Рішення № 27541367, 13.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.12 Справа№ 5015/4518/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галпак», м. Жидачів Львівської області

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Галичина», м. Радехів Львівської області

про: стягнення заборгованості в сумі 140 116,44 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

Представники:

від позивача: Копаловська Н.Є. -представник (довіреність № 1 від 16.07.2012 р.)

від відповідача Лазор М.О. -представник (довіреність б/н від 08.11.2012 року)

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 13.11.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Галпак», м. Жидачів Львівської області звернулось до господарського суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Галичина», м. Радехів Львівської області про стягнення заборгованості в сумі 140 116,44 грн., з яких: 132 664,80 грн. -основний борг, 6 232,34 грн. -пеня, 1 219,30 грн. -3% річних та судового збору.

Ухвалою суду від 01.11.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13.11.2012 року.

Представник позивача в судове засідання 13.11.2012 року з'явився, вимоги ухвали суду виконав, через канцелярію суду подав довідку про стан заборгованості на момент розгляду справи. З довідки про стан заборгованості відповідача вбачається, що останній частково погасив заборгованість перед позивачем у розмірі 7 000,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання 13.11.2012 року з'явився, вимоги ухвали суду виконав, проти поданої позивачем довідки про стан заборгованості на момент розгляду не заперечує та вказану останнім суму заборгованості підтвердив.

Слід зазначити, що у матеріалах справи достатньо доказів для повного та об'єктивного вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

01.11.2011 року між сторонами укладено договір поставки № 131-11, за умовами якого позивач зобов'язався відповідно до умов даного договору та накладної передати у власність відповідача вироби з гофрокартону, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості і у терміни обговорені сторонами.

На виконання умов договору поставки № 131-11 від 01.11.2011 року на підставі видаткових накладних: № 08022 від 08.02.2012 року на суму 7 710,00 грн., № 17024 від 17.02.2012 року на суму 19 857,60 грн., № 01034 від 01.03.2012 року на суму 15 831,20 грн., № 05039 від 05.03.2012 року на суму 11 249,28 грн., № 290310 від 29.03.2012 року на суму 46 166,40 грн. № 12045 від 12.04.2012 року на суму 16 262,40 грн., № 14041 від 14.04.2012 року на суму 5 168,00 грн., № 18049 від 18.04.2012 року на суму 17 572,80 грн. № 200411 від 20.04.2012 року на суму 56 661,60 грн. позивачем було відпущено відповідачу товар, а саме гофроящик, загальна вартість якого становить 196 479,28 грн. Зазначені видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені мокрими печатками. Належно завірені копії накладних і довіреностей долучені до матеріалів справи.

Відповідач оплатив частину вартості переданого товару на суму 63 814,48 грн., що підтверджується банківськими виписками від 18.04.2012 року, 22.05.2012 року, 01.06.2012 року, 14.06.2012 року, 11.07.2012 року, 27.07.2012 року, 16.08.2012 року, 18.04.2012 року, 03.10.2012 року, 19.10.2012 року, копії яких додані позивачем до позовної заяви.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 23.10.2012 року становила 132 664,80 грн.

Позивач надіслав на адресу відповідача письмову вимогу (вих. № 117 від 21.09.2012 року) про оплату даного боргу, про що як доказ долучено до матеріалів справи копію вимоги з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (81700 03787178). Проте, як зазначає позивач, відповідач дану вимогу не задоволив.

Таким чином, на момент пред'явлення позову в суд сума заборгованості відповідача за отриману продукцію становила 132 664,80 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до договору поставки № 131-11 укладеного сторонами 01.11.2011 року, позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вироби з гофрокартону в асортименті, кількості і у терміни обговорені сторонами.

Загальна сума за договором поставки № 131-11 від 01.11.2011 року становила 196 479,28 грн. Відповідач оплатив частину вартості переданого товару на суму 63 814,48 грн., що підтверджено доданими до матеріалів банківськими виписками від 18.04.2012 року; 22.05.2012 року, 01.06.2012 року, 14.06.2012 року, 11.07.2012 року, 27.07.2012 року, 16.08.2012 року, 18.04.2012 року, 03.10.2012 року, 19.10.2012 року.

Відповідно до п. 8.1. договору поставки № 131-11 від 01.11.2011 року, даний договір набирає чинності з моменту його підписання та припиняє свою дію 31 грудня 2011 року, а по грошових зобов'язаннях -до їхнього повного виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань за цим договором та відповідальності за його порушення.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підляга виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору поставки № 131-11 від 01.11.2011 року передбачено, що оплата товару здійснюється Покупцем (відповідачем) за кожну партію протягом 60 календарних днів з моменту передачі (поставки) Продавцем (позивачем) такої партії товару Покупцю (відповідачу), на підставі виставленого Продацем (позивачем) рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця (позивача).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У позовній заяві вказано, що станом на 23.10.2012 року сума основної заборгованості відповідача, згідно договору поставки № 131-11 від 01.11.2011 року становить 132 664,80 грн.

13.11.2012 року через канцелярію суду представником позивача подано довідку про стан заборгованості на момент розгляду справи, в якій зазначено, що відповідачем частково погашено заборгованість і остання становить 125 664,80 грн. Факт заборгованості у розмірі 125 664,80 грн. відповідач визнав, про що його повноважним представником власноручно зазначено на довідці позивача.

Таким чином, у частині позовних вимог щодо стягнення 7 000,00 грн. основного боргу провадження у справі слід припинити.

Крім того, позивач у позовній заяві зазначає вимогу стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 232,34 грн., посилаючись на п. 5.4 договору поставки № 131-11 від 01 листопада 2011 року де зазначено, що у разі порушення строків оплати за товар відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, яка діє у період, у якому нараховується пеня, за кожний день прострочення.

Також, статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Разом з тим, стаття 526 ЦК України наголошує, що зобов'язання (в даному випадку - оплата вартості гофроящика) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Тому, відповідач, отримавши у власність гофроящик та не оплативши його вартість у повному обсязі, порушив своє зобов'язання по оплаті товару відповідно до п. 3.1 договору та вимоги статей 692 і 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем, згідно розрахунку позовних вимог, нараховано відповідачу три проценти річних у розмірі 1 219,30 грн.

Суд погоджується з правильністю нарахування позивачем -6 232,34 грн. -пені та 1 219,30 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.

Суд вважає, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а отже згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України сплату судового збору слід повністю покласти на останнього.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 509, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Судові витрати у вигляді судового збору покласти на відповідача повністю.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Галичина»(80200, Львівська область, Радехівський район, м. Радехів, вул. Богдана Хмельницького, 120, р/р 26002010111029 в ПАТ „ВТБ банк", МФО 321767, код ЄДРПОУ 25553579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Галпак" (81700, Львівська область, Жидачівський район, м. Жидачів, вул. Друкарська, 2, р/р 260090055358 в ПАТ „Кредобанк", МФО 325365, код ЄДРПОУ 31892604) 125 664,80 грн. основного боргу, 6 232,34 грн. пені, 1 219,30 грн. -3% річних та 2 802,33 грн. судового збору.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

5. У частині позовних вимог щодо стягнення 7 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.11.2012 р.

Суддя Деркач Ю.Б.