Постанова № 27561172, 30.10.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2012 р. Справа № 2а-2267/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.,

за участі секретаря Озара О.Я.,

представника позивача: Чехи М.В.,

представників відповідача: Федківа В.Б., Андрусяк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Промбуд" до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №№0000842201, 0000852201 від 19.07.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2012 року Приватне акціонерне товариство "Промбуд" (далі -позивач, підприємство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Державної податкової служби (далі -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №№0000842201, 0000852201 від 19.07.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної перевірки, на підставі помилкового висновку щодо нікчемності договорів, укладених між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, дочірнім підприємством «Квінта-Транс»товариства з обмеженою відповідальністю «Квінта Груп», приватним підприємством «Франко-Буд-Інвест»оскаржуваними податковими повідомленнями-рішенням визначив із застосованими штрафними (фінансовими) санкціями зобов'язання з сплати податку на прибуток в розмірі 349 461 гривня та податку на додану вартість в розмірі 279 569 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів зазначених в позовній заяві. Крім того суду пояснив, що за період з 01.07.2010 року до 30.09.2010 року позивач перебував у договірних відносинах з контрагентами: фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, в якого ним були придбані будівельні матеріали, дочірнім підприємством «Квінта-Транс»товариства з обмеженою відповідальністю «Квінта Груп», яким здійснювалася доставка цих матеріалів та приватним підприємством «Франко-Буд-Інвест», яким здійснювалося виконання підрядних робіт по будівництву багатоквартирного житлового будинку.

Відповідач позов не визнав, його представником суду надано письмове заперечення проти заявлених позовних вимог, мотивоване тим, що за наслідками проведеної перевірки виявлено порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок чого позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 223655 гривень за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит в сумі 223655 гривень за період липня, серпня, вересня 2010 року та виявлено порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 279569 гривень за ІІІ квартал 2010 року.

Представники відповідача проти позову заперечив з підстав вказаних в письмовому запереченні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши докази суд встановив наступне.

30.05.1997 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради здійснено державну реєстрацію юридичної особи -Приватного акціонерного товариства «Промбуд».

Позивач, 24.03.1997 року взятий державною податковою інспекцією у місті Івано-Франківську на податковий облік, як платник податків, є платником податку на прибуток та податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.09.1997 року за №12818133.

В період з 21.06.2012 року до 27.06.2012 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства «Промбуд»з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаєморозрахунках з приватним підприємцем ОСОБА_4, ДП «Квінта-Транс»ТзОВ «Квінта-Груп»та ПП «Франко-Буд-Інвест»за період з 01.07.2010 року до 30.09.2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 06.07.2012 року складено акт за №5096/22-1/01272574 (т. 1 а. с. 13 -32).

За наслідками розгляду вказаного акта перевірки, відповідач 19.07.2012 року оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями за №0000842201 визначив позивачу грошові зобов'язання з сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 349461 гривень, в тому числі 279569 гривні за основним платежем та 69892 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями та за №0000852201, яким визначив позивачу грошові зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 279569 гривні, в тому числі 223655 гривень за основним платежем та 55914 гривні за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а. с. 11, 12).

Підставою для визначення вказаних зобов'язань слугували висновки проведеної перевірки, згідно яких позивачем допущено здійснення операцій на підставі нікчемних правочинів з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, дочірнім підприємством «Квінта-Транс»товариства з обмеженою відповідальністю «Квінта Груп», приватним підприємством «Франко-Буд-Інвест», прийнято до виконання документи на операції, що порушують публічний порядок і, відповідно, суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як наслідок, відповідач дійшов висновку, що позивачем безпідставно, в порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за третій квартал 2010 року занижено податок на прибуток в сумі 279569 гривень, та в порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7; підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7; підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за липень -вересень 2010 року занижено податок на додану вартість в загальній сумі 223665 гривень.

Вирішуючи питання про правомірність визначення відповідачем оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями розміру податкових зобов'язань, суд зазначає, що до даних правовідносин підлягають застосуванню норми права, які були чинні на момент виникнення таких правовідносин та зазначає їх зміст у відповідних редакціях.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

Основним видом діяльності позивача є будівельні роботи (код КВЕД 45.25.1), підприємством отримано ліцензію на будівельну діяльність серії АВ за №369219 від 04.10.2007 року.

