Постанова № 27561866, 08.11.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.11.2012 р. № 2а-4747/12/1470

м. Миколаїв

16:25

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О.М.,

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача1: Клячкіна О. Н.,

представника відповідача 2: Надточого К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомОСОБА_4, АДРЕСА_1

доДержавної інспекції сільського господарства в Миколаївській області, вул. 1-а Слобідська, 117, м. Миколаїв, 54055 Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області, пр. Леніна, 141-в, м. Миколаїв, 54000

провизнання незаконним наказу від 17.08.2012 № 186, в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення - звільнення з посади; визнання незаконними та скасування наказів від 14.08.2012 та від 15.08.2012 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4» в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення - притягнення до дисциплінарної відповідальності; поновлення позивача на посаді заступника начальника відділу контролю якості сільськогосподарської продукції Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення 10000 грн. з відповідача завданої моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 (надалі -позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконними і скасування наказів Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області (надалі -Інспекція або відповідач): від 14.08.2012 і від 15.08.2012 про притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, від 17.08.2012 про звільнення ОСОБА_4 у зв'язку з систематичним невиконанням ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором (пункт 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України); про поновлення на посаді заступника начальника відділу контролю якості сільськогосподарської продукції та декларування управління контролю якості сільськогосподарської продукції Інспекції з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу; про стягнення з Інспекції 10000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 вказав те, що Інспекція порушила норми законодавства, що регулюють порядок притягнення працівників (зокрема державних службовців) до дисциплінарної відповідальності. Крім того, на думку позивача, Інспекція не мала фактичних підстав для притягнення його до відповідальності, оскільки докази неналежного виконання ним службових обов'язків відсутні. На підтвердження вимоги про стягнення з відповідача 10000 грн. моральної шкоди ОСОБА_4 зазначив, що втрата ним роботи негативно відбилася на стані його здоров'я і викликала нервовий стрес. Як вказав ОСОБА_4, його душевні переживання пов'язані з необхідністю докладання значних зусиль для організації життя, адже він зобов'язаний утримувати родину (причому його дружина і син потребують лікування) і виконувати зобов'язання перед банківською установою, що виникли з договору поруки (позичальник - дружина ОСОБА_4).

Ухвалою від 17.09.2012 суд залучив до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (т. с. 1, ар. 22-23).

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову (т. с. 1, ар. 93-98), в яких вказав на законність наказів Інспекції і на безпідставність тверджень позивача.

В судовому засіданні позивач підтримав позов у повному обсязі, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області надав письмові пояснення (т. с. 1, ар. 153-154); в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні в якості свідків були допитані посадові особи Інспекції: завідувач сектору кадрового забезпечення ОСОБА_6, головний спеціаліст відділу контролю якості та декларування сільськогосподарської продукції ОСОБА_7, державний інспектор сільського господарства сектору контролю виноградарства, виноробства та виноробної продукції ОСОБА_8, державний інспектор сільського господарства сектору контролю виноградарства, виноробства та виноробної продукції ОСОБА_9, заступник начальника управління контролю якості сільськогосподарської продукції -начальник відділу контролю якості сільськогосподарської продукції та декларування ОСОБА_10, начальник управління контролю якості сільськогосподарської продукції ОСОБА_11, перший заступник начальника Інспекції ОСОБА_12, а також головний агроном КСП ім. Щорса ОСОБА_13

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 08.11.2012 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення позивача і представника відповідача, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Наказом Інспекції від 01.06.2012 № 157-ОС ОСОБА_4 як переможець конкурсу з 01.06.2012 був призначений (з місячним випробувальним строком) на посаду заступника начальника управління -начальника відділу контролю якості сільськогосподарської продукції та декларування управління контролю якості сільськогосподарської продукції (т. с. 1, ар. 109). Відповідно до наказу Інспекції від 14.06.2012 № 157-ОС ОСОБА_4 був призначений з 14.06.2012 в порядку переведення на посаду заступника начальника того ж відділу (т. с. 1, ар. 110).

