Рішення № 27541407, 12.11.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2012 р. Справа № 5024/1408/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Загной О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт",

м. Херсон

до: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, м. Херсон

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: Відділ капітального будівництва Управління матеріально-технічного забезпечення УМВС України в Херсонській області, м.Херсон

про розірвання договору та стягнення 561334,09 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Максимов Д.С., юрисконсульт;

від відповідача: Завірюха К.О., Гончаренко А.Ю. представники;

від третьої особи: Кузьменко Л.Д.

Державне підприємство «Херсонський морський торговельний порт»(позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (відповідач) та відділу капітального будівництва Управління матеріально-технічного забезпечення УМВС України в Херсонській області (третя особа) про розірвання договору № 1659/1 від 28.09.2000 р. на дольову участь у будівництві житлового будинку по вул. Кірова у м. Херсоні та стягнення 561334,09 грн. витрат на дольову участь у будівництві житлового будинку.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач та третя особа проти позову заперечують з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, - суд

в с т а н о в и в:

Між позивачем (далі -дольник) та відповідачем (далі -забудовник) був укладений договір №1659/1 від 28.09.2000 р. на дольову участь у будівництві житлового будинку по вул. Кірова у м. Херсоні (далі -Договір).

Відповідно до п.1.1. договору забудовник прийняв дольника у дольову участь по будівництву 46-квартирного житлового будинку, що знаходиться по вул. Кірова у м. Херсоні.

Умовами п.1.2. договору було передбачено, що сума договору визначається розміром пайового внеску дольника в дольовому будівництві вказаного житлового будинку та складає 754600,00 грн. із розрахунку вартості будівництва 1 кв.м. загальної площі -1300,00 грн., що на момент оформлення договору складало в еквівалентному відношенні 240 умовних одиниць. Умовами договору передбачено, що забудовник прийняв зобов'язання із забезпечення введення будинку в експлуатацію в 4 кварталі 2001 року і виділення в зазначеному будинку шість треьохкімнатних квартив загальною площею 580,41 кв.м. та передання дольнику документів, необхідних для реєстрації за ним (позивачем) права власності на зазначені в договорі квартири.

У зв'язку з відсутністю можливостей профінансувати будівництво готівковими коштами дольник відповідно до умов п.2.2.1. договору прийняв на себе зобов'язання забезпечити на суму пайового внеску безперебійне постачання будівництва житлового будинку будівельними матеріалами згідно Графіку.

Згідно з п.4.1. договору він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Матеріалами справи підтверджується, що листом від 24.05.2002 року №1659/35 забудовник направляв на адресу позивача лист з проханням продовжити строк дії договору до 30 грудня 2002 року, крім того в листі зазначається, що дольник виконав свої зобов'язання на суму 508445,00 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що станом на день розгляду справи забудовник не виділив дольнику у зазначеному в договорі будинку жодної квартири і, відповідно, не передав документи, необхідні для реєстрації права власності на вказані в договорі житлові приміщення.

Листом від 24.05.2012 року №3 0-02/1/305 позивач направив відповідачу пропозицію про повернення пайового внеску у сумі 561334,09 грн. та розірвання договору № 1659/1 від 28.09.2000 р.

За приписами ст..651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не передбачено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На думку суду, позивачем доведено, що відповідач істотно порушив умови договору і не передав позивачу жодної квартири відповідно до його пайового внеску.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо розірвання договору є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач з посиланням на ч.5 ст.653, ст.ст. 22, 224, 225, ч.3 ст.623 ЦК України просить стягнути з відповідача 561334,09 грн. збитків.

Суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення з відповідача 561334,09 грн. збитків з огляду на наступне.

Відповідно до п.8 ч. 2 ст. 16 Цивільного Кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків, та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Загальна норма щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення визначена ст. 22 ЦК України.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що збитками є :

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно з приписами ст..224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для стягнення збитків необхідна наявність одночасно таких умов: факт порушення зобов'язання (протиправна дія або бездіяльність); наявність і розмір завданих збитків; причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками; вина особи, яка порушила зобов'язання.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Право на відшкодування збитків в особи виникає за наявності складу цивільного правопорушення; безпосередньо порушення права чи інтересу; завдання збитків та причинного зв'язку між порушенням права та збитками.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У частині першій ст. 218 Господарського кодексу України зазначається, що підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Отже, потерпілій стороні необхідно довести, що правопорушник не вчинив таких дій, які він був зобов'язаний вчинити, зважаючи на взяті на себе зобов'язання, або вчинив їх не так, чи не в повному обсязі, як це було передбачено договором.

Потерпілий повинен обґрунтувати наявність причинного зв'язку між наявними збитками та протиправною поведінкою правопорушника. Тобто, потерпіла особа має довести, що вона зазнала збитків винятково внаслідок неправомірних дій правопорушника, а не з інших обставин, і не мала би збитків, якби останній таких дій не вчинив.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами протиправну поведінку та вину відповідача, а також те, що втрата майна (будівельних матеріалів), переданого на виконання умов договору, вартість якого складала 561334,09 грн., є його, позивача, збитками.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача збитків, суд відмовляє в задоволенні похідної вимоги позивача: про призначення судової товарознавчої експертизи для визначення розміру збитків.

Згідно ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтями 33 та 34 вказаного кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд відхиляє заяву відповідача про застосування строків позовної давності у зв'язку з її необґрунтованістю.

Суд, з огляду на приписи ст.ст.33, 34 ГПК України, - відхиляє клопотання позивача про витребування у Київського науково-дослідного інституту судових експертиз первинних документів за договором.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Позивачу на підставі ст.49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладених норм права та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати договір №1659/1 від 28.09.2000 р., укладений між Державним підприємством «Херсонський морський торгівельний порт»та Управлінням міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області.

3.Стягнути з Управління міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (73000, м. Херсон, вул. Кірова, 4, код ЄДРПОУ 08592322) на користь Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт»(73000, м. Херсон, пр-кт Ушакова, 4, код ЄДРПОУ 01125695) 1073,00 грн. судових витрат.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.11.2012 р.

Суддя В.В.Людоговська