Рішення № 27540258, 12.11.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.11.12 р. Справа № 5006/41/76/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесник Р.М.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Донвентилятор», м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 129 042,00 гривень та неустойки в розмірі 28437,80 гривень.

Представники сторін:

Від позивача: Волошко А. В.

Від відповідача: Герасимова Н.О.

В судовому засіданні 01.10.2012р. оголошувалась перерва до 22.10.2012р.; в судовому засіданні 22.10.2012р. оголошувалась перерва до 12.11.2012р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Донвентилятор», м. Донецьк, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 129 042,00 гривень та неустойки в розмірі 28437,80 гривень за договором про закупівлю товарів на державні кошти №1730 від 10.11.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконуються зобов'язання за договором про закупівлю товарів на державні кошти №1730 від 10.11.2011р.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги викладені у позовній заяві.

Відповідачем 01.10.2012р. було надано відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що суму боргу визнає у повному обсязі, щодо нарахування позивачем пені вважає що її розмір має обраховуватися виходячи з положень ст. 343 Господарського кодексу України, а підстав для нарахування 7% штрафу вважає не має оскільки такий штраф має нараховуватися у разі неналежного виконання зобов'язань з поставки товарів, робіт чи послуг, а не у випадку невиконання грошових зобов'язань. Просить суд відмовити у задоволенні позову в цій частині.

22.10.2012р. позивачем були надані заперечення на відзив відповідача, відповідно до яких останній зазначає, що сторонами в договорі погоджені умови щодо сплати штрафних санкцій за порушення зобов'язань з оплати за договором, що ці умови відповідають нормам діючого законодавства України та враховують вимоги розумності та справедливості щодо відповідальності сторін договору. В зв'язку з викладеним просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Також позивачем було надано заяву про доповнення до позову, якою останній повідомляє суд про додаткові платіжні реквізити відповідача.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2010р. товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче об'єднання «Донвентилятор» (постачальник) та державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» (покупець), укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти №1730 (далі -Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити покупцю товари зазначені в Специфікації, що є додатком №1 до цього договору, а покупець прийняти і оплатити такі товари.

Ціна цього договору становить 507306,00 гривень у тому числі ПДВ (20%) - 84551,00 гривень. Ціна товару надана з урахуванням усіх витрат на транспортування, пакування, страхування, навантаження, розвантаження, сплату податків, мита та інших обов'язкових платежів і зборів, що сплачуються або мають бути сплачені. До розрахунку ціни входять усі види послуг, у тому числі й ті, які доручатимуться для виконання третім особам. Неврахована постачальником вартість окремих послуг не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціні договору (п.п. 3.1., 3.2. договору).

Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем товару, після підписання сторонами акту приймання-передачі товару, на протязі 60 календарних днів після одержання товару у вказаному місці призначення. До рахунку додаються: акт приймання-передачі товару підписаний двома сторонами (п.п. 4.1., 4.2. договору).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується актами приймання-передачі № 46 від 06.02.2012р. та № 48 від 07.02.2012р.

В матеріалах справи наявні претензії №1/4-494 від 11.07.2012р. та № 1/4-495 від 11.07.2012р. відповідно до яких позивач повідомляв відповідача про наявність заборгованості та просив її погасити.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України, а також - умовами договору.

Відносно позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 129 042,00 гривень, які визнані відповідачем у відзиві, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують прав і охоронюваних інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову в цій частині викладено у належній письмовій формі, що за змістом відповідає ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, здійснено уповноваженою у розумінні ст. 28 Господарського процесуального кодексу України особою -представником за довіреністю, серед повноважень в якій міститься і повноваження на визнання позову.

Враховуючи, що учасниками спірних правовідносин є лише позивач та відповідач, визнання позовних вимог не матиме негативних наслідків для прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Наявні в матеріалах справи документи підтверджують наявну заборгованість відповідача перед позивачем, зокрема така заборгованість підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається підтвердження відповідачем заборгованості перед позивачем в розмірі 129 042,00 гривень.

За таких підстав позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 129 042,00 гривень підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку яка складається із суми пені у розмірі 19404,86 гривень та суми штрафу у розмірі 9032,94 гривень, що становить 7%, від загальної суми прострочення.

Розглянувши позовні вимоги в цій частині суд виходить з наступного.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом статей 551, 610, 612 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Правовий аналіз наведеної норми свідчить, що за умови чіткого визначення у законі уніфікованого розміру штрафних санкцій для правовідносин, пов'язаних з виконанням державного контракту, та відсутності встановлення сторонами іншого розміру штрафних санкцій, підлягають застосуванню санкції у розмірах, встановлених законом.

Пунктом 7.4. договору визначений розмір штрафних санкцій ідентичний розміру, передбаченому ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Посилання відповідача на положення п. 2 ст. 343 ГК України, який визначає обов'язок боржника сплатити пеню у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки судом до уваги не приймаються оскільки зазначена норма є спеціальною бо регулює питання сплати боржником пені за вчинення господарського правопорушення у сфері банківських послуг. Зазначена норма не скасовує положень ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України що містить імперативні норми в частині розміру відповідальності для учасника правовідносин, в яких однієї із сторін є суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки, яким, в даному випадку, є відповідач, що зумовлює висновки суду про правомірність нарахування позивачем пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Доводи відповідача про відсутність правових підстав для нарахування штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що штраф у розмірі 7% був узгоджений сторонами умовами договору та відповідає положенням ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України. Зміст зазначеної норми закону спростовує і доводи відповідача в тій частині, що штраф у зазначеному розмірі не застосовується у випадках невиконання грошових зобов'язань.

Наведене зумовлює висновки суду про правомірне нарахування позивачем неустойки у загальному розмірі 28437,80 гривень.

Водночас, як зазначено в ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Частина 2 ст. 233 Господарського Кодексу України передбачає, що, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Дослідивши усі обставини справи у їх сукупності, обставини вчиненого відповідачем господарського правопорушення, розміру вчиненого відповідачем невиконання, а також вірогідні негативні наслідки такого невиконання для позивача, суд приходить до висновку про необхідність зменшення загального розміру неустойки до 17000 гривень, що, на думку суду, є адекватним розміром відповідальності для відповідача з урахуванням обставин та змісту вчиненого ним порушення умов договору.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача в повному обсязі, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Донвентилятор», м. Донецьк до відповідача державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк, задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 63, ЄДРПОУ 33161769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Донвентилятор» (83030, м.Донецьк, вул. Тамбовська, буд. 50 г, ЄДРПОУ 37216486) основний борг у розмірі 129 042,00 гривень, неустойку у розмірі 17000 гривень, судовий збір в сумі 3149,60 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 12.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 19.11.2012 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Колесник Р.М.