Позивачем здійснюється будівництво житлового будинку з закладами громадського призначення та об'єктами обслуговування за адресою: вулиця Б. Хмельницького, 53, місто Івано-Франківськ.

Приватним акціонерним товариством «Промбуд»здійснено закупівлю будівельних матеріалів, а саме: гравій, пиломатеріали об. хв. пор., арматуру, швелер, дріт, кутник, щебінь, бітум твердий, огорожі сходових маршів, сходові марші, прогони, перемички, плитку, блоки, ЛМ57, клямри, руберойд, скоби, скло сітки, болти з шестернями, сталеві деталі риштувань, цеглу, пресформи на корок, лист, клей «Атлант СКС», пінопласт, установки для очищення матеріалу «Циклон», щити опалубки, цемент у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Придбання вказаних товарно-матеріальних цінностей здійснено за видатковими накладними за період з 02.11.2009 року до 31.09.2010 року (т. І а. с. 185 -216, 218, 220, 222, 224, 226, 228, 230, 232, 234, 236, 238, 240, 242, 244, 246, 248; т. ІІ а. с. 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 121, 123 -126, 130, 132).

Продавцем -фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на операції з продажу вказаних товарно-матеріальних цінностей приватному акціонерному товариству «Промбуд»виписано податкові накладні (т. І а. с. 217, 219, 221, 223, 225, 227, 229, 231, 233, 235, 237, 239, 241, 243, 245, 247, 249; т. ІІ а. с. 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, 120, 122, 127, 128, 129, 131, 133).

Позивачем здійснено оплату за купівлю вказаних товарів (т.2 а.с.164-166).

Позивач, продовжуючи свою господарську діяльність, доставку придбаних у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 вищезазначених товарно-матеріальних цінностей здійснив за рахунок отримання послуг від дочірнього підприємства «Квінта-Транс»товариства з обмеженою відповідальністю «Квінта Груп», згідно укладених між ними договорами про надання транспортних послуг.

Приватним акціонерним товариством «Промбуд»та дочірнім підприємством «Квінта-Транс» товариства з обмеженою відповідальністю «Квінта Груп»складені та підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) про те, що виконавцем -ДП «Квінта-Транс»були проведені та надані транспортні послуги з доставки товарно-матеріальних цінностей (т. І а. с. 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 113, 115, 117, 119).

На обсяг наданих послуг з доставки матеріалів Дочірнім підприємством «Квінта-Транс»товариства з обмеженою відповідальністю «Квінта Груп»виписані податкові накладні (т. І а. с. 53, 55, 57, 59, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 112, 114, 116, 118).

Крім того, за видатковою накладної за №РН-0000001 від 19.11.2009 року ПАТ «Промбуд»отримано від постачальника -ДП «Квітнта - Транс»ТзОВ «Квінта Груп»арматуру, передній міст в зборі, роздаточну коробку КрАЗ 256, ресору задню ГАЗ 5312, ресору задню КрАЗ-256, редуктор привідний до бетонозмішувача, КПП Ніссан б/в, міст задній в зборі УАЗ-АГ, Двигун б/в ГАЗ 5312, балансірну вісь УМЗ-АГ, редуктор середнього моста до КрАЗ-250 на загальну суму 132378,02 гривень, в тому числі ПДВ в сумі 22063 гривень, про що також виписано податкову накладну №167 від 19.11.2009 року (т. І а. с. 60, 61) .

Позивачем здійснено часткову оплату за надані послуги та поставлені товари ДП «Квітнта -Транс»ТзОВ «Квінта Груп», заборгованість позивача перед контрагентом обліковується на балансовому рахунку (т.2 а.с.173-174).

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача та приватним підприємством «Франко-Буд-Інвест», формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

Приватним підприємством «Франко-Буд-Інвест»здійснено виконання підрядних робіт по будівництву багатоквартирного житлового будинку із закладами громадського призначення на вулиці Б. Хмельницького, 53, місто Івано-Франківськ.

Позивачем та приватним підприємством «Франко-Буд-Інвест»складені та підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): штукатурення внутрішніх стін, встановлення плитки внутрішньої, опорядження еркерів, лоджій, встановлення плитки зовнішньої, утеплення стін фасаду пінопластом з риштування, проведення води та каналізації (т. 1 а. с. 149, 151, 152, 154, 156, 159, 161, 163, 166).

