Рішення № 27559910, 21.11.2012, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22-ц/2090/5232/12 Головуючий 1-ї інстанції -Нечипоренко І.М.

Справа № 2010/2-2608/11 Доповідач -Колтунова А.І.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Міненкової Н.О., Ларенка В.І.,

при секретарі: Моторній Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 червня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, треті особи -приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання угоди удаваною, переведення прав покупця, визнання права власності на 17/100 частин домоволодіння, -

ВСТАНОВИЛА:

31 жовтня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1, в якому просив суд, з наступними уточненнями, визнати удаваним договір міни від 06 жовтня 2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 3737 та визнати, що фактично було укладено договір купівлі-продажу; перевести на нього права та обов'язки покупця за договором міни, укладеним ОСОБА_3 відносно 17/100 частин домоволодіння НОМЕР_1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1; визнати за ним право власності на ці 17/100 частин зазначеного домоволодіння; зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області виплатити на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 31749,10 грн., які знаходяться на депозитному рахунку територіального управління Державної судової адміністрації в Харківській області; стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на його користь судові витрати.

В обґрунтування позову зазначив, що йому на підставі договору дарування від 11 листопада 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Марени Г.П. за реєстровим № 3688, належить на праві власності 17/100 частин домоволодіння НОМЕР_1 з надвірними будівлями, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (далі - домоволодіння).

Співвласниками були ОСОБА_3, якій належало на праві власності 17/100 частин домоволодіння, ОСОБА_5, якому належало на праві власності 20/100 частин домоволодіння та ОСОБА_6, якому належить на праві власності 46/100 частин домоволодіння.

У жовтні 2011 року позивачу стало відомо, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_3 було відчужено 17/100 частин домоволодіння, які належать їй на праві власності, ОСОБА_1 (далі - договір).

ОСОБА_2 вважає договір укладеним з порушенням вимог закону, а саме - договором порушується його переважне право на купівлю відчуженої частки домоволодіння.

29 березня 2012 року позивач уточнив позовні вимоги, зазначивши, що 06 жовтня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір міни, відповідно до якого, ОСОБА_3 обміняла належні їй на праві власності 17/100 частин домоволодіння на швейну машинку Brother STAP-45, серійний номер MOG 173041. Вартість зазначеної машинки за договором міни становить 2149,10 грн. Також, ОСОБА_1 було здійснено доплату в розмірі 29600,00 грн.

Позивач вважав, що зазначений договір міни є удаваним правочином, оскільки був вчинений сторонами для приховання договору купівлі-продажу, який вони насправді вчинили.

Вказаний договір купівлі-продажу було укладено сторонами з порушенням вимог законодавства щодо права власності інших осіб, зокрема з порушенням переважного права інших співвласників домоволодіння на придбання частини, що належить на праві власності ОСОБА_3

ОСОБА_3 в суді першої інстанції проти задоволення позову заперечувала, зазначивши, що вона мала намір укласти з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу 17/100 частин домоволодіння, але оскільки у останньої не вистачало грошей, було укладено договір міни. Укладений договір міни відповідає волевиявленню сторін.

Справу розглянуто за відсутності відповідача ОСОБА_1, відносно якої відсутні відомості щодо повідомлення належним чином про час та місце розгляду справи.

Залучені судом першої інстанції до розгляду справи в якості третіх осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в судове засідання до суду першої інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Приватний нотаріус Харківського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, надала заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, проти задоволення позову заперечувала.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 22 червня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Визнано удаваним договір міни від 06 жовтня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 3737. Переведено на ОСОБА_2 права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу 17/100 частин домоволодіння НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 за договором міни від 06 жовтня 2011 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 3737. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 17/100 частин зазначеного домоволодіння. Повернено ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 31749,10 грн., які внесені ОСОБА_2 та зберігаються на депозитному рахунку ГУДКУ у Харківській області № 37318008000164 згідно квитанції № 18/21 від 09.02.2012 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 червня 2012 року. Ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначила, що судом першої інстанції справа була розглянута за її відсутності. Вона не була повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи. Висновок суду про те, що зазначений договір міни є удаваним, необґрунтований доказами, що містяться в матеріалах справи.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник підтримували апеляційну скаргу.

