Рішення № 27540538, 12.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/13643-2012 12.11.12

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києвапростягнення 3 201 139,15 грн.Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Гаркавенко С.В.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»(надалі -ПАТ «Київенерго») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (надалі -КП «УЖГ»Святошинського району м. Києва) про стягнення 3 201 139,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №820015 від 01.10.1996 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію, натомість відповідач грошового зобов'язання з оплати поставленої енергії належним чином не виконав, в зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 2 968 919,93 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у розмірі 81 166,94 грн. та 3% річних у розмірі 151 052,28 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.10.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2012 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду від 29.10.2012 р., розгляд справи відкладено до 12.11.2012 р.

В судове засідання 12.11.2012 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, підтвердив часткове погашення відповідачем основного боргу.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання 12.11.2012 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою про відправку на зворотній стороні ухвали суду від 29.10.2012 р. Ухвала суду за вказаною адресою отримана відповідачем 05.11.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №21561170.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.1996 р. між Підприємством київських теплових мереж ПЕО «Київенерго»(після зміни організаційно-правової форми ПАТ «Київенерго») (постачальник) та Державним комунальним підприємством житлового господарства Ленінградського району (після зміни організаційно-правової форми КП «УЖГ»Святошинського району м. Києва) (споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №820015 (надалі -«Договір»).

Відповідно до п 2 Договору енергопостачальна організація зобов'язується відпускати споживачу в період з 01.10.1996 р. по 31.12.1996 р. теплову енергію у вигляді гарячої води в кількості 170774 Гкал в год с максимальним тепловим навантаженням 58,135 Гкал/год.

Згідно п. 8, 8.1 Договору споживач зобов'язаний дотримуватись максимального використання мережевої води.

У відповідності із п. 11 Договору споживач зобов'язаний оплачувати енергопостачальній організації вартість отриманої теплової енергії.

Договір №820015 на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач вказує, що за період з 01.10.2010 р. по 01.09.2012 р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.09.2012 р. становить 2 968 919,93 грн., що підтверджується відомостями обліку спожитої теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів.

Спір виник у справі у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором по сплаті спожитої теплової енергії.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Додатком №2 до Договору сторони погодили, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в МВРТ-4 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки (п. 9 Додатку). Споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком (п.10 Договору).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, Додатку №2 до Договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті спожитої за Договором теплової енергії на моменту розгляду справи настав.

Однак в порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов'язання щодо сплати коштів за використану теплову енергію, внаслідок чого за період з 01.10.2010 р. по 01.09.2012 р. у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2 968 919,93 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки про надходження коштів за спожиту теплову енергію, відповідачем у період з 27.09.2012 р. по 30.09.2012 р. було частково погашено заборгованість у розмірі 1 015 038,40 грн.

Оскільки, оплата відповідачем 1 015 038,40 грн. була здійснена до подачі позовної заяви, а саме до 01.10.2012 р., то в задоволенні вимог в цій частині необхідно відмовити.

Таким чином, як на момент подачі позову, так і на момент винесення рішення у справі заборгованість відповідача по сплаті коштів за спожиту теплову енергію за спірний період становить 1 953 881,53 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати відповідачем боргу за використану теплову енергію у розмірі 1 953 881,53 грн. не надано, наявність заборгованості відповідачем не спростовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 953 881,53 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційної складової боргу у розмірі 81 166,94 грн. та 3% річних у розмірі 151 052,28 грн. за період прострочення з січня 2010 р. по серпень 2012 р. згідно доданого до позову розрахунку.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками інфляційної складової боргу та 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення інфляційної складової боргу у розмірі 81 166,94 грн. та 3% річних у розмірі 151 052,28 грн. нарахованих до 31.08.2012 р. підлягають задоволенню.

Часткова сплата боргу у вересні 2012 р. не впливає на нарахування інфляційної складової боргу та 3% річних, здійсненого до 31.08.2012 р.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з КП «УЖГ»Святошинського району м. Києва на користь ПАТ «Київенерго»заборгованості у розмірі 1 953 881,53 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 81 166,94 грн. та 3% річних у розмірі 151 052,28 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 015 038,40 грн. необхідно відмовити.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (03179, м. Київ, вул. Прилужна, 6; ідентифікаційний код 3366552) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) заборгованість у розмірі 1 953 881 (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят три тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 53 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 81 166 (вісімдесят одна тисяча сто шістдесят шість) грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 151 052 (сто п'ятдесят одна тисяча п'ятдесят дві) грн. 28 коп. та судовий збір 43 722 (сорок три тисячі сімсот двадцять дві) грн. 01 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення -15.11.2012 р.

Суддя Р.В. Бойко