14.08.2012, відповідно до наказу Інспекції № 98 за підписом першого заступника начальника, позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (надалі -наказ № 98, т. с. 1, ар. 111). У наказі зазначено, що ОСОБА_4 порушив трудову дисципліну в частині неналежного виконання пункту 2.4 Загальних правил поведінки державного службовця, а також не виконував свої посадові обов'язки. Підставами у наказі № 98 вказані доповідна записка від 14.08.2012 (надалі -доповідна № 1, т. с. 1, ар. 112) і акт від 14.08.2012 про відмову від дачі пояснень ОСОБА_4 (надалі -акт від 14.08.2012, т. с. 1, ар. 113). У наказі № 98 зазначено, що ОСОБА_4 відмовився від ознайомлення зі змістом під розпис, але текст наказу № 98 14.08.2012 був зачитаний і роз'яснений ОСОБА_4 першим заступником начальника Інспекції в присутності свідків.

15.08.2012, відповідно до наказу Інспекції № 99 за підписом першого заступника начальника, позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (надалі -наказ № 99, т. с. 1, ар. 116-117). У наказі зазначено, що ОСОБА_4 неналежним чином виконував посадові обов'язки. Підставами у наказі № 99 вказані доповідна записка від 15.08.2012 (надалі -доповідна № 2, т. с. 1, ар. 123-126) і акт від 15.08.2012 про відмову від дачі пояснень ОСОБА_4 (надалі -акт від 15.08.2012, т. с. 1, ар. 119). У наказі № 99 зазначено, що ОСОБА_4 відмовився від ознайомлення зі змістом під розпис, але текст наказу № 99 15.08.2012 був зачитаний і роз'яснений ОСОБА_4 першим заступником начальника Інспекції в присутності свідків.

22.08.2012, відповідно до наказу Інспекції № 186 від 17.08.2012 за підписом першого заступника начальника, позивач був звільнений за пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин своїх посадових обов'язків (надалі -наказ № 186, т. с. 1, ар. 134). У наказі зазначено, що ОСОБА_4 систематично не виконує без поважних причин свої посадові обов'язки. Підставами у наказі № 186 вказані наказ № 98, наказ № 99, доповідна без дати (як з'ясувалось, малась на увазі доповідна начальника ОСОБА_4 від 17.08.2012, надалі -доповідна № 3, т. с. 1, ар. 138) і акт від 17.08.2012 про відмову від дачі пояснень ОСОБА_4 (надалі - акт від 17.08.2012, т. с. 1, ар. 136). У наказі № 186 зазначено, що ОСОБА_4 відмовився від ознайомлення зі змістом, але текст наказу № 186 17.08.2012 був зачитаний і роз'яснений ОСОБА_4 першим заступником начальника Інспекції в присутності свідків.

Позивач стверджує, що, в порушення пунктів 10.7, 10.9 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 № 770, та пунктів 10.7, 10.9 Положення про Інспекцію, затвердженого наказом Держсільгоспінспекції України від 28.02.2012 № 102, наказ № 186 був підписаний не начальником Інспекції, не особою, яка виконувала його обов'язки, а першим заступником начальника, що свідчить про перевищення останнім наданих йому повноважень.

Суд з цими доводами позивача не погоджується. В період з 15 серпня по 22 серпня 2012 року начальник Інспекції, згідно з наказом від 14.08.2012 № 49-ВД (т. с. 1, ар. 104), перебував у відпустці. Пунктом 89 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1242) встановлено, що накази (розпорядження) підписуються керівником установи, а у разі його відсутності -посадовою особою, яка виконує його обов'язки. Відповідно до пункту 57 вказаної Інструкції додавання до найменування посади слів «Виконуючий обов'язки»або «В. о.» здійснюється у разі заміщення керівника за наказом (розпорядженням). У наказі від 14.08.2012 № 49-ВД не вказано, яка посадова особа заміщує керівника на час його відсутності. Відповідно до «Розподілу обов'язків між першим заступником та заступником начальника Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області», затвердженого наказом від 01.06.2012 № 58, перший заступник начальника Інспекції у разі відсутності начальника Інспекції (відрядження, відпустка, тимчасова втрата працездатності тощо) виконує його обов'язки (т. с. 1, ар. 105-106). Таким чином, перший заступник начальника Інспекції підписав наказ № 186 в межах наданих йому повноважень.