Представник ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

ОСОБА_3 підтримувала апеляційну скаргу ОСОБА_1

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання удаваним договору міни від 06 жовтня 2011 року, перевід на ОСОБА_2 прав та обов'язків покупця на 17/100 частин спірного домоволодіння за договором міни від 06 жовтня 2011 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що договір міни є удаваним, у зв'язку з тим, що сторони уклали його з метою приховання іншого правочину, а саме договору купівлі-продажу спірної частини дома. Крім того, договір міни є нерівноцінним, оскільки швейна машинка коштує 2149,10 грн., а вартість 17/100 частини домоволодіння складає 31749,10 грн.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що волевиявлення ОСОБА_3 було спрямоване не на отримання об'єкту обміну -швейної машинки, а на отримання грошової суми.

Оскільки ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності 17/100 частин даного домоволодіння, він користується переважним правом купівлі 17/100 частин домоволодіння, відчужених ОСОБА_3

Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку, що права та обов'язки покупця підлягають переводу на ОСОБА_2

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що домоволодіння НОМЕР_1 з надвірними будівлями, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, належало на праві спільної часткової власності ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_2

Так, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 належало на праві власності по 17/100 частин домоволодіння, ОСОБА_5 20/100 частин домоволодіння, ОСОБА_6 46/100 частин домоволодіння (а.с. 93).

ОСОБА_3 отримала право власності на 17/100 частин домоволодіння в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8 (а.с. 91).

06 жовтня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір міни, на підставі якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_1 17/100 частин домоволодіння, що належать їй на праві власності, а остання передала у власність ОСОБА_3 швейну машинку Brother STAP-45, серійний номер MOG 173041, вартістю 2149,10 грн. Також, ОСОБА_1 було здійснено доплату в розмірі 29600,00 грн. (а.с. 35).

Відповідно до ч.1,3,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 спочатку мала намір здійснити відчуження зазначеної частини домоволодіння шляхом оформлення договору купівлі-продажу. Оскільки протягом тривалого часу належна їй частина домоволодіння не продавалася, а у ОСОБА_1 була відсутня грошова сума, яку ОСОБА_3 мала намір отримати від продажу, вони дійшли згоди щодо укладення договору міни.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зазначили, що їх волевиявлення було спрямоване на укладення саме договору міни.

Під час укладення договору міни нотаріусом були роз'яснені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 умови та наслідки його укладення.

В письмових поясненнях приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 зазначила, що посвідчений нею 13 грудня 2010 року договір міни за реєстровим № 3737, відповідав волевиявленню сторін, був оформлений з дотриманням норм чинного законодавства України, зокрема, ЗУ «Про нотаріат», ЦК України, Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»(а.с. 80-82).

За таких обставин, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції, що договір міни від 06 жовтня 2011 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 3737, є удаваним, не відповідають фактичним обставинам по справі.

Крім того, зібрані по справі докази безспірно свідчать про те, що ОСОБА_2 було достовірно відомо про відчуження ОСОБА_3 17/100 частин домоволодіння, які належали їй на праві власності.

Зазначені обставини в суді апеляційної інстанції підтвердив представник ОСОБА_2 -ОСОБА_10 (а.с. 204-205).

Допитаний в суді апеляційної інстанції свідок по справі ОСОБА_11 пояснила, що під час роботи в агентстві нерухомості, вона займалась відчуженням належних на праві приватної власності ОСОБА_3 17/100 частин домоволодіння, особисто повідомляла співвласників домоволодіння, в тому числі і ОСОБА_2, про продаж ОСОБА_3 зазначеної частини.

ОСОБА_1 виявила бажання набути відчужувану частину домоволодіння, однак, не мала всієї суми грошових коштів, необхідних для її набуття, але мала швейну машинку.

На підставі зазначеного, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 дійшли згоди щодо укладення договору міни (а.с. 202).

