Ухвала суду № 27541366, 20.11.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________

УХВАЛА

"20" листопада 2012 р. Справа № 5019/1670/12

за позовом Прокурора Рівненського району Рівненської області

в особі Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради

до відповідача Фізичної особи - підприємця Крука Сергія Степановича

про розірвання договору оренди, виселення відповідача з зайнятого нежитлового приміщення та стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 8 740 грн. 25 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

В засіданні приймали участь:

від позивача : Зоря С.С., дов. № 282 від 06.08.2012 року

від відповідача : не з'явився

від прокуратури: Грисюк Ю.І., посв. № 010592 від 20.10.2012 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Рівненського району звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Управління майновим комплексом»Рівненської районної ради до фізичної особи - підприємця Крука Сергія Степановича про розірвання договору оренди, виселення відповідача із зайнятого нежитлового приміщення та стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 8 740,25 грн.

Ухвалою суду від 30.10.2012 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 13.11.2012 року.

Ухвалою суду від 13.11.2012 року розгляд справи відкладено на 20.11.2012 року.

У судове засідання з'явилися представники прокуратури та позивача.

19.11.2012 року через службу діловодства господарського суду відповідачем подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

20.11.2012 року через службу діловодства господарського суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, клопотання про відкладення розгляду справи.

Як вбачається з позовної заяви, необхідність звернення прокурора з позовною заявою пов'язана з тим, що згідно з п. 1.1. Статуту Комунального підприємства «Управління майновим комплексом»Рівненської районної ради останнє засноване на спільній власності територіальних громад Рівненського району і перебуває в управлінні Рівненської районної ради, а згідно з п. 1.3. Статуту власником та засновником підприємства є Рівненська районна рада.

Отже, необхідність звернення прокурора з позовною заявою, на думку прокурора, викликана захистом порушених спільних інтересів громад Рівненського району, які представляє орган місцевого самоврядування в особі комунального підприємства, та спричиненням шкоди державі, оскільки заборгованість відповідача з орендної плати не надходить до державного бюджету через місцевий бюджет.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, оцінивши підстави звернення прокурора в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Управління майновим комплексом»Рівненської районної ради із позовною заявою, суд встановив таке.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України передбачено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.

Згідно зі ст. 2 ГПК України господарський суд, зокрема, порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. При цьому прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 3 зазначеної статті).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі N 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Отже, виходячи зі змісту ст. 2 ГПК України, а також відповідно до положень вказаного рішення КСУ, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві повинен не тільки визначити, у чому полягають порушення інтересів держави, та обґрунтувати необхідність їх захисту, а також обов'язково має вказати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Частиною 2 ст. 29 ГПК України прямо передбачено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Проте, звертаючись із позовом в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Управління майновим комплексом»Рівненської районної ради, прокурор в порушення вищезазначених вимог закону взагалі не вказав в якості позивача орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, згідно зі Статутом Комунальне підприємство «Управління майновим комплексом»Рівненської районної ради є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахункові та валютні та інші рахунки в установах банків. Підприємство є комунальною комерційною та прибутковою організацією і діє за принципом повного госпрозрахунку, самофінансування, самоокупності тощо (п.п. 1.2., 1.4.).

Тобто Комунальне підприємство «Управління майновим комплексом»Рівненської районної ради є самостійним господарюючим суб'єктом, управління господарською діяльністю здійснює через свої органи та посадових осіб і не наділене повноваженнями органу виконавчої влади.

Таким чином, фактично прокурором пред'явлено позов не в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 2 та ч. 2 ст. 29 ГПК України.

Крім того, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

За ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

У силу вимог ч.ч. 1, 5, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Пунктами 19, 20 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що до виключних повноважень районних рад належить вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку; вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Отже, право розпорядження об'єктами комунальної власності належить до власних повноважень Рівненської районної ради, а не до повноважень, делегованих їй органом виконавчої влади, у здійсненні яких вона є підконтрольною відповідному органу виконавчої влади.

Щодо порядку зарахування орендної плати, що надходить від оренди комунального майна, то слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Враховуючи викладене, згідно з п. 17 Постанови КМ України від 04.10.1995 року № 786 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" орендна плата за оренду комунального майна спрямовується: за нерухоме майно підприємств, організацій - 70 відсотків орендної плати до місцевого бюджету, 30 відсотків комунальному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

Отже, орендна плата за оренду комунального майна спрямовується до бюджету відповідної ради, а не до державного бюджету.

Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що районний бюджет - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання.

Згідно з ч. 6 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень (ст. 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом.

З наведеного вбачається, що заборгованість з орендної палати зараховуються до місцевого бюджету та не має жодного відношення до Державного бюджету.

Таким чином, несплата відповідачем орендних платежів порушує інтереси органу місцевого самоврядування, а не інтереси держави.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що прокурором неправильно визначено як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, так і порушення інтересів держави, відтак позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

За таких обставин, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 81, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов прокурора Рівненського району в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Управління майновим комплексом»Рівненської районної ради до фізичної особи - підприємця Крука Сергія Степановича про розірвання договору оренди, виселення відповідача із зайнятого нежитлового приміщення та стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 8 740,25 грн. залишити без розгляду.

Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено у порядку, визначеному ГПК України.

Суддя Андрійчук О.В.