На думку ОСОБА_4, підтвердженням незаконності його звільнення є та обставина, що відповідач не провів службового розслідування, якого вимагав позивач у заяві від 20.08.2012 (т. с. 1, ар. 16). З цього приводу суд зазначає таке. Статтею 11 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу»(надалі -Закон № 3723) встановлено, що державні службовці мають право вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри. Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950. У пункті 1 Порядку зазначені підстави, за яких стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування. Оскільки вказана правова норма носить диспозитивний, а не імперативний характер, суд вважає, що незадоволення відповідачем вимоги позивача не є ознакою протиправності наказу № 186.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивач стверджує, що про факт існування наказів № 98 і № 99 він дізнався лише 23.08.2012 (коли отримав копію наказу № 186). Стосовно звільнення ОСОБА_4 зазначив, що 17.08.2012 він був ознайомлений з наказом про звільнення з 17.08.2012 за пунктом 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України (одноразове грубе порушення трудових обов'язків). Проте, коли 23.08.2012 ОСОБА_4 отримав копію наказу про звільнення, з'ясувалось, що в цій «версії»наказу зазначена інша дата звільнення -22.08.2012, інша підстава -пункт 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, і містяться посилання на накази № 98 і № 99.

Статтею 10 Закону № 3723 встановлено, що основними обов'язками державних службовців є:

додержання Конституції та інших актів законодавства України;

забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції;

недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;

безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень та вказівок своїх керівників;

збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню;

постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації;

сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні -повідомити вищу за посадою особу.

Згідно зі статтею 14 Закону № 3723 дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених законодавством про працю України (догана і звільнення, стаття 147 Кодексу законів про працю України), можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень встановлений статтею 149 Кодексу законів про працю України. Так, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Як вказано вище, підставою для оголошення ОСОБА_4 першої догани зазначена доповідна № 1 (ар. с. 112). Згідно з цим документом (до речі, не датованим), адресованим першому заступнику начальника Інспекції і складеним очевидцями, 02.08.2012 між ОСОБА_4 і його безпосереднім начальником ОСОБА_10 стався конфлікт, суть якого зводилась до того, що ОСОБА_4 «… категорично відмовився виконувати розпорядження визначені наказом № 85 від 02.08.2012 щодо проведення планової перевірки плодоовочевого ринку «Авангард». У доповідній № 1 вказано, що цей конфлікт супроводжувався гострою стресовою ситуацією, ввечері 02.08.2012 у ОСОБА_10 стався серцевий напад і він потрапив до лікарні, де і перебував до 10.08.2012. До доповідної № 1 доданий листок непрацездатності № 956588, що був виданий ОСОБА_10 (т. с. 1, ар. 115). Підписаний листок непрацездатності хірургом, а причиною непрацездатності вказане професійне захворювання та його наслідки.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не змогли пояснити, коли була складена доповідна. Виходячи з тексту наказу № 98, її дата -14.08.2012. В той же час, у письмових запереченнях проти адміністративного позову відповідач вказав, що вже 02.08.2012 ця доповідна надійшла до адресата (т. с. 1, ар. 94).

Відповідно до наказу № 98, ОСОБА_4 порушив пункт 2.4 Загальних правил поведінки державного службовця (затверджених наказом Головного управління державної служби України від 04.08.2010 № 214), згідно з яким державний службовець повинен сумлінно виконувати свої посадові обов'язки, дотримуватися високої культури спілкування, шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, інших осіб, з якими у нього виникають відносини під час виконання своїх посадових обов'язків.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що суть конфлікту зводилась до того, що ОСОБА_4 відмовився виконувати незаконний, на його думку, наказ Інспекції від 02.08.2012 № 85. Ані ОСОБА_10, ані інші свідки не підтвердили того, що ОСОБА_4 під час спілкування з ОСОБА_10 припустився неповажного ставлення до керівника або застосовував слова, які б могли бути розцінені як образливі.

Таким чином, фактично, підставою для наказу № 98 стала відмова ОСОБА_4 здійснювати перевірку плодоовочевого ринку «Авангард».

