Рішення № 27548966, 14.11.2012, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-0590/11242/12 Головуючий у 1 інстанції - Ільяшевич О.В.

Категорія - 56 Доповідач - Папоян В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 року апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Папоян В.В.,

суддів: Мальованого Ю.М., Дундар І.О.,

при секретарі: Стрижак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьк апеляційну скаргу Південної митниці Державної митної служби України на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2012 року цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції, Південної митниці Державної митної служби України, ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про звільнення майна з під арешту на обґрунтування якого зазначав, що між ними та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за яким останній отримав грошові кошті. В забезпечення виконання зобов'язання за цим договором між сторонами було укладено договір застави за яким боржником передано у заставу автомобіль НОМЕР_1. 29 травня 2007 року державним виконавцем виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції на виконання постанови Південної регіональної митниці на вказаний автомобіль було накладено арешт, чим було порушено їх права як заставодержателя тому просили звільнити це майно з-під арешту.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2012 року було задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» та звільнено майно з-під арешту накладеного державним виконавцем державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції.

Не погодившись з рішенням суду Південна митниця Державної митної служби України надала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та провадження по справі закрити. На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства. Судом не враховано, що у позивача не було правових підстав стягувати заставлене майно. Крім того вважає, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

У судовому засіданні представник відповідача - Південної митниці Державної митної служби України, доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.

Інші особи, які приймають участь по справі у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду скасуванню з ухваленням нового по суті позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦК України підставами для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що рухоме майно на яке постановою державного виконавця накладено арешт перебуває у заставі за договором якій укладався між ПАТ КБ «Приватбанком» та ОСОБА_1 і накладенням арешту порушуються права позивача, як заставодержателя, тому у відповідності до ст.54, 60 Закону України «Про виконавче провадження» є підстави для зняття арешту накладеного державним виконавцем.

Проте з таким висновком суду погодитись неможливо.

Відповідно до ст.. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ КБ «Приватбанком» та ОСОБА_1 укладено договір застави автотранспорту № НАR0АК00020095 від 16 жовтня 2006 року відповідно до якого ОСОБА_1 передав позивачу у заставу автомобіль НОМЕР_1 який належить йому на праві власності.

29 травня 2007 року державним виконавцем виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції на виконання постанови Південної регіональної митниці про накладення на ОСОБА_1 штрафу було накладено арешт на майна боржника.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи справу по суті судом першої інстанції не було враховано, що ст.. 60 Закону України «Про виконавче провадження» на яку посилався позивач при зверненні до суду,особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Тобто передбачено зняття арешту з майна за позовом особи, який належить спірне майно. Тоді як з матеріалів справи убачається, що зазначений автомобіль на праві власності належить ОСОБА_1, позивач ні є володільцем майна, позовних вимог про визнання права власності на спірне майно не заявляв. Таким чином правовідносини, які виникли між сторонами урегульовано Законом України «Про заставу» та Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та правових підстав для задоволенні позовних вимог про звільнення з майна з-під арешту не має.

Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то позивач, який вважає, що його права як заставодержателя порушуються, не позбавлений права на звернення до відповідного суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства та провадження по справі повинно бути закрито оскільки з матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про звільнення з майна з-під арешту якій відповідно до ст.. 15 ЦПК України підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням зазначеного нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Південної митниці Державної митної служби України задовольнити частково.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2012 року скасувати.

У задоволені позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції, Південної митниці Державної митної служби України, ОСОБА_1 про звільнення з майна з-під арешту, відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді