Рішення № 27540637, 13.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/12997-2012 13.11.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «АХА Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

про стягнення 2 849,26 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін

від позивача: Сербіна А.О. за довіреністю № 3139/19 від 24.10.2012 р.;

Бабко Г.В. за довіреністю № 2631/18 від 05.09.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «АХА Страхування»(далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(далі -відповідач) про стягнення 2 849,26 грн. Також позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 18.08.2010 р. між ним та Бордун Оксаною Михайлівною було укладено Договір страхування серія ИБ 1141090 щодо автомобіля Dodge Caliber, державний номер АІ2347ВХ. Оскільки 31.05.2011 р. по вул. Глибочинська, 43 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія Бордуна А.В. та автомобіля Mini Cooper, державний номер АА8391АТ, під керуванням водія Калачова В.Д., якого постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.07.2011 р. у справі № 3-6711/11 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, позивач виплатив 2 849,26 грн. страхового відшкодування. Враховуючи те, що цивільна відповідальність водія транспортного засобу Mini Cooper, державний номер АА8391АТ, була застрахована відповідачем за полісом ВА/2327922, позивач звертався до останнього з регресною вимогою про виплату страхового відшкодування, однак зважаючи на відмову відповідача, вирішив у судовому порядку вимагати сплати відповідного відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/12997-2012, розгляд справи призначено на 09.10.2012 р.

В судовому засіданні 09.10.2012 р. представником позивача подано додаткові документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 5011-5/12997-2012 від 24.09.2012 р., позов підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 09.10.2012 р. не з'явився, проте, 03.10.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому, в судовому засіданні 09.10.2012 р. судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача є інша адреса, ніж та, що зазначена в позовній заяві. Вказане підтверджується довідкою АА № 369756 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якої вбачається, що адресою Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»є: 04050, місто Київ, вулиця Глибочинська, будинок 33-37.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 23.10.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні 23.10.2012 р. позов підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

В судовому засіданні 23.10.2012 р. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 13.11.2012 р.

Представники позивача в судовому засіданні 13.11.2012 р. позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

В судове засідання 13.11.2012 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 13.11.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.08.2010 р. між позивачем (страховик) та Бордун Оксаною Михайлівною (страхувальник) було укладено Договір страхування серія ИБ 1141090 щодо автомобіля Dodge Caliber, державний номер АІ2347ВХ.

Відповідно до умов вказаного Договору, страхова сума визначена в розмірі 125 000,00 грн., при цьому, до страхових ризиків віднесено, зокрема, збитки внаслідок ДТП.

31.05.2011 р. по вул. Глибочинська, 43 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія Бордуна А.В. та автомобіля Mini Cooper, державний номер АА8391АТ, під керуванням водія Калачова В.Д., якого постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.07.2011 р. у справі № 3-6711/11 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Суд враховує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 р. "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до Полісу № ВА/2327922 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого 11.12.2010 р., цивільна правова відповідальність Калачова Валентина Дмитровича (автомобіль Mini Cooper, державний номер АА8391АТ) була застрахована відповідачем на строк з 11.12.2010 р. по 10.12.2011 р., розмір франшизи -0, 00 грн.

Розмір завданих власнику автомобіля Dodge Caliber, державний номер АІ2347ВХ, матеріальних збитків в результаті пошкодження автомобіля в ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових визначений на підставі Ремонтної калькуляції № Y-432 від 07.06.2011 р. у розмірі 2 490,67 грн., яку складено відповідно до п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року.

Так, згідно з п. 8.5.9. Методики кількість та вартість необхідних для ремонту матеріалів визначаються за інформацією довідкової літератури та комп'ютерних програм, розроблених за даними виробника КТЗ або за даними виробника лакофарбових (основних) і допоміжних матеріалів (додаток 8).

14.06.2011 р. позивачем було складено Страховий акт № 2011/U/OMOD02780/UIA5843 та вказана пригода була визнана страховим випадком і визначено розмір страхового відшкодування в сумі 2 849,26 грн.

Згідно з Платіжним дорученням № 15958 від 20.06.2011 р. позивач сплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 2 849,26 грн.

Листом від 17.02.2012 р. позивач звернувся до відповідача регресною вимогою на суму 2 849,26 грн., однак, оскільки вона не була задоволена, вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 2 849,26 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи Калачова В.Д. встановлена у судовому порядку, а його відповідальність застрахована відповідачем.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір І типу).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, відновлювальний ремонт -комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики -це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Як зазначалось вище, розмір завданих власнику автомобіля Dodge Caliber, державний номер АІ2347ВХ, матеріальних збитків в результаті пошкодження автомобіля в ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових визначений на підставі Ремонтної калькуляції № Y-432 від 07.06.2011 р. та становить 2 490,67 грн.

У той же час, фактичні витрати на ремонт пошкодженого автомобіля склали 2 849,26 грн., що підтверджується рахунком Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім Україна-Мереседес Бенц»№ ВР00013745 від 08.06.2011 р. та платіжним дорученням на його оплату.

Наявність рахунку є доказом фактично здійснених витрат, які виникли внаслідок ДТП та реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, що збігається з позицією Київського апеляційного господарського суду викладеною у постанові № 5011-71/3031-2012 від 18.06.2012 р. (номер в ЄДРСРУ 24930620).

При цьому, як наголошує на тому Вищий господарський суд України у своїх постановах при розгляді справ даної категорії, (постанови від 23.08.2011 у справі № 42/92, від 07.08.2012 р. у справі № 2/22, від 01.03.2011 р. у справі № 47/372) звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Згідно з платіжним дорученням № 15958 від 20.06.2012 р. позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 2 849,26 грн.

Крім того, судом досліджено зміст Акту виконаних робіт від 18.10.2011 р. та з'ясовано, що фактична сума ремонту транспортного засобу перевищила суму, визначену у Ремонтній калькуляції № Y-432 від 07.06.2011 р., при виконанні наступних робіт: зняття/встановлення бамперу заднього, зняття/встановлення арки заднього крила, фарбування бамперу заднього, фарбування крила.

На думку суду, наведені в Акті деталі та роботи узгоджуються з отриманими пошкодженнями, а необхідність проведення додаткових робіт, не зазначених у Ремонтній калькуляції № Y-432 від 07.06.2011 р., може бути викликана тим, що вона містить лише можливий, однак не кінцевий їх перелік, оскільки саме в процесі ремонтних робіт при розбиранні агрегатів та вузлів встановлюється остаточний перелік пошкоджень та несправностей.

У свою чергу, відповідач проти вказаного в переліку об'єму робіт не заперечив та належним чином не спростував необхідності їх проведення для відновлення справності та роботоздатності пошкодженого автомобіля.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається зі змісту Полісу № ВА/2327922, розмір франшизи становить 0, 00 грн.

Таким чином, відшкодуванню підлягає сума у розмірі 2 849,26 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності зобов'язання перед позивачем щодо сплати вказаної суми боргу або ж його погашення станом на дату вирішення спору по суті.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(04050, місто Київ, вулиця Глибочинська, будинок 33-37, код ЄДРПОУ 19411125) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, код ЄДРПОУ 20474912) 2 849 (дві тисячі вісімсот сорок дев'ять) грн. 26 коп. відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.11.2012 р.

Суддя В.С. Ломака