Ухвала суду № 27547766, 31.10.2012, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 22-ц/2690/14159/2012 Головуючий у 1 інстанції: Борденюк В.В.

Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,

при секретарі Шпируку О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 серпня 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про визнання недійсним кредитного договору,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 серпня 2012 року первісний позов Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (далі - ПАТ «Кредобанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь ПАТ «Кредобанк» (код ЄДРПОУ №22360822, 03150, м. Київ, вул. Горького 91/14) заборгованість за Кредитним договором № 108 у сумі 152 894,96 грн. та судовий збір у розмірі 1 528,94 грн., а всього 154 423,90 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Кредобанк» про визнання недійсним кредитного договору відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ «Кредобанк» та задовольнити його зустрічний позов. Посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, висновки суду про те, що кредит був одержаний в іноземній валюті не відповідають обставинам справи. Надання кредиту в іноземній валюті не відповідає вимогам ст. ст. 52, 533 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», судом порушено ст. 58 Конституції України, вимоги Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Вважає, що оспорюваний кредитний договір не відповідає вимогам ч.1, 3, 4 ст. 203 ЦК України.

В апеляційній інстанції ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

В судове засідання представник ПАТ «Кредобанк» не з'явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у його відсутність.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 липня 2008 року між ВАТ «Кредобанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №108. Відповідно до умов договору банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 12 174 дол. США на строк до 01 липня 2014 року для здійсененя часткової оплати за договором купівлі-продажу №1239 від 11 липня 2008 року автомобіля марки DAEWOO, модель LANOS, рік випуску 2008, укладеного між позичальником та АТ «Українська автомобільна корпорація» (а. с. 15-18). Відповідно до п. 3.2. кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує банку 11,7% річних. 30 січня 2012 року між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до кредитного договору №108 від 17 липня 2008 року відповідно до якого сторонами було збільшено процентну ставку за користування кредитом до 12,2% річних. (а. с. 13).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 17 липня 2008 року між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави, за яким ОСОБА_1 передав у заставу банку автомобіль марки DAEWOO, модель LANOS, рік випуску 2008 (а. с. 51-54).

ПАТ «Кредобанк» виконав умови кредитного договору, надав ОСОБА_1 відповідно до меморіального валютного ордеру №782076 від 17 липня 2012 року кредитні кошти в розмірі 12 174,00 дол. США, що еквівалентно 58 931,90 грн.

ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 30 січня 2012 року становить 152 894,96 грн., та складає 11 459,52 дол. США, що еквівалентно 91 558,12 грн. заборгованості за кредитом, 3038,64 дол. США, що еквівалентно 24 277,82 грн. заборгованості по процентах, 4 638,35 дол. США, що еквівалентно 37 059,02 грн. пені.

ПАТ «Кредобанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договором. В свою чергу, ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просив визнати недійсним укладений між сторонами кредитний договір №108 від 17 липня 2008 року.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 512, 519, 525-526, 530, 553, 554, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, та дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Кредобанк» та відсутності підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1

Відповідно до п. 2.6. кредитного договору кредит видається позичальнику в безготівковій формі, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника з подальшою конвертацією в гривню і зарахуванням на поточний рахунок позичальника та проплатою на поточний рахунок дилера.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ «Кредобанк» надав позичальнику кредит в розмірі 12 174,00 дол. США з подальшою конвертацією вказаної суми в національну валюту та перерахуванням її на рахунок дилера АТ «Українська Автомобільна Корпорація» відповідно до положень п. 2.6. кредитного договору (а. с. 14, 71).

Відтак, посилання апелянта на те, що кредит насправді був наданий банком в національній валюті є безпідставними.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно з ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Уповноважені банки вправі здійснювати операції в іноземній валюті за умови отримання ними банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями, виданими в прядку, встановленому Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року №275.

За відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (а. с. 72, 73).

На підставі вищевикладеного, судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення судом ст. ст. 524, 533 ЦК України та Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Разом з тим, абзац 3 ч. 1 ст. 11 вказаного Закону введено в дію Законом України від 22 вересня 2011 року №3795-VI, тобто до укладення оспорюваного ОСОБА_1 кредитного договору. Підстави застосування ст. 58 Конституції України щодо зворотної дії Закону в часі відсутні, оскільки вказана норма не скасовує та не пом'якшує відповідальність особи.

Враховуючи викладене, надання ПАТ «Кредобанк» кредиту в іноземній валюті відповідає вимогам Закону, підстави визнання недійсним укладеного між сторонами кредитного договору від 17 липня 2008 року №108, передбачені ч. 1, 3, 4 ст. 203 ЦК України відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Вимоги ПАТ «Кредобанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором є законними та обґрунтованими.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору є безпідставними, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у їх задоволенні.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді