Постанова № 27560857, 16.11.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/11359/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни при секретаріЛуговій В.О. за участю: представника позивача Кісілевіч Є.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0002881502 від 25.06.2012 р., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від №0002881502 від 25.06.2012 р. в частині застосування штрафу у розмірі 10% у сумі 385130,93 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене відповідачем з порушенням норм законодавства, через неправомірне нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань, оскільки Дніпродзержинською ОДПІ Дніпропетровської області ДПС було зараховано сплату поточних платежів на погашення заборгованості попередніх періодів, однак підприємство самостійно сплачувало поточні платежі, в тому числі податковим органом суми податкового зобов'язання за декларацією листопада 2011 року були стягнуті в судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив у задоволенні позову відмовити, надав письмові заперечення, які містяться в матеріалах адміністративної справи та зазначив, що податкове повідомлення-рішення винесене правомірно.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області 05.10.2001 року, перебуває на податковому обліку в Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків та зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі п. 200.10 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку ст. 76 розділу ІІ Податкового кодексу України та на підставі п. 3 ст. 10 Закону України від 4 грудня 1990 року №590-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» зі змінами та доповненнями, п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI проведено камеральну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість за березень 2011 року, лютий 2011 року, квітень 2011 року, липень 2010 року, серпень 2011 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, грудень 2011 року, жовтень 2010 року, січень 2012 року, листопад 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2010 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 12.06.2012 року №1582/174/15-230 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість», яким встановлено зокрема, що ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI.

На підставі зазначеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 25.06.2012 р. №0002881502, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 3851309,25 грн. застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 385130,93 грн..

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на проведення перевірки надано органу Державної податкової служби відповідно до ст.75 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України).

Так, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В той же час, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів.

З наведених законодавчих приписів випливає, що нарахування штрафних санкцій платникові податку за наслідками проведення камеральної перевірки є можливим лише у разі виявлення помилок у звітності, поданій таким платником. В іншому ж випадку підставою для визначення штрафних санкцій щодо сплати податків та зборів є дані саме документальних перевірок. Що також узгоджується з п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України, де зазначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби було проведено камеральну перевірку, однак фактично відповідачем було проведено документальну перевірку підприємства щодо несвоєчасної сплати податку на додану вартість, чим порушено вимоги Податкового кодексу України щодо підстав, виду та порядку проведення перевірки. Втому числі камеральну перевірку проведено з порушенням строку проведення такої перевірки, згідно п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України.

Щодо висновків, викладених в Акті перевірки від 12.06.2012 року №1582/174/15-230 суд зазначає наступне.

Як встановлено судовим розглядом справи, оскільки у позивача був наявний податковий борг на протязі 2001-2012 років, який не переривався, то кошти, що сплачувались позивачем, відповідач зараховував в рахунок погашення податкового боргу. В зв'язку з чим, на думку податкової служби, позивачем було допущено порушення вимог п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України - несвоєчасна сплата податкового зобов'язання. Такі дії вчинялися суб'єктом владних повноважень на підставі п.87.9 ст. 89 Податкового кодексу України.

У зв'язку з цим, у позивача створювалась недоїмка по погашенню поточних зобов'язань, оскільки поточні платежі направлялися на погашення податкового боргу.

Суд, зазначає про безпідставність нарахування штрафних санкцій з огляду на наступне.

Пунктом 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи

Пунктом 57.1. ст.57 Податкового кодексу України передбачено що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, у відповідності до положень п. 87.9. ст.89 Податкового кодексу України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пункт 126.1. ст.126 Податкового кодексу України визначає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Аналізуючи зміст вказаних норм, суд вбачає алогічним при встановленій законом забороні сплати платником податків поточних платежів до погашення податкового боргу встановлювати одночасно відповідальність за несвоєчасну сплату таких поточних платежів за обставин прямої заборони законом здійснення таких поточних платежів.

Наявність податкового боргу зумовлює відсутність права платника податку на оплату поточного грошового зобов'язання в тому числі і податкового попереду погашення податкового боргу. А тому п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України, визначаючи інші випадки які встановлені цим кодексом, дає підстави стверджувати суду про те, що такими випадками є ті, які передбачені п.87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

З огляду на це, суд вважає, що строки, встановлені п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України та відповідальність за їх порушення стосується лише тих, самостійно визначених зобов'язань, які визначені та не сплачені за умови (на час визначення таких зобов'язань) відсутності при цьому у платника податку податкового боргу. На думку суду, погашення податкового боргу і зумовлює початок перебігу 10-денного строку, встановленого п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України, для тих поточних податкових зобов'язань, які виникли і наявні після повного погашення відповідного податкового боргу.

Позивачем фактично сплачувались поточні зобов'язання, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями. Проте реалізація податковою службою свого обов'язку по зарахуванню таких коштів в рахунок погашення податкового боргу (згідно п. 87.9. ст.87 Податкового кодексу України) не може розцінюватися як невиконання платником податку вимог п.57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, оскільки з одного боку, такі дії вчинені податковою службою, з іншого - платнику податку законодавчо заборонено здійснювати поточні платежі поперед податкового боргу.

Враховуючи наведене у сукупності, та норми п.87.9. ст.87 та п.57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що обов'язок з оплати поточного податкового зобов'язання за наявності податкового боргу, виникає у платника податку з моменту (дня) погашення такого податкового боргу.

Пунктом 126.1. ст.126 Податкового кодексу України не передбачено відповідальності платника податку, який має податковий борг, як нарахування штрафу за не сплату узгодженої суми грошового зобов'язання, оскільки сплата поточних зобов'язань позивачем, має наслідком їх зарахування в рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Доводи відповідача суд не може прийняти як обґрунтовані, оскільки як зазначалося судом вище, наявність податкового боргу зумовлює відсутність початку перебігу відліку строку на оплату поточного зобов'язання платником податку (згідно положень п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України). Такий строк почне збігати лише з моменту погашення наявного податкового боргу.

Оскільки у позивача на протязі 2001-2012 років є податковий борг, який повністю погашений не був, згідно особового рахунку платника податку, та податковою службою не встановлено як терміну, коли він (борг) був погашений, та й відповідно терміну початку спливу строку сплати поточних податкових зобов'язань, то здійснений розрахунок штрафної санкції є необґрунтованими.

В тому числі податковий борг за листопад 2011 року було стягнуто в судовому порядку відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.01.2012 року, однак штрафні санкції нараховані в розмірі 10 %, тобто за не сплату узгодженої суми грошового зобов'язання при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0002881502 від 25.06.2012 р. належними та допустимими доказами, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2204 гривень 00 копійок підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення №0002881502 від 25.06.2012 р. - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 25.06.2012 р. №0002881502 в частині застосування штрафу у розмірі 10% у сумі 385130,93 гривень.

Присудити з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» (код ЄДРПОУ 00130820) судові витрати у розмірі 2204 (дві тисячі двісті чотири) гривні 00 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Н.В. Боженко