На виконання вказаних робіт ПП «Франко-Буд-Інвест»виписано податкові накладні (т. 1 а. с. 121, 122, 137, 144, 150, 153, 155, 157, 160, 162, 164, 165, 167).

Підписано довідки про вартість виконаних підрядних робіт за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2010 року (т. І а. с. 138, 123, 168, 145 -148, 176).

ПП «Франко-Буд-Інвест»видано відомості витрачених ресурсів витрат підрядника (витрати по факту) за звітні періоди: серпень, вересень, жовтень (т. 1 а. с. 141 -143, 129 -136, 172 -175).

Складено та підписано Акти приймання виконання підрядних робіт за серпень, вересень, жовтень, грудень 2010 року (т. І а. с. 139 -140, 124 -127, 169 -171, 177 -178), складено підсумкову відомість ресурсів (витрат по факту) за грудень 2010 року (т. 1 а. с. 179 -180). Приватним акціонерним товариством «Промбуд»та приватним підприємством «Франко-Буд-Інвест»складено та підписано акт звірки розрахунків (т. 1 а. с. 110).

Позивачем здійснено оплату за виконані підрядні роботи приватним підприємством «Франко-Буд-Інвест»(т.2 а.с.166).

Досліджуючи рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та з приватним підприємцем ОСОБА_4, ДП «Квінта-Транс»ТзОВ «Квінта-Груп»та ПП «Франко-Буд-Інвест»судом досліджено книги обліку постачальників, головна книга, матеріальні звіти, реєстри розрахункових документів та встановлено відображення зарахування придбаних товарно-матеріальних цінностей на балансовий рахунок (рахунок 205), облік залишків та використання матеріалів, облік грошових зобов'язань та перерахування коштів (т.2 а.с. 164-166, 173-174, 203-223).

Досліджуючи зв'язок між фактом придбання позивачем продукції, послуг та робіт, понесенням витрат і його господарською діяльністю, судом встановлено використання придбаних у приватного підприємця -фізичної особи ОСОБА_4 матеріалів, отриманих послуг від ДП «Квінта-Транс»ТзОВ «Квінта-Груп»по їх доставці та виконаних підрядних робіт від ПП «Франко-Буд-Інвест»для будівництва житлового будинку з закладами громадського призначення та об'єктами обслуговування за адресою: вулиця Б. Хмельницького, 53, місто Івано-Франківськ.

Будівництво зазначеного будинку здійснюється позивачем на виконання договорів про купівлю-продаж нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, станом на 01.10.2010 року виконано будівельно-монтажні роботи на суму 23 051 520 гривень, готовність об'єкта складає 95 відсотків (т.2 а.с. 175, 185-190, 227-238).

Крім того, правильність ведення позивачем податкового та бухгалтерського обліку виконання робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку в місті Івано-Франківську по вулиці Б.Хмельницького, 53 підтверджена висновком судово-економічної експертизи в іншій адміністративній справі (т.3 а.с.20-23).

Крім того, суд звертає увагу на те, що господарські операції між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_4, ДП «Квінта-Транс»ТзОВ «Квінта-Груп»та ПП «Франко-Буд-Інвест»мали в часі триваючий характер, не містять ознак їх одномоментного відображення в бухгалтерському обліку, відповідають руху активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, факт придбання товарно-матеріальних цінностей, послуг, підрядних робіт та понесення позивачем витрат пов'язаний із господарською діяльністю позивача.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, який в період 2009 - 2010 років обіймав посади керівників ДП «Квінта-Транс»ТзОВ «Квінта-Груп»та ПП «Франко-Буд-Інвест»підтвердив в судовому засіданні факти господарських відносин з позивачем, здійснення продажу товарів їх доставки та виконання підрядних робіт. Також заперечив факт відсутності виробничо-складських приміщень, транспортних засобів, найманих працівників у вказаних підприємствах в період здійснення господарських операцій з позивачем. Крім того, зазначив, що службові особи органів Державної податкової служби для проведення документальних перевірок його господарських відносин з позивачем як фізичної особи -підприємця та ДП «Квінта-Транс»ТзОВ «Квінта-Груп», ПП «Франко-Буд-Інвест»не зверталися, хоча щодо інших господарських правовідносин перевірки органами Державної податкової служби проводилися, про наявність у вказаних підприємств транспортних засобів, виробничо-складських приміщень, найманих працівників контролюючим органам відомо.

