Рішення № 27540583, 01.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/11410-2012 01.11.12

За позовом Фізичної особи-підприємця Крутько Тетяни Юріївни

До Фізичної особи-підприємця Макарової Валентини Іванівни

Про стягнення 11825,49 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Пилипенко Г.О, (дов. б/н від 21.07.2012р.)

Від відповідача не з`явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 01.11.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Крутько Т.Ю (далі по тексту -позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Макарової В.І. (далі по тексту -відповідач) про стягнення 11825,49 грн. заборгованості, з яких 5991,00 грн. основної заборгованості за поставлений товар по договору поставки №65 від 17.03.2010 року, 5421,86 грн. пені за прострочення оплати, 179,72 грн. інфляційних збитків та 232,91 грн. -3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару за договором поставки №65 від 17.03.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5011- 9/11410-2012, розгляд справи призначено на 16.10.2012 року.

В судовому засіданні 16.10.2012 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимог та надав до суду не підписані відповідачем видаткові накладні № 2-00001014, 3 № 2-00001910, № 3-00000001, а також подав додаткові матеріали, витребувані судом.

В судове засідання 16.10.2012 року відповідач не з'явився. Конверт з ухвалою суду від 23.08.2012 року, направлений відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві та витягу з ЄДРПОУ на відповідача від 10.10.2012 року, а саме: м. Київ, вул. Попова, 15, кв. 14 повернуто до суду з приміткою «за зазначеною адресою не проживає».

Ухвалою суду від 16.10.2012 року розгляд справи було відкладено на 01.11.2012 року, за клопотанням позивача продовжено строк розгляду справи на 15 днів, а також зобов`язано надати позивача обґрунтування позовних вимог щодо дати порушення зобов`язання по оплаті товару позивачем та початку дати нарахування пені за порушення виконання відповідачем зобов`язань.

В судовому засіданні 01.11.2012 року позивач підтримав заявлені позовні вимоги, вказав, що по не підписаним відповідачем накладним № 2-00001910 та № 2-00001014, відповідачем було здійснено часткове повернення товару, що на думку позивача, підтверджує прийняття товару відповідачем по вказаним накладним. Позивачем також пояснено, що відповідачем проводилась часткова оплата реалізованого товару, однак встановити по яким саме накладним проводилась оплата відповідно до наявних касових ордерів не вбачається можливим.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року за № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якою встановлено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При цьому, як встановлено п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року за № 18, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Розглянувши подані представником позивача матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2010 року між позивачем (Постачальник за умовами договору) та відповідачем (Покупець за умовами договору) було укладено договір №65, відповідно до якого Постачальник передає в узгоджений строк, а покупець приймає одяг ТМ »(надалі - товар) на реалізацію згідно із заявками останнього.

Відповідно до п. 1.2 даного договору, умови договору, кількість, ціна, номенклатура, інші характеристики товару визначаються в обов`язкових додатках до даного договору (накладних), що є накопичувальним елементом та його невід`ємною частиною. Перехід права власності на товар відбувається після повної оплати за товар згідно накладних.

Як на те посилається позивач в позовній заяві він передав відповідачу на реалізацію товар на загальну суму 30097,90 грн. При цьому, як встановлено судом при огляді оригіналів накладних, видаткові накладні № 2-00001014 від 26.05.2010 року на суму 864,00 грн. , № 2-00001910 від 05.10.10 року на суму 1374,00 грн. та № 3-00000001 (копія якої міститься за № 2-0001193 від 17.06.2010 року на суму 822 грн.) в оригіналі з боку відповідача не підписані. Разом з тим, позивач стверджував, що відповідачем було повернуто товар по накладній № 2-00001910 на суму 864,00 грн. та по накладній № 2-00001014 на суму 138,00 грн. Проте, як встановлено судом, накладні на повернення товару, що містяться в матеріалах справи, підпису відповідача також не містять.

Позивач стверджує, що відповідач своїх зобов`язань по оплаті поставленого товару на суму 5991,00 грн. не виконав, в зв`язку з чим просить стягнути з відповідача суму основного боргу, а також пеню у розмірі 5421,86 грн. за період з 25.02.2011 року по 24.08.2011 року, інфляційні втрати за період з березня 2011 року по травень 2012 року у розмірі 179,72 грн., 3% річних у розмірі 232,91 грн. за період з 24.02.2011 року по 11.06.2012 року.

