Рішення № 27540374, 12.11.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.11.12 р. Справа № 5006/47/107/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі господарського суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (01042, місто Київ, провулок Новопечерський, 19/3; код ЄДРПОУ - 16467237)

до Приватного акціонерн?ого товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124)

за участю третьої о?соби, яка не заявляє самостійн?их вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вишар Володимира Миколайовича (місто Київ, вулиця М.Маліновського, будинок № 13, квартира № 37)

про відшкодування сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 6 713,69 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Бичков В.М., який діє на підставі довіреності № 212-1-4/06 від 19.12.2011

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» звернулося до господарського суду Донецької област?і з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерн?ого товариства «Міська страхова компанія» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 6 713,69 гривень.

В об?ґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: поліс добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0302267 від 07.07.2009; заяву Остапенка П.В. про страховий випадок від 22.01.2010; довідку ВДАІ Подільського району ГУМВС України в місті Києві; розгорнуту довідку відділення ОДТП ВДАІ з ОАТ Подільського району міста Києва № 2818 від 28.01.2010; постанову Подільського районного суду м. Києва від 10.02.2010 відносно Вишар В.М.; звіт з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 164 від 25.02.2010; страховий акт № 99510 від 10.03.2010; видатковий касовий ордер від 31.03.2010; заяву (вимогу) на адресу відповідача від 13.07.2012; дані МТСБУ.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статями 993, 1166 Цивільного кодексу України, статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12 жовтня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 22 жовтня 2012 року, та з метою забезпечення правильного, своєчасного і повного розгляду справи господарським судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вишар Володимира Миколайовича;

- витребувано з Подільського районного суду міста Києва справу про адміністративне правопорушення відносно Вишар Володимира Миколайовича.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22 жовтня 2012 року розгляд справи відкладено до 12 листопада 2012 року у зв'язку з неявкою представників сторін, невиконанням учасниками процесу вимог ухвали суду від 12 жовтня 2012 року.

Представник позивача Бичков В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому, 12 листопада 2012 року через відділ діловодства суду представник відповідача Горбатенко Н.П. надала клопотання, в якому просить розгляд справи відкласти на іншу дату.

До зазначеного клопотання надано наступні копії документів: виписку з ЄДР стосовно ПрАТ «Міська страхова компанія»; довідку серії АА № 652825 з ЄДРПОУ стосовно ПрАТ «Міська страхова компанія»; довіреність від 03.10.2012 на ім'я Горбатенко Н.П.

Дослідивши зміст клопотання, господарський суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

По-перше, частиною першою статті 69 ГПК України визначено, що спір може бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

По-друге, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, і суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

По-третє, неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на правильну кваліфікацію спірних правовідносин та не може вважатися підставою для зволікання із вирішення спору.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

З огляду на вищевикладене, вирішення спору можливе без участі представника відповідача за наявним у справі матеріалами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Вишар В.М. на виконання вимоги ухвали суду від 12 жовтня 2012 року, письмових пояснень щодо обставин справи суду, не надав.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

07 липня 2009 року між ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (далі - позивач) та Остапенко Наталією Андріївною було укладено поліс добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19G-0302267 (далі - Поліс), згідно з яким позивачем застраховані майнові інтереси Остапенко Н.А., пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом «GEELY», державний номерний знак АА 2159 ВС (а.с. 23-26).

Черговими загальним зборами акціонерів ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», що відбулись 20 квітня 2011 року було прийнято рішення про зміну назви та організаційно-правової форми товариства, а саме відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» на публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО».

21 січня 2010 року на вулиці Олени Теліги в місті Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «Шевролет Авео», державний номерний знак АА 2167 АА та автомобіля марки «GEELY», державний номерний знак АА 2159 ВС, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічних пошкоджень.

Строк дії Полісу визначений з 18 липня 2009 року по 17 липня 2010 року, тобто на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди - 21 січня 2010 року автомобіль марки «GEELY», державний номерний знак АА 2159 ВС, був застрахований позивачем.

З довідки ВДАІ Подільського району ГУМВС України в місті Києві вбачається, що внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «GEELY», державний номерний знак АА 2159 ВС, отримав механічні пошкодження: заднього бамперу, заднього лівого крила, задньої лівої блок-фари (а.с. 20).

