Ухвала суду № 27554596, 30.08.2012, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1813/2833/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - БілераНомер провадження 11/1890/494/12 Суддя-доповідач - Демченко Категорія - 21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Демченка М. О.,

суддів - Безверхого О. М., Філонова Ю. О.,

з участю прокурора - Думал С.М.

засудженого - ОСОБА_2

захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок ОСОБА_5 і захисника судженого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської обл. від 13 червня 2012 року яким;

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1

судимий;

-24.06.2010 року за ч.4 ст. 296 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на два роки.

засуджений за ч.2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 24.06.2010 року у виді одного року шести місяців позбавлення волі і призначено до відбування покарання у виді п'яти років шести місяців позбавлення волі

ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не судимий

засуджений за ч.1 ст. 396 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 700 грн. штрафу.

Доля речових доказів вирішена у відповідності до ст. 81 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_2 і ОСОБА_6 визнані винними і засуджені за те що вони 17 липня 30 хв рухаоючись в автомобілі «ЗАЗ-Daewoo» по вул. Київській с. Комиші Охтирського району Сумської області помітили неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 Маючи давню образу та тривалі неприязні стосунки з ОСОБА_7 з метою спричинення шкоди його здоров'ю ОСОБА_2 перебуваючи на передньому пасажирському сидінні в салоні автомобіля застосовуючи засоби маскування одягнув на лице маску - шапочку дістав аерозольний газовий балончик із сльозогінним газом «Терен - 4 м» що був при ньому і опустивши скло в салоні автомобіля через вікно почав навмисно розпилювати газ в бік де перебували неповнолітні.

В результаті цих дій потерпіла ОСОБА_9 отримала хімічний опік обличчя легкого ступеня. ОСОБА_6 не бажаючи брати участі у вчиненні протиправних дій з метою залишення місця події розвернув автомобіль у зворотній бік і через наявність в салоні автомобіля сльозоточивого газу зупинив автомобіль і відчинив двері в автомобілі для того щоб провітрити його.

ОСОБА_10 та ОСОБА_8 почали тікати в бік вул. Леніна с. Комиші, а потерпіла ОСОБА_9 побігла в бік вул. Київської с. Комиші. ОСОБА_2 маючи на меті відкрито заволодіти чужим майном, вийшов із автомобіля і направився до потерпілої ОСОБА_9, яка в цей час сиділа на обочині дороги . ОСОБА_2 підійшов до неї та застосувавши фізичне насильство до неї, яке не є небезпечне для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_9, та зробив розпилювання газу в безпосередній близькості від її обличчя. Потерпіла усвідомлюючи реальну загрозу реальну загрозу для її здоров'я ухилилась від попадання в обличчя газу, закривши лице кофтою. Після цього ОСОБА_2 розуміючи що потерпіла розуміє протиправний характер його дій відкрито заволодів її майном загальною вартістю 593 грн.60 коп.

Крім того в результаті застосування щодо потерпілої ОСОБА_11 насильницьких дій були спричинені легкі тілесні ушкодження які не є небезпечні для її життя та здоров'я.

ОСОБА_6 був присутнім під час вчинення ОСОБА_2 відкритого заволодіння майна у потерпілої ОСОБА_9 із застосуванням насильства, що є небезпечне для життя та здоров'я потерпілої тобто злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України , який згідно до ст. 1 2 КК України відноситься до тяжкого злочину, та не беручи участі у вчиненні цього злочину, не маючи попередньої змови з ОСОБА_2 непередбачаючи і не бажаючи настання наслідків у виді заподіяння будь - якої шкоди стороннім особам, не змігши перешкодити ОСОБА_2 вчинити заволодіння чужим майном, оскільки дані дії його мали раптовий характер достовірно знаючи про вчинений тяжкий злочин, і маючи реальну можливість повідомити про його вчинення правоохоронним органам приховав цей злочин і протягом тривалого часу, до вересня 2011 року не повідомив про його вчинення Таким чином ОСОБА_6 вчинив приховання тяжкого злочину.

На вирок суду прокурор, який затвердив обвинувальний висновок ОСОБА_5 подав апеляцію в якій не оскаржуючи доведеності вини і юридичну кваліфікацію засуджених вважає що суд призначив засудженому ОСОБА_2 занадто м'яке покарання. Так судом не було враховано що ОСОБА_2 раніше судимий за злочин проти громадського порядку. Злочин за яким він засуджений цим вироком відноситься до категорії тяжких, вину у вчиненому злочину не визнав тим самим намагався уникнути від відповідальності. Судом також не враховано що засуджений заздалегідь готувався до вчинення злочину. Прокурор просить вирок суду скасувати і постановити новий вирок яким призначити ОСОБА_2 за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України покарання у виді п'яти років позбавлення волі і на підставі ст. 71 КК України приєднати покарання у виді одного року шести місяців позбавлення волі із невідбутого за попереднім вироком і призначити до відбування покарання у виді шести років шести місяців позбавлення волі.

