Постанова № 27539949, 14.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2012 р. Справа № 5004/870/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Мирошниченка С.В.,суддів:Барицької Т.Л., Хрипуна О.О.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 та на рішеннягосподарського суду Волинської області від 01.08.2012у справі№5004/870/12 господарського суду Волинської областіза позовомВідкритого акціонерного товариства Банк "Біг Енергія"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія"простягнення 201 802,85 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники: позивача повідомлений, але не з'явився; відповідача повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 01.08.2012 (суддя Кравчук А.М.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 (судді: Грязнов В.В., Савченко Г.І., Мельник О.В.), частково задоволений позов Відкритого акціонерного товариства Банк "Біг Енергія" (надалі позивач/банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія" (надалі відповідач/скаржник); за рішенням з відповідача стягнуто 175 000,00 грн. основного боргу, 12 341,09 грн. заборгованості зі сплати відсотків; в частині стягнення пені у розмірі 14 461,76 грн. провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою позивача від вказаної вимоги.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, позов залишити без розгляду.

Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства у Вищому господарському суді України, затвердженої наказом в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 56.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача 175 000,00 грн. основного боргу за кредитним договором №01/06-09-2008 від 30.09.2008, а також 12 341,09 грн. несплачених відсотків за користування кредитними коштами; від позовної вимоги про стягнення з відповідача 14 461,76 грн. пені позивач відмовився, подавши письмову заяву від 01.08.2012 №1271/12.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на порушення відповідачем умов кредитного договору №01/06-09-2008 з урахуванням додаткових угод до нього, укладеного 30.09.2008 між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Здійснивши розгляд справи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановивши, що: ? 30.09.2008 між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №01/06-09-2008, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу кредит у сумі 500 000,00 грн. зі строком повернення 30.12.2008 та зі сплатою процентів у розмірі 21% річних; ? початок дії договору визначається датою його підписання банком (позивачем), закінчення дії -повним виконанням позичальником (відповідачем) своїх зобов'язань згідно з усіма умовами цього договору; ? сторонами у справі укладено ряд додаткових угод, зокрема, додатковою угодою №2 від 26.06.2009 сторони збільшили розмір процентів річних до 22%, а додатковою угодою №4 від 02.12.2010 збільшили термін повного повернення кредиту -до 28.04.2011; ? позивач виконав взяті на себе зобовязання та надав відповідачу кредит у сумі 500 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.09.2008 №74/1; натомість, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання в частині своєчасного повернення сум кредиту, сплати відсотків за користування кредитом відтак, враховуючи встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій керуючись, зокрема, приписами статей 11, 525, 526, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статей 174, 193 ГК України, прийшли до правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 175 000,00 грн. заборгованості за кредитом та 12 341,09 грн. заборгованості по сплаті відсотків.

До того ж, є вірним висновок судів попередніх інстанцій щодо припинення провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача пені у зв'язку з відмовою позивача від вказаної вимоги, адже, як встановлено судами, такі дії позивача не порушують будь-чиїх прав та обов'язків, відмова від позову або від частини позову унормована ст. 22 ГПК України, а припинення провадження у зв'язку з відмовою від позову передбачено п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Стосовно доводів касаційної скарги про ненаправлення скаржнику примірника позовної заяви та доданих до неї документів, що, на думку скаржника, мало б бути підставою для повернення місцевим господарським судом такої позовної заяви, колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви доданий фіскальний чек від 16.05.2012 №7957, який свідчить про надсилання копії позовної заяви відповідачу, а тому, у суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення такої позовної заяви.

Крім того, як унормовано у п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" відповідно до частини першої статті 11110 ГПК підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення. В даному випадку, прийняті судові рішення у справі є правильними, тобто у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для їх скасування.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами попередніх інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, наслідком чого є правильні висновки про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 та рішення господарського суду Волинської області від 01.08.2012 у справі №5004/870/12 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді Т.Л. Барицька

О.О. Хрипун