Рішення № 27541349, 15.11.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" листопада 2012 р. Справа № 5011-41/12660-2012-25/123-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Національної телекомпанії України,

04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42

до Приватного підприємства "Ефаль",

08600, Київська область, м. Васильків, вул. Соборна, буд. 72

про стягнення 7 204,96 грн.

за участю представників:

позивача -Дмитруха М.О. (довіреність від 16.11.2010 №8-01-19/2754);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Національної телекомпанії України (далі - позивач) до Приватного підприємства "Ефаль" (далі -відповідач) про стягнення 7 204,96 грн., з яких: 6 500, 00 грн. -основний борг, 507,89 грн. -пеня, 197,07 грн. -3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.10.2012.

У судовому засіданні 08.10.2012 позивачем подано копію виписки з рахунку від 27.09.2012 №31255272210029 на підтвердження сплати відповідачем основного боргу у повному обсязі на загальну суму 6 500,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.10.2012 справу № 5011-41/12660-2012 передано за підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.11.2012 справу прийнято до свого провадження та присвоєно №5011-41/12660-2012-25/123-12, розгляд справи призначено на 15.11.2012.

У судовому засіданні 15.11.2012 представник позивача сплату основного боргу відповідачем визнав, а решту позовних вимог підтримав та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, з огляду на те, що відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 04.10.2012 № 14823556 адреса місцезнаходження відповідача відповідає тій, на яку направлялась ухвала суду.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.11.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Національною телекомпанією України (далі - позивач, виконавець) та Приватним підприємством "Ефаль" (далі - відповідач, замовник) укладено договір про розміщення реклами від 04.03.2011 № 34-25/3 (далі -Договір), відповідно до умов якого, позивач за замовленням відповідача надає послуги по розміщенню реклами відповідача на телеканалі, а відповідач зобов'язується сплачувати вартість послуг згідно з умовами Договору (пункти 1.1., 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору кількість, черговість і строки розміщення реклами узгоджуються сторонами у відповідних додатках до Договору.

Додатком № 2 до Договору сторонами погоджено розміщення реклами відповідача у період з 23.06.2011 по 28.07.2011 у кількості 40 виходів загальним хронометражем 600 сек., а також визначено вартість послуг з розміщення реклами, яка становить 6 500,00 грн.

Позивач у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання та розмістив в ефірі телевізійного каналу "Перший Національний" у період з 23.06.2011 по 28.07.2011 рекламні матеріали відповідача загальним хронометражем 600 сек., що підтверджується актом прийому-передачі послуг від 31.07.2011, що підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток. До матеріалів справи долучена копія зазначеного акту прийому-передачі послуг.

За таких умов, суд дійшов висновку, що позивачем надано послуги, що передбачені Договором і додатком №2 до нього.

Відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання з оплати наданих йому послуг, внаслідок чого за відповідачем перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 6 500,00 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що остаточна оплата послуг у розмірі, визначеному актом, здійснюється відповідачем не пізніше 15 робочих днів з дати підписання відповідного акту.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання, строк виконання якого настав, перед позивачем не виконано.

З огляду на матеріали справи, доводи представника позивача та аналіз норм чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому, частиною 1 статті 902 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Після порушення провадження у справі, відповідач договірні зобов'язання з оплати послуг, що ним отримані, виконав повністю, сплативши заборгованість у розмірі 6 500,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з рахунку позивача від 27.09.2012 №31255272210029 та не заперечується сторонами.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору щодо стягнення з відповідача 6 500,00 грн. основного боргу.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи сплачена сума основного боргу в розмірі 6 500,00 грн., то провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивач на підставі пункту 8.3. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 507,89 грн.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що остаточна оплата послуг у розмірі, визначеному актом, здійснюється відповідачем не пізніше 15 робочих днів з дати підписання відповідного акту.

Вказані строки виконання господарського зобов'язання відповідачем порушені, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, доказів порушення цих строків з вини позивача відповідач суду не надав.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.3. Договору сторони, зокрема, погодили, що пеня нараховується за весь час існування такого зобов'язання до повного його виконання замовником. Тобто, Договором збільшено шестимісячний термін нарахування штрафних санкцій на підставі частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Суд, здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми пені за період з 01.07.2011 до 31.12.2011, дійшов висновку, що здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 507,89 грн. відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також заявляє до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 196,07 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3% річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірними та відповідає обставинам справи, а тому позовна вимога про стягнення 196,07 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 507,89 грн. та 3% річних у розмірі 196,07 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Крім того, судом враховано, що згідно статті 4 Закону України „Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до пункту 1 статті 22 Закону України „Про Державний бюджет України на 2012 рік" станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 073,00 грн. Згідно підпункту 2 пункту 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Таким чином, мінімальний розмір судового збору за розгляд позовних заяв майнового характеру в господарському суді, поданих у 2012 році становить 1 609,50 грн. Оскільки позивачем пред'явлено позовні вимоги в загальному розмірі 7 204,96 грн., то судовий збір мав бути сплачений ним у мінімальному розмірі 1 609,50 грн. Проте, з наявного в матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 17.07.2012 №923 вбачається, що судовий збір сплачено у загальному розмірі 1 653,00 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом. Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми). Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/20114 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 17.07.2012 №923 у розмірі переплаченої ним суми 43,50 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, а решта сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1 609,50 грн. відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України - покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 78, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ефаль" (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Соборна, буд. 72, код ЄДРПОУ 32384476) на користь Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42, код ЄДРПОУ 23152907) 507 (п'ятсот сім) грн. 89 коп. пені, 196 (сто дев'яносто шість) грн. 07 коп. 3% річних та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 6 500,00 грн. основного боргу припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути на користь Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42, код ЄДРПОУ 23152907) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 43 (сорок три) грн. 50 коп., зайво сплачений за платіжним дорученням від 17.07.2012 №923.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 19.11.2012.

Суддя С.О. Саванчук