Захисник засудженого ОСОБА_2- ОСОБА_3 в поданій апеляції вважає вирок суду незаконним з огляду на те що в його основу як докази вини її підзахисного покладені докази які є недопустимим. Судом не було доведено що саме ОСОБА_2 вчинив відкрите викрадення чужого майна у потерпілої так як ні сама засуджена ні свідок ОСОБА_2 цього не бачили, а засуджені ОСОБА_6 і ОСОБА_2 стосовно механізму вчинення злочину і хто його вчинив вказують один на одного. Також в апеляції оскаржується і відповідність вчиненому злочину кваліфікація дій за ч.2 ст. 186 КК України так як судово медична експертиза не підтверджує наявність у потерпілої легких тілесних ушкоджень які не є небезпечні для життя та здоров'я. Не дана належна оцінка і показам свідка ОСОБА_12 яка заперечувала причетність ОСОБА_2 до вчинення злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України. Так як вона покази давала під тиском працівників міліції про що вона повідомляла прокурора письмовою заявою. Також залишилось органами досудового слідства і в суді недослідженим в якому взутті були засуджені в день вчинення злочину, що на погляд апелянта є суттєвим недоліком в об'єктивному розгляді даної справи . захисник просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в інший суд Сумської області.

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_2 і його захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які підтримали апеляцію захисника, прокурора Думал С.М., яка підтримала апеляцію прокурора і заперечувала проти задоволення апеляції захисника, провівши судові дебати і надавши засудженому останнє слово перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи викладені в апеляціях колегія суддів не знаходить законних підстав до їх задоволення.

Як самі засуджені так свідки і потерпіла по справі вказали на те що 17 липня 2011 року близько 02 год. 30 хв. в вони перебували в с. Комиші Охтирського району Сумської області. Засуджені і свідок ОСОБА_12 приїхали в село на автомобілі і знаходились у ньому, а потерпіла ОСОБА_9 разом з свідками ОСОБА_10 і ОСОБА_8 перебували на вулиці Київські і рухались в напрямку села ОСОБА_13. Під'їхавши до потерпілої і свідків із автомобіля через вікно на них із газового балончика було розбризкано речовину від якої у потерпілої запекло обличчя. Після цього потерпіла ОСОБА_9 і свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_8 побігли вбік від автомобіля. Потерпіла впала і бачила що автомобіль зупинився і невідомий чоловік із пасажирської сторони вийшов із нього і підійшовши до неї розпилив знову невідому речовину із газового балончика в напрямку її обличчя після чого зірвав сумку де знаходився її мобільний телефон «Нокіа - 5610» і гроші які забрав з собою. Вона в цю ж ніч розповіла про те що з нею сталося батькам і разом з ними звернулась до правоохоронних органів. Приблизно через місяць їй мобільний телефон повернули.

Незважаючи на невизнання вини у вчиненні злочину за обставин зазначених у вироку засудженим ОСОБА_14, його вина була в судовому засіданні доведена. На підтвердження цього суд цілком обгрунтовано і законно поклав в основу вироку покази як самої потерпілої, які підтверджуються показами свідка ОСОБА_15 і мостовою М.Д., які були безпосередньо під час вчинення неправомірних дій засудженими і у суда не було підстав сумніватись у їх правдивості.

Також судом прийнято рішення щодо дачі неправдивих свідчень свідком ОСОБА_12, були перевірені судом і спростовані ствердження стосовно незаконних методів під час досудового слідства.

Розцінивши невизнання вини самим засудженим ОСОБА_2 як спосіб захисту і навівши переконливі мотиви щодо доведеності участі ОСОБА_2 у вчинення злочину за обставин зазначених у вироку суд цілком обгрунтовано і законно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна поєднане із насильством, яке не є небезпечне для життя чи здоров'я потерпілої, а тому підстав до закриття справи за недоведеністю колегія суддів невбачає і тим самим немає підстав і до задоволення апеляції захисника ОСОБА_3

Призначене судом покарання повністю відповідає вимогам ст. 65 КК України суд врахував пом'якшуючі і обтяжуючі його вину обставини, тяжкість вчиненого злочину і дані про особу засудженого а тому колегія суддів визнаючи його необхідним і достатнім для виправлення засудженого і його перевихованню і не находить законних підстав до призначення покарання більш суворого, чим визначеного вироком суду і тим самим до задоволення апеляції прокурора.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 362, 366, 377 КПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 червня 2012 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію його захисника ОСОБА_3 і прокурора, який затвердив обвинувальний висновок ОСОБА_5 - без задоволення.

СУДДІ:

Демченко М. О. Безверхий О. М. Філонова Ю. О.