Аналогічні показання надав в якості свідка ОСОБА_12 (а.с. 203).

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням п. 1 ч.1 ст. 169 ЦПК України, а саме, у відсутності відповідачки по справі ОСОБА_1, а також при відсутності відомостей щодо належного повідомлення її про час і місце розгляду справи (вручення судової повістки) (а.с. 144, 209).

Розгляд справи за відсутності відповідачки спричинив неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

Під час ухвалення нового рішення по справі, суд апеляційної інстанції виходить з того, що волевиявлення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було спрямоване на укладення договору міни, за яким ОСОБА_1 отримує у власність 17/100 частин домоволодіння НОМЕР_1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 отримує у власність швейну машинку Brother STAP-45, серійний номер MOG 173041 та доплату в розмірі 29600,00 грн. (а.с. 83).

Відповідно до ч. 1,3,4 ст. 715 ЦК України право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Право власності на обмінювані товари переходить до сторін після виконання зобов'язань щодо передачі майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку здійснила державну реєстрацію права власності на 17/100 частин зазначеного домоволодіння та провела його капітальний ремонт, оскільки на момент відчуження, ця частина домоволодіння не була придатна до мешкання, були відсутні комунальні зручності. Також матеріали справи містять данні, які підтверджують державну реєстрацію місця проживання та свідчать про постійне проживання ОСОБА_1 в домоволодінні НОМЕР_1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 148, 161-200).

Крім того, ОСОБА_1 не має іншого житла для проживання, оскільки перед укладенням договору міни, на підставі договору купівлі-продажу від 22 вересня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_13, вона здійснила відчуження однокімнатної квартири, яка належала їй на праві власності (а.с. 209).

Як зазначено вище, ОСОБА_2 знав про відчуження ОСОБА_3 17/100 частин спірного домоволодіння, однак переважним правом купівлі цієї частини не скористався. Зазначений факт було підтверджено його представником під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем внесено на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації в Харківській області вартість 17/100 частин спірного домоволодіння, а саме - 31749,10 грн.

Разом з тим, відповідно до роз'яснень, які містяться в підпункті «г»п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»(із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 від 25.05.98) при розгляді позову про переведення на підставі ст. 362 ЦК прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеному з порушенням права привілеєвої купівлі частки у спільній частковій власності, слід виходити з дійсної вартості частки на час розгляду справи і з'ясовувати, чи спроможний позивач її сплатити. Доказом цього може бути внесення позивачем на депозитний рахунок суду суми дійсної вартості частки. Невиконання позивачем цієї умови може бути підставою для відмови у позові.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на ті обставини, що зараз вартість спірної частини домоволодіння значно перевищує вартість, зазначену в договорі міни.

Проте, представник позивача проти зазначених доводів відповідача заперечує. Зазначає, що розмір внесеної суми є правильним, відповідає вартості 17/100 частин спірного домоволодіння, зазначеного в договорі міни.

Таким чином, фактично дійсна вартість 17/100 частин спірного домоволодіння на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції визначена не була, у зв'язку з чим, повернення ОСОБА_1 суми в розмірі 31749,10 грн. вабить порушення її прав.

За таких обставин, керуючись принципами справедливості, розумності, співмірності, колегія суддів не убачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання угоди удаваною, переведення прав покупця, визнання права власності на 17/100 частин домоволодіння.

Внесені ОСОБА_2 на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області грошові кошти в сумі 31749,10 грн. (квитанція № 18/21 від 09 лютого 2012 року), підлягають поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 210, 235, 715 ЦК України, п.2 ч.1 ст. 307, п.п.1,3,4 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 10, 60, 213, 303, 304, 316, 317 ЦК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 червня 2012 року -скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи -приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання угоди удаваною, переведення прав покупця, визнання права власності на 17/100 частин домоволодіння -відмовити.

Повернути ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 31749,10 грн., внесені ним згідно квитанції № 18/21 від 09 лютого 2012 року на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області № 37318008000164.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: