Постанова № 27561764, 02.10.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.10.2012 р. Справа № 2а-2973/12/1470

м. Миколаїв

14:40

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Птичкіної В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О.М.,

представника позивача: Коханчука Г.П.,

представника відповідача: Єрошкіної Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомПриватного підприємства «Вікі», вул. 5 Слобідська, 110, м. Миколаїв, 54000

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 16.08.2007 № 0016202360/0, В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «ВІКІ»(надалі -Підприємство або позивач) звернулось до суду з позовною заявою про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва від 16.08.2007 № 0016202360/0, яким Підприємству, на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон № 2181), було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8333 грн. і, відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, було застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 4166,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог Підприємство вказало те, що воно мало право на включення до податкового кредиту травня 2006 року суми 8333 грн. -ПДВ, що був сплачений підприємством на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Багис»(надалі -ТОВ «Багис») у складі вартості виконаних маркетингових досліджень, тому висновок відповідача про порушення Підприємством підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон про ПДВ) є безпідставним. У доповненнях до адміністративного позову (ар. с. 168-171) Підприємство вказало таке. Сторони за договором про виконання маркетингових досліджень (Підприємство і ТОВ «Багис») належним чином виконали свої зобов'язання; факт виконання був оформлений первинними документами; результати маркетингових досліджень були використані Підприємством у господарській діяльності, підтвердженням чого є укладені:

- 08.11.2006 дистриб'юторський договір № 91 (ар. с. 186-187);

- 26.09.2006 договір поставки № 84 (ар. с. 188);

- 16.12.2006 договір поставки № 35 (ар. с. 189);

- 16.10.2007 договір поставки № 242 (ар. с. 190-191);

- 23.09.2007 договір поставки № 225 (ар. с. 192-193);

- 09.08.2007 договір поставки № 49 (ар. с. 194-195);

- 01.06.2010 договір суборенди нежитлового приміщення № 07/2010 р. (ар. с. 196-201);

- 24.05.2011 договір оренди № 201/11-О (ар. с.202-216).

Крім того, Підприємство надало копію наказу від 15.08.2006 № 76/1 (ар. с. 64), згідно з яким, з метою розширення мережі збуту продукції позивача і нарощування обсягів виробництва та реалізації товарів, у м. Донецьк і у м. Львів мали бути створені відокремлені збутові підрозділи Підприємства.

Враховуючи це, вартість виконаних маркетингових послуг, на думку Підприємства, підлягала включенню до валових витрат Підприємства як витрати в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Відповідно, сума податку на додану вартість була включена до податкового кредиту травня 2006 року згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ.

В судовому засіданні представник Підприємства позовні вимоги підтримала.

Представник Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступник Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, надалі -ДПІ або відповідач) проти позову заперечувала, посилаючись на те, що на момент перевірки Підприємство не надало звіт про результати маркетингових досліджень; ТОВ «Багис»(виконавець маркетингових досліджень) не є науково-технічною організацією у розумінні Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»; Підприємство в процесі проведення перевірки не довело збільшення економічних вигід внаслідок використання результатів маркетингових досліджень. З урахуванням цього, на думку ДПІ, Підприємство не мало підстав включати вартість виконаних маркетингових досліджень до валових витрат і суму ПДВ до податкового кредиту (ар. с. 165-166).

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 02.10.2012 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке.

15.04.2006 Підприємство і ТОВ «Багис»уклали договір про виконання маркетингових досліджень (ар. с. 7), згідно з яким ТОВ «Багис»зобов'язалось до 30.06.2006 провести маркетингові дослідження попиту на продукцію Підприємства (кетчуп, майонез, гірчиця, соуси). Згідно з пунктами 2.1 і 2.2 договору вартість досліджень -50000 грн. (в тому числі ПДВ -8333,33 грн.), і цю суму Підприємство повинно перерахувати до 30.05.2006. Сторони договору передбачили, що результати виконаних досліджень передаються за двостороннім актом приймання-передачі (пункт 4.1 договору).

