Рішення № 27557816, 27.07.2012, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 429/6356/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 липня 2012 року

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Кононенко Т.О.

за участю секретаря: Кисіль Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відділу Державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Перша Павлоградська державна нотаріальна контора про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності на майно -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, 15.06.2012 року звернулася до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області за основним позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на майно, а саме: поділити майно набуте з відповідачем під час шлюбу, визнати за позивачем право власності на Ѕ частини та визнати за відповідачем право власності на Ѕ частини квартира АДРЕСА_1 (а.с.3) та з заявою про забезпечення позову. Як підставу заявлених вимог, позивач зазначив, що 08.02.2008 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2, про що відділом реєстрації актів цивільного стану в Книзі реєстрації шлюбів було зроблено актовий запис № 37 (а.с.6). Відповідно до договору купівлі-продажу від 20.08.2009 року подружжям була куплена у спільну сумісну власність квартира АДРЕСА_1.

Ухвалою Палоградського міськрайонного суд Дніпропетровської області від 18.06.2012 року заяву про забезпечення позову задоволено частково: накладено арешт на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

03.07.2012 року до канцелярії суду надійшла заява від заінтересованої особи ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. Зазначена заява була призначена до розгляду у судовому засіданні.

В ході судового розгляду представник позивача - ОСОБА_5 (який діє на підставі договору від 05.06.2012 року, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю № 1655 від 14.11.2006 року) 17.07.2012 року уточнив позовні вимоги, якими просив суд скасувати постанову державного виконавця ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції від 07.05.2012 року, визнати недійсним акт від 07.05.2012 року про передачу нерухомого майна в рахунок погашення боргу квартири АДРЕСА_2, визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на вищезазначену квартиру, витребувати у ОСОБА_4 вищезазначену квартиру та визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину вищезазначеної квартири.

Як підставу заявлених уточнених позовних вимог, позивач, зазначив наступне, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.11.2010 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 було стягнуто 68 969 (шістдесят вісім тисяч девятсот шістдесят девять) грн. 00 коп. 14.02.2011 року старшим державним виконавцем ВДВС Павлоградського МРУЮ була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 24411534 з примусового виконання зазначеного рішення. 21.02.2011 року ухвалою Павлоградського міськрайонного суду було замінено в виконавчому провадження стягувача ОСОБА_6 на ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_7 На виконання рішення суду від 12.11.2010 року, на підставі ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції виніс постанову від 15.03.2011 року про арешт майна боржника та заборона відчуження, відповідно до довідки КП «Павлоградського БТІ» від 15.03.2011 року за ОСОБА_2 зареєстрована Ѕ частина квартири АДРЕСА_3, також згідно довідки КП «Павлоградського БТІ» за боржником зареєстрована квартира ІНФОРМАЦІЯ_1. Вищезазначені квартири були виставлені на реалізацію в рахунок погашення боргу перед стягувачем. Згідно повідомлення ПП «Спеціалізованого підприємства юстиції» торги не відбулися в звязку з відсутністю заявок покупців. На підставі ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачу було запропоновано залишити за собою нерухоме майно. 11.04.2012 року до ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції надійшла заява від ОСОБА_3 про залишення за собою нереалізованого майна в рахунок погашення боргу.

07.05.2012 року постановою ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції відповідно до складеного Акту від 07.05.2012 року квартира АДРЕСА_4 була передана в рахунок погашення боргу стягувачу ОСОБА_3

Свідоцтво на право власності ОСОБА_3 посвідчено 08.05.2012 року державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 на підставі Акту ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції про передачу нерухомого майна в рахунок погашення боргу від 07.05.2012 року. На підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2012 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_4.

Позивач вважає, що ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції порушив вимоги ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до звернення стягнення на всю спірну квартиру за боргами відповідача ОСОБА_2, без виділення частки боржника та позивача, як співвласника вищезазначеної квартири було позбавлено права власності на Ѕ частину квартири № 22 по вул. Ватутіна в буд. № 24 м. Павлограді Дніпропетровської області.

Оскільки позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 не відмовилися у встановленому законом порядку від позовних вимог, заявлених раніше, які не викладені в останній редакції уточнень до позовних вимог, прийнятих в провадження 17.07.2012 (а.с.34-38), заяви про залишення їх без розгляду також не подавала, лише уточнювали позовні вимоги, суд також розглядає по суті позовні вимоги, прийняті раніше в провадження, де позивач просить:

1. визнати право власності на майно за позивачем ОСОБА_1 на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1;

2. визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на Ѕ частини квартира АДРЕСА_1;

3. скасувати постанову державного виконавця ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції від 07.05.2012 року;

4. визнати недійсним акт від 07.05.2012 року про передачу нерухомого майна в рахунок погашення боргу квартири АДРЕСА_2;

5. визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на квартира АДРЕСА_1;

6. витребувати у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1.

В судове засідання, 27.07.2012 року, позивач - ОСОБА_1, не зявилась, про причину неявки суду не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином (а.с.54).