До письмових заперечень відповідач додав записку від 14.08.2012 «Про надання письмового пояснення»за підписом першого заступника начальника Інспекції, що була адресована позивачу (т. с. 1, ар. 114), і акт від 14.08.2012 про відмову ОСОБА_4 від дачі письмового пояснення, підписаний посадовими особами Інспекції (т. с. 1, ар. 113). Позивач стверджує, що записку від 14.08.2012 він не отримував, і, як вказано вище, про оголошення йому догани дізнався лише 23.08.2012.

У доповідній № 2 від 15.08.2012 (яка стала підставою для наказу № 99) конкретними порушеннями, яких припустився ОСОБА_4 вказані:

1) ігнорування позивачем повторного доручення начальника управління контролю якості сільськогосподарської продукції ОСОБА_11 щодо вивчення нормативно-правової бази з метою з'ясування обставин, які б дозволили здійснити планову перевірку плодоовочевого ринку «Авангард»; здійснення заходів, які б дозволили з'ясувати інформацію щодо особи, яка здійснює комерційну діяльність за зазначеною адресою (ринок «Авангард») та провести перевірку суб'єкту(ів) господарювання, відповідального за здійснення оптової торгівлі за вказаною адресою. Причому, виходячи з тексту доповідної, таке доручення було дано ОСОБА_4 після того, як ринок «Авангард»був включений до плану перевірок і після видання наказу про проведення перевірки. Про те, коли таке доручення надавалось ОСОБА_4 вперше, в тексті доповідної № 2 інформації немає;

2) в ході підготовки до проведення перевірки ОСОБА_4 конфліктував з фахівцями колективу та зарекомендував себе як конфліктна особа, з якою неможливо дійти до компромісу. В цій частині доповідної № 2 знову згадується конфлікт, що нібито відбувся між ОСОБА_4 і ОСОБА_10, за що ОСОБА_4 був притягнутий до відповідальності згідно з наказом № 98.

Решта доводів доповідної № 2 -загальні фрази про «постійне порушення п. 2.4, 2.10 Загальних правил поведінки державного службовця, затверджених наказом Головного управління державної служби України від 04.08.2010 № 214»; «неодноразове та грубе порушення прямих посадових обов'язків, порушення ст. 139 КЗпП України, Закону України «Про державну службу»та п. 2.3, 2.5, 2.6, 2.9, 2.10 посадової інструкції». Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11, не пояснила суду, в чому полягали «постійні порушення».

Як зазначено вище, до письмових заперечень відповідач додав записку від 15.08.2012 «Про надання письмового пояснення»за підписом першого заступника начальника Інспекції, що була адресована позивачу (т. с. 1, ар. 118), і акт від 15.08.2012, підписаний посадовими особами Інспекції, згідно з яким в 16-15 год. ОСОБА_4 відмовився від дачі письмового пояснення (т. с. 1, ар. 119). Позивач стверджує, що записку від 15.08.2012 він не отримував, і, як вказано вище, про оголошення йому догани дізнався лише 23.08.2012 (одночасно з отриманням копії наказу про звільнення). Більш того, відповідно до наказу Інспекції від 14.08.2012 № 57 (т. с. 2, ар. 43-44), 15.08.2012 ОСОБА_4 знаходився у відрядженні у Доманівському районі Миколаївської області. Підтвердженням того, що в 16-15 год. 15.08.2012 позивач знаходився у приміщенні Інспекції, є, власне, акт (т. с. 1, ар. 119) і показання свідків (ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12.). В той же час, ці твердження спростовуються поясненнями позивача, показаннями свідка ОСОБА_13 і довідкою від 19.10.2012 за підписами ОСОБА_13 і першого заступника Доманівської районної державної адміністрації ОСОБА_14 (т. с. 2, ар. 5). Представник відповідача надав лист за підписом голови Доманівської районної державної адміністрації від 06.11.2012 № 1632-4-03 (т. с. 2, ар. 39), згідно з яким ОСОБА_4 не звертався до РДА з офіційним запитом про надання довідки щодо його перебування 15.08.2012 на території Доманівського району. На думку суду, цей лист не спростовує відомостей, що викладені у довідці від 19.10.2012. З урахуванням обставин справи, на підставі статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що відомості, що викладені в акті від 15.08.2012 (т. с. 1, ар. 119), не відповідають дійсності, а показання свідків не є правдивими.

