Рішення № 27540823, 12.11.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.11.12 р. Справа № 5006/47/59/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі господарського суду справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, місто Київ, вулиця Герцена, будинок № 10; код ЄДРПОУ - 24745673)

до Приватного акціонерн?ого товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- на стороні відповідача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_2)

- на стороні позивача - ОСОБА_2 (04071, АДРЕСА_1)

про відшкодування страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 5 212,88 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третіх осіб: не з'явилися

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариств?о «ПРОСТ?О-страхування» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 5 212,88 гривень.

В об?ґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: договір добровільного страхування транспортних засобів серії АТК № 205345 від 01.04.2011; повідомлення ОСОБА_2 про настання випадку від 26.12.2011; довідку Голосіївського РУ ГУМВС України в місті Києві; розгорнуту довідку про дорожньо-транспортну пригоду; акт огляду транспортного засобу № 7007-40601-11 від 16.12.2011; звіт з оцінки транспортного засобу № 3347 від 26.12.2011; заяву ОСОБА_2 на виплату страхового відшкодування від 10.01.2012; розрахунок страхового відшкодування № 7007 від 12.01.2012; страховий акт від 12.01.2012; постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 17.01.2012 відносно ОСОБА_1; рахунок-фактуру № 64 від 17.01.2012; розпорядження № 000214 від 19.01.2012; платіжне доручення № 1644 від 20.01.2012; заяву (регресну вимогу) на адресу відповідача від 29.03.2012.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статями 993, 1187, 1191, 1194 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18 липня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 07 серпня 2012 року, та з метою забезпечення правильного, своєчасного і повного розгляду справи господарським судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1;

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2;

- витребувано з Голосіївського районного суду міста Києва справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07 серпня 2012 року розгляд справи відкладено до 28 серпня 2012 року у зв'язку з неявкою представників сторін, надходженням телеграми про відкладення розгляду справи, невиконанням учасниками процесу вимог ухвали суду від 18 липня 2012 року, ненадходженням на адресу суду витребуваних матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28 серпня 2012 року розгляд справи відкладено до 06 вересня 2012 року у зв'язку з неявкою представників сторін, надходженням клопотання про відкладення розгляду справи, відсутністю у повному обсязі витребуваних судом документів.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 05 вересня 2012 року у зв'язку із знаходженням судді Фурсової С.М. у відпустці, справу № 5006/47/59/2012 передано на розгляд судді Сажневої М.В.

За змістом пункту 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі зміни складу суді (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06 вересня 2012 року розгляд справи відкладено до 04 жовтня 2012 року у зв'язку з неявкою представників сторін, відсутністю у повному обсязі витребуваних судом документів.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 24 вересня 2012 року у зв'язку з виходом з відпустки судді Фурсової С.М., справу № 5006/47/59/2012 передано на розгляд судді Фурсової С.М.

Так, відповідно до приписів пункту 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», перебіг строку вирішення спору почато заново.

04 жовтня 2012 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що розмір заподіяної шкоди транспортного засобу повинен складатися із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, який відсутній в матеріалах справи. Представник зазначає, що позивач було необґрунтовано взято в якості розміру матеріальної шкоди розмір, вказаний в калькуляції та рахунку СТО № 64 від 17 січня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04 жовтня 2012 року розгляд справи відкладено до 15 жовтня 2012 року у зв'язку з неявкою представників сторін.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15 жовтня 2012 року розгляд справи відкладено до 12 листопада 2012 року у зв'язку з неявкою представників сторін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі на підставі наявних у справі матеріалів.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 на виконання вимоги ухвали суду від 18 липня 2012 року надала заяву, в якій викладені пояснення по суті позовних вимог та просила проводити розгляд справи без її участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, на виконання вимог ухвали суду від 18 липня 2012 року письмових пояснень по суту позовних вимог, не надав.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

01 квітня 2011 року між АТ «ПРОСТО-страхування» (далі - позивач) та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів серії АТК № 205345 (далі - Договір страхування), згідно з яким було застраховано майнові інтереси ОСОБА_2, пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen Golf 5» (далі - Фольксваген або застрахований автомобіль), державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 7).

24 грудня 2011 року на вулиці Горького в місті Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «Івеко», державний номерний знак НОМЕР_2 та автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічних пошкоджень.

Строк дії Договору страхування визначений з 02 квітня 2011 року по 01 квітня 2012 року, тобто на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди - 24 грудня 2011 року автомобіль марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_1, був застрахований позивачем.

З довідки Голосіївського РУ ГУМВС України в місті Києві вбачається, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження заднього лівого крила та задньої лівої двері (а.с. 12).

Крім того, з розгорнутої довідки про обставини дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що ДТП, яка мала місце 24 грудня 2011 року, за участю автомобіля марки «Івеко», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням власниці - ОСОБА_2 сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 пункту 10.1 Правил дорожнього руху України. За фактом правопорушення, яке призвело до ДТП, складено адміністративний протокол. Зібрані матеріали відповідно до статті 276 КУпАП, направлені для розгляду до Голосіївського районного суду міста Києва (а.с. 13).

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 січня 2012 року, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 14).