Вказані докази підтверджують реальність операцій між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, дочірнім підприємством «Квінта-Транс»товариства з обмеженою відповідальністю «Квінта Груп», приватним підприємством «Франко-Буд-Інвест», а також їх фактичне виконання.

Як наслідок, висновок відповідача про відсутність підтвердження реальності часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності є таким, що не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду та не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних у позивача на переміщення поставленого йому товару, як на підставу для висновків перевірки та своїх заперечень проти позову, то такі твердження відповідача висновків перевірки та заперечень проти позову не обґрунтовують, виходячи з наступного.

Законом України «Про автомобільний транспорт»визначені засади організації та діяльності автомобільного транспорту, у відповідності до статті 48 якого визначений перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, частина 2 вказаної норми Закону встановлює, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, при здійсненні внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом водіями може використовуватися як товарно-транспортна накладна, так й інший визначений законодавством документ, використання якого може здійснюватися як поряд з товарно-транспортною накладною, так і без неї.

Видаткова накладна це первинний бухгалтерський документ, за допомогою якого суб'єкт господарської діяльності може здійснити реалізацію готової продукції та товарів, матеріалів та основних засобів, відвантажити товари на комісію та надати послуги, складення якого передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як наслідок, наявність у позивача видаткових накладних на поставлений товар є документальним підтвердженням відвантаження позивачу постачальниками придбаних матеріальних цінностей. Наявність видаткових накладних, в сукупності з іншими дослідженими доказами підтверджує факти поставок товарів позивачу. Крім того, обов'язок оформлення товарно-транспортної накладної покладено на постачальника вантажу, а не на одержувача товару, яким є позивач.

Актом перевірки позивача відповідачем зроблений висновок, за яким встановлено відсутність продажу товарно-матеріальних цінностей, надання послуг та виконання робіт, на підставі актів про неможливість проведення документальної виїзної перевірки контрагентів позивача. При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що в акті перевірки вказаний висновок є немотивованим, здійснений після викладу показників податкової звітності позивача, положень Конституції України, Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України, без будь-якого аналізу фактичних обставин здійснення господарських операцій, аналізу первинних бухгалтерських документів. Здійснення вказаних висновків документальної невиїзної перевірки за наведених мотивів, без дослідження руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку є необґрунтованим та безпідставним.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання позивачем у фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 дочірнім підприємством «Квінта-Транс»товариства з обмеженою відповідальністю «Квінта Груп», приватним підприємством «Франко-Буд-Інвест» товарів, робіт, послуг, також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо висновків відповідача про нікчемність правочинів укладених позивачем з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, дочірнім підприємством «Квінта-Транс»товариства з обмеженою відповідальністю «Квінта Груп», приватним підприємством «Франко-Буд-Інвест», то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У висновках перевірки відповідач стверджує, що правочини, укладені позивачем з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України їх слід вважати нікчемними, а визнання такої угоди недійсною не вимагається.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України за №3 від 28.04.1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, ДП «Квінта-Транс»ТзОВ «Квінта Груп», ПП «Франко-Буд-Інвест», що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивача, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, наявності шкоди заподіяної державі, також суду не надано.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо нікчемності договору укладеного між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, ДП «Квінта-Транс»ТзОВ «Квінта Груп», ПП «Франко-Буд-Інвест», та як наслідок, відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Слід також звернути увагу на те, що відповідно до пункту 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Слід також зазначити, що пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах. Щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат, то слід зазначити, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що приватним акціонерним товариством «Промбуд» правомірно визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, а податкові повідомлення-рішення, яким визначені суми грошових зобов'язань позивача з сплати податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, внаслідок визнання цих господарських угод нікчемними є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Враховуючи висновки суду про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення сум податку на прибуток, то є протиправним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму донарахованих зобов'язань.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, є протиправними та таким, що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення за №0000842201 від 19.07.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання Приватному акціонерному товариству "Промбуд" за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 349 461 гривню, №0000852201 від 19.07.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання Приватному акціонерному товариству "Промбуд" за платежем податок на додану вартість на суму 279 569 гривень, а позов -таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000842201 від 19.07.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання Приватному акціонерному товариству "Промбуд" за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 349 461 гривню.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000852201 від 19.07.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання Приватному акціонерному товариству "Промбуд" за платежем податок на додану вартість на суму 279 569 гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 05.11.2012 року.