Представник позивача ОСОБА_5 (діє на підставі договору від 05.06.2012 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1655 від 14.11.2006 року) в судове засідання зявився, заявив клопотання про слухання справи без фіксації судового процесу технічними засобами, позовні та уточнені вимоги підтримує в повному обсязі. До розгляду справи по суті заявив клопотання про витребування матеріалів справи № 29646057 у ВДВС Павлоградського міського управління юстиції. Заявив клопотання про призначення судової технічно-будівельної експертизи для визначення вартості та варіантів виділу в натурі Ѕ частини спірної квартири.

Відповідач 1 - ОСОБА_2, в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини не явки суду не повідомив.

Відповідач 2 - ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції представник зявився - ОСОБА_9 (діє на підставі довіреності № 6 від 04.01.2012 року, паспорт серія АН №174718 виданий Павлоградським МВ УМВС України в Дніпропетровській області 23.09.2003 року) проти заявлених позовних вимог заперечувала в повному обсязі.

Відповідач 3 - ОСОБА_3, в судове засідання не зявилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини не явки суду не повідомила, уповноважила ОСОБА_10 представляти її інтереси.

Відповідач 4 - ОСОБА_4, в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини не явки суду не повідомив, уповноважив ОСОБА_10 представляти його інтереси.

Представник відповідачів 3,4 - ОСОБА_10 (діє на підставі довіреності від 16.07.2012 року паспорт серія АМ № 715016 виданий Павлоградським МВ УМВС України в Дніпропетровській області) проти заявленого позову заперечував просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, та скасувати заходи забезпечення позову.

Представник третьої особи, Першої Павлоградської державної нотаріальної контори - до суду не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини не явки суду не повідомив.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 та третьої особи - представника Першої Павлоградської державна нотаріальна контора, так як на думку суду у справі достатньо доказів для вирішення її по суті. Крім того, суд вважає важливим розгляд справи у розумні строки, та розцінює неодноразову неявку вищезазначених сторін по справі їх небажанням приймати участь у справі.

До початку розгляду справи по суті представником позивача були заявлені наступні клопотання:

1. про витребування матеріалів справи № 29646057 у ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції, заслухавши думку представників сторін, суд відмов в задоволенні клопотання, так як розгляд зазначених матеріалів справи не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

2. про призначення судової будівельно-технічної експертизи для визначення вартості та варіантів виділу в натурі Ѕ частини спірної квартири. Розглядаючи зазначене клопотання суд, заслухавши думку учасників процесу, які заперечували проти призначення експертизи, так як воно направлене на умисне затягування строків розгляду справи. Звернення з заявленим клопотанням є передчасним, так як необхідність експертного висновку не обумовлена обставинами викладеними в позовній заяви, чи поданим доказами. Таким чином суд приходить до висновку, що призначення судової технічно-будівельної експертизи є передчасним і не доцільним. На підставі вище викладеного суд відмовив в задоволенні зазначеного клопотання.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідно до них правовідносини, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 08.02.2008 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис (а.с.6). Під час перебування у шлюбі подружжя придбала квартиру АДРЕСА_5, відповідно до договору купівлі-продажу від 20.08.2009 року (а.с.7). Право власності було зареєстровано за ОСОБА_2. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.11.2010 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 було стягнуто 68 969 (шістдесят вісім тисяч девятсот шістдесят девять) грн. 00 коп. 14.02.2011 року старшим державним виконавцем ВДВС Павлоградського МРУЮ була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № ВП 24411534 з примусового виконання зазначеного рішення. 21.02.2011 року ухвалою Павлоградського міськрайонного суду було замінено в виконавчому провадження стягувача ОСОБА_6 на ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_7 На виконання рішення суду від 12.11.2010 року, на підставі ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції виніс постанову від 15.03.2011 року про арешт майна боржника та заборона відчуження, відповідно до довідки КП Павлоградського БТІ від 15.03.2011 року за ОСОБА_2 зареєстрована Ѕ частина квартири АДРЕСА_3, також згідно довідки КП Павлоградського БТІ за боржником зареєстрована квартира ІНФОРМАЦІЯ_1. Вищезазначені квартири були виставлені на реалізацію в рахунок погашення боргу перед стягувачем. Згідно повідомлення ПП «Спеціалізованого підприємства юстиції» торги не відбулися в звязку з відсутністю заявок покупців. На підставі ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачу було запропоновано залишити за собою нерухоме майно. 11.04.2012 року до ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції надійшла заява від ОСОБА_3 про залишення за собою нереалізованого майна в рахунок погашення боргу. 07.05.2012 року постановою ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції відповідно до складеного Акту від 07.05.2012 року квартира АДРЕСА_4 була передана в рахунок погашення боргу стягувачу ОСОБА_3 Свідоцтво на право власності ОСОБА_3 посвідчено 08.05.2012 року державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 на підставі Акту ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції про передачу нерухомого майна в рахунок погашення боргу від 07.05.2012 року. На підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2012року ОСОБА_3 продала ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_4.

