Ухвала суду № 27549359, 13.11.2012, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 10/2390/600/12Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : ст. ст. 236-7, 236-8 п. 3 ч. 2 ст. 347, 382 КПК України Бащенко С.М. Доповідач в апеляційній інстанції Літвінцев В. М. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЛітвінцева В.М. суддівДемиденка А.І., Ятченка М.О.з участю прокурораБондаренко М.Ю. слідчого з ОВС СУ ДПС

в Черкаській

області Захарченка О.Ю.

захисника особи,

проти якої

порушено

кримінальну справу адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси в порядку апеляції матеріали за апеляцією прокурора відділу прокуратури Черкаської області Бондаренко М.Ю. на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 жовтня 2012 року про задоволення скарги до суду гр. ОСОБА_8 (особи, проти якої було порушено кримінальну справу) і скасування постанови слідчого з ОВС СУ ДПС в Черкаській області старшого лейтенанта податкової міліції Захарченка О.Ю. від 10.07.2012 року про порушення кримінальної справи стосовно директора ТОВ «Реалтранс» ОСОБА_8 за фактом умисного ухилення від сплати податків до державного бюджету в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, в порядку ст. ст. 236-7, 236-8 КПК України, -

в с т а н о в и л а :

Із змісту зазначеної постанови слідчого з ОВС СУ ДПС в Черкаській області від 10 липня 2012 року, винесеної ним за результатами розгляду матеріалів дослідчої перевірки на 89 арк. з питань дотримання вимог податкового законодавства гр. ОСОБА_8, вбачається, що останній, будучи директором ТОВ «Реалтранс», тобто особою відповідальною за правильність нарахування та своєчасність сплати податків та обов'язкових платежів до державного бюджету, умисно, з метою ухилення від сплати податків до державного бюджету, в порушення п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97- ВР та ст.п.187.1 ст.187, п.198.3,п.198.6 ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 27655-VI, уклав господарські угоди та відобразив по бухгалтерському та податковому обліках товариства операції з придбання робіт та надання послуг від СГД, що мають ознаки фіктивності, а саме: ПП «Коболь», ТОВ «Тадіс Актив», ТОВ «Український інвестиційний холдинг», ТОВ «Мевік-2011» та ТОВ «Автотранс-логістік-експедиція», в результаті чого завищив податковий кредит та занизив суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету держави в 2010-2012 роках в сумі 1 815 698 грн.

Також ОСОБА_9, умисно в період з 2010 року по 2012 рік в порушення пп.4.1.1 п 4.1 ст.4, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1ст.6, пп.11.2.1 п.11.2, пп.11.3.1,п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, ст.135, п.137.1, п.134.4 ст.137, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 27655-VI, з метою ухилення від сплати податків, безпідставно завищив валові витрати та занизив суму податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1 114 847 грн.

Таким чином, ОСОБА_9, будучи директором ТОВ «Реалтранс» в період з 2010 року по 2012 рік умисно ухилився від сплати до бюджету держави податку на додану вартість в сумі 1 114 847 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету держави коштів в сумі 2 930 545 грн., що в 6224 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є в особливо великих розмірах (о/п-а.с.4).

Дії ОСОБА_9 органом досудового слідства кваліфіковані за ч.3 ст.212 КК України.

Кримінальну справу за № 3601200033 слідчим прийнято до свого провадження, після чого він приступив до її розслідування (к/с - а. с. 1-3; о/п - а.с.4-6).

Будучи незгідним з цим, ОСОБА_9 4.10.2012 року звернувся до Соснівського райсуду м. Черкаси (за місцем знаходження установи автора постанови) із скаргою в порядку ст. ст. 236-7, 236-8 КПК України на предмет скасування постанови про порушення кримінальної справи щодо нього. На час розгляду скарги просив слідчі дії по справі зупинити (о/п - а.с.1-3).Одночасно, але безрезультатно для нього ОСОБА_9 намагався оскаржити дії ДПІ в її органах вищого рівня (о/п - а.с.7-17; 19-22; 23-34); в судах адміністративної юрисдикції, де розгляд відповідних звернень ОСОБА_8 ще продовжується.