Стосовно перевірки плодоовочевого ринку «Авангард»суд зазначає таке.

22.06.2012 начальником Інспекції був затверджений План роботи Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області на ІІІ квартал 2012 р. (надалі -План роботи, т. с. 1, ар. 188-210). На стор. 4 Плану роботи вказано, що відділ контролю якості сільськогосподарської продукції та декларування має здійснити перевірку плодоовочевих ринків щодо якості та безпеки плодів і овочів (т. с. 1, ар. 191). Додатком 2 (т. с. 1, ар. 207) передбачалась перевірка плодоовочевого ринку «Авангард».

Ухвалою суду від 31.10.2012 (т. с. 2, ар. 26-27) Інспекція була зобов'язана надати докази на підтвердження того, що саме ОСОБА_4 запропонував включити до Плану роботу перевірку плодоовочевого ринку «Авангард». Відповідач зазначені докази не надав.

02.08.2012 В. о. начальника Інспекції ОСОБА_11 підписала наказ № 85 «Про проведення планової перевірки плодоовочевого ринку «Авангард»(т. с. 1, ар. 120-121). Підставою для проведення перевірки у наказі зазначені: План роботи, Закон України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Закон України від 31.05.2007 № 1103-V «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів», Указ Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 «Про державну інспекцію сільського господарства України». Відповідно до наказу, з 03.08.2012 по 09.08.2012 посадові особи Інспекції: ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_9 мали здійснити перевірку додержання плодоовочевим ринком «Авангард»: нормативних документів, пов'язаних з якістю та безпечністю плодоовочевої продукції; заходів біологічної і генетичної безпеки щодо плодоовочевої продукції. 02.08.2012 вказаним особам було видано направлення на здійснення перевірки (№ 594, т. с. 1, ар. 127-128).

У тексті наказу від 02.08.2012 № 85 не зазначено, що керівником перевірки є ОСОБА_4

Наведені позивачем доводи (т. с. 1, ар. 28-37) і висновки, що містяться у поданні прокуратури Миколаївської області від 31.08.2012 № 15/07-2648 вих (т. с. 1, ар. 129-133), підтверджують те, що у Інспекції не було законних підстав для перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_16, який здійснює підприємницьку діяльність за адресою, що вказана у наказі Інспекції від 02.08.2012 № 85 (м. Миколаїв, вул. Авангардна, 6 б) як адреса плодоовочевого ринку «Авангард». Причому, як свідчать матеріали справи (службова записка ОСОБА_4, підготовлені ним проекти документів щодо проведення замість перевірки моніторингу, т. с. 1, ар. 48-50), ОСОБА_4 чітко і аргументовано намагався довести до відома керівництва Інспекції ті норми законодавства, якими у своїй діяльності повинен керуватися суб'єкт владних повноважень.

Проаналізувавши письмові докази, пояснення позивача і показання свідків, суд дійшов висновку про відсутність фактичних підстав для притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності. Крім того, як зазначено вище, Інспекція не дотрималась порядку притягнення позивача до відповідальності.

До того ж, суд зауважує, що накази № 98 і № 99, відповідно до пункту 164 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1242), мали бути зареєстровані в журналі реєстрації наказів з особового складу (т. с. 1, ар. 183), а не в журналі реєстрації наказів з основної діяльності (т. с. 1, ар. 185). Реєстрація наказів не в тому журналі, на думку суду, є непрямим підтвердженням того, що вони були створені пізніше, штучно, з метою звільнення позивача за пунктом 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення), що цілком узгоджується з доводами позивача.

На думку суду, додатковим підтвердженням незаконності наказів Інспекції є те, що згідно з пунктом 5.4 Положення про відділ контролю якості сільськогосподарської продукції та декларування управління контролю якості сільськогосподарської продукції Державної інспекції сільського господарства України в Миколаївській області (т. с. 1, ар. 139-146) подання начальнику Інспекції про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб відділу вносить начальник відділу. Згідно з пунктом 1.2 посадової інструкції заступник начальника відділу контролю якості сільськогосподарської продукції та декларування управління контролю якості сільськогосподарської продукції Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області (т. с. 1, ар. 147-152) заступник начальника відділу звільняється з посади за поданням начальника відділу. В судовому засіданні представник відповідача і начальник відділу ОСОБА_10 (допитаний в якості свідка) повідомили, що відповідних подань ОСОБА_10 не було.