Відповідач відзиву на позов не надав, ніяких доказів на спростування викладеного позивачем не представив.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір № 65 від 17.03.2010 року є підставою для виникнення між сторонами договору взаємозустрічних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є правочином, що породжує певні зобов'язання сторін відповідно до норм ст. 11 ЦК України.

Як встановлено судом, між сторонами спору укладено договір про передачу відповідачу товару визначеної марки під реалізацію, що випливає зі змісту п. 1.1 договору, відповідно до якого Постачальник передає в узгоджений строк, а покупець приймає одяг ТМ «CLIFF»(надалі - товар) на реалізацію згідно із заявками останнього.

Як встановлено п. 3.1 договору, Покупець (відповідач) у справі приймає товар на своєму складі від перевізника по якості та кількості згідно накладних, забезпечує належні умови прийому та зберігання товару в складських приміщеннях, умови продажу в магазині мають бути такими, що виключають псування та розкрадання товару згідно нормативно-технічної документації, надавати Постачальнику повну інформацію про стан реалізації товару, щомісячно разом із Постачальником оформлювати Акти звірки щодо реалізованого і залишкового на складі товару, а Постачальник зобов`язується передавати на реалізацію товар належної якості і відповідної кількості, керуючись вищезазначеними інструкціями та накладними, забрати або обміняти поставлений бракований товар.

Пунктом п. 4.2 договору, розрахунки між Постачальником та Покупцем за товар здійснюються залежно від його реалізації та умов акційних пропозицій (на умовах передоплати) кожні 14 днів з дати постачання товару. Пунктом 4.1 договору, ціна товару, при умові продажу його третім особам не повинна перевищувати 60% від ціни, зафіксованої в накладних.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу на реалізацію товар на загальну суму 30097,90 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, оригінали яких надано для огляду в судове засідання.

При цьому, як встановлено судом при огляді оригіналів накладних, видаткові накладні № 2-00001014 від 26.05.2010 року на суму 864,00 грн. , № 2-00001910 від 05.10.10 року на суму 1374,00 грн. та № 3-00000001 (копія якої міститься за № 2-0001193 від 17.06.2010 року на суму 822 грн.), всього на суму 3060,00 грн. в оригіналі з боку відповідача не підписані.

Матеріали справи також містять докази часткової оплати відповідачем, переданого позивачем на реалізацію товару, на суму 11309,00 грн., що підтверджується копіями касових ордерів, оригінали яких було надано в судове засідання. При цьому встановити, по яким видатковим накладним оплачено товар згідно наявних в матеріалах справи касових ордерів не вбачається можливим, що також підтверджено позивачем.

В матеріалах справи також містяться видаткові накладні на повернення товару позивачеві на загальну суму 12797,90 грн., жодна з яких також не містить підпис відповідача у справі.

Відповідно до статті 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Виходячи зі змісту правочину, суд прийшов до висновку, що між сторонами укладено договір про передачу товару на реалізацію, а умова щодо виникнення у відповідача обов`язку по оплаті товару поставлена в залежність від настання факту реалізації такого товару відповідачем.

При цьому, згідно п. 3.1 договору, відповідач зобов`язаний надавати позивачу повну інформацію про стан реалізації товару, а також щомісячно оформлювати акти звірки щодо реалізованого товару та товару, що залишився на складні.

Однак, матеріали справи, не містять передбачених договором актів звірки щодо реалізованого/нереалізованого товару, а також інформації щодо реалізованого товару та дат їх реалізації.

Натомість матеріали справи містять докази повернення нереалізованого товару позивачеві та прийняття такого товару позивачем, а умови п. 5.4 договору вказують на обов`язок позивача приймати нереалізований товар.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, за відсутності доказів, що підтверджують факт реалізації товару, суд приходить до висновку, що умова, за якої у відповідача виникає обов`язок оплати товару, не настала, а отже суд не може встановити факт порушення відповідачем умов договору № 65, укладеного між сторонами, та порушення відповідачем прав позивача.

Враховуючи те, що судом не встановлено факту порушення відповідачем своїх зобов`язань та умов договору щодо оплати переданого на реалізацію товару, у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення виконання своїх зобов`язань.

Отже, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписано 08.11.2012 року

Суддя Г.П. Бондаренко