт -Сервис" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень --відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 12.11.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.