Платіжним дорученням від 19.05.2006 № 521 Підприємство перерахувало ТОВ «Багис»50000 грн. (ар. с. 184). 19.05.2006 ТОВ «Багис»видало Підприємству податкову накладну № 600 (ар. с. 185). Суму ПДВ (8333 грн.) Підприємство включило до податкового кредиту травня 2006 року (ар. с. 226-230). 30.06.2006 сторони договору підписали акт приймання-передачі результатів досліджень (ар. с. 8).

До позовної заяви Підприємство надало «Отчет о маркетинговом исследовании рынка соусов (кетчуп, майонез, горчица)»(ар. с. 9-63), що був складений ТОВ «Багис».

У липні-серпні 2007 відповідач здійснив виїзну планову перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2007, за результатами якої 07.08.2007 був складений акт № 2614/23-600/24055786 (надалі -Акт перевірки, ар. с. 65-85).

В Акті перевірки (стор. 21-23, ар. с. 75-76) ДПІ вказала, що витрати в сумі 41667 грн., «… понесені ПП «ВІКІ»згідно із договором з ТОВ «Багис», відповідно до п.п.5.4.2 п.5.4, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»… не можуть бути віднесені на валові». На стор. 20 Акта перевірки (ар. с. 74) ДПІ також зазначила, що Підприємство занизило валовий дохід за 1 півріччя 2006 року на 60000 грн. На підставі цього ДПІ, з посиланням на пункт 1.32 статті 1, підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон про прибуток), зробила висновок про заниження Підприємством суми податку на прибуток за І півріччя 2006 року на 25417 грн. (41667 грн. + 60000 грн. = 101667 грн. х 25%).

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону про прибуток (у редакції, що була чинною у І півріччі 2006 року) господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Валовими витратами, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону про прибуток, є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (товарів, послуг) і охороною праці (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону про прибуток).

Також до валових витрат платника податку, в силу підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону про прибуток, відносяться такі витрати подвійного значення, як витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

Податковим повідомленням-рішенням від 16.08.2007 № 0016192360/0 (ар. с. 225) ДПІ, на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181, визначила Підприємству податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 25417 грн. і, відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, застосувала штрафну (фінансову) санкцію в сумі 12708,50 грн.

Крім того, як вказано вище, податковим повідомленням-рішенням від 16.08.2007 № 0016202360/0 (ар. с. 86) ДПІ визначила Підприємству податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 8333 грн. і, відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, застосувала штрафну (фінансову) санкцію) в сумі 4166,50 грн. Законність саме цього податкового повідомлення-рішення (з ПДВ) є предметом розгляду у справі. Як вказано на стор. 25-26 Акта перевірки (ар. с. 77), ДПІ встановила, що Підприємство порушило підпункт 7.4.1 пункту 7.4, підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ.

Таким чином, визначення Підприємству податкового зобов'язання з ПДВ в даному випадку було безпосередньо пов'язано із визначенням податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ (у редакції, що була чинною у травня 2006 року) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Доказів того, що податкове повідомлення-рішення від 16.08.2007 № 0016192360/0 (з податку на прибуток) було скасовано, сторони не надали.

Оскільки ДПІ за результатами здійсненої перевірки дійшла висновку про те, що придбані Підприємством у ТОВ «Багис»послуги не мали подальшого використання у господарській діяльності Підприємства, вартість цих послуг не підлягала віднесенню до складу валових витрат Підприємства, суд визнає правомірними висновки відповідача про завищення позивачем у травні 2006 року податкового кредиту на суму 8333 грн.

Суд не приймає до уваги посилання позивача у письмових доповненнях до адміністративного позову на норми Податкового кодексу України, оскільки він набрав чинності з 01.01.2011 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті163 КАС України

та підписана суддею 08 жовтня 2012 року.