5.10.2012 року суд прийняв скаргу ОСОБА_8 до свого провадження, відкривши його своєю постановою, зупинивши слідчі дії по справі (о/п - а.с.36), витребувавши саму кримінальну справу (о/п - а.с.37,38) і зробивши обов'язковою явку в суд всіх заінтересованих сторін. Постанова ніким не скасована і зберігала свою дію впродовж всього судового розгляду даних матеріалів судом першої інстанції.

Соснівський райсуд м. Черкаси за участі всіх заінтересованих сторін 15-16.10.2012 року розглянув скаргу та своєю постановою від 16.10.2012 року (справа № 4-2137/12р. - суддя Бащенко С.М.) скаргу ОСОБА_8 задовольнив та скасував постанову слідчого про порушення кримінальної справи від 10.07.2012 року (о/п - а.с.43-46).

Прокурор, який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції, дотримуючись зайнятої ним позиції щодо достатності приводів і підстав для порушення кримінальної справи проти ОСОБА_8, в своїй апеляції від 18.10.2012 року ставить питання про скасування постанови суду від 10.07.2012 року з цих мотивів та направлення справи на новий судовий розгляд. На думку прокурора, в ході дослідчої перевірки, навіть за відсутності пояснень ОСОБА_8, зібрано достатньо фактичних даних, що вказують на наявність в його діях ознак злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України. Стверджує, що посилання судді на відсутність об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України в діях ОСОБА_8 у зв'язку із неузгодженістю податкових зобов'язань, суперечить як вимогам кримінально-процесуального законодавства, так і вимогам ст.56 Податкового кодексу України. Відповідно до якої відсутність узгодженого податкового зобов'язання існує як обмеження лише щодо пред'явлення обвинувачення, але аж ніяк не порушення щодо особи кримінальної справи. Крім того, вказує, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення не є передумовою для ствердження про наявність чи відсутність в діях службових осіб підприємства об'єктивної сторони злочину, за наявності в матеріалах справи додатково зібраних доказів, на яких власне й базується рішення слідчого про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_8 (о/п - а.с.48-51).

Терміново витребувані матеріали окремого судового провадження за № 4-2137/12 р. та матеріалів з кримінальної справи № 3601200033 надійшли на апеляційну перевірку 29.10.2012 р., яка була призначена на 13.11.2012 року. У визначений судом день апеляційного розгляду з'явилися обидві сторони; сам ОСОБА_9 подав заяву 12.11.2012 року про неможливість своєї участі; змін чи доповнень до апеляції прокурора не надходило, письмових заперечень до неї - теж.

Судове слідство по справах даної категорії не провадиться (ч.1 ст.382 КПК України), протокол судового засідання в апеляційному суді - не ведеться.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який разом із слідчим підтримали свою апеляцію і наполягали на скасуванні зазначеного судового рішення, як незаконного, стверджуючи про правильність порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_8 та перспективи її розслідування і судового розгляду для обвинувачення; захисника особи, проти якої порушено кримінальну справу, який їм заперечував, вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим, яке необхідно залишити в силі; перевіривши матеріали окремого судового провадження і матеріали з самої кримінальної справи з даного питання в режимі нерозголошення їх даних; обговоривши доводи апеляції прокурора, колегія суддів підстав для її задоволення не вбачає через наступне.

Висновки суду щодо відсутності достатніх приводів і підстав для порушення кримінальної справи проти ОСОБА_8, про передчасність і сумнівність тверджень сторони обвинувачення з даного питання протилежного змісту, які ґрунтуються на неповно і неналежним чином з'ясованих обставинах, - є вірними і колегія суддів з ними погоджується.

Згідно ч. 15 ст. 236-8 КПК України, суд, розглядаючи скаргу на постанову слідчого про порушення кримінальної справи, повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, що стали підставою для винесення такої постанови. При цьому суд не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які він вирішує при розгляді справи по суті, зокрема здійснювати перевірку доказів та оцінювати їх для з'ясування фактичних обставин справи і повинен зважувати на те, що Закон не вимагає цього ж і від відповідних органів слідства на цій стадії кримінального процесу.

Згідно до вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК України, слідчий зобов'язаний був винести постанову про порушення кримінальної справи лише за наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України, вказавши ці приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування. В цей же час Закон передбачає, що підставами для порушення кримінальної справи не можуть бути припущення або дані, які не містять достатньої інформації про злочин і особа, яка виносить постанову про порушення кримінальної справи повинна мати достатньо даних, які вказували б на наявність ознак злочину.

