Постанова № 27561416, 08.11.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2012 р. № 2а-6752/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Іваськевич С.В.

за участю:

представників позивача -Кушнір Т.В.

представника відповідача -Білецька О.О.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Торговий дім «ГалАгро»до Городоцької МДПІ Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Торговий дім «ГалАгро»звернулось до суду з адміністративним позовом до Городоцької МДПІ Львівської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2012 року №0000282321.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки у позивача наявні всі підтверджуючі документи, пов'язані зі здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

Представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з мотивів викладених у позовній заяві, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки при проведенні перевірки встановлено відсутність факту господарських операцій як таких, що спрямовані на настання реальних правових наслідків, просила відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд виходив з наступного.

ДПІ в Мостиському районі Львівської області проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ПП «Торговий дім «ГалАгро» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року в частині взаємовідносин з ТзОВ «Викуп». За результатами перевірки складено акт від 12.03.2012 року №19/22-36465955 та винесено податкове повідомлення-рішення №0000282321 від 15.03.2012 р., яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 94329,00 грн. (в т.ч. основний платіж -75463,00 грн., штрафна санкція -18866,00 грн.).

Перевіркою встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201,7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено ПДВ за серпень 2011 року в сумі 75463,00 грн. та ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг.

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено фактичності господарських операцій з ТзОВ «Викуп».

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Судом встановлено, що згідно з актом перевірки відповідно до наданих до перевірки документів (податкових накладних на придбання товару, договорів) за серпень 2011 року постачальником ПП «Торговий дім «ГалАгро»було ТОВ «Викуп».

Сума податку на додану вартість згідно податкових та видаткових накладних включено ПП «Торговий дім «ГалАгро»до податкового кредиту відповідного періоду, що відображено у декларації за ПДВ за серпень 2011 року в сумі 75 463,00 грн.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами,передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання"від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вирішення спору потребує встановлення реальності господарських операції позивача з ТзОВ «Викуп».

З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питань формування валових витрат та щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди (отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ платником) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Суд вважає, що складені позивачем з ТзОВ «Викуп»документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували фактичне отримання товару, а сааме: укладені угоди з перевізниками, товаро-транспортні накладні, довіреності, акти прийому-передачі товарів, та інші документи, які свідчать про транспортування товару, його передачі, зберігання, оприбуткування тощо. Відтак, у який спосіб товари придбані у ТзОВ «Викуп»опинилися у позивача, з матеріалів справи судом не втсановлено.

Підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у продавця та оприбуткування їх у покупця, а також для виконання розрахунків між перевізником і замовником автомобільного транспорту слугує товарно-транспортна накладна (ТТН, типової форми, затверджена наказом Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29.12.95 за №488/346.)

Після доставки вантажу водій-експедитор здає три примірники ТТН представнику вантажоодержувача, відповідальному за прийняття вантажу.

Товарно - транспортна накладна належить до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером. ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох примірників. Перший примірник залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передасться водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий примірники, засвідчені підписом вантажоодержувача передаються перевізнику.

Однак, товарно-транспортні накладні із зазначенням замовника перевезення та вантажоодержувача ПП «Торговий Дім «ГалАгро»не представив.

Суд врахував те, що позивач міг орендувати транспорт чи використати послуги третіх осіб для транспортування товару, однак у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б це підтверджували.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність з боку Приватного підприємства «Торговий дім «ГалАгро» руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим вказує на недоведеність з боку позивача реальності господарських операцій, здійснених між Приватного підприємства «Торговий дім «ГалАгро»та товариством з обмеженою відповідальністю «Викуп».

Зазначене свідчить про те, що видаткові та податкові накладні оформлені позивачем з ТзОВ «Викуп», підписані про людське око, без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, а лише з метою документального оформлення господарських операцій, які в дійсності не відбувалися. Тому документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами в розумінні бухгалтерського і тим більше податкового обліку

При цьому посилання позивача на ту обставину, що придбані нібито у ТзОВ «Викуп»товари у подальшому використані у власній господарській діяльності не доводить факту їх придбання саме у ТзОВ «Викуп», оскільки такі товари позивач міг придбати у інших осіб, але з метою одержання податкової вигоди оформив документи про їх придбання з ТзОВ «Викуп».

Встановлення дійсного продавця товарів, які придбав позивач, виходить за межі предмету доказування, оскільки не впливає на вирішення спору по суті.

Наявність у позивача лише документів, які відповідно до податкового законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих ТзОВ «Викуп»видаткових та податкових накладних, сама по собі не є підставою для їх включення до складу валових витрат та податкового кредиту, якщо Судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судового рішення про визнання недійсними правочинів між позивачем та ТзОВ «Викуп»сама по собі не свідчить про реальність виконання цих правочинів зазначеними суб'єктами. Укладення правочину не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про неправомірне включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ТзОВ «Викуп»є обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, понесені позивачем судові витрати у виді судового збору не підлягають стягненню з Державного бюджету на його користь.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлений 13.11.2012 року.