26 грудня 2011 року на адресу позивача від ОСОБА_2 надійшло повідомлення про настання випадку за участю застрахованого автомобіля (а.с. 10-11).

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля, позивачем замовлено проведення звіту про визначення матеріального збитку.

Відповідно до висновку звіту № 3347 з оцінки транспортного засобу від 26 грудня 2011 року, проведеного СПД ФОП ОСОБА_4, яка є суб'єктом оціночної діяльності (сертифікат № 12476/11, виданий Фондом державного майна України 20 вересня 2011 року), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля VW Golf, державний номерний знак НОМЕР_1 внаслідок пошкодження при ДТП, складає 5 680,02 гривень (а.с. 79-86).

Позивачем дорожньо-транспорту пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

10 січня 2012 року до позивача звернулась застрахована особа - ОСОБА_2, із заявою на виплату страхового відшкодування (а.с. 25).

Відповідно до сформованого страхового акту від 12 січня 2012 року, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті власнику застрахованого автомобіля, на виконання умов Договору страхування становить 5 212,88 гривень (а.с. 27).

З рахунку-фактури № 64 від 17 січня 2012 року, оформленого СПД ОСОБА_5 вбачається, що вартість запчастин для відновлювального ремонту автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_1, складає 5 680,00 гривень (а.с. 24).

Розпорядженням № 000214 від 19 січня 2012 року призначено виплату страхового відшкодування у розмірі 5 212,88 гривень (а.с. 28).

На підставі повідомлення ОСОБА_2 про настання випадку від 26 грудня 2011 року, висновку звіту № 3347 з оцінки транспортного засобу від 26 грудня 2011 року, заяви ОСОБА_2 на виплату страхового відшкодування від 10 січня 2012 року, сформованого страхового акту від 12 січня 2012 року, рахунку-фактури № 64 від 17 січня 2012 року, розпорядженням № 000214 від 19 січня 2012 року про призначення виплати страхового відшкодування, позивач на виконання умов Договору страхування здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 5 212,88 гривень, що підтверджується копією платіжного доручення № 1644 від 20 січня 2012 року (а.с. 29).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, в тому числі з постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 17 січня 2012 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 24 грудня 2011 року сталася саме з вини ОСОБА_1, який керуючи автомобілем марки «Івеко», державний номерний знак НОМЕР_2, перед початком руху та зміною напрямку руху, не переконався в безпеці свого маневру та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - ОСОБА_1, залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність ТОВ Грантіс - власника автомобіля марки «Івеко», державний номерний знак НОМЕР_2, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (24.12.2011) була застрахована в ПрАТ «Міська страхова компанія», на підставі полісу серії АА № 5031174, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 50 000,00 гривень, франшиза складає 0,00 гривень. Отже, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди відносно автомобіля марки «Івеко», державний номерний знак НОМЕР_2, існував діючий поліс (а.с. 68).

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «Івеко», державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, було застраховано у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Міська страхова компанія», надіслав відповідачу заяву (вимогу) від 29 березня 2012 року про здійснення грошового відшкодування в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 30). Відповідач отримав регресну вимогу з доданими документами, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 31).

Як стверджує позивач, вимогу відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого не доведено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надіслав позивачу будь-які повідомлення про недотримання позивачем приписів законодавства щодо посвідчення наданого пакету документів та про інші недоліки і пропонував усунути їх для подальшого розгляду питання про виплату страхового відшкодування.

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 5 212,88 гривень.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищевказаного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла у спірний період), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Так, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що розмір заподіяної шкоди транспортного засобу повинен складатися із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, який відсутній в матеріалах справи. З огляду на це, позивачем було необґрунтовано взято в якості розміру матеріальної шкоди розмір, вказаний в калькуляції та рахунку СТО № 64 від 17 січня 2012 року.

Господарський суд не приймає до уваги відзив відповідача і відхиляє його з огляду на наступне.

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону (статті 5 вказаного Закону).

З матеріалів справи вбачається, що звіт № 3347 з оцінки транспортного засобу від 26 грудня 2011 року проведено СПД ФОП ОСОБА_4, яка є суб'єктом оціночної діяльності, про що свідчить сертифікат № 12476/11, виданий Фондом державного майна України 20 вересня 2011 року (а.с. 87).

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (частина друга статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Наведене свідчить про те, що наявний в матеріалах справи звіт з оцінки транспортного засобу є допустимим документом з визначення вартості майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності; звіт підписано оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку майна, і скріплено печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки водія автомобіля марки «Івеко», державний номерний знак НОМЕР_2, визнано винним у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою за завдані збитки, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, то позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 5 212,88 гривень.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Сукупність наведених обставин і приписів закону, дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 993, 979, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 16, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонер?ного товариства «ПРОСТО-страхування» задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, місто Київ, вулиця Герцена, будинок № 10; код ЄДРПОУ - 24745673, відомості про рахунки в установах банків відсутні) страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 5 212,88 гривень, судовий збір у розмірі 1 609,50 гривень, а всього 6 822 (шість тисяч вісімсот двадцять дві) гривень 38 копійки.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 12.11.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2012.

Суддя Фурсова С.М.