Крім того, з розгорнутої довідки про дорожньо-транспорту пригоду, що видана відділенням ОДТП ВДАІ з ОАТ Подільського району міста Києва вбачається, що ДТП, яка мала місце 21 січня 2010 року, за участю автомобіля марки «Шевролет Авео», державний номерний знак АА 2167 АА, під керуванням Вишар Володимира Миколайовича, що належить Тимченко В.К. та автомобіля марки «GEELY», державний номерний знак АА 2159 ВС, під керуванням Остапенка Петра Вікторовича, що належить Остапенко Н.А. сталася внаслідок порушення водієм Вишар В.М. пункту 13.1 Правил дорожнього руху України. За фактом правопорушення, яке призвело до ДТП, складено адміністративний протокол. Зібрані матеріали відповідно до статті 276 КУпАП, направлені для розгляду до Подільського районного суду міста Києва (а.с. 21).

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2010 року, Вишар В.М. було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 22).

22 січня 2010 року до позивача звернувся Остапенко П.В., із заявою про страховий випадок (а.с. 27).

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля, позивачем замовлено проведення звіту про визначення матеріального збитку.

Відповідно до висновку звіту № 164 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 25 лютого 2010 року, проведеного товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертно-асистуюча компанія», яка є суб'єктом оціночної діяльності (сертифікат № 6085/07, виданий Фондом державного майна України 12 вересня 2007 року), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Geely CK, державний номерний знак АА 2159 ВС в результаті його пошкодження при ДТП, складає 8 434,13 гривень (а.с. 28-45).

Позивачем дорожньо-транспорту пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Відповідно до умов Полісу, вигодонабувачем за наведеним полісом є АКБ «ПРАВЕКС БАНК».

05 березня 2010 року до позивача звернувся уповноважений представник ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» з листом про відмову від отримання страхового відшкодування у розмірі 6 932,69 гривень (а.с. 46).

10 березня 2010 року до позивача звернулась застрахована особа - Остапенко Н.А., із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 47).

Відповідно до сформованого страхового акту № 99510 від 10 березня 2010 року, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті власнику застрахованого автомобіля, на виконання умов Полісу становить 6 713,69 гривень (а.с. 48).

На підставі повідомлення Остапенка П.В. про подію із застрахованим автомобілем від 22 січня 2010 року, висновку звіту № 164 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 25 лютого 2010 року, заяви Остапенко Н.А. про виплату страхового відшкодування від 10 березня 2010 року, сформованого страхового акту № 99510 від 10 березня 2010 року, позивач на виконання умов Полісу здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 6 713,69 гривень, що підтверджується видатковим касовим ордером від 31 березня 2010 року (а.с. 49).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, в тому числі з постанови Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2010 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 21 січня 2010 року сталася саме з вини Вишар Володимира Миколайовича, який керуючи автомобілем марки «Шевролет Авео», державний номерний знак АА 2167 АА, не врахував дорожню обстановку, не дотримав боковий інтервал та скоїв зіткнення з автомобілем марки «GEELY», державний номерний знак АА 2159 ВС, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - Вишар В.М., залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність Вишар Володимира Миколайовича - власника автомобіля марки «Шевролет Авео», державний номерний знак АА 2167 АА, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (21.01.2010) була застрахована в ПрАТ «Міська страхова компанія», на підставі полісу серії ВС № 9394222, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 25 500,00 гривень, франшиза складає 0,00 гривень. Отже, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди відносно автомобіля марки «Шевролет Авео», державний номерний знак АА 2167 АА, існував діючий поліс.

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «Шевролет Авео», державний номерний знак АА 2167 АА, яким керував Вишар В.М., було застраховано у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Міська страхова компанія», надіслав відповідачу заяву (вимогу) від 13 липня 2012 року про здійснення грошового відшкодування в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 52-53). Відповідач отримав регресну вимогу з доданими документами, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 54).

Як стверджує позивач, вимогу відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого не доведено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надіслав позивачу будь-які повідомлення про недотримання позивачем приписів законодавства щодо посвідчення наданого пакету документів та про інші недоліки і пропонував усунути їх для подальшого розгляду питання про виплату страхового відшкодування.

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 6 713,69 гривень.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищевказаного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла у спірний період), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки водія автомобіля марки «Шевролет Авео», державний номерний знак АА 2167 АА, визнано винним у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою за завдані збитки, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, то позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 6 713,69 гривень.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Сукупність наведених обставин і приписів закону, дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 993, 979, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 16, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (01042, місто Київ, провулок Новопечерський, 19/3; код ЄДРПОУ - 16467237, відомості про рахунки в установах банків відсутні) сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 6 713,69 гривень, судовий збір у розмірі 1 609,50 гривень, а всього 8 323 (вісім тисяч триста двадцять три) гривень 19 копійок.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 12.11.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2012.

Суддя Фурсова С.М.