Як вказано у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»(надалі -Постанова № 9), за передбаченими пунктом 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Оскільки суд дійшов висновку про незаконність наказів № 98 і № 99, наказ № 186 про звільнення ОСОБА_4 також є незаконним. Крім того, як зазначалось вище, 17.08.2012 ОСОБА_4 було запропоновано надати письмові пояснення з приводу питань, викладених в доповідній записці від 15.08.2012 начальника управління контролю якості сільськогосподарської продукції ОСОБА_11 (т. с. 1, ар. 11), а не з приводу відсутності на робочому місці з 8-00 год. до 8-15 год. 17.08.2012 (т. с. 1, ар. 135). Факт запізнення на роботу ОСОБА_4 заперечує.

Частиною 3 статті 40 Кодексу законів про працю України встановлена заборона звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. Відповідно до листку непрацездатності № 169548 (т. с. 1, ар. 52) в період з 20.08.2012 по 23.08.2012 ОСОБА_4 був звільнений від роботи, тобто 22.08.2012 (день звільнення) позивач був тимчасово непрацездатний.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що відповідач не довів наявність фактичних підстав для притягнення позивача до відповідальності, не підтвердив дотримання порядку вжиття заходів дисциплінарного стягнення і законність звільнення.

У частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначені критерії, за якими суд перевіряє законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. На думку суду, більшості з критеріїв накази Інспекції не відповідають. Так, вони (накази) прийняті з порушенням законів України; необґрунтовано; упереджено; недобросовісно; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення тощо. Крім того, своїми діями Інспекція порушила права ОСОБА_4, закріплені у статті 11 Закону № 3723, в тому числі право на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників і співробітників.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Частинами 1 і 2 статті 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Як зазначено у пункті 32 Постанови № 9, середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100. На вимогу суду Інспекція надала довідку від 02.10.2012 № 12 про заробіток ОСОБА_4 за період червень -серпень 2012 року (т. с. 1, ар. 100). З урахуванням відомостей, що містяться у цій довідці, судом була визначена сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з 23.08.2012 по 08.11.2012) -7276,50 грн.

Відповідно до статті 2371 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до пункту 9 зазначеної Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Суд погоджується з позивачем в тому, що внаслідок незаконних дій Інспекції позивач зазнав втрат немайнового характеру, в тому числі втратив впевненість у завтрашньому дні. Крім того, звільнення «за статтею»суттєво ускладнило б продовження позивачем державної служби і взагалі подальше працевлаштування.

Враховуючи характер душевних страждань позивача, тривалість немайнових втрат, суд вважає за розумне вимоги позивача в цій частині задовольнити частково, в сумі 1000 грн.

Згідно з частиною 5 статті 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Пунктами 2 і 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби -у межах суми стягнення за один місяць, а також постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 11, 71, 158 - 163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково. 2. Визнати протиправними і скасувати накази Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області: - від 14.08.2012 № 98 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4»; - від 15.08.2012 № 99 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4»; - від 17.08.2012 № 186 «Про звільнення ОСОБА_4». 3. Поновити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на посаді заступника начальника відділу контролю якості сільськогосподарської продукції та декларування Управління контролю якості сільськогосподарської продукції Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області з 23.08.2012. 4. Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області (ідентифікаційний код 37992439, вул. 1-Слобідська, 117, м. Миколаїв, 54055) на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 54038) 7276,50 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.08.2012 по 08.11.2012. 5. Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області (ідентифікаційний код 37992439, вул. 1-Слобідська, 117, м. Миколаїв, 54055) на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 54038) 1000 грн. моральної шкоди. 6. В задоволенні інших позовних вимог відмовити. 7. Постанова суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі - 2829,75 грн. у межах загальної суми стягнення 7276,50 грн., а також в частині поновлення на посаді підлягає негайному виконанню.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті163 КАС України

та підписана суддею 12 листопада 2012 року.