На сьогодні Постанова ВДВС та акт про передачу нерухомого майна в рахунок погашення боргу, від 07.05.2012 року, не скасовані, відповідно до положень діючого законодавства, вважати дії ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції незаконними безпідставно.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та учасники, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси. При визначенні юрисдикції необхідно виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження». Необхідно враховувати положення ст. 383 ЦПК України, відповідно до якої визначено обмежене коло осіб, які мають право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень у цивільних справах, а тому спори за зверненням інших осіб на рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої служби при виконанні зазначених рішень належить до юрисдикції адміністративних судів.

Крім того, особа, в даному випадку позивач, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, мала можливість звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, тобто позивач повинна була підчас виконавчого провадження звернутися до суду з позовними вимогами про визнання права власності на Ѕ частину вищезазначеної квартири. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних матеріалів справи, вимоги позивача щодо скасування постанови державного виконавця ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції від 07.05.2012 року, визнання недійсним акту від 07.05.2012 року про передачу нерухомого майна в рахунок погашення боргу квартири АДРЕСА_6 - приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі в цій частині вимог, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд закриває провадження, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тобто не належить до юрисдикції суду (непідвідомча суду).

Вказана підстава включає в себе перш за все справи непідвідомчі суду, які свідчать про те, що процес виник неправомірно, неможливість та недоцільність його подальшого продовження. Закриття провадження в справі виключає можливість повторного порушення в суді тотожної справи.

Суд розяснює, що розгляд зазначених вимог віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Вимоги позивача щодо поділу майна, яке набуто з відповідачем під час шлюбу, визнати за позивачем право власності на Ѕ частини та визнати за відповідачем право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на вищезазначену квартиру, витребувати у ОСОБА_4 вищезазначену квартиру є передчасними. Так як, позивачем не доведено, що квартира вибула з його володіння не з його волі або іншим не законним шляхом.

Відповідно до Статті 1 Протоколу № 1 ЄКПЛ 1950 року (ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року): Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При регулюванні підстав набуття і припинення права власності й інших речових прав, договірних та інших зобов'язань, підстав і наслідків недійсності правочинів необхідно враховувати способи і механізми реалізації майнових прав, які забезпечують захист не лише власникам, але й добросовісного набувача, оскільки вони також є учасниками цивільно-правового обороту. Інакше для добросовісних набувачів виникає ризик неправомірної втрати майна, яке може бути у них витребувано в порядку віндикації, наслідком чого є - незахищеність конституційних прав добросовісних набувачів. А це суперечить конституційним принципам свободи підприємницької (економічної) діяльності і свободи договору, дестабілізує цивільний оборот, підриває довіру його учасників один до одного.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України власник вправі витребувати майно від набувача, коли майно загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння, або викрадене в того чи іншого, або вибуло з їх володіння не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ст. 656 ЦК України договір купівлі-продажу квартири укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Державна реєстрація є продовженням укріплення права. Момент виникнення права власності виникає саме з моменту державної реєстрації, що має важливе практичне значення, бо з цього моменту виникає право у власника на захист свого майна передбаченими законними способами.

Позивач, ОСОБА_1, не виконала вимоги закону щодо державної реєстрації свого права на вищезазначене майно, а тому право власності на квартиру АДРЕСА_7 не виникло.

Судом встановлено, що майно вибуло з володіння власника - ОСОБА_2 правомірно, якщо не доведено протилежне. Набувач ОСОБА_4 набув майно оплатно, він не знав і не міг знати про те, що наявні вимоги третіх осіб, а якщо такі вимоги мають місце, то вони в подальшому повинні бути визнані в установленому порядку законом.

В цьому випадку позов про витребування майна з чужого незаконного володіння визнається неналежним способом захисту порушених прав власника як неспіврозмірного (непропорційного) з правами інших носіїв речових прав на це майно.

Суд відмовляє в задоволенні вимог позивача щодо поділу майна набутого подружжям, а саме квартири АДРЕСА_5, визнати право власності за позивачем на Ѕ частину вищезазначеної квартири, визнати права власності за відповідачем, ОСОБА_2, на Ѕ частину вищезазначеної квартири, визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на вищезазначену квартиру, витребувати у ОСОБА_4 вищезазначену квартиру.

Відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності відповідно до довідки КП БТІ від 02.07.2012 року зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с.27), відповідно до договору купівлі-продажу від 15.06.2012 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_4 спірну квартиру (а.с.28), що перешкоджає останньому в належному оформленні права власності на нерухоме майно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 321, 388, 656 ЦК України, ст. 1 Протоколу № 1 ЄКПЛ 1950 року (ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року), ст. 181 КАС України, ст. ст. 60, 154, 179, 205, 212, 215, 383 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В частині вимог скасування постанови державного виконавця ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції від 07.05.2012 року та визнання недійсним Акту від 07.05.2012 року про передачу нерухомого майна в рахунок погашення боргу квартири АДРЕСА_2 закрити провадження.

Повідомити позивача, що розгляд зазначених вимог віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його прийняття до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення виготовлене в нарадчій кімнаті, є оригіналом.

Мотивований текст рішення виготовлений 01.08.2012 року.

Суддя:

ОСОБА_11