За змістом ст. 212 КК України цей злочин є умисним і кримінальна відповідальність настає не за сам факт несплати в установлений строк податків, а за умисне ухилення від їх сплати. У зв'язку з чим підлягає встановленню намір особи-підприємця свідомо не виконувати покладені на нього обов'язки і не сплачувати належні до сплати податки. Курс на декриміналізацію податкових злочинів останнім часом проголошено Президентом України.

Ці вимоги Закону при порушенні 10.07.2012 року кримінальної справи проти ОСОБА_8 виконані не були.

З матеріалів, які стали підставою для порушення даної кримінальної справи вбачається, що в основу такого рішення покладено результати податкових перевірок контрагентів ТОВ «Реалтранс», проведених податковими органами за місцем реєстрації цих СГД і посилання на які містяться у мотивувальній частині акту ДПІ у м. Черкасах від 18.06.2012 року № 88/22-14/33209742 перевірки ТОВ «Реалтранс». Питання ж про фактичне здійснення фінансово-господарських операції між цим товариством та ПП «Коболь», ТОВ «Тадіс Актив», ТОВ «Український інвестиційний холдинг», ТОВ «Мевік-2011» та ТОВ «Автотранс-логістік-експедиція» не перевірялося, а описово-мотивувальна частина цього акту містить тільки посилання на наявність первинних бухгалтерських документів, які підтверджують ці операції, в той час як висновок про їх безтоварність має характер припущень.

В основу ж висновку спеціаліста №05/06-Б від 22 червня 2012 року були покладені вихідні дані зазначеного акту, який не міг бути підставою для порушення кримінальної справи, так як згідно Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника, тобто сума коштів, яка підлягає сплаті до бюджету може бути визначена тільки в двох випадках:

- платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку визначає у податковій декларації (п.4.1.1);

- податкове зобов'язання платника визначає контролюючий орган, тобто державна податкова інспекція, яка зобов'язана прийняти відповідне рішення у виді податкового повідомлення (п.4.2).

В матеріалах дослідчої перевірки, як це було вірно встановлено судом першої інстанції, податкові повідомлення - рішення, на підставі яких можливо визначити податкові зобов'язання ТОВ «Реалтранс», відсутні, як і посилання на них як на підставу для порушення кримінальної справи в самій постанові слідчого від 10.07.2012 року. Що фактично унеможливлює встановлення податкових зобов'язань цього Товариства.

В такому разі, категоричний висновок органу досудового слідства у мотивувальній частині згаданої постанови про відображення в бухгалтерському обліку та податковій звітності ТОВ «Реалтранс» фіктивних операцій з придбання робіт та надання послуг від СГД, судом першої інстанції вірно визнаний передчасним.

Водночас, судом зроблено правильний висновок і про те, що факт здійснення фінансово-господарських відносин Товариства з вищезгаданими суб'єктами господарювання, виходячи з принципу індивідуальної відповідальності платників податків, (коли платник податків не несе відповідальності за наслідками невиконання постачальником зобов'язання з своєчасного декларування ПДВ) не можуть бути безумовною підставою для порушення кримінальної справи.

Зазначені обставини цілком слушно знайшли своє відображення в судовому рішенні, але залишилися поза межами дослідчої перевірки і поза уваги авторів постанови про порушення кримінальної справи проти ОСОБА_8 та апеляції. Твердження сторони обвинувачення протилежного змісту дійсно є передчасними, безпідставними і необґрунтованими, а тому колегією суддів відхиляються. Особа вже чотири місяці перебуває в стані невизначеності, під тягарем рішення про її кримінальне переслідування, яке належним чином фактично не здійснюється і таку ситуацію необхідно припинити.

Виходячи з наведеного і керуючись ст.ст. 347 ч.2 п.3; 365; 366 ч.2, 382 ч.1, 377 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Постанову Соснівського районного суду м.Черкаси 16 жовтня 2012 про задоволення скарги до суду гр. ОСОБА_8 (особи, проти якої було порушено кримінальну справу) в порядку ст.ст. 236-7, 236-8 КПК України - залишити без змін, а апеляцію прокурора відділу прокуратури Черкаської області Бондаренко М.Ю. - без задоволення.

Головуючий :

Судді :